Ухвала суду № 99769166, 21.09.2021, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/1013/21

УХВАЛА

про повернення заяви про забезпечення позову

21 вересня 2021 року м.Арциз

Суддя Арцизького районного суду Одеської області Гусєва Н.Д.,

розглянувши заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Мельника Юрія Анатолійовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. № 40333 від 08 вересня 2020 року про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» (далі – ТОВ «ФК «АЛАНД») заборгованості у розмірі 26995,94 грн., посилаючись на те, що 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис № 40333 про стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК «АЛАНД» заборгованості у розмірі 26995,94 грн. Про існування вищевказаного виконавчого напису нотаріуса позивачу стало відомо у серпні 2021 року після надходження до ГУПФУ в Одеській області постанови приватного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника згідно виконавчого напису. Позивач вважає, що вищевказаний виконавчий напис є таким, що не підлягає задоволенню, оскільки вчинено з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, відсутності безспірного характеру заборгованості; відсутності письмової вимоги про усунення порушень від банку (стягувача) та як наслідок недотримання вимого закону щодо вчинення нотаріусом дій лише після спливу 30-ти днів з моменту надсилання такої вимоги; виконавчий напис вчинено на окремому документі, а не на оригіналі нотаріальної посвідченого договору, нотаріусом не витребувано від стягувача виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; вчинено за межами строку після виникнення права вимоги, більш ніж трьох років до моменту вчинення виконавчого напису, як наслідок порушення ст. 88 Закону України «Про нотаріат» у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою.

Також, одночасно зі зверненням до суду з зазначеною позовною заявою позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 40333 вчиненого 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АЛАНД» заборгованості у розмірі 26995,94 грн. у виконавчому провадженні № 63640099, що ведеться приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Мельником Ю.А. В обґрунтування заяви посилається на те, що ОСОБА_1 подано позов до суду про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Станом на теперішній час позивач оскаржує у судовому порядку виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. № 40333, виданий 08 вересня 2020 року, у зв`язку з чим виникла необхідність в забезпеченні позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису з наступних підстав. Постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Мельником Ю.А. від 17 листопада 2020 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису. Отже, на даний час проводяться виконавчі дії на підставі оскаржуваного в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса, а саме звернуто стягнення заборгованості у розмірі 26995,94 грн. Відтак, у випадку продовження виконавчих дій, оспорюваний виконавчий напис буде повністю виконаним, що унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, у разі задоволення позовних вимог.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, оцінивши доводи заяви про необхідність забезпечення позову, приходжу до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає поверненню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. п. 3, 4, 6, 7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Суддя також вважає за необхідне звернути увагу на роз`яснення, що викладені у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», відповідно до положень якого розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Суддею встановлено, що подана заява не відповідає змісту та формі заяви про забезпечення позову, що визначені ст. 151 ЦПК України, а саме у заяві заявником не зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову шляхом зупинення стягнення, а також обґрунтування заходу забезпечення позову, який просить застосувати; яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказаний у заяві захід забезпечення позову. Також, не зазначено обставин та не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може імовірно утруднити виконання рішення суду.

Відсутність зазначених відомостей у заяві про забезпечення позову позбавляє суддю можливості дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 40333 вчиненого 08 вересня 2020 року може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 151 ЦПК України до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви про забезпечення позову, яка подана фізичною особою ставка судового збору дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454,00 грн.

Заявником у заяві зазначено, що його звільнено від слати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як учасника бойових дій.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

При цьому, суддя також враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) відповідно до яких вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року здійснено висновок про те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав, як учасників бойових дій.

Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 333/2803/16.

Оскільки заявник звернувся до суду з заявою про забезпечення позову не на захист своїх прав як учасника бойових дій, а для захисту своїх прав, що виникли з цивільних правовідносин, тому він не може користатися вказаною пільгою щодо сплати судового збору, та повинен сплати судовий збір на загальних підставах.

Враховуючи вищевикладене, заявнику необхідно надати суду докази на підтвердження сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, яка підлягає до сплати в розмірі 454,00 грн.

У відповідності до ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику.

Враховуючи відсутність зазначених відомостей у заяві про забезпечення позову та те, що до заяви про забезпечення позову не додано документів про сплату судового збору у розмірі, визначеному чинним законодавством, керуючись ч. 10 ст. 153 ЦПК України, приходжу до висновку про повернення заявнику заяви про забезпечення позову.

Вважаю за необхідне роз`яснити заявнику, що він не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суддя, -

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – повернути заявнику.

Роз`яснити, що заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду.

Копію ухвали суду направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому наявної ухвали суду.

Суддя

Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.