Рішення № 9977126, 01.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 49/4501.06.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРС»

до Приватного підприємства «Центр юридичної допомоги «Оберіг»

про повернення сплаченого за неотримані послуги

                                                                                           Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Божук Д.А.

Представники сторін:

від позивача: Бєлий О.С., довіреність від 20.01.2010 року;

від відповідача: не з’явились;

В судовому засіданні 01.06.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРС»(надалі ТОВ «АРС», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Центр юридичної допомоги «Оберіг»(надалі ПП «Центр юридичної допомоги «Оберіг», відповідач) 7500,00 грн., які були сплачені як передплата за послуги згідно договору про надання послуг по отриманню ліцензії на провадження будівельних робіт від 28.09.2007 року, 3243,00 грн. інфляційних втрат, 487,50 грн. –3 % річних та 3750,00 грн. –моральної шкоди.

В ході розгляду спору позивач надав клоптання про зменшення розміру позовних вимог, згідно з яким на розгляд суду передані вимоги про стягнення 7500,00 грн., які були сплачені як передплата за послуги, 3243,00 грн. інфляційних втрат, 487,50 грн. –3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за укладеним між сторонами договором про надання послуг по отриманню ліцензії на провадження будівельних робіт від 28.09.2007 року позивачем здійснено передплату на загальну суму 7500,00 грн., однак відповідачем своїх зобов'язань не виконано, грошових коштів не повернуто. В зв’язку з чим позивач просить повернути суму передплати в розмірі 7500,00 грн. та стягнути інфляційні збитки, три проценти річних.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг станом на 07.04.2010 року наявний у матеріалах справи).

Ухвали суду, якими відповідача повідомлено про розгляд справи, в тому числі та, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 вересня 2007 року між ТОВ «АРС»та ПП «Центр юридичної допомоги «Оберіг»укладено договір про надання послуг по отриманню ліцензії на провадження будівельних робіт, у відповідності з яким замовник (позивач у справі) доручає, а виконавець (відповідач у справі) здійснює комплекс послуг по отриманню ліцензії на провадження будівельних робіт підприємства замовника, виступаючи від імені замовника.

Відповідно до п.2.2. договору виконавець зобовязаний отримати ліцензію в Міністерстві будівництва, архітектури житлово-комунального господарства України та передати її замовнику до 30 жовтня 2007 року.

Згідно п. 4.1., 4.2. договору замовник виплачує на ім’я виконавця протягом 10 днів з моменту підписання цієї угоди платіж у розмірі 7500,00 грн.

На виконання зобов’язань за договором про надання послуг по отриманню ліцензії на провадження будівельних робіт від 28.09.2007 року позивачем на користь відповідача перераховано 05.10.2007 року –7500,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 1. В свою чергу відповідачем зобов’язань з надання послуг по отриманню ліцензії на провадження будівельних робіт у строки обумовлені в договорі не надано, доказів зворотнього суду не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням умов погоджених сторонами в п. 2.2. договору, кінцевий строк передачі ліцензії є 30.10.2007 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобов’язань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань.

Оскільки оплачених послуг відповідачем не надано, грошових коштів позивачу не повернуто, вимоги про повернення суми передоплати в розмірі 7500,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та в цій частині підлягають задоволенню.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем на вимоги суду (ухвала від 13.04.2010 року) таких не надано.

Вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованих 3 % річних в розмірі 487,50 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3243,00 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За укладеним договором у відповідача грошових зобов’язань не виникало, положення договору не передбачають зобов’язань виконавця щодо повернення грошових коштів в разі невиконання договору (ненадання послуг), не містять строку для виконання зобов’язань з повернення передплати. За укладеним між сторонами договором на відповідача були покладені обов’язки по наданню послуг, які за своєю природою не є грошовими, відповідно у позивача відсутні підстави для вимоги сплати трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати, то зазначене зобов'язання, як відповідальність, виникло внаслідок неналежного виконання не грошового зобов'язання і не породжує собою виникнення іншого грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, встановивши дійсні відносини сторін, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 111,30 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 231,93 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Центр юридичної допомоги «Оберіг»(03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 120, корпус 1, р/р 260080103336 а ЗАТ «Про Кредит Банк», МФО 320984, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33594299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРС»(10029, Житомир, вул. Малинська, 4, р/р 26002167620001 в ЖФ КБ «Приватбанк», МФО 311409, ідент. код 13562656) 7500,00 грн. (сім тисяч п’ятсот гривень) сплачених коштів за невиконаним договором та 231,93 грн. (двісті тридцять одна гривня 93 копійки) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 04.06.2010р.