Ухвала суду № 99772484, 20.09.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/16910/21

Провадження №2/523/5182/21

У Х В А Л А

"20" вересня 2021 р. м. Одеса

Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Далеко К.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі №523/16910/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

16.09.2021 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики, якою позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 20.07.2007 року в загальному розмірі 1 907 965, 10 гривень.

Разом із позовною заявою, ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам уповноваженим на виконання функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії із наступним нерухомим майном: квартира, реєстраційний номер 19207982, загальною площею 85,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно правових висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 14 червня 2021 року по справі № 308/8567/20, які враховуються судом відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України: у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі; законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки вже потім вирішувати питання про забезпечення позову; у разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи наведені вище висновки Верховного Суду, суддя вважає за можливе вирішити питання про забезпечення позову до вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Сторони до суду не викликались, в порядку ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, в провадженні якого перебуває справа, без виклику учасників справи.

Вивчивши матеріали заяви, суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа №183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Згідно з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 15.09.2020 № 753/22860/17 умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 обґрунтовує вимоги про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості - невиконанням останніми зобов`язання за договором позики від 20.07.2007 року, в частині повернення суми боргу в загальному розмірі 1 907 965, 10 гривень.

В забезпечення заявлених вимог, позивач ОСОБА_1 просить суд заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам уповноваженим на виконання функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії із наступним нерухомим майном: квартира, реєстраційний номер 19207982, загальною площею 85,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , наданої заявником станом на 08.09.2021 року та 09.09.2021 року, вбачається що:

-квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 85,5 кв.м., житловою площею 50,0 кв.м., являється предметом іпотеки. Іпотекодержатель: ТОВ «Вердикт Капітал», боржник: ОСОБА_2 ; майновий поручитель: ОСОБА_3 ;

-на все рухоме та нерухоме майно відповідачів неодноразово накладено заборони та арешти;

Враховуючи наведені обтяження, суддя дійшла висновку, що відсутні ризики відчуження відповідачами квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 85,5 кв.м., житловою площею 50,0 кв.м., а відповідно і підстави для застосування судом заявлених заходів забезпечення позову. Докази іншого заявником не надані.

Доводи заявника про відсутність у боржника взагалі будь-якого майна, крім квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 85,5 кв.м., житловою площею 50,0 кв.м., за вищенаведених обставин обтяження майна іпотекою та арештами, не можуть слугувати підставою для застосування судом заявлених заходів забезпечення позову.

Таким чином, позивачем не доведено тієї обставини, що невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Також, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Суддя зауважує на тому, що згідно змісту копії договору позики від 20.07.2007 року, грошові кошти у позивача ОСОБА_1 взяв саме ОСОБА_2 , що виключає можливість застосування заходів забезпечення щодо майна ОСОБА_3 , оскільки вжиттям заявленого виду забезпечення позову можуть бути порушені реальні права законного власника – ОСОБА_3 щодо володіння та користування власним майном.

Також, зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що заявнику частково повертались грошові кошти за договором позики, разом із тим докази цьому заявником ОСОБА_1 не надані, що виключає можливість встановлення того, що між сторонами дійсно виник спір щодо заявленої до стягнення суми боргу.

Обґрунтування наявності обставин для забезпечення позову повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до чч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За положеннями ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, без застосування заявлених заходів забезпечення позову, на даний час суд не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із предметом позову, суд приходить до висновку, що заява не достатньо обґрунтована. Підстави вважати, що саме невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, не вбачаються, а відтак заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наведеного в ній обґрунтування.

Керуючись ст.ст.149-153, 259-260, 353-355 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі №523/16910/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала складена 20.09.2021 року.

Суддя: К.О. Далеко