Рішення № 99764957, 16.09.2021, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/749/21

Номер провадження 2/289/467/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2021 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім», Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

29.04.2021 позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він являється власником легкового вантажопасажирського автомобіля «Опель Віваро» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Внаслідок ДТП, яка сталася 11.05.2018 вказаний транспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження. Постановою Радомишльського районного суду Житомирської області від 19.06.2018 винуватим у скоєнні ДТП визнано відповідача ОСОБА_2 , останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, вказана постанова суду набрала законної сили 29.06.2018.

Цивільно-правова відповідальність автомобіля «ISUZU» реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував відповідач, на час ДТП була застрахована згідно чинного договору ОСЦПВВНТЗ (поліс АК/6865979) в ПрАТ «Київський страховий дім», до якого позивач звернувся із повідомленням про ДТП та із заявою про виплату страхового відшкодування згідно чинного законодавства, однак жодних виплат не отримав, так як страховик втратив членство в МТСБУ як асоційований учасник і в нього відібрана ліцензія на проведення діяльності щодо страхування автотранспортних засобів, як обов`язкового виду. Згідно договору ОСЦПВВНТЗ (поліс АК/6865979) ліміт страхового відшкодування за завдану майну шкоду становить 100000,00 грн., франшиза – 500,00 грн.

Враховуючи суму матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок ДТП, яка згідно висновку експерта, складає 152621,51 грн., позивач, з посиланням на ст. 1194 ЦК України вважає, що відповідач має компенсувати позивачу частково заподіяну майнову шкоду в розмірі 53121,51 грн. (152621,51 збиток - 100000,00 ліміт страхового відшкодування + 500,00 грн. франшиза).

Також позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 повинен компенсувати понесені позивачем витрати на оплату автотоварознавчого дослідження в розмірі 1600,00 грн.

Крім того, позивач вказує про спричинення йому моральної шкоди, до якої відносить нервовий стрес, перенесений під час зіткнення автомобілів, в подальшому позивач зазнав сильних душевних страждань в зв`язку із пошкодженням його майна, відповідач завдану шкоду не відшкодовує тривалий час, що призводить до дискомфорту у вигляді неможливості тривалий час користуватися автомобілем для сімейних та робочих потреб, витрачання свого часу для проведення експертиз, звернення до адвоката за правовою допомогою, тому позивач оцінив завдану йому моральну шкоду в 20000,00 грн., зазначивши, що вказана сума зможе компенсувати втрати морального характеру, зокрема емоційні навантаження, порушення звичайного способу і ритму життя і зможе відновити порушений ДТП та її наслідками психоемоційний баланс.

Крім вказаної вище матеріальної та моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 внаслідок ДТП, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 понесені позивачем судові витрати, які складаються з: 908,00 грн. – судовий збір, сплачений за подачу позову майнового характеру; 908,00 грн. – судовий збір, сплачений за подачу позову немайнового характеру; 10000,00 грн. – за надання професійної правничої допомоги.

Ухвалою від 02.06.2021 було відкрито загальне позовне провадження по справі, призначено підготовче засідання (а.с.63-64).

27.07.2021 від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшли письмові пояснення, в яких він вказує, що заявлені позивачем до нього вимоги є безпідставними, так як позивач має звернутися саме до страховика ПрАТ «Київський страховий дім», в якому застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача на день ДТП, а посилання на неплатоспроможність страховика є безпідставним. Також заперечує про спричинену позивачу моральну шкоду, вважає її недоведеною жодними доказами, тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.76-80).

Ухвалою суду від 27.07.2021 у даній справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» та Моторне (траспортне) страхове бюро України, проведення підготовчого засідання відкладено, витребувано з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» докази (а.с.91-92).

Ухвалою від 05.08.2021 задоволено клопотання відповідача та витребувано від МТСБУ докази (а.с.104).

Ухвалою суду від 27.08.2021 закрито підготовче провадження у вказаній справі та призначено її до судового розгляду на 16.09.2021 (а.с.122).

09.09.2021 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору МТСБУ надійшли пояснення, в яких зазначено, що в Єдиній централізованій базі даних МТСБУ значиться діючим поліс №АК /6865979 на транспортний засіб Isuzu NQR 71 P, що був укладений з ПрАТ «Київський страховий дім», згідно п. 52.5 ст. 52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), страховик, членство якого припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. ПрАТ «Київський страховий дім» перебуває в стані припинення на підставі рішення засновників, про що було повідомлення від 13.08.2018, однак на даний час дане підприємство не ліквідоване, що унеможливлює проведення регламентних виплат за цього страховика з фонду захисту потерпілих, таким чином саме ПрАТ «Київський страховий дім» має бути належним відповідачем у даній справі. Разом з тим, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов`язана сплатити потерпілій особі різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Зазначає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження завданої йому матеріальної шкоди, так як у висновку експерта зазначено, що вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість до ДТП та становить 152621,51 грн., при цьому, доказів на підтвердження ліквідаційної вартості пошкодженого автомобіля матеріали справи не містять. Справу просить розглянути без участі його представника, рішення винести згідно чинного законодавства (а.с.133-135).

Згідно з частиною 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання сторони в судове засідання не з`явилися, від представника позивача адвоката Сагаль С.В. 16.09.2021 електронною поштою надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, заявлені позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі (а.с.145).

Відповідач ОСОБА_2 16.09.2021 через канцелярію суду передав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнає (а.с.146).

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", заяву представника позивача про розгляд справи без їх участі та те, що явка учасників справи в суд не визнавалася обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, враховуючи також факт продовження карантинних заходів з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступних висновків.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З матеріалів справи вбачається, що 11.05.2018 о 10 год. 40 хв. на 200 км + 650 м а/д Київ-Одеса громадянин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ISUZU, д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку, в результаті чого здійснив зіткнення з припаркованим на узбіччі автомобілем OPEL VIVARO, д.н.з. НОМЕР_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків.

Як вбачається із матеріалів справи, автомобіль OPEL VIVARO, д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску, належить ОСОБА_1 , а автомобіль ISUZU д.н.з. НОМЕР_2 , 2007 року випуску, належить ОСОБА_3 (а.с.12,45).

Цивільно-правова відповідальність відповідача - ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «Київський страховий дім» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.138).

Постановою Радомишльського районного суду Житомирської області у справі № 289/1073/18 від 19.06.2018, відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., яка відповідно до відмітки суду набрала законної сили 29.06.2018 (а.с. 39-40).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

Тобто, вина відповідача у скоєнні ДТП, що сталася 11.05.2018, встановлена вищевказаною постановою Радомишльського районного суду Житомирської області від 19.06.2018.

Із висновку №270 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу- автомобіля Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного 07.08.2018, проведеного за заявою ОСОБА_1 , вартість відновлювального ремонту, з урахуванням суми ПДВ у вартості ремонтних матеріалів та у вартості складників, станом на дату оцінки - 11.05.2018 складає 730034,83 грн., вартість відновлювального ремонту, з урахуванням значення коефіцієнту фізиченого зносу його складників, станом на дату оцінки - 11.05.2018, з урахуванням суми ПДВ у вартості ремонтних матеріалів та у вартості складників складає 271265,75 грн., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Opel Vivaro» реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП 11.05.2018, прийнята рівною його ринковій вартості на момент перед ДТП та складає 152621,51 грн. (а.с.13-17,18-19,20-28,29-34,35,36).

Із Акта №270 здачі-прийому роботи від 08.08.2018 за заявою ОСОБА_1 вбачається, що за замовленням останнього проведено автотоварознавчу експертизу автомобіля Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ціна експертизи – 1600,00 грн. (а.с.37,38).

Згідно Полісу №АК7124545 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю – двісті тисяч грн., за шкоду, заподіяну майну – сто тисяч грн., розмір франшизи – п`ятсот десять грн. (а.с.111).

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З огляду на вказані приписи закону відповідальність за шкоду несе безпосередньо винуватець ДТП - особа, яка завдала шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Отже, зі змісту положень ст. 1187, ч. 1 ст. 1188 ЦК України вбачається, що єдиною підставою для покладення цивільно-правової відповідальності за завдану джерелом підвищеної небезпеки матеріальну та моральну шкоду є винна особи, яка її завдала.

Як роз`яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана в тому числі неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до ст. 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик заподіювача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість заподіювача шкоди в порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження 14-176цс18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Таким чином різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою стягується із винної особи, а розмір недоплаченого страхового відшкодування підлягає стягненню із страховика в межах ліміту його відповідальності.

Відповідно до наданих МТСБУ витягу з ЄЦБД МТСБУ та витягу з ЄДРПОУ юридична особа ПрАТ «Київський страховий дім» знаходиться в статусі припинення, вимоги кредиторів розглядаються до 10.10.2018, відомості про ліквідацію вказаної юридичної особи в Реєстрі відсутні (а.с.136-137), а Поліс №АК6865979 станом на 11.05.2018 (дата вчинення ДТП) являвся діючим (а.с.138).

Таким чином, суд враховує, що спричинену позивачу матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності, зобов`язана відшкодувати ПрАТ «Київський страховий дім», а в частині, яка не охоплюється лімітом відповідальності страховика - відповідач ОСОБА_2 , до якого і звернувся позивач з даним позовом.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

За змістом частини першої статті 28, статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Положеннями статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи вказані норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» посилання позивача на те, що розмір матеріального збитку від пошкодження його автомобіля складає 152621,51 грн. - не ґрунтуються на Законі, оскільки згідно дослідженого висновку експерта №270 від 07.08.2018 (а.с.17), вартість відновлювального ремонту автомобіля «Опель Віваро» реєстраційний номер НОМЕР_1 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих у ДТП 11.05.2018, станом на дату оцінки з урахуванням суми ПДВ складає 730034,83 грн., а з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу його складників станом на дату оцінки з урахуванням суми ПДВ у вартості ремонтних матеріалів та у вартості складників складає 271265,75 грн., що значно перевищує його ринкову вартість на момент перед ДТП – 152621,51 грн. Вказана сума зазначена як вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, яка прийнята рівною його ринкової вартості на момент перед ДТП.

При цьому, доказів на підтвердження ліквідаційної вартості цього автомобіля матеріали справи не містять.

В силу ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та зазначені в рішенні норми права, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 в порядку відшкодування майнової шкоди (збитку), заподіяної в результаті пошкодження автомобіля «Опель Віваро» внаслідок ДТП, в порядку ст. 1194 ЦК України в сумі 53121,51 грн.

Беручи до уваги вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на автотоварознавче дослідження ТЗ в розмірі 1600,00 грн. не підлягає задоволенню.

З приводу заявлених позивачем ОСОБА_1 до ОСОБА_2 вимог про відшкодування 20000,00 грн. моральної шкоди суд зазначає про таке.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Як передбачено п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно пунктів 3, 9 вказаної Постанови, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З урахуванням того, що винним у ДТП, яка сталася 11.05.2018, визнано відповідача ОСОБА_2 , саме на нього законом покладений обов`язок з відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди відповідно до встановлених у справі обставин та характеру, способу завдання цієї шкоди, а також її тривалості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

"Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим... Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права..."

Встановивши, що дорожньо-транспортна пригода за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мала місце, дії останнього були неправомірними, між діями відповідача та завданою шкодою є безпосередній причинний зв`язок, то суд вважає доведеними ті обставини, що внаслідок протиправної поведінки відповідача, позивач пережив душевні страждання, отримав психологічний стрес, перебуваючи за кермом під час ДТП, що безумовно негативно вплинуло на психологічний стан потерпілого від ДТП, порушило звичайний життєвий ритм та вимагало додаткових зусиль для організації життя, що з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України свідчить про наявність моральної шкоди, а тому наявні підстави для часткового задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою лише констатацією судом факту порушення, разом із тим її розмір, беручи до уваги надане суду обґрунтування характеру та обсягу страждань позивача, характер майнових і немайнових втрат, суд вважає завищеним та з урахуванням розумності та справедливості приходить до висновку про часткове задоволення вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, судові витрати слід відшкодувати пропорційно до задоволених позовних вимог.

Так, згідно квитанцій 0.0.2100203129.1 та 0.0.2100201374.1 від 22.04.2021 ОСОБА_1 сплатив 908,00 грн. за вимогу майнового характеру, та 908,00 грн. за вимогу немайнового (моральна шкода) характеру, враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 454,00 грн.

Крім того, Договором про надання правничої допомоги від 07.04.2021 (а.с.49) позивачем ОСОБА_1 узгоджено з адвокатом Сагаль С.В. суму адвокатського гонорару в розмірі 10000,00 грн., адвокатом здійснено розрахунок наданих правничих послуг (а.с.52) та надано суду квитанцію про сплату ОСОБА_1 на підставі вказаного Договору про надання правничої допомоги 10000,00 грн. (а.с.54), тому пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 263-268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41, ЄДРПОУ: 25201716), Моторне (транспортне) страхове бюро України (місцезнаходження: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, ЄДРПОУ: 21647131), про відшкодування майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000,00 (десять тисяч) грн. - на відшкодування завданої моральної шкоди.

В задоволенні інших заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2954,00 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят чотири грн. 00 коп.) грн. судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.09.2021.

Суддя Н. С. Сіренко