
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
21 вересня 2021 року м. Київ № 320/11233/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу ЗСУ, військової частини А1937 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,
у с т а н о в и в:
14.09.2021, до суду звернувся ОСОБА_1 в порядку оскарження бездіяльності в/ч А1937 щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 13.07.2017, з 14.07.2017 по 28.02.2018, з 01.03.2018 по 18.05.2020 включно з урахуванням базового місяця - січень 2008 року та грошової компенсації втрати частини доходу за невчасно виплачену компенсацію з 14.07.2017 по день фактичної виплати такої компенсації; зобов`язання відповідача виплатити індексацію грошового забезпечення в повному обсязі за вказаний період.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання вимог ст.ст.160, 161 КАС України, суд приходить до висновку про її невідповідність положенням процесуального законодавства, у зв`язку з чим позов підлягає залишенню без руху із наданням позивачу десятиденного строку для усунення його недоліків шляхом подання до суду належним чином оформленої позовної заяви у новій редакції, відповідно до кількості учасників справи, із зазначенням у ній:
правильного коду ЄДРПОУ відповідачів; підстави для залучення у якості відповідача структурний підрозділ Генерального штабу ЗСУ- фінансове управління; надання обґрунтованого розрахунку сум виплат на які претендує заявник у розрізі кожного спірного періоду та помісячних виплат із окремим визначенням кожної складової зробленого розрахунку та наданням доказів, якими підтверджені вказані у позові обставини, зокрема, але не виключно надання довідки про виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині А0135, копії картки особистого рахунку військовослужбовця по 2015 рік включно; чіткого визначення спірного періоду невиплати індексації грошового забезпечення (п.4 позовних вимог).
одержання виплат (довідки з в/ч; копії відомості; копії витягу про рух коштів банківської картки тощо); інформацію про розмір посадового окладу станом на 14.07.2017 за посадами, на яких перебував позивач у період проходження служби; обґрунтування порушення прав, свобод та інтересів заявника із визначенням змісту порушених прав, зазначити, які саме правила індексації повинні бути використані відповідачем при нарахуванні та виплати індексації.
Також, відповідно до ст.161 КАСУ до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом вважає, що він звільнений від сплати судового збору, оскільки даний спір належить до категорії справ, пов`язаних зі стягненням заробітної плати відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України, а також, ураховуючи наявне у нього право на користування пільгами, передбаченими п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".
З огляду на що, суд звертає увагу на таке:
заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (Закон України "Про оплату праці"). Трудові спори - це неврегульовані внаслідок безпосередніх переговорів розбіжності між працівником і роботодавцем з приводу застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці.
В даному випадку, позивач проходив військову службу у військовій частині А1937, під час якої отримував грошове забезпечення, не погоджуючись із нарахованим розміром якого, він звернувся до суду.
Відповідно до Закону України від 25.03.92 р. № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці - це громадяни України, які проходять військову службу у складі Збройних Сил України та інших військових формувань.
При цьому згідно зі статтею 2 вищезазначеного Закону України військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Стаття 3 Кодексу законів про працю України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов`язки і відповідальність.
Виходячи з наведеного, на військовослужбовців, які проходять чи проходили військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється.
Щодо застосування до позивача п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", за змістом якого учасники бойових дій звільнені від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їх прав, суд зазначає наступне.
Пільги щодо сплати судового збору визначено статтею 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI . Зокрема, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав (пункт 13 частини першої вказаної статті).
Разом з тим, зазначена норма має відсилочний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Тобто, наявність у позивача статусу учасника бойових дій не передбачає абсолютного права на звільнення від сплати судового збору у всіх випадках звернення до суду, а лише стосується тих випадків, які пов`язані з порушенням прав саме учасника бойових дій.
Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93 №3551-XII.
Статтею 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Тобто, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи) для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VІ, суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12 та 22 Закону № 3351-XII.
Вказане узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №9901/311/19, від 12.02.2020 у справі №545/1149/17 та в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №490/8128/17.
Як свідчать матеріали справи, предметом розгляду даної справи є оскарження дій відповідача щодо ненарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення як військовослужбовцю, а не учаснику бойових дій. Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позовні вимоги не пов`язані з порушенням права заявника на соціальний захист як спеціально визначеної законодавцем особи як учасника бойових дій, відтак судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №545/1149/17 та постанові Верховного Суду від 19.10.2020 у справі №240/19352/20.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.3 Закону України № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч.1 ст.4 Закону України № 3674-VI).
Позивачем заявлено 10 вимог немайнового характеру, відтак останній повинен сплатити судовий збір у розмірі 9080 грн.
Крім того, за приписами ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен був дізнатись", що містяться у частині 2 статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист
Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідачів, яка виявилась у ненарахуванні та невиплаті йому індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 13.07.2017 та з 14.07.2017 по 28.02.2018; втрати частини доходу за несвоєчасно виплачену компенсацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації, проте з даним позовом звернувся із пропущенням встановленого законом строку за відсутності заяви про його поновлення із зазначенням поважності причин пропуску такого строку та наданням документів, якими підтверджено поважність причин пропуску строку звернення до суду.
З огляду на те, що матеріали позовної заяви оформлені не належним чином, чого вимагає Кодекс адміністративного судочинства України, суддя визнав за необхідне залишити позовну заяву без руху.
Керуючись ст.ст. 161, 169, 171 КАС України, суд -
у х в а л и в:
позовну заяву ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу ЗСУ, військової частини А1937 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Брагіна О.Є.
Судове рішення № 99774490, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 21.09.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 320/11233/21. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: