Рішення № 99765996, 09.09.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 09.09.2021 Справа № 554/1440/20

Провадження № 2/554/380/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі: головуючого судді – Бугрія В.М., за участю секретаря судових засідань Сорока Ю.Г., за участю позивача ОСОБА_1 , прокурора Цибульської М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Запорізької області, Прокуратури Полтавської області про стягнення моральної шкоди , -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства, прокуратури, де просив суд, уточнивши позовні вимоги, стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на відшкодування моральної шкоди 1020000 грн. 00 коп. на його користь шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку. В обґрунтування позову посилається, що за повідомленням УСБУ в Запорізькій області від 13.09.2016 № 59/3/2-1821нт прокуратурою Запорізької області 13.09.2016 внесені відомості в ЄРДР під № 42016080000000311 з попередньою кваліфікацією ч.3 ст. 368 КК України.

В обґрунтування позову вказував, що відомості внесені за фактом вимагання неправомірної вигоди працівниками ДФС від громадянина за безперешкодне переміщення товарів через митний кордон України. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні доручено слідчому відділу прокуратури Запорізької області, процесуальне керівництво здійснювали прокурори відповідного відділу прокуратури Запорізької області.

В рамках вказаного кримінального провадження 21.11.2016 слідчими прокуратури Запорізької області на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.11.2016 по справі № 355/12641/16-к проведено обшук у службовому кабінеті № 610 ГУ ДФС у Запорізькій області, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166.

На той час він займав посаду головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податку на прибуток управління податків і зборів з юридичних осіб Запорізької області Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізької області.

Під час обшуку у приміщенні ГУ ДФС у Запорізькій області в рамках вказаного кримінального провадження 21.11.2016 о 20 годині 37 хвилин його було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Відповідно до повідомлення про підозру, він нібито 11.09.2016 разом з старшим оперуповноваженим з ОВС УВБ ГУ ДФС у Запорізькій області ОСОБА_2 умисно, за попередньою змовою, висловив прохання ОСОБА_3 про надання їм неправомірної вигоди у сумі 5200 грн. за безперешкодне проходження митного контролю товарів під час їх переміщення через митний кордон України, нездійснення переогляду оформлених у митному відношенні ОСОБА_3 товарів та невжиття заходів щодо виявлення та запобігання передачі ОСОБА_3 неправомірної вигоди працівниками Запорізької митниці ДФС ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Крім того, 14.09.2016 він з ОСОБА_2 нібито отримали раніше обумовлену неправомірну вигоду.

У зв`язку з повідомлення його про підозру на підставі клопотання слідчого прокуратури Запорізької області ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2016 по справі №335/13168/16-к його було відсторонено від посади головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податку на прибуток управління податків і зборів з юридичних осіб Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області строком на 2 місяці.

Також, на підставі клопотання слідчого прокуратури Запорізької області ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2016 по справі №335/13172/16-к до нього строком на 2 місяці було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням в тому числі наступних процесуальних обов`язків:

-не відлучатись за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-носити електронний засіб контролю.

В подальшому на підставі клопотання слідчого прокуратури Запорізької області ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2017 по справі №335/767/17 було продовжено відсторонення від посади до 21.03.2017.

Також, на підставі клопотання слідчого прокуратури Запорізької області ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2017 по справі №335/764/17 щодо нього продовжено застосування запобіжного заходу до 21.03.2017 у вигляді особистого зобов`язання з покладенням в тому числі наступних процесуальних обов`язків: не відлучатись із населеного пункту в якому він зареєстрований (м. Харків) та в якому він фактично проживає (м. Запоріжжя) без дозволу слідчого, прокурора або суду; утриматись від спілкування з підозрюваним ОСОБА_2 , працівниками ГУ ДФС у Запорізькій області та Запорізької митниці.

В ході подальшого досудового розслідування заступником Генерального прокурора України 28.04.2017 у зв`язку з неефективністю на підставі ч. 5 ст. 36 КПК України досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні було доручене слідчим прокуратури Полтавської області.

За результатом досудового розслідування процесуальним керівником у вказаному кримінальному провадженні – заступником начальника відділу прокуратури Полтавської області Москаленко Д.В. 19.10.2018 прийнято рішення про закриття кримінального провадження відносно нього на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді, та вичерпанні можливості їх отримання.

На його думку фактом незаконного повідомлення про підозру, в зв`язку з цим відстороненням від посади та обмеженням його прав в рамках застосування запобіжного заходу йому спричинена суттєва моральна шкода.

Так, було принижено його професійну та особисту честь, гідність та ділову репутацію.

Вказував, що має право на відшкодування моральної шкоди завданої незаконним повідомленням про підозру, обранням запобіжних заходів та відстороненням від посади за рахунок держави. Вважав, що вказаними незаконними діями йому спричинено моральну шкоду на суму 500 000 грн.

Незаконним вилученням та утриманням протягом довгого часу його майна завдано йому суттєвої моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях, приниженні честі, гідності, престижу і ділової репутації, вимушених змінах у його життєвих і виробничих стосунках, порушенні нормальних соціальних зв`язків та стосунків з оточуючими людьми, підриві авторитету держави та правоохоронних органів для нього, а також інших негативних наслідків. Вважав, що вказаними незаконними діями йому спричинено моральну шкоду на суму 50 000 грн.

За незаконний арешт майна його доньки протягом тривалого часу завдано йому суттєвої моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях, приниженні честі, гідності, престижу, вимушених змінах у його життєвих і виробничих стосунках, порушенні нормальних соціальних зв`язків та стосунків з оточуючими людьми, підриві авторитету держави та правоохоронних органів для нього, а також інших негативних наслідків. Вважав, що вказаними незаконними діями йому спричинено моральну шкоду на суму 50 000 грн.

За незаконне проведення відносно нього ОСОБА_6 завдало йому суттєвої моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях, приниженні честі, гідності, престижу, вимушених змінах у його життєвих і виробничих стосунках, порушенні нормальних соціальних зв`язків та стосунків з оточуючими людьми, підриві авторитету держави та правоохоронних органів для нього, а також інших негативних наслідків. Вважав, що вказаними незаконними діями йому спричинено моральну шкоду на суму 150 000 грн.

За незаконне протягом більше 2 років не направлення йому повідомлення, що відносно нього проводились НС(Р)Д завдано йому суттєвої моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях, приниженні честі, гідності, підриві авторитету держави та правоохоронних органів для нього, а також перешкоджало йому належним чином здійснювати захист у кримінальному провадженні, в якому він був підозрюваним. Вважав, що вказаними незаконними діями йому спричинено моральну шкоду на суму 10 000 грн.

Внаслідок незаконних дій він та його захисник не мали можливості ознайомитись з клопотанням та долученими матеріалами, не мали можливості сформувати лінію захисту, що з урахуванням повної відсутності доказів його вини привело до того, що він взагалі був помилково визнаний працівником правоохоронного органу та його незаконно було відсторонено від посади, обмеживши його конституційні права. Ця ситуація принизила його честь та гідність, вважає, що вказаними незаконними діями йому спричинено моральну шкоду на суму 30 000 грн.

Внаслідок незаконних дій, які виразились у не наданні можливості ознайомитись з постановами він та його захисник не мали можливості довгий час оскаржити такі постанови, а після отримання інформації взагалі про їх існування не мали можливості ефективно їх оскаржити, що обмежило його конституційні права та завдало суттєвої моральної шкоди. Вважав, що вказаними незаконними діями йому спричинено моральну шкоду на суму 50 000 грн.

За не вручення йому та захисникам клопотань про продовження строків досудового розслідування позбавили його можливості ефективно здійснювати свій захист у вказаному кримінальному провадженні та є порушенням права на юридичних захист, гарантованого йому ст. 20 КПК України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже він не мав можливості надати свої заперечення з урахуванням повної незаконності та безпідставності такого продовження. Внаслідок таких незаконних дій йому спричинено моральну шкоду. Вважав, що вказаними незаконними діями йому спричинено моральну шкоду на суму 50 000 грн.

Просить стягнути моральну шкоду в розмірі 1020000, 00 грн., та судові витрати.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 25.02.2020 року відкрито провадження у справі.

19.05.2020 року на адресу суду від відповідача прокуратури Полтавської області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останні просили суд у частині вимог про стягнення моральної шкоди задовольнити частково, виходячи із мінімального розміру відшкодування, передбаченого ч. 2 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». В обгрунтування відзиву вказували, що наведені позивачем обставини із його життя не підтверджені відповідним чином, не знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із фактом його притягнення до кримінальної відповідальності, а відтак не можуть бути належними доказами на підтвердження заподіяння йому моральних страждань, а відповідно і моральної шкоди у більшому, а ніж це передбачено Законом розмірі.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 13 цього Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільний законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру; заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Пунктом 8 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, ГПУ та Міністерства фінансів України 04.03.1996 № 6/5/3/41 передбачено, що згідно з частиною першою статті 4 Закону розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 Закону і підлягають відшкодуванню, визначаються з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Розмір цих сум обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.

Середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та від 05.05.1995 № 348 «Про внесення змін і доповнень до Порядку № 100» (підпункт 1 пункту 9 Положення).

Таким чином, зазначені вище норми передбачають відшкодування втраченого заробітку за час перебування особи під слідством і судом.

Позивач, окрім тверджень щодо втрати середньомісячного доходу у вигляді заробітної плати за посадою, від якої він був відсторонений, будь-яких доказів того, що він фактично міг працевлаштуватися та отримати (заробити) грошові кошти за вказаний період, не надав.

Із положень глави 5 ЦПК України вбачається, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Фактично визначена позивачем сума моральної шкоди щодо втраченого заробітку є припущенням ОСОБА_1 та нічим об`єктивно не підтверджена.

Викладення ОСОБА_1 обставин із свого життя без належного підтвердження не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди у більшому розмірі, адже згідно вимог ст.ст. 76-80 ЦПК України, докази повинні відповідати визначеним у цих статтях критеріям і свідчити у їх сукупності про наявність таких підстав.

Відтак, в силу ст.ст. 76-80 ЦПК України, ненадання відповідачем доказів, що спростовують певні обставин зазначені у позові, а лише сам факт заперечення проти них, також є елементом доказування.

Враховуючи, що ОСОБА_1 будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження моральних страждань не надано, позовні вимоги підлягають задоволенню у межах визначеного спеціальним Законом мінімуму за кожен місяць його перебування під слідством.

Відносно відшкодування моральної шкоди в частині заявлених позивачем інших сум.

Вказані позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими.

04.01.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, де останній вказував, що його вимоги повністю підтверджуються долученими письмовими доказами а також обґрунтовані вимогами чинного законодавства судовою практикою Верховного суду та ЄСПЛ.

18.03.2021 року від відповідача у справі Запорізької обласної прокуратури надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , де останні вказували, що доводи позивача щодо стягнення 1 020 000 грн. моральної шкоди покликані на безпідставне збільшення встановленого ст. 13 Закону розміру компенсації за заподіяну моральну шкоду та ґрунтуються лише на припущеннях. позивачем неправильно обчислено строк кримінального переслідування.

Так, ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 21.11.2016 - повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, по 19.10.2018 - постанова прокурора про закриття кримінального провадження - тобто 1 рік 10 місяців та 29 днів.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 4 723 гривень. З урахуванням норм ст. 13 Закону розмір відшкодування моральної шкоди становить 108 471,57 грн (1 рік 10 місяців та 29 днів = 22 місяці х 4 723 грн = 103 906 грн, 29 днів = 29*4723/30- 4565,57 грн).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 214/6982/13-ц, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.

Розмір завданої моральної шкоди ОСОБА_1 обґрунтовує загальними фразами, як то «приниження професійної та особистої честі, гідності та ділової репутації», «душевні переживання», «порушення нормальних життєвих зв`язків», «погіршення психологічного стану» тощо.

Наведені твердження жодними належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено. Отже і відсутнє належне обґрунтування розміру заподіяної моральної шкоди.

Доводи позивача, що незаконним накладенням арешту на його майно, проведенням негласних слідчих дій, порушенням вимог КПК України в частині своєчасного вручення йому процесуальних рішень, клопотань, порушенням розумних строків досудового розслідування йому завдано моральної шкоди на суму 520 тис. грн, є недостатньо обґрунтованими саме в цьому розмірі.

Окрім того, Закон встановлює можливість визначити розмір моральної шкоди за сукупний період незаконного перебування під слідством чи судом, а не за окремі періоди чи процесуальні дії та рішення прийняті у відповідному кримінальному провадженні.

Так, посадовими особами органів Запорізької обласної прокуратури будь- яких протиправних дій стосовно ОСОБА_1 не вчинено, доказів протиправності їх дій або бездіяльності під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016080000000311 позивачем не надано.

Чинне кримінальне процесуальне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження рішення слідчого, законність процесуальних актів і дій (бездіяльність) якого, вчинених під час досудового розслідування конкретного кримінального провадження, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального або судового контролю.

В судовому засіданні позивач, позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача прокуратури Полтавської областінадав відзив, в судовому засіданні просив позов задовольнити частково, в мінімальному розмірі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільним законодавством України, зокрема положеннями ст. 1176 ЦК України, встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

У відповідності до ст. 1 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. При цьому завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування такої шкоди виникає зокрема у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (ст. 2 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду").

Статтею 3 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" встановлено, що у вказаних вище випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 5) моральна шкода.

13.09.2016 слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури Запорізької бласті Черніченком Б.В. внесено відомості до ЄРДР за № 42016080000000311 року про те, що працівники ДФС вимагають від громадянина неправомірну вигоду за пезперешкодне проходження митного контрою товарів під час їх переміщення через митний кордон України, з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 368 КК України.

За результатами досудового розслідування 21.11.2016 прокуратурою Запорізької області повідомлено про підозру ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Ухвалами слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2016 стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обрано тпобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком на 2 місяці та відсторонено їх від займаних посад на вказаний строк.

Ухвалами слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2017 продовжено відсторонення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від посад на 2 місяці та на цей же строк продовжено дію обов`язків, передбачених ч.5ст. 194 КПК України.

Постановою заступника прокурора Запорізької області Шаповалова A.B. від 19.01.2017 строк досудового розслідування продовжено до 4-х місяців, тобто до 21.03.2017.

Постановою слідчого в ОВС слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області Черніченка Б.В. від 09.03.2017 досудове розслідування зупинено на підставі п.1 ч.1 ст. 280 КПК України у зв`язку із перебуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на лікуванні.

Постановою заступника Генерального прокурора України Столярчука Ю.В. від 28.04.2017, у зв`язку з неефективністю проведення досудового розслідування, здійснення подальшого досудового розслідування доручено слідчим прокуратури Полтавської області.

За результатами досудового розслідування постановою процесуального керівника у кримінальному провадженні № 42016080000000311 від 13.09.2016 - заступника начальника відділу прокуратури Полтавської області Москаленка Д.В. 19.10.2018, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

За результатами розгляду справи в результаті аналізу представлених позивачем доказів судом було встановлено наявність обставин, які відповідно до наведених норм дають позивачу право на відшкодування спричиненої йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності моральної шкоди. Не заперечували наявності таких обставин й відповідачі по справі.

Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Щодо вирішення позовної вимоги про відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди суд зважає на наступне:

Кримінальне переслідування відносно позивача тривало 1 рік 10 місяців та 29 днів.

Представники відповідачів вказували , що згідно положень ст. 13 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та п. 3 розділу ІІ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 17774-VIII від 06.12.2016 року відшкодування моральної шкоди позивачу не може бути вищим від суми, що визначається шляхом множення кількості місяців перебування особи під слідством на мінімальну заробітну плату.

Дана позиція не може бути прийнята судом. По-перше, положення ст. 13 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" встановлюють виключно обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди в такого роду випадках та не містять жодного обмеження його максимального розміру.

По-друге, як зазначено в тексті самого п. 3 розділу ІІ закону № 17774-VIII, ним встановлені обмеження щодо використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення встановлених посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. З аналізу вказаної норми та положень зазначеного закону в цілому вбачається, що вказані обмеження застосовуються лише при визначенні розміру оплати праці та інших трудових виплат працівникам, які законодавчо визначені у відповідній кількості мінімальних заробітних плат. Таким чином у випадках, не пов`язаних з трудовими правовідносинами, а також у випадках, коли розмір таких виплат працівникам прямо не визначається кількістю мінімальних заробітних плат, встановлені вищевказаною нормою обмеження на не можуть бути застосовані. При цьому і в інших частинах закону № 17774-VIII не міститься жодного посилання на розповсюдження його дії на визначення розміру моральної шкоди як такої, так і відшкодування шкоди, спричиненої незаконним притягненням особи до відповідальності. За таких умов жодних підстав для застосування положень такого нормативного документу в даному випадку немає, відтак доводи відповідачів суд вважає безпідставними. В той же час не може погодитися й з розміром відшкодування моральної шкоди, заявленим позивачем.

При вирішенні даного питання суд бере до уваги той факт, що позивач без відповідної правової підстави більше 23 місяців перебував під кримінальним переслідуванням, позивач також був обмежений у вільному виборі місця знаходження та поведінки, оскільки відносно нього було застосовано особисте зобов`язання. При цьому постанова про закриття кримінального провадження відносно нього свідчить про безпідставність кримінального переслідування .

Суд вважає обґрунтованим та доведеним той факт, що у зв`язку з таким переслідуванням з боку правоохоронних органів, які згодом закрили кримінальні провадження відносно позивача, останній зазнав душевних переживань, втратив авторитет серед оточення, зазнав надзвичайного впливу, що призвів до глобальної зміни його життєвого укладу та завдав йому значних страждань. При цьому наявність такої шкоди, як вже зазначалося вище, визнається та не заперечується й відповідачами, які фактично заперечували лише щодо розміру її відшкодування.

При вирішенні питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди позивачу суд бере до уваги представлені позивачем докази з цього приводу, що містяться в матеріалах справи.

Зважаючи на усі обставини справи, представлені сторонами докази, аналізуючи ступінь негативного впливу на життя та свідомість позивача як факту безпідставного кримінального переслідування, значні порушення життєвого укладу та моральні страждання, які поніс позивач через неможливість тривалого відновлення своїх прав, суд вважає, що належний розмір відшкодування моральної шкоди в даному випадку складає 510000 грн., що відповідає принципу розумності та справедливості.

При таких обставинах позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.16 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Запорізької області, Прокуратури Полтавської області про стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на відшкодування моральної шкоди 510000 грн. 00 коп. на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30 -денний термін апеляційної скарги з дня його проголошення, а особами, які приймають участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення у той же строк з моменту отримання копії рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

Відповідач: Державна казначейська служба України, 01610, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646 ;

Відповідач: Прокуратура Запорізької області, 69057, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, 29А, код ЄДРПОУ 02909973;

Відповідач: Прокуратура Полтавської області, 36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, код ЄДРПОУ 02910060;

Повний текст рішення буде проголошено 16.09.2021.

Суддя В.М.Бугрій