Рішення № 9977150, 04.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/12804.06.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіаком"

до Відкритого акціонерного товариства "Свемон-Київ"

про стягнення 132 211, 41 грн.

                                                                                Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Гусак А.М.- представник по довіреності від 10.03.2010р.

від відповідача: Провотар І.В.- представник по довіреності № 236 від 21.12.2009р.

СУТЬ СПОРУ :          

Заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Свемон-Київ"заборгованості за видатковими накладними в розмірі 132211,41грн., в тому числі 103426,31 грн. - основний борг, 3859,36 грн. - 3% річних, 24925,74 грн. - інфляційних витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2010р. порушено провадження по справі № 53/128, розгляд справи призначено на 26.04.2010р.

У зв’язку з неявкою в судове засідання 26.04.2010р. представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2010р. розгляд справи було відкладено на 04.06.2010р.

Представник позивача в судове засідання 04.06.2010р. з’явився та надав суду заяву про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в розмірі 13221,00 грн.

Представник відповідача по справі заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення господарського спору обмежений. Крім того, ухвалою суду від 26.04.2010р. за клопотанням відповідача від 26.04.2010р. розгляд справи відкладався.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.06.2010р. за згодою представника позивача та відповідача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На підставі усної домовленості позивачем поставлено відповідачу товар на суму 103426,31 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних: № РН-0001199 від 05.09.2007р., № РН-0001359 від 01.10.207р., № РН-0001428 від 12.10.2007р., № РН-0001604 від 05.11.2007р., № РН-0001694 від 15.11.2007р., № РН-0001774 від 29.11.2007р., № РН-0000095 від 29.01.2008р., № РН-0000116 від 01.02.2008р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей: серія ЯОБ № 442597 від 05.07.2007р., серія ЯОБ № 442423 від 26.09.2007р., серія ЯОБ № 442447 від 12.10.2007р., серія ЯОБ № 442481 від 01.11.2007р., серія ЯОБ № 442609 від 15.10.2007р., серія ЯОБ № 442631 від 29.11.2007р., серія ЯОБ № 442734 від 29.01.2008р., серія ЯОБ № 442741 від 01.02.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

          Матеріали справи також свідчать, що позивач виставляв відповідачу рахунки-фактури: № СФ-0001677 від 04.09.2007р., № СФ-0001848 від 25.09.2007р., № СФ-0001999 від 09.10.2007р., № СФ-0002222 від 31.10.2007р., № СФ-0002404 від 15.11.2007р., № СФ-0002525 від 28.11.2007р., № СФ-000144 від 29.01.2008р., № СФ-0000168 від 31.01.2008р.

          Відповідач не розрахувався за поставлений йому товар позивачем.

Позивач по справі надсилав на адресу позивача вимогу № 585 від 02.12.2008р. з вимогою про оплату товару в сумі 103426,31 грн. На доказ направлення претензії відповідачу позивач надав належним чином засвідчений фіскальний чек поштового відділення № 3552 від 03.12.2008р., опис вкладення у цінний лист з відміткою пошти про прийняття листа до пересилання від 03.12.2008р. та повідомлення про вручення почтового відправлення від 04.12.2008р.

Відповідач відповіді на вимогу позивача не надавав, обов’язок щодо сплати заборгованості перед позивачем в повному обсязі не виконав.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.          

Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав вимогу про оплату за поставлений товар 09.12.2008р. Таким чином, відповідач повинен був у строк до 15.12.2008р. оплатити позивачу за поставлений товар.

Однак, відповідач, як у строк до 15.12.2008р., так і на дату прийняття рішення, свого обов’язку щодо оплати в повному обсязі отриманого товару не виконав.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить суму в розмірі 103426,31 грн.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов’язання по оплаті отриманого згідно накладних товару, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 103426,31 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 103426,31 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Позивач заявив про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3859,36 грн. та збитків від інфляції в сумі 24925,74 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 3859,36 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Щодо збитків від інфляції в розмірі 24925,74 заявлених позивачем, необхідно зазначити наступне.

Судом, при дослідження розрахунку позивача збитків від інфляції, було встановлено, що позивач зробив неправильний розрахунок збитків від інфляції, а саме позивач нарахував неправильну суму збитків від інфляції.

Таким чином, суд наводить власний розрахунок збитків від інфляції у період з 17.12.2008р. по 28.02.2010р.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

17.12.2008 - 28.02.2010103426.311.16517065.34120491.65

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 17065,34 грн., відповідно до розрахунку суду.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на надання правової допомоги в сумі 13221,00 грн. слід зазначити наступне.

До матеріалів справи позивач надав копії платіжних доручень: № 1488 від 12.03.2010р. та № 1611 від 22.04.2010р., як доказ про сплату за адвокатські послуги в розмірі 13221,00 грн., копію Договору про надання послуг адвоката № ТК 1003 від 10.03.2010р. укладений між позивачем та адвокатом, копію Свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 3528 від 17.02.2009р., надане Гусаку А. М.

Статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру»адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Відповідно до п. 5 ст.4 Закону України «Про адвокатуру»адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп із своїм найменуванням.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до Роз’яснень Вищий арбітражний суд, від 04.03.1998, № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(в редакції роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 №04-5/609 «Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду Україна») вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Частинами 1,2,3 статті 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Таким чином, залучення до участі у справі в якості представника іншої особи є правом, а не обов’язком сторони, і пов’язано лише з волевиявленням самої сторони, як і визначення між цією стороною та найнятим представником оплати останнього за надані цим представником послуги.

При цьому суд зазначає, що результати розгляду справи у суді залежить не від того хто представляє інтереси тієї чи іншої сторони у суді, а від встановлення судом наступних обставин: наявності у позивача права, на захист якого ним подано позов, а також наявності чи відсутності факту порушення такого права або його оспорення.

          Отже, враховуючи зазначене, беручи до уваги встановлені у процесуальному законодавстві обмеження розміру оплати послуг адвоката (до 5% задоволеної суми позовних вимог), а також враховуючи судову практику про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку, що заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню у сумі 6217,51 грн. (5% від задоволеної суми позовних вимог).

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та підлягають задоволенню частково.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

          2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Свемон-Київ" (02156, м. Київ, вул. Братиславська, 6-А; ідентифікаційний код 01190416 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіаком" (03127, м. Київ, вул. Дубиніна, 1; ідентифікаційний код 32821597) 103426 (сто три тисячі чотириста двадцять шість) грн. 31 коп. основного боргу, 3859 (три тисячі вісімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 36 коп. три відсотка річних, 17065 (сімнадцять тисяч шістдесят п’ять) грн. 34 коп. інфляційних витрат, 1 243 (одна тисяча двісті сорок три) грн. 51 коп. витрат по сплаті державного мита та 221 (двісті двадцять одна) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 6217 (шість тисяч двісті сімнадцять) грн. 51 коп. –витрат на послуги адвоката.

          3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

          4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.