Рішення № 9976846, 07.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/15107.06.10 За позовом фізичної особи-підприємця Храмової Лариси Юріївни до Приватного підприємства «Продторг-Тернопіль»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій           

                                                                                           Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Дзицюк А.М. (довіреність від 02.06.2010р.);

від відповідача: не з’явились;

07.06.2010р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Храмова Лариса Юріївна (позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Продторг-Тернопіль»(надалі ПП «Продторг-Тернопіль», відповідач) суми боргу з інфляцією 4229 грн., пені 666 грн. і річних 617 грн., всього 5512 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 8 від 07.05.2007р. не виконані у повному обсязі зобов’язання щодо оплати поставленого товару. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені, інфляційних збитків та 16 відсотків річних, як те обумовлено в договорі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 18.02.2010р. наявна у матеріалах справи).

Провадження у справі порушено ухвалою від 11.05.2010р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2007р. між ПП «Продторг-Тернопіль»та фізичною особою-підприємцем Храмовою Л.Ю. укладено договір на поставку товарів № 8 згідно з п. 1.1 якого постачальник бере на себе зобовязання постачати покупцю товар згідно заявки, а покупець бере на себе зобовязання його прийняти і оплатити.

За умовами договору (п. 4.4) право власності на товар, що постачається переходить до покупця з моменту його отримання.

Поставка товару з приводу оплати якого виник спір у даній справі підтверджується видатковими накладними № 246 Л від 07.10.2008р. на суму 3479, 64 грн., № 263 Л від 21.10.2008р. на суму 1396, 80 грн., які у належним чином засвідчених копіях залучені до справи.

Згідно п. 9.1, 9.3 договору договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2007р., однак остаточне припинення договору можливе тільки після повного виконання сторонами своїх зобов’язань; у випадку коли жодна із сторін за один місяць до закінчення терміну дії договору не заявила клопотання про його припинення (розірвання), договір вважається пролонгованим ще на один календарний рік. Сторонами не надано доказів на спростування, а матеріали справи вказують на те, що поставки товарів здійснювались у строк дії договору, а сам договір був пролонгований, з огляду на відсутність заяв про його припинення (розірвання).

Оплату за поставлений товар відповідачем повністю не здійснено, частину товару було повернуто що підтверджується накладною на повернення № 0804-001 від 08.04.2009р., у зв’язку з чим заборгованість перед позивачем станом на час звернення до суду з позовною заявою складала 3613, 44 грн. та станом на час вирішення спору у вказаній сумі не погашена, доказів які б спростовували визначену суму боргу відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Порядок розрахунків сторони погодили у розділі 2 договору, згідно з п. 2.3 якого, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення готівки в касу постачальника; оплата товару проводиться на умовах відтермінування платежу на умовах 35 календарних днів.

Згідно наведених умов договору, строк виконання зобов’язань щодо здійснення розрахунків за товар отриманий за накладною № 246 Л від 07.10.2008р. настав 11.11.2008р., за накладною № 263 Л від 21.10.2008р. –25.11.2008р..

З метою вирішення питання про погашення заборгованості позивач звертався до відповідача з претензією (вих. 1/П від 01.12.2009р.) у якій просив перерахувати суму заборгованості в розмірі 3613, 44 грн., однак коштів в оплату товару позивачем не отримувалось, відповідачем доказів сплати таких на користь позивача суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу суду не представлено.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати поставленого товару з урахуванням повернення на суму 1263 грн., вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 3613, 44 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 6.1 Договору № 8 від 07.05.2007р. у разі прострочення покупцем строків оплати вартості отриманого товару, він зобов’язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, а також шістнадцять процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Розрахунок пені здійснений позивачем не відповідає вимогам ЦК України та ГК України, оскільки діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ст. 258 ЦК України

Таким чином, строк позовної давності в один рік для стягнення пені встановлений ст. 258 ЦК України є строком в межах якого позивач мав право звернутись до суду з відповідною вимогою, а не строком протягом якого здійснюється нарахування пені до звернення з позовом в суд.

Умовами договору, зокрема п. 6.1 визначено розмір пені, який за кожен день прострочення сплати становить подвійну облікову ставку НБУ, від простроченої суми, та жодним чином не встановлено строку її нарахування.

Таким чином, виходячи з наведених положень закону та договору, позивач має право вимагати від відповідача сплати пені за період з 12.11.2008р., з 25.11.2008р. (від дня коли зобовязання мало бути виконано) по 12.05.2009р., 25.05.2009р. (протягом встановленого законом строку –шість місяців) у відношенні прострочених сум 3479, 64 грн. та 1396, 80 грн. з врахуванням зменшення загальної суми боргу в періоді з 09.04.2009р. на суму повернутого товару –1263 грн.. Оскільки при прийнятті рішення суд обмежений заявленими позовними вимогами, вимоги про стягнення пені згідно здійсненого позивачем розрахунку не можуть бути задоволені судом, оскільки у періоді за який позивач нарахував пеню, строк її нарахування припинився.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором від 07.05.2007р. (п. 6.1) сторони передбачили обов’язок сплати 16% річних від простроченої суми за користування коштами.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням наявного прострочення сплати за поставлену продукцію, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 615, 56 грн. наданим позивачем і вважає такий обгрунтованим.

Сума 16% річних згідно розрахунку суду складає 847, 43 грн.:

4876, 44 грн. х 16% : 366 (кількість днів у 2008р.) х 34 (кількість днів прострочення) = 72, 48 грн.;

4876, 44 грн. х 16% : 365 х 98 (кількість днів прострочення в періоді з 01.01.2009р. по 08.04.2009р. (дата на яку здійснено повернення товару)) = 209, 48 грн.;

3613, 44 грн. х 16% : 365 х 357 (кількість днів прострочення в періоді з 09.04.2009р. по 01.04.2010р. (дата на яку здійснено розрахунок позивачем)) = 565, 47 грн.

та підлягає стягненню з відповідача у розмірі 617 грн., як того просить позивач у позовній заяві.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, контррозрахунку суми штрафних санкцій на вимоги ухвали суду не надано, доказів здійснення розрахунків за договором № 8 від 07.05.2007р. за товар поставлений згідно накладних № 246 Л від 07.10.2008р., № 263 Л від 21.10.2008р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 3613, 44 грн. основного боргу, 615, 56 грн. інфляційних збитків та 617 грн. 16% річних.

Заявлена до стягнення з відповідача сума понесених витрат на юридичні послуги в розмірі 600 грн. не підлягає стягненню з останнього виходячи з наступного.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов’язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Обов’язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв’язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення причиною.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв’язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді, відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, пов’язаних з представленням інтересів позивача в суді, підготовкою позовних матеріалів тощо, не є обов’язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, тому витрати по оплаті юридичних послуг не підлягають стягненню з відповідача.

Позивачем не надано належних доказів в обгрунтування розміру суми заявленої до стягнення збитків, що підлягають відшкодуванню за правову допомогу оплачену позивачем з посиланням на час, який був витрачений на підготовку матеріалів; вартість оплати відповідних послуг, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг виходячи з категорії спору, що не є складним тощо. Окрім того, відсутні жодні особливості, які ускладнюють вирішення даної справи в юридичному аспекті, позивачем також не зазначено необхідності у затратах часу на підготовку матеріалів, виходячи з представлених суду доказів та інше.

Судові витрати позивача у сумі 121 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 310, 59 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Продторг-Тернопіль»(01133, м. Київ, бульвар лесі Українки 5а, р/р 260048460 в ТОД РБ «Аваль»МФО 338501, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 34473634) на користь фізичної особи-підприємця Храмової Лариси Юріївни (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянська 18/6, р/р 26004901025500 в Миколаївській філії ПАТ «ПУМБ»в м. Миколаїв, МФО 320126, ідент. номер 2315020268) 3613, 44 грн. (три тисячі шістсот тринадцять гривень 44 копійки) основного боргу, 615, 56 грн. (шістсот п'ятнадцять гривень 56 копійок) інфляційних збитків, 617 грн. (шістсот сімнадцять гривень) 16% річних, 310, 59 грн. (триста десять гривень 59 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 08.06.2010