Рішення № 99768336, 20.09.2021, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/4772/21

Провадження № 2/265/1253/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 вересня 2021 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Вайновського А.М.,

за участю секретаря судового засідання Гавшиної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в свої інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в здійсненні права власності, позбавлення право користування житловим приміщенням,

третя особа Орган опіки та піклування Маріупольської міської ради -

В С Т А Н О В И В:

02 липня 2021 року позивач звернулась до суду із позовом до відповідачів про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням. В обґрунтування вимог зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . В спірній квартирі зареєстровані її донька ОСОБА_2 , та онуки: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які є відповідачами по справі. З червня 2015 року відповідачі переїхали на постійне місце проживання до Російської Федерації та отримали громадянство. Відповідачі не проживають в спірній квартирі, не сплачують комунальні платежі, в утримані житла участі не приймають, особистих речей в квартирі не мають. Крім того, ОСОБА_2 яка діє від себе та в інтересах свої неповнолітніх дітей, надала позивачу згоду на зняття з реєстраційного обліку зі спірної квартири, оскільки повертатися до України не збирається. При зверненні до Управління з оформлення паспортних документів та реєстрації місця проживання Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради, позивачеві було відмовлено у знятті з реєстрації відповідачів, оскільки вони вже є громадянами іншої держави та рекомендовано звернутися до суду. Таким чином позивач просять суд визнати відповідачів, таким, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, надавши суду заяву з проханням вирішити справу за її відсутності, наполягаючи при цьому на задоволенні поданого нею позову, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явились, будучи у встановленому порядку повідомленим про час і місце розгляду справи, за невідомих причин, відзиву на позов чи будь-яких інших заяв по суті справи не надали.

Від представника третьої особи Мамаєвої С.В., яка діє на підставі довіреності, надійшла заява з проханням слухати справу за її відсутності, максимально врахувати інтереси неповнолітніх дітей, остаточно рішення прийняти на розсуд суду. Також надала висновок орган опіки та піклування.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності від 25.03.2014 року, ОСОБА_1 є власником 1/1 квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 25.03.2014 приватним нотаріусом Маріупольського міського територіального округу Одерій А.С., зареєстровано в реєстрі за № 196.

Відповідно до інформації Департаменту адміністративних послуг управління з оформлення паспортних документів та реєстрації місця проживання Маріупольської міської ради від 30.06.2021 року по АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Згідно довідки наданої ОСББ «Ломізова 5» від 01.07.2021 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 не проживають з 19.06.2015 року по теперішній час, що також підтверджується підписами сусідів.

Згідно довіреності наданої ОСОБА_2 від 10 червня 2021 року, яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , не заперечує проти зняття їх з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 405 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК) члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Стаття 3 СК визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом та мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом.

В контексті ст. 405 ЦК вимога спільного проживання є додатковою і має обов`язковий характер. Тому можна виділити такі умови, за наявності яких особа матиме право на користування житлом поряд з власником: користувач повинен, по-перше, бути членом сім`ї власника житла, а по-друге, повинен проживати разом із ним.

За змістом ст. 316, 317, 319 ЦК право власності є правом особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном на власний розсуд.

На підставі ст. 41 Конституції України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно висновку Органу опіки та піклування Маріупольської міської ради від 27 серпня 2021 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 та її малолітні діти мешкають в Російській Федерації, мають реєстрацію, громадянство, постійне місце роботи, а також не заперечує проти зняття її з реєстрації та її малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що написала відповідну заяву, надала документи про наявність місця проживання, на підставі вищезазначеного, комісія вважає можливим остаточне рішення по справі прияти на розсуд суду.

Згідно ч.2 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Частиною 3 ст.29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

На підставі того, що у відповідності до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства та ст.29 ЦК України, місцем проживання дитини є місце проживання її батьків, вирішення питання щодо користування дитиною житловим приміщенням окремо від них суперечить чинному законодавству та інтересам дитини.

В силу ст.160 СК України місце проживання дитини визначається по місто проживання батьків.

Малолітня дитина не має права вільно та самостійно обирані місце свого проживання, і набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з батьків, з ким вона проживає.

Права малолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного з них). Причини не проживання малолітньої дитини за місцем реєстрації не залежать від волі дитини, а тому неможливо встановити їх характер (поважні або неповажні) окремо для малолітньої дитини, незалежно від причин відсутності батьків.

Малолітня дитина не є самостійним суб`єктом житлових правовідносин, а набуття або втрата права користування житлом дитиною залежить від набуття або втрати такого права її батьками.

На підставі досліджених доказів судом встановлено, що відповідачі з 2015 у квартирі АДРЕСА_1 не мешкають, фактичне проживать в АДРЕСА_3 .

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачі, залишаючись зареєстрованими у спірному житловому приміщенні, однак не користуючись ним понад передбачені законом строки без поважних причин, є таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в свої інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в здійсненні права власності, позбавлення право користування житловим приміщенням, третя особа Орган опіки та піклування Маріупольської міської ради - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Позивачем рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо розгляду справи на офіційному веб-порталі судова влада України http://court.gov.ua/sud0538/.

Повний текст рішення складено 20 вересня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце мешкання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя