Рішення № 99771922, 08.02.2021, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 760/16929/18

Провадження №2/405/1500/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2021 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого – судді Іванової Л.А.

при секретарі – Гершкул М.В., Нетесі С.М.,

за участю учасників справи:

представника відповідача ОСОБА_1 (за первісним позовом)

представник позивача ОСОБА_1 (за зустрічним позовом) - адвоката Яушева В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому цивільну справу № 760/16929/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів та стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Драган Я.С. (діє на підставі ордеру серії КВ № 407210 від 27.04.2018 року) в інтересах позивача звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення сином повноліття; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 18 320,36 грн., а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати у розмірі 6 000,00 грн.

На обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 28 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина – син ОСОБА_4 . Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 березня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 лютого 2012 року і до досягнення ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому, з часу відкриття виконавчого провадження, а саме, з 11.05.2012 року, відповідач рішення суду належним чином не виконує, аліменти вчасно та в повному обсязі не сплачує, та весь тягар утримання спільного сина несе позивач сама, незважаючи на те, що утримання сина потребує значних коштів, враховуючи також, що позивач самостійно винаймає квартиру в місті Києві для забезпечення дитині достойної освіти та медичного лікування. Станом на 31 травня 2018 року заборгованість відповідача по аліментам становить 18 320,36 грн., Таким чином, та з урахуванням несвоєчасної сплати відповідачем аліментів на утримання дитини, - розмір неустойки (пені) за період з 01.01.2018 року по 01.04.2018 року складає 29 947 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року дану цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Ленінського районного суду м. Кіровограда на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 січня 2019 року вищевказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, та розпочато підготовче провадження у справі з призначенням підготовчого судового засідання з повідомленням (викликом) учасників справи.

Під час підготовчого провадження у справі ухвалою суду від 09.04.2019 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 .

Крім того, відповідачем ОСОБА_1 в порядку ст.193 ЦПК України подано зустрічну позовну заяву (Справа № 405/2599/19) про зменшення розміру аліментів, в якій відповідач ОСОБА_1 за зустрічним позовом просив зменшити розмір аліментів, утриманих з нього за рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 березня 2012 року на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до повноліття сина, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На обгрунтування позовних вимог за зустрічним позовом зазначив, що підставою для звернення ОСОБА_2 до суду є рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29.03.2012 року про стягнення з нього ( ОСОБА_1 ) аліментів на утримання їх спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При цьому, згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 червня 2011 року шлюб між ним ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 було розірвано. В подальшому, 01.09.2012 року він уклав шлюб з ОСОБА_3 , від якого вони мають двох спільних малолітніх дітей – синів ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Також, зазначив, що відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд повинен враховувати: по-перше, стан здоров`я та матеріальне становище дитини. При цьому, син ОСОБА_5 не є інвалідом дитинства, не має хронічних захворювань, зареєстрований за місцем його ( ОСОБА_1 ) проживання, але не проживає, у зв`язку з тим, що позивач бажає мешкати саме в м.Києві, де у неї не має власного житла. Матеріальне становище сина ОСОБА_5 забезпечується сплатою ним аліментів, а також позивачем, яка має постійну роботу і не має, крім сина, інших утриманців. По-друге, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, на обгрунтування чого зазначив, що у 2018 році він переніс інфаркт міокарда та 18 вересня 2018 року в Національному інституті хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова в м.Києві йому було проведено операцію по стентуванню коронарних артерій, в зв`язку з чим, йому заборонена активна праця. Зазначив, що у нього є постійна робота та заробітна плата, з якої він сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_5 . По-третє, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, при цьому, у нього відповідача на утриманні знаходяться двоє малолітніх синів, дружина, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, яка не працює та не має власного доходу, та мати пенсіонер за віком, з якою вони мешкають в одній квартирі. Враховуючи викладене, вважає, що він, враховуючи зміни в його житті повинен сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 1/6 частини від свого заробітку (доходу).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 квітня 2019 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів та стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів та стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

Цивільній справі присвоєно номер 760/16929/18, провадження 2/405/1500/18.

Крім того, під час проведення підготовчого провадження представником позивача ОСОБА_2 – адвокатом Драган Я.С. направлено до суду поштою клопотання про уточнення позовних вимог від 31.05.2019 року, яке зареєстровано в суді за вх. № 13523, в якому просила позовні вимоги викласти в наступній редакції:

змінити мінімальний розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 , починаючи з 07 грудня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, щомісячно стягувати з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 18 320,36 грн.;

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати у розмірі 13 000,00 грн.

Також, позивачем ОСОБА_2 в порядку ст. 49 ЦПК України подано заяву про збільшення позовних вимог, зареєстровану судом за вх. № 4958 від 25.02.2020 року, в якій позивач збільшила розмір позовної вимоги в частині стягнення з відповідача пені та просила стягнути з ОСОБА_1 на свою ( ОСОБА_2 ) користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 96 225,80 грн.

Ухвалою суду від 22 червня 2020 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, електронною поштою направила заяву, яка зареєстрована в суді 08.02.2021 року за вх. 790 про розгляд справи без її участі, позовні вимоги про зміну розміру аліментів та стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів підтримала в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечила. Крім того, позивачем ОСОБА_2 направлено поштою відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, зареєстрований судом 17.12.2019 року за вх. № ЕП-5329/19-Вх та 19.12.2019 року за вх. № 30834, на обґрунтування якого зазначено, що вона не згодна із поданим відповідачем зустрічним позовом, оскільки вважає, що останній подано після того, як було встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться у трудових відносинах з іноземним підприємством «СЖС Україна», що може свідчити про те, що ОСОБА_1 навмисно тривалий час приховував місце своєї роботи та дохід, який він отримує, оскільки у випадку нарахування і утримання аліментів у розмірі 1/4 частини від суми доходу, платежів на користь їх спільного сина ОСОБА_4 , будуть значно більшими. Крім того, ОСОБА_1 вводить суд в оману щодо здоров`я їх сина, оскільки йому відомо, що ОСОБА_5 має хронічне захворювання - псоріаз розповсюджений L 40.0-мкх, яка (хвороба) є невиліковною і потребує довготривалого лікування, яке оплачується нею ( ОСОБА_2 ) самостійно, для запобігання загостренням та подальшому розповсюдженню на інші частини тіла. Також, до зустрічної позовної заяви додано документи, які лише підтверджують саме перенесену відповідачем ОСОБА_1 хворобу, а не наявність хронічного захворювання та не підтверджують заборону ОСОБА_1 займатися активною працею. При цьому, доказів наявності будь-яких хронічних захворювань, висновків МСЕК, інвалідності ОСОБА_1 не надав, як не надав і жодного доказу того, що його матеріальний стан погіршився, навпаки, він зазначає, що має роботу, за яку отримує заробітну плату, його дружина ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа – підприємець, а мати ОСОБА_1 - ОСОБА_8 є пенсіонеркою та отримує пенсію. Враховуючи викладене, просила відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Яушев В.В. (діє на підставі ордеру серії КР № 74450 від 09.04.2019 року) в судовому засіданні позовні вимоги позивача ОСОБА_2 за первісним позовом не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, поданого відповідачем ОСОБА_1 та зареєстрованого судом 05.04.2019 року за вх. № 8479, в обґрунтування якого зазначено, що позивач в позовній заяві просить збільшити розмір аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дати подачі позову та до досягнення дитини повноліття, тобто, позивач, не оспорюючи фактичний розмір - 1/4 частку аліментів від заробітку (доходу) просить збільшити тільки з 30% на 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Позовна заява була подана до суду 02 липня 2018 року, а наступного дня були внесені зміни до ч.2 ст.182 СК України. Отже, в даному випадку дана позовна вимога не ґрунтується на діючих нормах матеріального права та фактично спір з даних правовідносин не існує. Крім того, вимога про стягнення пені суперечить обставинам справи та не підтверджена належними доказами, виходячи з наступного. Протягом 2011-2017 років він ( ОСОБА_1 ) сплачував аліменти на користь позивача на утримання сина ОСОБА_5 , шляхом поповнення через термінал банкомату її карткового рахунку, без зазначення мети платежу. В подальшому, позивач подала заяву до ВДВС, в якій зазначила, що отримані від нього (відповідача) грошові кошти по перерахунку не є аліментами, в зв`язку з чим, державний виконавець нарахував борг та пеню в розмірі 32 909,46 грн., яку йому довелося сплатити. Фактично позивач ОСОБА_2 ввела його ( ОСОБА_1 ) в оману. Зазначені обставини його сильно обурили, він почав сильно нервувати, в результаті чого у нього стався інфаркт, та в подальшому, - операція на серці. Станом на момент отримання відповідачем ухвали про призначення підготовчого судового засідання, борг по пені перед позивачем відсутній. Отже, в даному випадку, фактично спір з даних правовідносин не існує. Також, на думку відповідача сплата позивачем адвокату загального гонорару за підготовку позовної заяви та ведення справи в суді першої інстанції в розмірі 6000 грн. є неспівмірними витратами.

В свою чергу, представником позивача ОСОБА_2 – адвокатом Драган Я.С. подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, зареєстровану судом 20.05.2019 року за вх. № 12282, в якій зазначено, що позивачем подано позовну заяву про стягнення з відповідача ОСОБА_1 пені за період з 01.01.2017 року по 01.04.20І8 року, поряд з цим, в обгрунтування відсутності спору останній до відзиву долучає довідку про оплату аліментів в період з 03.05.2018 року по 26.11.2018 року, з 09.01.2019 року по 27.03.2019 року та довідку від 03.04.2019 року, яка підтверджує, що заборгованість станом на 03.04.2019 року відсутня. Однак, зазначені докази не стосуються спірного періоду та тим більше не можуть бути доказами своєчасної сплати аліментів за попередній період, враховуючи, що аліменти повинні сплачуватись щомісячно. Отже, з огляду на вищезазначене, відповідачем до суду не було надано жодного доказу зі своєчасної сплати аліментів. Крім того, твердження відповідача про обман з боку позивача нічим не підтверджено, і є, нічим іншим, як наклепом з метою виправдання свого ухилення від сплати аліментів в період з 2013 по 2018 роки та введення суду в оману, оскільки позивачем до позовної заяви надано офіційні розрахунки державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби м. Кропивницький Недостоєвої Л.В., які є беззаперечним доказом того, що відповідач регулярно ухилявся від сплати аліментів та який у відповідності до ст. 195 СК України є належним доказом розміру заборгованості по аліментам. Просила задовольнити позовні вимоги за первісним позовом в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце його проведення повідомлялася судом належним чином, причини неявки суду не відомі, заяви, клопотання, письмові пояснення, - відсутні.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення та заперечення представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Яушева В.В., зваживши доводи, викладені як в первісному, так і в зустрічному позовах на обґрунтування позовних вимог, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет як первісного, так і зустрічного позовів, характер спірних правовідносин, виходячи з положень ст. 12 та ст. 13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_2 за первісним позовом задоволенню не підлягають, в свою чергу, вимоги зустрічного позову позивача ОСОБА_1 обґрунтовані, не суперечать законодавству, яке регулює сімейні правовідносини, та, є такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони з 28.10.2006 року перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину – сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження, видане 14 серпня 2007 року Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Кіровоградській області, про що в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис за № 1628, в якому батьками дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначені: в графі «батько» - ОСОБА_1 та в графі «мати» - ОСОБА_2 .

Крім того, судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.06.2011 року, яке набрало законної сили 29.06.2011 року (справа № 2-1738/11), шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 28 жовтня 2006 року у Центральному відділі РАЦС Кіровоградського обласного управління юстиції, актовий запис № 759, – розірвано.

Крім того, рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 березня 2012 року (справа № 1111/1380/12, провадження № 2/1111/590/12) стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 лютого 2012 року і до досягнення ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На виконання зазначеного рішення ОСОБА_2 було видано виконавчий лист.

Постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 11.05.2012 року (ВП № 32442837) відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного вище виконавчого документу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" від 17 травня 2017 року № 2037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: "Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у статтю 182 СК України, яким визначався розмір - 30 %).

Таким чином, зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.

Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється Законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.

Разом з тим, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів органом, який здійснює виконання рішення суду. Така правова позиція була сформована Верховним Судом та викладена в постанові ВС від 12.09.2018 року по справі №459/2181/17, 61-37114св18.

Враховуючи викладене, а також, те, що позовні вимоги позивача ОСОБА_2 в частині збільшення розміру аліментів до 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з дати подачі позову та до досягнення дитини повноліття, не ґрунтуються на вимогам ст.192 СК України, а законодавче підвищення мінімального розміру аліментів не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, на підставі чого в задоволенні позовних вимог в цій частині позивачу ОСОБА_2 слід відмовити.

Позивачем ОСОБА_2 пред`явлено також вимогу, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог в цій частині, до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останнього на її ( ОСОБА_2 ) користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 96 225,80 грн., яка не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зокрема, судом встановлено, що на виконання рішення суду про стягнення аліментів Ленінським районним судом м.Кіровограда 11.04.2012 року видано виконавчий лист № 2/1111/590/12, який в подальшому пред`явлено стягувачем до виконання до органу ДВС.

Постановою старшого державного виконавця Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 11.05.2012 року відкрито виконавче провадження (ВП № 32442837) з виконання зазначеного виконавчого листа.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_1 , складеного державним виконавцем Подільського ВДВС міста Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області Недостоєвою Л.В. від 31.05.2018 року № 17097/1520.78/8, на підставі примусового виконання виконавчого листа № 1111/1360/12 від 11.04.2012 року, виданого Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.02.2012 року і до досягнення ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , заборгованість станом на 31.12.2012 року складає 1 597,21 грн.; станом на 31.12.2013 року складає 1597,21 грн. +7 687,87 грн. – 800 грн. = 8 485,08 грн.; станом на 31.12.2014 року складає 8 458,08 грн. + 8 462,50 грн. = 16 947,58 грн.; станом на 31.12.2015 року складає 16 947,58 грн. + 9 865,75 грн. – 4 946 грн. = 21 867,33 грн.; станом на 31.12.2016 року складає 21 867,33 грн. + 12 195 грн. – 8 034,57 грн. = 26 027,76 грн.; станом на 31.12.2017 року складає 26 027,76 грн. + 17 681,30 грн. – 10 799,60 грн. = 32 909,46 грн.; станом на 31.05.2018 року складає 32 909,46 грн. + 8 265 грн. – 22 854,10 грн. = 18 320,36 грн. Отже, заборгованість станом на 31.05.2018 року становить 18 320,36 грн.

В свою чергу, відповідно до довідки Подільського ВДВС міста Кропивницький ГТУЮ в Кіровоградській області від 03.04.2019 року № 11868/13.20-28/8 станом на 03.04.2019 року заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 , - відсутня.

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 06.12.2018 року № Р6АFPKMMEDVGA82M за період з 01.01.2018 року по 30.11.2018 року клієнт ОСОБА_1 здійснив платежі на загальну суму 42 470,00 грн., одержувач: Подільський ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ в Кіровоградській області.

Крім того, ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.06.2020 року (справа № 1111/1380/12, 4-с/405/1/20) в задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії та бездіяльність державного виконавця, боржник: ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби міста Кропивницького Недостоєва Л.В.- відмовлено, при чому, суд встановив, що дії державного виконавця при виконанні виконавчого листа № 2/1111/590/12 від 11.04.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідають положенням закону України «Про виконавче провадження», вимогам діючого законодавства.

Також, зазначив, що спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за позовом заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.

Крім того, позивачем ОСОБА_2 також проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів та станом на 11.02.2020 року загальна заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед нею ( ОСОБА_2 ) становить 136 664,48 грн., з якої заборгованість зі сплати аліментів складає 40 438,68 грн. та заборгованість зі сплати пені - 96 225,80 грн.

При цьому, судом відзначається, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору судом.

Відповідно до ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.

Отже, аналіз зазначених норм закону свідчить про те, що право визначати заборгованість по аліментах надано державному виконавцю, і лише у разі незгоди з розміром заборгованості, обчисленим останнім, сторони виконавчого провадження вправі оскаржити його постанову до суду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» та на підставі Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається зі змісту позову та заперечень відповідача, між сторонами виник спір щодо розміру заборгованості за аліментами, і, як наслідок, щодо пені за прострочення їх сплати.

Разом з тим, належить зазначити, що за умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України, обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

При цьому, право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, у випадках несвоєчасної виплати присуджених за рішенням суду аліментів виникає з часу набрання рішенням законної сили.

Як роз`яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена у ст. 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи; на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець встановив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

При виплаті аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

Якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Даний висновок щодо обчислення розміру пені зроблений Верховним Судом у постанові від 04.03.2020 року в справі № 554/2959/19, який суд у відповідності до ч. 4 ст.263 ЦПК України зобов`язаний враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи вищезазначене, судом не приймається до уваги розрахунок пені, наданий позивачем ОСОБА_2 , оскільки алгоритм його проведення не відповідає висновку щодо обчислення розміру пені у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 року в справі № 554/2959/19.

Крім того, відповідно до відповіді Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 01.02.2021 року № 3091/19.12-24/1 на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 32442837 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2/1111/590/12 від 11.04.2012 року Ленінського районного суду м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліментів в розмірі 1/4 частини, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.02.2012 року до 09.08.2025 року. Станом на 15.01.2021 року заборгованість по аліментам відсутня.

Таким чином, враховуючи, що позивач не заявляла клопотань про витребування додаткових належних доказів, у суду немає правових підстав для проведення розрахунку розміру неустойки за прострочення сплати аліментів, а відповідно до ч. 7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим кодексом.

Окрім того, у постанові від 14.12.2020 у справі № 661/905/19 Верховний Суд дійшов висновку, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягнення аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

При цьому, Сімейним кодексом України не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Враховуючи викладене вище та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи відсутність заборгованості у відповідача ОСОБА_1 зі сплати аліментів, при цьому вимог про визначення розміру заборгованості позивач не пред`явила, суд приходить до висновку про відмову позивачу ОСОБА_2 в задоволенні позову і в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 пені за прострочення сплати аліментів.

Розглядаючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, судом відзначається наступне.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 183, ч. 1 ст. 184 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Поряд з цим, згідно з ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Матеріальне становище і сімейний стан особи, зобов`язаної надавати дитині утримання, та особи, яка одержує аліменти, не є незмінними чинниками. Оскільки матеріальне становище і сімейний стан, а також стан здоров`я, зазначених у законі осіб (платника аліментів та одержувача аліментів) можуть протягом часу існування аліментного зобов`язання змінюватися, Закон передбачає, що особа, яка сплачує аліменти, може звернутися до суду з позовною вимогою про зменшення розміру аліментів, якщо істотно погіршилось її матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я або покращилось матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, правове значення при вирішенні спору має встановлення наявності або відсутності факту зміни матеріального або сімейного стану платника аліментів у порівнянні із його матеріальним та сімейним станом, у якому він перебував на час ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів, який би був обґрунтованою підставою для задоволення позову або для відмови у позові.

З огляду на зазначені правові норми, судом встановлено та підтверджується письмовими доказами, що відповідач ОСОБА_1 з 01.09.2012 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис за № 510 та від шлюбу має двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що свідчать свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис № 2690, та свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , актовий запис № 1079.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 у 2018 році переніс інфаркт міокарда та у нього було виявлено стенокардію ІІ-го фактору ризику і коронаросклероз та 18.08.2018 року в Національному інституті хірургії та трансплантології ім.. О.О. Шалімова в м. Києві ОСОБА_1 було зроблено операцію по шунтуванню коронарних артерій, що підтверджується виписним епікризом з медичної карти стаціонарного хворого Миколаївської міської лікарні № 1 (період перебування на лікуванні з 28.07.2018 року по 13.08.2018 року); випискою № 2638 із медичної карти стаціонарного хворого відділення лікування ішемічної хвороби серця КЗ «Кіровоградський обласний кардіологічний диспансер» (період перебування на лікуванні з 15.08.2018 року по 27.08.2018 року), а також випискою з історії хвороби № 5540 Інституту хірургії та трансплантології НАМН України (період перебування на лікуванні з 17.09.2018 року по 19.09.2018 року).

Тим самим, судом відзначається, що з моменту винесення судом 29.03.2012 року рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сімейний стан відповідача ОСОБА_1 змінився, і, зокрема, 01.09.2012 року він уклав шлюб з ОСОБА_3 , у шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , які є малолітніми та перебувають на його утриманні.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, в редакції закону, чинного на час винесення судом рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 аліментів на утримання сина, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Окрім того, судом відзначається, що 08.07.2017 року набрав чинності Закон № 2037-VIII від 17.05.2017 року, яким внесено зміни, зокрема, до ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України, відповідно до якої розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі в разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати в разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

На підставі вищевикладеного, оцінивши надані відповідачем за зустрічним позовом докази, та оцінивши їх в сукупності з іншими зібраними у справі доказами, суд враховує положення ст.182 СК України, ч.1 ст.192 СК України, приймаючи також до уваги наявність у відповідача, крім сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , народженого у шлюбі з позивачем ОСОБА_2 , на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , від шлюбу з ОСОБА_3 , а також обов`язок останнього сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), до 09.08.2025 року, виходячи також з вимог справедливості та розумності, а також тих обставин, що діти мають рівне право на утримання від батька, в тому числі, і в рівних частинах отримання від нього аліментів, а також враховуючи положення ч. 2 ст. 182 СК України, за якою розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на підставі чого суд приходить до висновку про наявність визначених Законом підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом та зменшення розміру аліментів, які стягуються на підставі рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 29 березня 2012 року, на користь ОСОБА_2 , на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ј частини до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що, в свою чергу, не позбавляє в подальшому права платника аліментів, або ж одержувача аліментів на звернення до суду з позовом про зменшення або про збільшення розміру аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до ч.1 ст.141ЦПК України судовий бір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі чого судові витрати по справі, понесені позивачем ОСОБА_2 враховуючи, що в задоволенні позову було відмовлено, - залишити по фактично понесеним, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 грн. 00 коп., враховуючи задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про зміну мінімального розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 , починаючи з 07 грудня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, та щомісячно стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі ј частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; та про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пені за прострочення сплати аліментів в розмірі 96 225 грн. 80 коп., - залишити без задоволення.

Судові витрати по справі залишити по фактично понесеним позивачем ОСОБА_2 .

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, - задовольнити.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_4 , на підставі рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 29 березня 2012 року, на користь ОСОБА_2 , на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ј частини до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_4 , судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

Виконавчий лист №2/1111/590/12, виданий 11 квітня 2012 року Ленінським районним судом м.Кіровограда про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 лютого 2012 року і до досягнення ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебуває на виконанні у Подільському відділі державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), - відізвати та приєднати до матеріалів цивільної справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Кропивницький апеляційний суд через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова