Рішення № 9976924, 07.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/13907.06.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Промбудівник-5"

про стягнення 166 350,54 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Тищенко В.В.- довіреність №128 від 01.04.2010;

від відповідача: Коросташ С.А.- голова правління;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Промбудівник-5"про стягнення 166 350,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором на послуги з водопостачання та водовідведення № 8386/4-13 від 18.08.2000р. не оплатив надані йому позивачем послуги, заборгувавши позивачу 161 053,76 грн. за період з 01.04.2007 по 01.01.2010.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 127 017,62 грн. - основного боргу, 32800, 63 грн. –інфляційних втрат, 5 165, 60 грн. –3 % річних, 1 366,69 грн. –пені, а також понесені позивачем по справі судові витрати – 1 663,51 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 11.03.2010 порушено провадження по справі та призначено її до розгляду.

У відповідності до вимог ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався, оголошувалися перерви.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на відсутність боргу по оплаті за спірними договором, необґрунтованість нарахувань за послуги водопостачання та водовідведення за тарифами, які в установленому порядку не набрали чинності, безпідставність вимог щодо оплати питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання

Згідно контррозрахунку відповідача, зобов'язання відповідача по сплаті за спожиту питну воду та послуги з водовідведення у спірний період становлять: за холодну (питну) воду - 37084,92 грн., водовідведення холодної (питної) та гарячої води - 30883,05 грн., всього нарахування - 67967,97 грн., вказана сума згідно доповнення до відзива відповідачем сплачена.

20.05.2010 в судовому засіданні оголошувалася перерва до 07.06.2010 для виготовлення повного тексту рішення.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.06.2010 р. оголошено повний текст рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.08.2000 між Державним комунальним об’єднанням “Київводоканал” та відповідачем було укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення №8386/4-13 (далі по тексту - Договір). На підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 359 від 20 липня 2001 р. Державне комунальне об’єднання “Київводоканал” реорганізоване на Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” (далі по тексту - позивач).

За даним Договором постачальник зобов’язувався надати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов’язувався здійснити своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах даного договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановленні Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р., зареєстрований в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 26.04.2002 року за № 403/6691 (далі-Правил).

Відповідно до умов розділу 5 Договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Кількість поданої води згідно п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору передбачено визначати за показниками водолічильників, а у разі їх відсутності –за середньодобовою витратою або іншим способом. Кількість стічних вод згідно п. 3.4 договору визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання.

Строк оплати за договором відповідно до умов п. 3.6 встановлений п’ять днів з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

Поясненнями позивача, частково відповідача, поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства на підставі даних маршрутних листів і розшифровок рахунків абонента, платіжних вимог-доручень за період з 01.04.2007 по 01.01.2010, дебетово-інформаційних повідомлень, стверджується факт надання позивачем відповідачу протягом указаного періоду послуг водопостачання та водовідведення загальною вартістю 276 120,96 грн.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов’язання по Договору виконав частково, сплативши 149 103, 33 грн., внаслідок чого за період з 01.04.2007 по 01.01.2010 виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 127 017,62 грн.

Між сторонами по справі відсутні розбіжності щодо обсягів поставленої за Договором питної води для потреб холодного водопостачання (код 3-461 у розрахунку позовних вимог).

Відповідач заперечив щодо обсягів поставленої йому питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання (код 3-50461 у розрахунку).

Доводи відповідача щодо відсутності у нього обов’язку по оплаті на користь позивача вартості питної води для потреб гарячого водопостачання та послуг з відведення обсягів такої води суперечать вимогам п. 12.3 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах, селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 1 липня 1994 р., тому є безпідставними.

Крім того, відповідачем не подано доказів того, що за наявності заперечень щодо кількості або вартості отриманих послуг він у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів направив повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. За таких обставин відповідно до умов п. 3.7 спірного договору дані позивача є прийнятими.

Доказів належної оплати за договором суми боргу у розмірі 127 017,62 грн. суду не надано.

Доводи відповідача щодо чинності тарифів, на підставі яких позивачем визначено вартість наданих за договором послуг є необґрунтованими, оскільки рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення (погодження) цін (тарифів), видані в межах його компетенції, не підлягають державній реєстрації в органах юстиції.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 127 017,62 грн. нормативно та документально доведені, а тому в цій частині позову підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 4.2. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 1 366, 69 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

В пункті 4.2. Договору передбачено за несвоєчасну оплату послуг відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1 відсоток від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 1 366, 69 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 32800, 63 грн. –інфляційних втрат та 5 165, 60 грн. –3 % річних.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 32800, 63 грн. –інфляційних втрат та 5 165, 60 грн. –3 % річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Промбудівник-5" (02217, м. Київ, вул. Закревського, 39-А, код ЄДРПОУ 22894512) на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м.Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664) –127 017 (сто двадцять сім тисяч сімнадцять) грн. 62 коп. - основного боргу, 1 366 (одна тисяча триста шістдесят шість) грн. 69 коп. –пені, 32800 (тридцять дві тисячі вісімсот) грн. 63 коп. –індексу інфляції, 5 165 (п’ять тисяч сто шістдесят п’ять) грн. 60 коп. –3% річних, а також судові витрати –1 663 (одна тисяча шістсот шістдесят три) грн. 51 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

Суддя М.М. Якименко