Рішення № 99768304, 20.09.2021, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/1077/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року Краснолиманський міський суд Донецької області в складі:

головуючої судді Сердюк Н.В.,

за участю секретаря судових засідань Колеснік О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман в присутності позивача ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», у якому з урахуванням уточненої позовної заяви, поданої 16.04.2021 року, просив:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» страхову регламентну суму у розмірі, відповідному 18 мінімальним заробітним платам у місячному розмірі, встановленому державою на день настання страхового випадку, а саме - 75 114 гривень;

- стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1000 000 гривень.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що внаслідок дорожньо транспортної пригоди, що сталася 16.11.2019 року, за участю ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки ВАЗ 2106 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , загинув син позивача ОСОБА_3 . Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 16.03.2020 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Між власником вказаного автомобіля ОСОБА_4 та ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» 29.12.2018 року укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий поліс № AW8720030), у якому визначено страхову суму на одного потерпілого за шкоду, заподіяну здоров`ю, життю визначено у розмірі 200000 грн. Позивач, посилаючись на те, що є пенсіонером, а отже особою, що втратила годувальника, вважав, що з відповідача ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» підлягає стягненню страхова регламентна сума згідно з приписами ст. 27-2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також зазначив, що протиправними діями ОСОБА_2 йому завдані значні душевні страждання та переживання через втрату сина, тому просив стягнути з останнього моральну шкоду.

Ухвалою судді Краснолиманського міського суду Донецької області від 19.04.2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в загальному порядку, призначено підготовче судове засідання, надано строк для подання відзиву на позов.

09.06.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву представника ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», у якій він просив відмовити в частині позовних вимог позивача до ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», посилаючись на те, що позивач із заявою про страхове відшкодування до страховика не звертався, а сума 75 114 гривень, зазначена в розрахунку страхового відшкодування є лише можливою, яка за наявності для цього правових підстав, може бути стягнута з ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (а.с.61-65).

Ухвалою суду від 11.08.2021 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду, задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом рішення по справі.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Суду пояснив, що в рахунок відшкодування моральної шкоди отримав від ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» 25038 грн., таку ж суму отримала його дружина - ОСОБА_5 . Підтвердив факт надання ОСОБА_2 фінансової допомоги на поховання сина та оплату поминального обіду.

Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не прибув, про причини свого неприбуття суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав (а.с.109).

Представник відповідача ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не прибув, у відзиві на позов просив проводити розгляд справи за його відсутності (а.с.65).

Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, об`єктивному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Судом встановлені такі факти та відповідні правовідносини.

Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 16.03.2020 року, який було частково скасовано вироком Донецького апеляційного суду від 06.10.2020 року (вирок апеляційної інстанції залишено без змін постановою Верховного суду від 24.02.2021 року) в частині призначеного покарання, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст.286 ч.2 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки. (а.с. 11-31).

Згідно із вказаним вироком, 16.11.2019 року світлої пори доби (приблизно о 13 год. 00 хв.) ОСОБА_2 у с. Торське Лиманського району Донецької області здійснював рух за кермом автомобіля марки «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого на ім`я ОСОБА_6 , проїзною частиною вул. Центральної у напрямку від вул. Родникової до вул. Шкільної. Під час руху проїзною частиною вказаної вулиці водій ОСОБА_2 , проявляючи злочинну самовпевненість, діючи необережно, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, маючи об`єктивну можливість в умовах необмеженої видимості спостерігати за дорожньою обстановкою, своєчасно реагувати на її зміни, не обрав безпечну швидкість руху керованого ним автомобіля, втратив контроль в управлінні цим транспортним засобом, допустив виникнення заносу та неконтрольований виїзд на смугу зустрічного руху, перекидання автомобіля в районі будинку АДРЕСА_1 . Неконтрольований водієм транспортний засіб внаслідок перекидання збив велосипедиста ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснював рух в цей же час зустрічною відносно автомобіля марки «ВАЗ 2106» смугою руху проїзною частиною вул. Центральної у с.Торське Лиманського району Донецької області (в напрямку від вул. Шкільної до вул. Родникової).

Такими своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги Правил дорожнього руху, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами), згідно з якими:

- перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п.10.1 Правил);

- на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу (п. 11.3 Правил);

- під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (п.12.1 Правил).

З причини вказаної дорожньо-транспортної події велосипедист ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження (забита рана тім`яної області зліва, травматичний відкритий субдуральний крововилив лобно-скроневої області зліва, крововиливи у шлуночки мозку, відкритий перелом основи черепа, скроневої області з правого боку, закритий перелом лівої стегнової кістки в нижній третині), котрі відносяться до категорії тяжких як небезпечні для життя.

Допущені ОСОБА_2 порушення Правил дорожнього руху перебували у причинному зв`язку із наслідками дорожньо-транспортної події. Отже, він скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов`язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, а тому факт заподіяння смерті ОСОБА_3 винними діями ОСОБА_2 не потребує окремого доказування.

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 18.11.2019 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 34 років (а.с.7).

Батьком ОСОБА_3 є ОСОБА_1 (а.с. 6), який перебуває на обліку в Управлінні обслуговування громадян № 3 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (а.с. 10, 91) та отримує пенсію за віком (а.с. 92).

На момент вказаної вище дорожньо - транспортної пригоди, яка є страховим випадком, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу BA3 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована згідно з полісом № АМ/8720030 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (а.с. 9). Ліміт відповідальності за шкоду, завдану життю та здоров`ю потерпілого, становить 200 000 грн., за шкоду, заподіяну майну 100 000 грн.

Вирішуючи питання про встановлення факту знаходження ОСОБА_1 на утриманні сина ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику з прав про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Встановлення юридичного факту, про який просить позивач, породжує правовий наслідок, оскільки цей факт впливає на виплату їй відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, а саме страхового відшкодування у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом вказаного Закону (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Статтею 1200 ЦК України, а саме, ч.1 цієї статті передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого. Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

Цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу BA3 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 застраховано в ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», відповідно до ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право на отримання страхового відшкодування за шкоду, пов`язану із смертю потерпілого мають особи, що знаходились на утриманні у потерпілого. Сплаті підлягає частина недоотриманих доходів потерпілого, яка приходилась на кожного утриманця під час його життя.

Відповідно до ч.3 ст.36 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Згідно з положеннями ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов`язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

З системного аналізу вищевказаних норм цивільного законодавства, повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо.

З довідки № 3854 від 10.12.2020 року, вбачається, що позивач ОСОБА_1 мешкав разом з дружиною ОСОБА_5 та дорослими синами ОСОБА_7 та ОСОБА_3 (а.с. 8)

Позивач є пенсіонером за віком, його пенсія за період з січня 2021 року по липень 2021 року складала 29 421 грн. 40 коп.(а.с.92)

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у 2021 році установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01.01.2021 року - 2189 гривень, а для осіб, які втратили працездатність - 1769 гривень.

Враховуючи, що розмір пенсії, який щомісяця отримує ОСОБА_1 перевищує прожитковий мінімум, він не може бути визнаним таким, що перебував на утриманні померлого.

Інших доказів перебування позивача на утриманні сина, суду не було надано.

Аналогічна правова позиція викладено у постанові ВС від 18.04.2018 року у справі № 165/325/17.

Оскільки судом не встановлено підстав для встановлення факту перебування позивача на утриманні у померлого, підстав для стягнення страхового відшкодування у зв`язку з втратою годувальника відповідно до пунктів 27.1 та 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1200 ЦК України не вбачається.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. (ч. 3 ст. 23 ЦК України)

За змістом статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала , якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. (ч.1 ст. 1187 ЦК України).

Аналіз норм вказаних статей дає підстави для висновку про те, що особа, яка керує транспортним засобом, несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, в тому числі, і моральну шкоду, а потерпіла особа має право на її відшкодування.

ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1000 000 грн.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Суд вважає, що протиправними діями відповідача ОСОБА_2 , з вини якого настала смерть ОСОБА_3 , позивачу ОСОБА_1 були заподіяні душевні страждання та особливо важким є усвідомлення уникнення винним покарання, призначеного обвинувальним вироком суду.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає встановленим, що позивачу беззаперечно у зв`язку із смертю сина заподіяна моральна шкода, яка полягає у передчасній втраті члена сім`ї. Передчасна втрата близької людини внаслідок ДТП однозначно спричиняє для позивача душевні страждання, переживання, розпач, непоправну втрату життєвих зв`язків із близькою людиною.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує вимоги розумності і справедливості, характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. Внаслідок загибелі сина позивач позбавлений відчуття любові та турботи сина, отримання від нього підтримки, допомоги та захисту, спілкування з рідною людиною, життєвий зв`язок батька з сином втрачено назавжди. У зв`язку з тим, що позивач перебував із своїм сином в тісних сімейних стосунках дана втрата для позивача є невідновною та неосяжною.

Також суд бере до уваги той факт, що ОСОБА_2 ухилився від відбуття покарання у виді позбавлення волі та виїхав за межі України відразу після ухвалення вироку судом апеляційної інстанції. Згідно інформації, наданої Державною прикордонною службою України №14078 від 15.09.2021 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перетнув кордон 16 жовтня 2020 року через пункт пропуску «Шегіні» на кордоні з Польщею (а.с.107).

Враховуючи суму моральної шкоди, яка була відшкодована позивачу Приватним акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» у розмірі 25 038 гривень (4173 грн.* 12 мін.з.п./2), суд вважає достатнім розміром для компенсації моральної шкоди позивачу 300 000, 00 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зі змістуположень п. 3 ч. 3 ст. 175, п. 1.ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої смертю сина та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц.

Враховуючи, що позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судом рішення по справі відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 3 000 грн. (1% від ціни позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 27, 60, 141, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) моральну шкоду у розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь держави (Отримувач коштів: Донецьке ГУК/Лиманська МТГ/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37967785, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UA758999980313111206000005564), судовий збір в сумі 3 000 (три тисячі) грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне судове рішення складено та надано для ознайомлення 20 вересня 2021 року.

Головуюча суддя -