Рішення № 99768941, 13.09.2021, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/558/20

Провадження № 2/316/55/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2021 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області

у складі головуючого судді Куценка М.О.

за участю секретаря судового засідання Нестерової Г.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу №316/558/20 за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - АТ КБ «ПриватБанк», в особі свого представника Савіхіної А.М., звернувся до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача - ОСОБА_1 , в якій просить: стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 16.09.2008 р. у розмірі 34791,32 грн. та судові витрати у розмірі 2102 грн..

В обґрунтування вимог позову, представник позивача зазначає, що відповідач ОСОБА_1 звернулась до позивача АТ «КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву б/н від 16.09.2008 р., згідно якої отримала кредит в розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком - Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Копії Витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витяг з «Тарифу Банк» додаються до позовної заяви. Відповідач ознайомилась з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується її підписом в анкеті-заяві, в якій є відповідні запевнення відповідача про ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банку про їх затвердження. При укладання Договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України та формулярами та стандартними формами були «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банк» які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач. Таким чином, заявою відповідач підтвердила, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ «КБ «ПриватБанк», які були надані їй у письмовій формі.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п.2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 Договору, на підставі яких відповідач при укладання Договору надав свою згоду про прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Також зазначає, що з 01.04.2019 р. впроваджені зміни до Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п.2.1.1.2.12 встановлено, що в разі порушення зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого у строк кредиту, у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлені за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% для картки «Універсальна» та 84,0% - для картки «Універсальна голд».

АТ «КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач, на підставі п.2.1.1.3.1 Договору, зобов`язалась повернути витрачену частину кредитного ліміту. Відповідно до п.1.1.1.6.0 Договору, мінімальний обов`язковий платіж - розмір боргових зобов`язань відповідача які щомісячно повинна сплачувати відповідач протягом терміну дії картки та розраховується у процентному співвідношенні від загальної суми заборгованості Клієнта.

Відповідно до п.2.1.1.2.9 Договору, у разі непогашення Клієнтом боргових зобов`язань за Кредитом до 25 числа місяці, наступного за місяцем у якому було здійснено трати за рахунок кредиту, за користування кредитом Клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі зазначеному в Тарифах, що діють на дату здійснення трат за рахунок кредиту.

У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом, згідно п.2.1.1.2.11 Договору, Клієнт сплачує Банку проценти у подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату здійснення нарахування.

Відповідно до п.2.1.1.3.5 Договору, при порушення грошових зобов`язань передбачених Договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. +5% від суми позову.

Відповідач своїх зобов`язань за Договором не виконала, допустивши їх порушення, в наслідок чого, станом на 23.01.2020 р. відповідач має заборгованість в сумі 34791,32 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 22499,27 грн., у тому числі, заборгованість за поточним тілом кредиту - 0,00 грн.; заборгованість за простроченим тілом кредиту - 22499,27 грн.; заборгованість за нарахованим відсоткам - 0,00 грн.; заборгованість за простроченим відсоткам - 0,00 грн.; заборгованість за відсотками нарахованим на прострочений кредит згідно 625 - 4470,39 грн.; нарахована пені - 5688,74 грн.; нарахована комісія - 0,00 грн.; а також штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 1632,92 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом (а.с.2-4зворот).

Ухвалою судді Енергодарського міського суду Запорізької області від 16.03.2020 р. по справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін (а.с.41).

Відповідачем ОСОБА_1 01.04.2020 р. надано до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає у повному обсязі, в обґрунтування зазначає, що кредитний ліміт складав 1000 грн., що зазначено у наявній в матеріалах справи заяві, а ні 15000 грн., як зазначає позивач. Вона ніколи не зверталась із заявою про збільшення кредитного ліміту, банком його збільшено самостійно. Карткою універсальною вона користувалась, проте заборгованості в неї не було до 25.06.2018 р., коли невідомі особи, у період часу з 03:03 години до 06:00 години через оператора мобільного зв`язку «Водафон Україна» замінили сім картку її мобільного телефону: НОМЕР_1 і після відновлення, зламали її особистий кабінет «Приват24» та здійснили переводи грошових коштів з універсальної картки № НОМЕР_2 як на невідомий їй рахунок № НОМЕР_3 двома платежами так і на її зарплатну картку. Та в подальшому намагались перевести з її універсальної картки на іншу картку, чого у них не вийшло. Коли вона дізналась про дії шахраїв, заблокувала картку та 25.06.2018 р. написала по даному факту заяву до поліції, у зв`язку з чим, було відкрито кримінальне провадження №42018081160000153. Крім того, по факту шахрайства, вона повідомила позивача і неодноразово зверталась до банку з відповідними заявами направленими на захист її прав, проте позивач почав її лякати щоб вона найближчим часом погасила зобов`язання за кредитом, який вона ніколи не брала.

Вимоги про нарахування процентів та штрафних санкцій вважає безпідставними, у тому числі, у зв`язку з тим, що заява не містить обов`язку зі сплати процентів за користування кредитом, не містить відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. А отже, у зв`язку з тим, що процентна ставка не зазначена, мова може йти лише про стягнення тіла кредиту, оскільки інші складові заборгованості з нею особисто не погоджені та вона не підписувала договору про який зазначено в позові.

Щодо тіла кредиту вказує, що враховуючи, що вона не брала коштів і до 25.06.2018 р. не була боржником банку, відразу повідомила позивача для блокування картки, зверталась з заявою до позивача про несанкціоновані електронні платіжні операції списання грошових коштів з її картки та надала витяг з ЄРДС про вчинення злочину за даним фактом. Позивач, у свою чергу, не надав доказів, що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті чи незаконному використанню інформації яка надала можливості ініціювати електронні платіжні операції, нікому не передавала пароль та секретний код карток.

Вважає, що саме вона є постраждалою, оскільки саме її права були порушені та потребують захисту. У задоволенні вимог позову просить відмовити (а.с.48-49зворот).

Позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якому вважають свої вимоги обґрунтованими, а заперечення відповідача безпідставними, у тому числі зазначаючи на те, що вхід у «Приват24» було здійснено під авторизацією відповідача, що можливо лише за допомогою фінансового телефону та іншої особистої інформації відповідача. Крім того, жодну особу не було визнано винною у вчиненні злочину. Відповідач має право стягнути суму з винних осіб встановлених у кримінальному провадженні. Просять позовні вимоги задовольнити (а.с.111-117зворот, 135-141зворот).

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 06.10.2020 р. здійснено заміну судового засідання з розгляду справи по суті - підготовчим засіданням (а.с.168-168зворот).

Ухвалою суду від 06.10.2020 р. задоволено клопотання відповідача про витребування доказів (а.с.170-170зворот)

Ухвалою суду від 26.04.2021 р. підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті (а.с.211-211зворот).

В судове засідання, для розгляду справи по суті, сторони не з`явились, заяв-або клопотань про відкладення слухання справи до суду сторонами надано не було.

Враховуючи зазначене, відсутність підстав визначених ст.223 ЦПК України для відкладення слухання справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у відповідності до вимог ст.89 ЦПК України, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при розгляді справ застосовує, як джерело права, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положення пунктів 1, 2, 4 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Сторона позивача вважає, що ОСОБА_1 (відповідач по справі) підписавши 16.09.2008 р. Заяву б/н підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», витяг яких надано до позовної заяви, складає між Банком та відповідачем - Договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Що даною Заявою б/н від 16.09.2008 р. відповідач була повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які викладені на сайті Банку: https://privatbank.ua та своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг, які розміщені на вказаному сайті банку і надала на них свою згоду. Формулярами та стандартними формами укладеного з відповідачем 16.09.2008 р. Договору, відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, позивач вважає саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті: https://privatbank.ua додані до позовної заяви, згідно яких обслуговується відповідач.

Представник позивача у змісті позову та вимог, ставить питання про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором б/н від 16.09.2008 р., при укладанні якого, як зазначено представником позивача, сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, в розмірі 34791,32 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 22499,27 грн., у тому числі, заборгованість за поточним тілом кредиту - 0,00 грн.; заборгованість за простроченим тілом кредиту - 22499,27 грн.; заборгованість за нарахованим відсоткам - 0,00 грн.; заборгованість за простроченим відсоткам - 0,00 грн.; заборгованість за відсотками нарахованим на прострочений кредит згідно 625 - 4470,39 грн.; нарахована пені - 5688,74 грн.; нарахована комісія - 0,00 грн.; а також штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 1632,92 грн. - штраф (процентна складова).

На доведення наявності існування заявлених грошових (кредитних) зобов`язань у відповідача перед позивачем, які представник позивача вважає, що виникли 16.09.2008 р., про що зазначено у змісті позову та вимогах, сторона позивача вказує, що доказами, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини є: Розрахунок заборгованості; Копія заяви позичальника; Витяг з «Тарифів Банку»; Витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг», які розміщені на банківському сайті https://privatbank.ua; Копія документу, що посвідчує особу відповідача; Банківською випискою, з якої вбачається, що відповідач користувалась кредитними коштами. А отже, на думку позивача, користуючись кредитним коштами відповідачу були добро відомі та зрозумілі умови договору та тарифи Банку.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 статті 509 ЦК України, передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, якими, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України, визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частин 1-3 статті 1056-1 ЦК України в редакції Закону № 661-VI від 12.12.2008 р., було визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

За змістом положень частин 1, 2, 3 статті 1056-1 ЦК України, в редакції Закону № 1734-VIII від 15.11.2016 р., № 2478-VIII від 03.07.2018 р., процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до положень частини 4 статті 1056-1 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Згідно статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно частини 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі), що узгоджується з висновком який викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).

Разом з тим, судом із заяви на яку посилається позивач від 16.09.2008 р. б/н (далі - заява від 16.09.2008 р.) встановлено, що у зазначену дату, ОСОБА_1 (відповідач по справі) підписала заяву на отримання банківських послуг - кредитної карти «Універсальна» зі встановленням кредитного ліміту в розмірі 1000, у валюті України - гривні, із визначеною базовою процентною ставкою за кредитом, на яку своїм підписом, тобто власним волевиявленням, надала згоду - 2,5% на місяць із розрахунку 360 днів на рік (а.с.12зворот), при цьому, умовами вказаної заяви не визначено, що ця відсоткова ставка є змінюваною, а відповідно до положень статті 1056-1 в редакції яка діяла на час написання заяви, зміна процентної ставки в односторонньому порядку не допускається.

Інших Умов, Правил та Тарифів, як-то сплата процентів у іншому розмірі, можливості нарахування комісії, неустойки (пені, штрафів), у тому числі, за порушення грошового зобов`язання та їх розмір, дана заява не містить. Не містить наявності згоди відповідача на вказані позивачем умови, правила та тарифи і Розрахунок заборгованості (а.с.5-11зворот), Банківська виписка по особовому рахунку (а.с.84-90, 120-127зворот, 143-150зворот); Довідка про зміну умов кредитування (а.с.91, 128, 151); Довідка про надання кредиту (а.с.92, 194), а тим більш паспорт на ім`я відповідача (а.с.28-28зворот).

У заяві від 16.09.2008 р. дійсно зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомлена та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були їй надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Крім того, у заяві зазначено на згоду відповідача про можливість зміни кредитного ліміту Банком.

Проте, в Заяві від 16.09.2008 р. відсутні посилання на те, які саме «Умови та правила надання банківських послуг», «Тарифи Банку» (дата їх затвердження, номер наказу), як ті на які посилається представник позивача у змісті позову, так і ті які надані до позовної заяви, мав на увазі позивач вказуючи їх у даній заяві.

Матеріали справи не містять доказів, які б без сумніву доводили, що саме ті умови, які зазначено у позовній заяві, або ті, Витяги з яких надано позивачем до заяви (а.с.13-27,95-100зворот, 101-104, 128зворот-133зворот,151зворот-156зворот), або ті які викладені на сайті банку в мережі Інтернет: https://privatbank.ua, мала відповідачка на увазі підписуючи вказану заяву від 16.09.2021 р., а ні ті які безпосередньо зазначені у вказаній заяві, тобто лише сплата базової відсоткової ставки 2,5% ні місяць із розрахунку 360 днів на рік, оскільки не надано доказів волевиявлення відповідача у вигляді їх підписання власноруч або за допомогою електронного підпису відповідачем. Не зазначено у наданих позивачем Витягах з «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів банку» і того, що їх складовою є заява відповідача від 16.09.2008 р.

Як зазначила у своїй постанові від 03.07.2019 р. у справі у справі №342/180/17, (провадження №14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Сад також вважає, що неможливим є застосування і правил частини 1 статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача: www.privatbank.ua, посилання на які міститься і в заяві від 16.09.2008 р., неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період: з часу виникнення спірних правовідносин - 16.09.2008 р. до моменту звернення до суду із даним позовом - 10.03.2020 р., а отже, Банк, як кредитор, міг зазначити у позовній заяві та додати до позовної заяви Витяги з «Тарифів Банку» та з «Умов та правил надання банківських послуг» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі безпосередньо для самого позивача, як зацікавленої особи.

В постанові від 03.07.2020 р. у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, Верховний Суд зазначив, що Умови та Правила надання банківських послуг КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Наявності даних з яких було б можливо встановити, що зазначені позивачем та надані до позовної заяви Витяги з «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів банку» відносяться до грошових зобов`язань відповідача перед позивачем які виникли, як зазначає сторона позивача, 16.09.2008 р. (дати підписання заяви), судом не встановлено.

Таким чином, є безпідставними, як посилання позивача так і долучення до матеріалів справи, будь-яких Умов, Правил та Тарифів, у тому числі і тих які розміщені на офіційному сайті позивача www.privatbank.ua, за якими позивач обслуговує кредитні рахунки, якщо вони не містять безпосереднього волевиявлення відповідача на погодження зазначених в них умов, шляхом їх безпосереднього підписання самим відповідачем.

Таким чином, як зазначалось вище, за відсутності доказів протилежного та доказів згоди з умовами, правилами та тарифами про які зазначає позивач, єдиними умовами на які надала свою згоду позивач, є зміна кредитного ліміту за ініціативою банку та визначена у заяві відсоткова ставка в розмірі 2,5% на місяць із розрахунку 360 днів на рік.

Разом з тим, як вбачається із наданих позивачем Розрахунку заборгованості (а.с.5-11зворот), Банківської виписки по особовому рахунку (а.с.84-90, 120-127зворот, 143-150зворот), позивачем, з 01.04.2019 р. відповідачу нараховувались і стягувались з кредитного рахунку, дві пені: пеня за прострочку кредиту на суму понад 100 грн. і з 01.09.2019 р. пеня за прострочку кредитом (а.с.84, 127, 149зворот, 187зворот), що не узгоджено умовами погодженими обома сторонами у заяві від 16.09.2008 р. таким чином, є безпідставним нарахування та заявлення до стягнення з відповідача суми пені вказаної у складовій розрахунку заборгованості в сумі 5688,74 грн.

Крім того, до складу розміру заборгованості, позивачем зазначено штрафи: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 1632,92 грн. - штраф (процентна складова), з посиланням на п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг. Проте враховуючи, що заява від 16.09.2008 р. не містить та не передбачає сплати відповідачем штрафів за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, а Умови та правила надання банківських послуг не вмістять погодження відповідача, такі нарахування є безпідставними та не підлягають застосуванню при вирішенні даної справи, а отже і стягненню з відповідача.

У своєму правовому висновку в постанові від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 ЦК України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Як встановлено судом вище, відсоткова ставка погоджена особа сторонами визначена у заяві від 16.09.2008 р. і становить 2,5% на місяць із розрахунку 360 днів на рік. Разом з тим, як вбачається із Банківської виписки по особовому рахунку (а.с.84-90, 120-127зворот, 143-150зворот, 175зворот-181зворот, 187зворот-193зворот), за відсутності письмової згоди відповідача як позичальника (ст.1056-1 ЦК України), оскільки відповідних доказів суду не надано, тобто в односторонньому порядку, позивачем змінено визначену заявою від 16.09.2008 р. відсоткову ставку 01.12.2016 р. на 3,6% (а.с.85, 127, 176зворот, 188зворот). Відповідно до даних Розрахунку заборгованості (а.с.11-11зворот), починаючи з 01.11.2019 р. позивачем, крім процентів за ставкою 3,6, також нараховувались відповідачу наступні проценти: 7,2 - процентна ставка при порушенні умов кредитування, 86,4 - процентна ставка на прострочений кредит, річна, що не відповідає зазначеним вище положенням статті 1056-1 ЦК України.

При цьому слід зазначити, що у Банківській виписці по особовому рахунку зазначено про нарахування процентів відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України (а.с.84, 127-127зворот, 149-149зворот, 175зворот, 187зворот), однак, у змісті позову позивачем самостійно, за відсутності відповідних посилань у самій статті 625 ЦК України, визначено розмір процентної ставки для кредитки «Універсальна» на яку, як встановлено надала свою згоду відповідач, визначено за ч.2 ст.625 ЦК України в розмірі 86,4%.

Однак, частиною 2 статті 625 в редакції визначеної ЦК України, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, є безпідставним посилання позивача на нарахування процентів за користування кредитом в сумі 4470,39 грн. як зазначено позивачем - заборгованість за відсотками нарахованим на прострочений кредит згідно 625, оскільки розмір 86,4% який розуміє позивач під ст.625 ЦК України, це відповідає дійсним положенням вказаної статті.

Безпосередньо відповідно до вимог визначених ч.2 ст.625 в редакції ЦК України, позивачем не надається розрахунок та не заявляється до стягнення з відповідача на користь позивача.

Враховуючи відсутність погоджених письмово з відповідачем умов щодо зміни визначеної у заяві від 16.09.2008 р. ставки у 2,5% на місяць із розрахунку 360 днів на рік, на будь-яку іншу ставку та її розмір, невідповідність визначеної позивачем ставки за положеннями ч.2 ст.625 ЦК України вимогам вказаної статті визначеної Законом, безпідставним є нарахування позивачем відповідачу інших процентів за користування кредитом, у тому числі тих про які судом зазначено вище, ніж проценту визначеного заявою від 16.09.2008 р., а отже і його стягнення.

Таким чином, така складова суми заборгованості яка заявляється позивачем до стягнення з відповідача, як заборгованість за відсотками нарахованим на прострочений кредит згідно 625 - в сумі 4470,39 грн., за встановленого вище, не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Інших розмірів процентів, у тому числі визначених ч.1 ст.1048 ЦК України, позивачем до стягнення з відповідача не заявляється.

Як вбачається із розрахунку, у складову загальної суми заборгованості визначної позивачем, входить розмір заборгованості за тілом кредиту, який позивачем визначено в сумі 22499,27 грн. та зазначено як: заборгованість за простроченим тілом кредиту.

З Банківської виписки по особовому рахунку (а.с.84-90, 120-127зворот, 143-150зворот, 175зворот-181зворот, 187зворот-193зворот) вбачається, що не дивлячись на те, що позивачем в односторонньому порядку було змінено відсоткову ставку з 2,5% на 3,6%, як про це зазначено вище, відповідачем не порушувались строки внесення платежів за використання кредитними коштами та до 25.06.2018 р. у відповідача по кредитному рахунку була наявна переплата по кредиту в розмірі 0,80 копійок, що встановлено із Банківської виписки по особовому рахунку (а.с.84зворот, 122, 145, 176, 188).

Відповідачем заперечується виникнення заборгованості у зв`язку з невиконанням нею зобов`язань, в обґрунтування зазначаючи на використовування її рахунка невідомими особами шляхом заміни сім карти номера фінансового телефону прив`язаного до системи «Приват24»: НОМЕР_1 на інший номер мобільного телефону, зламу її особистого кабінету у «Приват24» та здійснення переводів двома платежами грошових коштів з кредитної картки «універсальна» № НОМЕР_2 як на невідомий їй рахунок № НОМЕР_3 о 04:58 годин в загальній сумі 10350 грн. та о 05:41 годині отримавши підтвердження на оформлення «Швидко кредит» перерахували з універсальної карти 11000 гривень на її зарплатну картку, та потім, ще 4000 гривень на її зарплатну картку, які намагались перевести на іншу картку, проте не змогли цього зробити. Про таку злочинну діяльність інших осіб, відповідачем заявлялось як до установи Банку так і до правоохоронних органів 25.06.2018 р.

Позивачем не заперечується, що фінансовим телефоном, який прив`язано до особистого кабінету відповідача в системі «Приват24» був номер: НОМЕР_4 .

Із сукупності даних інформаційного повідомлення національного оператора у сфері телекомунікацій ПрАТ «ВФ Україна», отриманих на ухвалу суду від 06.10.2020 р. (а.с.170-170зворот), з`ясовано, що 25.06.2018 р. о 03:10:54 з номеру: НОМЕР_5 надійшов дзвінок яким по номеру: НОМЕР_4 було здійснено заміну сім карти номера телефону (а.с.198). Та, 25.06.2018 р. о 04:58:01 годині та о 05:07:55 годині, з рахунку № НОМЕР_2 , який відповідно до довідок про кредитні картки (а.с.92, 182, 194) належить відповідачу, було здійснено транзакції з переказу грошових коштів на рахунок отримувача: НОМЕР_3 в «Cjsc Aktsent Bank», що встановлено з повідомлення АТ «КБ «ПриватБанк» від 02.11.2020 р. №1529637-ВБ (а.с.173-173зворот, 185-185зворот), яке надійшло до суду на ухвалу від 06.10.2020 р. (а.с.170-170зворот), даними розділу «Архив» «Приват24» в мережі інтернет (а.с.62, 63), належність якого відповідачу, заперечується останньою та не спростовано позивачем.

За зверненням ОСОБА_1 до правоохоронних органів 25.06.2018 р. - талон повідомлення №25, реєстраційний номер 4472 (а.с.71зворот) за фактом заволодіння невстановленою особою 25.06.2018 р. в період часу з 04:54 годин до 05:00 годині грошовими коштами які належать ОСОБА_1 через Інтернет-банкінг «Приват24», органом досудового розслідування: Енергодарським ВП ГУНП в Запорізькій області 20.07.2018 р. внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42018081160000153 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.185 КК України (а.с.55) та відповідно до повідомлення з Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області розпочато досудове розслідування за ч.1 ст.190 КК України (а.с.75), що не спростовано позивачем.

При цьому, як вбачається із повідомлення ВП №1 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області від 10.09.2021 р. №6251/92/2021 та доданої до нього постанови слідчого СВ Енергодарського ВП ГУНП в Запорізькій області від 28.10.2019 р. (а.с.214-215зворот), отриманих на запит суду (а.с.213), по зазначеному кримінальному провадженню №42018081160000153 від 20.07.2018 р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.190 КК України, ОСОБА_1 (відповідачу у даній цивільній справі) визначено статус потерпілої, при цьому, досудовим слідством встановлено заволодіння 25.06.2018 р. невстановленою особою, у невстановленому місці, шляхом доступу до Інтернет-Банкінгу «Приват24» до рахунку який належить ОСОБА_1 , грошовими коштами які належать останній в розмірі 10350 грн. та завдання матеріального збитку на вказану суму (а.с.215).

Відповідно до правового висновку викладеного Верховним Судом України у постанові від 13.05.2015 р. у справі № 6-71цс15, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності.

Європейський Суд з прав людини у п.43 рішення від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України», п.53 рішення від 20.09.2012 р. у справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою. Тобто, розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей.

Позивачем не доведено «поза розумнім сумнівом» посилань, що зняття 25.06.2018 р. зазначеного розміру грошових коштів в сумі 10350 грн. з кредитного рахунку відкритого на ім`я відповідача, відбулось у зв`язку з діями чи бездіяльністю відповідача, як на це зазначає позивач, враховуючи і те, що такі посилання спростовується сукупністю вищенаведених доказів.

Слід зазначити, що вказаною постановою від 28.10.2019 р. слідчого СВ Енергодарського ВП ГУНП в Запорізькій області від 28.10.2019 р., кримінальне провадження №42018081160000153 від 20.07.2018 р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.190 КК України було закрито саме у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування (а.с.214-215зворот), а ні у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Таким чином, позивачем не доведено користування відповідачем грошовими коштами у вказаному вище розмірі 10350 грн. по кредитному рахунку відповідача, заволодіння якими мало місце 25.06.2018 р. невстановленими особами, а отже і підстав нарахування позивачем на розмір вказаних коштів будь-яких процентів, відсутні.

Як зазначалось, станом до 25.06.2018 р. по кредитному рахунку відповідача була наявна переплата в сумі 0,80 копійок після поповнення останньою кредитного рахунку 17.06.2018 р., що встановлено із Банківської виписки по особовому рахунку (а.с.84зворот, 122, 145, 176, 188).

Отже, враховуючи, що відповідач не мала заборгованості по кредитному рахунку до 25.06.2018 р., грошовими коштами в сумі 10350 грн. знятими з її кредитного рахунку 25.06.2018 р. невідомими особами за відсутності в цьому вини останньої, не користувалась, законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми заборгованості у суду відсутні.

Судом з даних Банківської виписки по особовому рахунку (а.с.84зворот, 122, 145, 176, 188), даних повідомлення АТ «КБ «ПриватБанк» від 02.11.2020 р. №1529637-ВБ (а.с.173-173зворот, 185-185зворот) також встановлено, що 25.06.2018 р. також було здійснено переказ грошових коштів на суму 4002 грн. з кредитного рахунку відповідача по якому позивачем заявляється до стягнення заборгованість, на зарплатний рахунок відповідача відкритий в АТ «КБ «ПриватБанк». Крім того, встановлено, 25.06.2018 р. також була здійснена службова операція з поповнення карткового рахунку на суму 11000 грн. грошових кредитних коштів позивача (а.с.51), здійснення якої 25.06.2018 р. безпосередньо самою відповідачкою заперечується, що не спростовано позивачем. Крім того, як зазначає відповідач, що не заперечується позивачем, дата транзакція була оформлена як послуга «Швидко кредит» та як встановлено із Банківської виписки по особовому рахунку за послугою «Миттєва розстрочка», позивачем нараховувались проценти з 25.07.2018 р. до 25.03.2019 р. (а.с.84-84зворот, 127-127зворот, 149-149зворот, 175зворот-176, 187зворот-188), при цьому позивачем не обґрунтовується та не наводиться підстав нарахування будь-яких процентів за вказаною послугою та обов`язку у відповідача з їх сплати. Окремо позивачем не заявляється у даному судовому провадженні вимог до відповідача про стягнення заборгованості за вказаною у Банківській виписці по особовому рахунку такою послугою як «Миттєва розстрочка» та як вбачається, позивачем фактично об`єднано вказаний розмір заборгованості за послугою «Миттєва розстрочка» у загальний розмір заборгованості заявленої у даному позові до стягнення з відповідача, за відсутності цьому будь-яких обґрунтувань. Разом з цим, судом встановлено із Банківської виписки по особовому рахунку, що вже 30.06.2018 р., тобто у той же поточний місяць, відповідачем повернуто на кредитний рахунок вказаний розмір кредитних коштів в сумі 11000 грн. (а.с.84зворот, 127зворот, 127зворот, 176, 188).

При цьому, із Банківської виписки по кредитному рахунку відповідача (а.с.84-84зворот, 127-127зворот, 149-149зворот, 175зворот-176, 187зворот-188) встановлено, що у період з 30.06.2018 р. по 16.08.2019 р. (включно) на кредитний рахунок відповідача, за яким заявляється до стягнення заборгованість: 4149437860972445, термін дії картки за яким 12/19 (а.с.92, 182, 194), як шляхом переказу так і автоматичного списання позивачем з іншого рахунку відповідача, було зараховано грошові кошти в загальній сумі 15112,35 грн., з чого вбачається, що вказаний вище розмір кредитних грошових коштів в загальній сумі 15002 грн. фактично було повернуто відповідачем на користь позивача.

При цьому, суд зауважує на вищенаведений висновок про відсутність законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 10350 грн. знятих з кредитного рахунку відповідача 25.06.2018 р. невідомими особами.

Крім того, з зазначеної Банківської виписки по особовому рахунку встановлено, що відповідач, яка не мала заборгованості за кредитом до 25.06.2018 р., у період після 25.06.2018 р. по 01.03.2020 р. (включно) кредитним коштами Банку не користувалась, тобто не здійснювала дій щодо розпорядження ними будь-яким чином у своїх інтересах, що спростовує такі посилання позивача.

За встановлених вище обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача і заявленої позивачем такої складової загальної суми заборгованості, як заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 22499,27 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що за вище встановленого, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір за звернення до суду в розмірі 2102 грн., що підтверджується платіжним дорученням (а.с.1)

Враховуючи, що суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, положення ст.141 ЦПК України, судові витрати у вигляді розміру судового збору сплаченого позивачем розподілу з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 43, 76-83, 89, 95, 133, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволені вимог позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду (з урахуванням положень п.п.15.5 п.15 Прикінцевих положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 р. із змінами).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 21.09.2021 р.

Суддя: М. О. Куценко