Рішення № 99764825, 27.07.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/1163/21

2/296/1070/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" липня 2021 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Анциборенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Гонгало Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ "Українська залізниця" про стягнення заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

10.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом і просить стягнути з відповідача недоплачену при звільненні заробітну плату в сумі 4962, 79 грн.; стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 239, 844 грн.; стягнути з відповідача витрати на надання правової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом №57 від 14.07.1992 позивача прийнято на роботу до відповідача у цех механіка (02) Житомирської дільниці водієм вантажного автомобіля. У зв`язку з тим, що відповідач систематично не виконував законодавство про працю та умови колективного договору 14.11.2017 позивач звернувся з заявою про звільнення за власним бажанням. Разом із заявою про звільнення позивачем було подано заяву про надання частини відпустки з 15.11.2017 по 30.11.2017, тобто тривалістю 16 днів. Перед звільненням 30.11.2017 позивач звернувся письмово з вимогою про своєчасний та повний розрахунок заробітної плати.

Наказом №69/ОС від 01.12.2017 позивача було звільнено. Причиною звільнення в наказі зазначено за власним бажанням, підстава – заява позивача від 14.11.2017 року, компенсація – за 23 дні відпустки.

У трудовій книжці було зроблено запис за №13: "01.12.2017 року. Звільнений з роботи за власним бажанням, ст.38 КЗпП України. Наказ №69/ОС від 01.12.2017 р."

Не погоджуючись із таким формулюванням звільнення позивач 28.12.2017 подав до Корольовського районного суду м. Житомира позовну заяву. Після перевірки 05.12.2017 підприємства управлінням Держпраці в Житомирській області щодо дотримання трудового законодавства за заявою позивача було виявлено цілу низку порушень трудового законодавства і складено акт №06-24-005/0965 та видано припис №06-24-005/0965-0539 від 06.12.2017 керівнику підприємства про усунення виявлених порушень у строк до 06.01.2018.

17.01.2018 позивач звернувся до керівника підприємства з проханням в добровільному порядку зробити перерахунок заробітної плати з квітня 2017 року по час звільнення з урахуванням надбавки за шкідливі умови праці, з урахуванням виплати за понаднормову працю та премії за листопад 2017 року, але вимога залишилася без належного реагування.

23.01.2018 відповідно до припису управління Держпраці в трудову книжку позивача внесено запис із формулюванням причини звільнення - за власним бажанням п.3 ст.38 КЗпП України.

Також 29.01.2018 було нараховано та виплачено вихідну допомогу, однак, перерахунок розрахунку зробленого та виплаченого при звільненні з урахуванням відпрацьованих в серпні 2017 року та жовтні 2017 року понаднормових годин керівництво виконати відмовилось. Листом позивача було повідомлено, що понаднормових годин роботи керівництво не визнає, а всі належні позивачу кошти підприємством виплачено при звільненні 01.12.2017 року.

За заявою позивача до правового інспектора праці проведено перевірку підприємства на предмет дотримання законодавства щодо обліку та оплати відпрацьованого часу. Вказаною перевіркою, проведеною 10-11.12.2018, виявлено не взяті до обліку та недоплачені робочі години понаднормової роботи в серпні 2017 року 23 години на суму 439,10 грн. та жовтні 2017 року 22 години на суму 419,10 грн. Відповідно до ч.1 ст.106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. Оскільки позивач працював за погодинною оплатою праці сума нарахувань за понаднормову роботу в серпні 2017 року становить 878, 20 грн., а в жовтні 2017 року 838, 20 грн. Вказані суми позивачу були виплачені лише в червні 2019 року.

Правильність нарахування заробітної плати за серпень та жовтень 2017 року суттєво впливає на вірність розрахунку середньоденної зарплати та на подальші розрахунки.

Таким чином, через несвоєчасні облік та оплату понаднормово відпрацьованого часу в серпні та жовтні 2017 року невірно розраховано та дотепер не виплачено інші обов`язкові платежі, які є складовою заробітної плати.

Вважає, що відповідачем порушено право позивача на отримання всіх сум, що належать працівнику в день звільнення згідно ст.47, ч.1 ст.116 КЗпП України.

Також зазначає, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира по справі №296/10359/17 від 05.12.2019 позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено частково.Визнано незаконним та скасовано наказ №139 від 27.10.17 про переміщення.Визнано незаконним та скасовано наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності №14 від 10.11.17.Визнано незаконним та скасовано наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності №18 від 01.12.17.Визначено формулювання звільнення ОСОБА_1 : "01.12.2017. Звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку із невиконанням власником законодавства про працю, ч.3 ст. 38 КЗпП України".Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 : 628, 65 грн. недоплаченої вихідної допомоги; 164,72 грн. безпідставно утриманих коштів; 120569,10 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку; 2500 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди. В задоволенні решти вимог відмовлено.Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь держави 3927,02 грн. судового збору.

Житомирський апеляційний суд 24.06.2020 постановиврішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05.12.2019 змінити, збільшивши суму недоплаченої вихідної допомоги з 628,65 грн. до 1379,25 грн., суму середнього заробітку за час затримки розрахунку з 120569,10 грн. до 125468, 32 грн. та дату звільнення з 01.12.2017 на 30.11.2017. Скасовано рішення суду щодо відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 8900 грн. понесених судових витрат.

Постановою Касаційного цивільного суду ВСУ від 02.12.2020 рішення попередніх інстанцій залишено без змін.

Також зазначає, що на час подання 28.12.2017 позову по справі № 296/10359/17 у позивача не було доказів недостовірного обліку та неоплатипонаднормово відпрацьованого часу. Докази були отримані лише після звернення до правової інспекції праці і є в додатках до позову у вигляді листа від голови Коростенського теркому профспілки залізничників №19 від 05.02.2019 та оскільки керівництво підрозділу, яке допустило порушення трудового законодавства, а саме недостовірний облік робочого часу, завірило позивача, що по закінченню судового розгляду всі належні позивачу суми будуть перераховані та виплачені в добровільному порядку, то позивач не додавав до позову свої розрахунки та позовні вимоги стосовно недоплачених частин заробітної плати, за винятком вихідної допомоги, однак, свою обіцянку керівництво не виконало. Крім того, в ЦПК України немає норми, яка б дозволяла позивачу заявляти нові вимоги в процесі розгляду справи по суті, в тому числі у порядку спрощеного провадження.

Тому для коригування розрахунку сум, які є складовою заробітної плати, недоплачених позивачу при звільненні 01.12.2017 року, позивач використовує суму середньоденної заробітної плати, яка встановлена рішенням Житомирського апеляційного суду по справі № 296/10359/17 від 24.06.2020, де зазначено, що сума середньоденного заробітку, вирахувана з врахуванням несвоєчасно облікованої та виплаченої заробітної плати за понаднормово відпрацьовані години в серпні та жовтні 2017 року, становить 249, 44 грн.

Згідно розрахункових листків заробітної плати за жовтень-листопад 2017 року (два останні місяці, які передували звільненню) невірно розрахованими та недоплаченими залишились наступні частини заробітної плати: лікарняні за жовтень (2 дні); лікарняні за листопад (2 дні); медогляд по середньому (3 дні); премія за жовтень 20% (20 днів); відпустка в листопаді (16 днів); компенсація невикористаної відпустки (23 дні).

Вид нарахувань Дата Годин Днів Фактично оплачені згідно розрахункам зарплати Сума згідно розрахунку середньоденної з/п зврахуванням недоплачених понаднормових годин Різниця (недоплачено) Лікарняні10.17 11.1716 162 2 318,94 318,94 498,88 498,88 179,94 179,94 Медогляд 10.17 24 3 690,96 748,32 57,36 Премія 20% 10.17 159 20 0 684,14 684,14 Відпустка 11.17 128 16 2763,52 39991,04 1227,52 Компенсація невикористаної відпустки 11.17 184 23 3930,93 5737,12 1806,19Разом :4135,09 грн.

Крім того, зважаючи на значну затримку у виплаті відповідно до законодавства має бути проведено індексацію виплат.

Індекс інфляції за 2018 рік згідно статистичних даних Фонду державного майна України становить 109,8 %, за 2019 рік на рівні 104,1 %, за 2020 рік на рівні 105 % .

Таким чином, різниця фактично нарахованої та виплаченої суми обов`язкових платежів, які є складовими заробітної плати та недоплаченої суми, розрахованої із врахуванням оплати понаднормових годин роботи в серпні та жовтні 2017 року та індексу інфляції складає:

4135, 09 х 109, 8% = 4540, 32 х 104, 1 % =4726, 47 х 105 % = 4962, 79 грн.

нед. різниця інфл. 2018 інфл. 2019 інфл. 2020 нед. різниця остаточна

Виходячи із різниці фактичної оплати та недоплачених частин заробітної плати за жовтень 2017 рік сума нарахувань за жовтень 2017 рік становить:

4842, 23 + 838, 20 + 179, 94 + 57, 36 + 684, 14 = 6601, 87 грн.

факт. нарах понад норм різн. лікарн різн. медогляд різн. премія зарплата 10.17

Сума нарахувань за листопад 2017 рік має складати :

5045, 60 + 179, 94 + 1227, 52 = 6453, 06 грн.

факт. нарах різн. лікарн різн. відпуст зарплата 11.17

Середньоденний заробіток за два місяці до звільнення із врахуванням недоплачених сум становить :

6601, 87 + 6453, 06 = 13054, 93 : 43 = 303, 60 грн.

зарплата 10.17 зарплата 11.17 заг. сума кільк. роб днів середньоденний

Статтею 5 Закону України "Про колективні договори і угоди" встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідно до діючого Положення про виплату винагороди за підсумком роботи за рік, затвердженого наказом Укрзалізниці від 23.12.2003 №327-Ц, яке є невід`ємною частиною діючої Галузевої угоди, передбачено право працівника на отримання винагороди за рік пропорційно відпрацьованому часу для тих, хто протягом календарного року звільнився з підприємств залізничного транспорту з поважних причин. Звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України (через порушення трудового законодавства працедавцем) відноситься до поважних причин.

Через оголошені позивачу 10.11.2017 та 01.12.2017 догани позивача було позбавлено винагороди за 2017 рік в розмірі 50 % посадового окладу, що з урахуванням пропорційно відпрацьованого часу (11 місяців) складає 41,7%, а в грошовому виразі складає: 3192 х 41,7% = 1331,06 грн. (3192 грн. - посадовий оклад; 41,7% - розмір винагороди за 11 місяців роботи).

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 05.12.2019 по справі № 296/10359/17 накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності визнано незаконними. Таким чином, суд поновив право позивача на отримання винагороди за 2017 рік. Оскільки позивач до звільнення наголошував на незаконності доган і в подальшому це було підтверджено рішеннями судів всіх інстанцій, тому винагорода за 2017 рік має бути виплачена також із врахуванням індексу інфляції за 2018-2020 роки.

Отже, винагорода за 2017 рік із врахуванням індексу інфляції становить:

1331,06 х 109,8% = 1461,50 х 104,1% = 1521,42 х 105 % = 1597,48 грн.

винагорода інфл. 2018 інфл. 2019 інфл. 2020

Таким чином, загальна сума недоплачених позивачу при звільненні в 2017 році обов`язкових платежів, які є складовою заробітної плати із врахуванням індексу інфляції за період затримки розрахунку становить: 4962,79 + 1597,48 = 6560, 27 грн.

Також позивач зазначає, що протягом періоду розгляду судової справи позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про добровільний перерахунок та виплату коштів, недоплачених при звільненні через невірний розрахунок, який став наслідком недостовірного обліку та оплати робочого часу, однак, відповідач відмовлявся робити такий перерахунок, посилаючись на відсутність остаточного рішення по справі. 14.12.2020 позивач здійснив спробу вирішити питання недоплачених коштів мирним шляхом, звернувшись рекомендованим листом до відповідача та на електронну пошту, але реакції не було.

На момент звільнення позивача 01.12.2017 спору щодо належних позивачу до виплати сум не було через приховування відповідачем від позивача інформації щодо належних до виплати сум. Лише через рік після звільнення позивач отримав докази недостовірного обліку та оплати понаднормово відпрацьованого часу.

Згідно наданих розрахунків зарплати за 2017 рік при звільненні 01.12.2017 року позивачу було нараховано за листопад 5045, 60 грн. та за 23 дні невикористаної відпустки 3930, 93 грн., що разом становить 8976, 53 грн. При цьому в день звільнення позивачу не було виплачено понаднормові за 08.2017 рік в сумі 878, 20 грн.; понаднормові за 10.2017 рік в сумі 838, 20 грн.; вихідна допомога відповідно до вимог ст.44 КЗпП України в сумі 16927, 47 грн.; недоплачені суми заробітної плати 4135,09 грн.; винагорода за 2017 рік в сумі 1331,06 грн.

Загальна сума недоплачених в день звільнення платежів складає:878, 20 + 838, 20 + 16927, 47 + 4135, 09 + 1331, 06 = 22 910,02 грн.

Кількість робочих днів з врахуванням відповідних положень КЗпП України становить за:грудень 2017 рік - 20 днів; 2018 рік - 250 днів; 2019 рік - 250 днів; 2020 рік - 251 день; січень 2021 рік - 19 днів.

Загальна сума робочих днів за період затримки повного розрахунку при звільненні з 01.12.2017 по 01.02.2021 становить:20 + 250 + 250 + 251 + 19 = 790 робочих днів.

Розмір середньоденної заробітної плати за останні два місяці, які передували звільненню становить 303, 60 грн.

Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 01.12.2017 по 01.02.2021 становить: 303, 60 х 790 = 239 844 грн..

Підсумовуючи наведені розрахунки загальна сума недоплачених при звільненні в 2017 роки обов`язкових платежів, які є складовою заробітної плати, із врахуванням індексу інфляції за період затримки розрахунку та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку складає:4962, 79 + 239, 844 = 244 806,79 грн.

10.02.2021 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Анциборенко Н.М. для розгляду (а.с.36).

01.03.2021 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання (а.с.38).

06.04.2021 року позивач подав до суду клопотання про збільшення позовних вимог (а.с.47).

Зазначає, що при підготовці позову було допущено помилку та відсутня позовна вимога про стягнення з Акціонерного товариства"Українська залізниця" винагороди за 2017 рік з врахуванням пропорційності відпрацьованого часу та індексу інфляції за 2018-2020 роки в сумі 1597,48 грн., тому просить прийняти позовні вимоги у новій редакції, а саме: стягнути з відповідача недоплачену при звільненні заробітну плату в сумі 4962,79 грн; стягнути з відповідача винагороду за 2017 рік з урахуванням пропорційності відпрацьованого часу та індексу інфляції за 2018-2020 роки в сумі 1597,48 грн.; стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 239 844 грн.; стягнути з відповідача витрати на надання правової допомоги.

Таким чином, ціна позову складає :

4962,79 + 1597,48 + 239 844 = 246 404,27 грн.

недопал. різниця остаточна винагорода сер. зароб. за час затр

13.04.2021 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.61-66) та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Зазначає, що рішеннями судів усіх попередніх інстанцій всі суми обґрунтовані та доведені, встановлені і виплачені, але відповідач у добровільному порядку задовольнив вимогу позивача і донарахував та провів оплату, в тому числі і разові заохочення у розмірі 4896, 97 грн. за мінусом загальнообов`язкових стягнень.

Вимога позивача щодо стягнення 4962,79 грн. заробітної плати при звільненні та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку в сумі 239 844 гри. є безпідставною.

Також вважає безпідставною вимогу позивача щодо нарахування та стягнення сум індексації заробітної плати.

19.04.2021 року позивач подав до суду відповідь на відзив (а.с.78-80).

Зазначає, що відповідач намагається маніпулювати фактами та вказує, що позивач обґрунтовував позов тим, що даний спір вже вирішувався у судовому порядку за цим же предметом позову і до цього ж відповідача, однак, твердження відповідача не відповідає дійсності, оскільки в позові чітко визначені недоплачені частини заробітної плати, які не були предметом розгляду у справі № 296/10359/17, у тому числі: лікарняні за жовтень (2 дні); лікарняні за листопад (2 дні); медогляд по середньому (3 дні); премія за жовтень 20% (20 днів); відпустка в листопаді (16 днів); компенсація невикористаної відпустки (23 дні). Також в позові зазначені причини відсутності вказаних позовних вимог по справі №296/10359/17, а саме обіцянка керівництва виплатити недоплачені суми добровільно, яка не виконана, та відсутність у ЦПК України норми, яка б дозволяла позивачу заявляти нові вимоги в процесі розгляду справи по суті.

14.12.2021 після остаточного рішення касаційної інстанції позивач надіслав відповідачу вимогу про перерахунок недоплачених коштів, а після відмови в перерахунку 10.02.2021 подав позовну заяву.

Крім того, відповідач зазначає, що добровільно зробив перерахунок на суму 4896,97 грн., але в наступному абзаці зазначає, що вимога про стягнення недоплаченої при звільненні зарплати в сумі 4962,79 грн. є безпідставною. Таким чином, надсилаючи поштовим переказом кошти відповідно до свого перерахунку недоплаченої заробітної плати, що підтверджено додатками до відзиву на позовну заяву, відповідач визнає відсутність повного розрахунку в день звільнення позивача та порушення терміну розрахунку при звільненні.

Також зазначає, що твердження відповідача про те, що позивачем у справі №296/10359/17 було збільшено позовні вимоги, що свідчить про вчасну поінформованість позивача про всі належні суми, ніякого відношення до позову немає, оскільки будь - яких доказів про інформування про всі належні суми після звільнення і до подання позову 10.02.2021 із врахуванням понаднормово відпрацьованого часу відповідачем не надано.

Щодо посилання відповідача на Постанову Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі №6-113цс16 про розмір стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, виходячи із співмірності, позивач зазначає, що наведений розрахунок у позовній заяві доводить, що при звільненні були виплачені кошти в сумі, яка майже в чотири рази менше ніж недоплачені кошти.

Щодо посилання відповідача на Постанову Верховного Суду України від 01.02.2018 у справі №757/25503/15-ц про неспівмірність подвійного стягнення середнього заробітку як за ст.117 КЗпП України (за затримку розрахунку), так і за ст.235 КЗпП України (за вимушений прогул), то позивач вважає, що дане посилання відповідача безпідставне, оскільки вимоги згідно ст.235 КЗпП України не заявлялися, а за затримку розрахунку (ст.117 КЗпП України) законно заявлені позовні вимоги як санкції відповідно до діючого законодавства.

Зазначає, що твердження про безпідставність вимоги щодо індексації невиплачених сум не відповідають законодавству та судовій практиці, оскільки статтею 34 Закону України "Про оплату праці" передбачена компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплат. Вона проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Положеннями пункту 3 Порядку №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);стипендії;заробітна плата (грошове забезпечення). Отже, розрахунки виконані у відповідності до законодавства.

Крім того, вважає, щорозрахунки відповідача містять невідповідності. Так, у розрахунку до відзиву на позовну заяву вказана винагорода за підсумком роботи за 2018 рік: 381 вид 689,67 грн., однак, в 2018 році позивач на підприємстві вже не працював, а за підсумком роботи за 2017 рік право позивача на винагороду поновлено судовими рішеннями по справі №296/10359/17 і згідно розрахунків, включених у позов, розмір винагороди становить 1597,48 грн., а не 686, 67 грн. Також відповідач приховав в розрахунках відсутність премії за жовтень 2017 року в сумі 684, 14 грн., а також не надав суду обґрунтування та доказів позбавлення такої суми при розрахунку зарплати.

У той час як у зв`язку з донарахуванням понаднормових виплат за серпень та жовтень 2017 року збільшився середній заробіток за жовтень 2017 рік на 6,47 грн. на годину та за листопад 2017 року на 3,22 грн. за годину, компенсація за невикористану відпустку в кількості 184 год. зросла лише на 144,79 грн., що складає 0,77 грн/год.

Вважає, що розрахунок заробітної плати, яку було донараховано по видам оплат, не містить дати проведення перерахунку та підтверджує, що відповідач повністю визнає, що ним порушено навіть значно більшу кількість видів нарахувань, які є складовою заробітної плати, ніж позивач просив перерахувати та доплатити.

19.04.2021 року позивачем подано до суду клопотання про зменшення позовних вимог (а.с.81). Позивач зазначає, що згідно із наданими відповідачем розрахунками недоплачених при звільненні сум ним було зроблено додатковий розрахунок недоплачених при звільненні сум. Просить стягнути з відповідача заробітну плату, недоплачену при звільненні, в сумі 5269, 47 грн.;стягнути з відповідача винагороду за 2017 рік з урахуванням пропорційності відпрацьованого часу та індексу інфляції за 2018-2020 роки в сумі 1597,48 грн.;стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 235 546, 40 грн.;стягнути з відповідача витрати на надання правової допомоги.

При цьому позивач зазначає, щ ціна позову складає :

5269, 47 + 1597, 48 + 235 546, 40 = 242 413, 35 грн.

недопал. різниця остаточна винагорода сер. зароб. за час затр

Також позивач надав додатковий розрахунок недоплачених при звільненні сум і зазначив наступне.

Відповідно до наданого відповідачем розрахунку зарплата за жовтень 2017 року складає:

4842, 23 + 615, 09 + 155, 39 + 1052, 48 + 684, 14 = 7349, 33 грн.

4842, 23

різниця 2507, 10 грн.

де: 4842,23 - зарплата за жовтень 2017 року згідно довідки про зарплату;

615,09 - недоплачені кошти за час відрядження;

155,39 - недоплачені кошти за час медогляду;

1052,48 - недоплачені кошти за понаднормову роботу в жовтні;

684,14 - невиплачена премія за жовтень.

за листопад 2017 складає:

5045,60 + 51,51+ 228,60+25,56+6,03+42,21+24,12+24,12+5,92+5,92= 5471, 43 грн.

5045, 60

різниця 425, 83 грн.

де: 5045,60 зарплата за листопад 2017 згідно довідки про зарплату;

51,51 - недоплачені кошти за час відрядження;

228,60 - невиплачена премія за 11.2017;

25,56 - недоплачені кошти за оплату донорам;

6,03 - недоплачені кошти за основну відпустку;

42,21 - недоплачені кошти за чергову відпустку;

24,21 - недоплачені кошти за додаткову відпустку;

24,21 - недоплачені кошти за додаткову відпустку;

5,92 - недоплачені кошти за лікарняний 10.2017;

5,92 - недоплачені кошти за лікарняний 11.2017.

Виходячи із отриманих сум зарплати середньоденний заробіток за два останні місяці перед звільненням становить:

7349, 33 + 5471, 43 = 12820, 76 : 43 = 298, 16 грн.

зп. жовтень зп. листопад роб дні середньоденний

Відповідно до розрахунку сума недоплаченої вихідної допомоги відповідно до ст.44 КЗпП становить 2836, 92

згідно рішення апеляційного суду стягнута різниця склала 1379, 25

різниця 1457, 67 грн.

Відповідно до розрахунків, викладених у позовній заяві, сума винагороди за 2017 рік із врахуванням індексу інфляції становить: 1597, 48 грн.

Відповідно до викладених розрахунків загальна сума недоплачених при звільненні коштів складає: 2507, 10 + 425, 83 + 1457, 67 = 4390,60 грн.

різн. жовтень різн. листопад різн. вих. допом

З урахуванням індексу інфляції ця сума становить:

4390, 60 х 109, 8% =4820, 88 х 104, 1 % =5018, 54 х 105% = 5269, 47 грн.

Інфл. 2018 інфл. 2019 інфл. 2020

Сума недоплачених при звільнені коштів разом із винагородою за рік з врахуванням індексу інфляції складає:5269, 47 + 1597, 48 = 6866, 95 грн.

Виходячи із виконаного розрахунку середньоденного заробітку за останні два місяці перед звільненням, згідно наданого відповідачем розрахунку, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з 01.12.2017 по 01.02.2021 становить:

298, 16 х 790 = 235 546, 40 грн.

середньоденний роб. дні

Підсумовуючи наведені розрахунки загальна сума недоплачених при звільненні в 2017 році обов`язкових платежів, які є складовою заробітної плати із врахуванням індексу інфляції за період затримки розрахунку та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку складає: 6866, 95 + 235 546, 40 = 242 413, 35 грн.

06.07.2021 року позивач подав до суду додаткові пояснення (а.с.94-95). Зазначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на те, що за рішенням суду по справі № 296/10359/17 вже було виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку, але вказане рішення суду стосується інших видів виплат та іншого періоду, а саме недоплаченої вихідної допомоги та періоду з 01 грудня 2017 року по 05 грудня 2019 року. Частини заробітної плати, про які йдеться в позові, не були предметом розгляду у справі та до теперішнього часу не виплачені.

Дисциплінарні стягнення, які вплинули на розмір заробітної плати за останні три місяці роботи, були визнані судом незаконними ще 24.06.2019 року, але наказ про скасування незаконних дисциплінарних стягнень видано лише 19.02.2021 року, тобто, значно пізніше звернення до суду 10.02.2021 року, що свідчить про небажання відповідача в добровільному порядку припинити порушення законодавства.

Остаточною датою в розрахунку стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за позовом від 28.12.2017 у справі № 296/10359/17 рішенням Житомирського районного суду визначено 05.12.2019 року, але через оскарження відповідачем вказаного рішення фактичне виконання рішення відбулося лише через рік 17.12.2020 року в примусовому порядку, а остаточний розрахунок при звільненні не проведений дотепер.

Крім того, незважаючи на неодноразові звернення до відповідача щодо добровільного перерахунку та виплати сум не виплачених при звільненні та які не були предметом розгляду у суді ці суми не виплачені по теперішній час.

При цьому, уточнений розмір недоплачених при звільненні сум та частин заробітної плати був з`ясований лише в березні 2021 року після подачі відповідачем відзиву на позовну заяву, до якого відповідачем наданий перелік невиплачених при звільненні сум.

Вважає, що, виходячи з наданих до матеріалів справи доказів відповідач визнав факт наявності заборгованості по заробітній платі на час звільнення та факт несвоєчасного розрахунку при звільненні; до подання позову не повідомив письмово про розмір недоплачених при звільненні сум відповідно до вимог ст.116 КЗпП України; не вчинив жодного кроку для погашення заборгованості по заробітній платі; не провів остаточного розрахунку по заробітній платі до теперішнього часу; не вчинив жодної спроби вирішити справу в досудовому порядку. Отже у позивача заявилися підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку згідно положень ст.117 КЗпП України. При цьому, відповідачем не надано суду доказів, які спростовують доводи позивача, а також доказів відсутності вини відповідача у несвоєчасній виплаті всіх належних сум при звільненні з роботи.

У судове засідання позивач і представник позивача не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно поданої заяви у зв`язку з повторним неприбуттям представника відповідача в судове засідання просять розглянути справу за їх відсутності та відсутності представника відповідача (а.с.110).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився повторно, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.46, 105, 108-109).

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.2 ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Поважність причин неявки сторони в суд є оціночною категорією, яка вирішується судом в кожному конкретному випадку.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки відповідача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки відповідача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Таким чином, оскільки представник відповідача повторно не з`явився у судове засідання, тому суд, ураховуючи вищевикладене, приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи у його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 14.11.2017 позивач подав заяву про звільнення за власним бажанням через невиконання роботодавцем законодавства про працю, необхідністю догляду за неповнолітньою дитиною та неможливістю виконувати роботу в іншій місцевості через негативний вплив навколишнього середовища та значну відстань від місця постійного проживання (а.с.7).

15.11.2017 позивач подав заяву про надання частини відпустки з 15.11.2017 по 30.11.2017 (а.с.20).

Наказом №69/ос від 01.12.2017 про припинення трудового договору ОСОБА_1 звільнено та зазначено причини звільнення - за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України і підставу - заяву ОСОБА_1 від 14.11.2017 року, з виплатою компенсації за 23 дні відпустки (а.с.8), про що у трудовій книжці було зроблено запис №13 (а.с.10).

06.12.2017 Управлінням Держпраці у Житомирській області винесено припис №06-24-005/0965-0539, яким приписано привести виплату заробітної плату за весь час відпустки у відповідність до ч.1 ст.21 Закону України "Про відпустки"; переведення працівників на іншу роботу привести у відповідність до ч.1 ст.32 КЗпП України; наказ №69/ос від 01.12.2017 про звільнення ОСОБА_1 привести у відповідність до ч.3 ст.38 КЗпП України у строк до 06.01.2018 року (а.с.19).

На виконання припису наказом відповідача №49 від 23.01.2018 звільнено ОСОБА_1 , водія автотранспортних засобів, з 1 грудня 2017 року за власним бажанням у зв`язку із невиконанням власником законодавства про працю, п.3 ст.38 Кодексу законів про працю України (а.с.9).

З копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що запис №13 слід вважати недійсним, позивач звільнений з роботи за власним бажанням, п.3 статті 38 КЗпП України. Підставою зазначено накази №47 від 23.01.2018 та наказ №48 від 23.01.2018 (а.с.10).

05.02.2019 голова Коростенського теркому профспілки залізничників листом повідомив позивача, що у процесі перевірки виявлено, що не було взято до обліку і недоплачено за серпень 2017 року 23 години понаднормових робіт на суму 439 грн. 10 коп. та за жовтень 2017 року 22 понаднормові години на суму 419 грн. 10 коп. (а.с.12).

05.12.2019 рішенням Корольовського районного суду м. Житомира у справі у справі №296/10359/17 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ №139 від 27.10.17 про переміщення. Визнано незаконним та скасовано наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності №14 від 10.11.17. Визнано незаконним та скасовано наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності №18 від 01.12.17. Визначено формулювання звільнення ОСОБА_1 : "01.12.2017. Звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку із невиконанням власником законодавства про працю, ч.3 ст.38 КЗпП України". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 : 628, 65 грн. недоплаченої вихідної допомоги; 164,72 грн. безпідставно утриманих коштів; 120569,10 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку; 2500 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди. В задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь держави 3927,02 грн. судового збору (а.с.21-27).

24.06.2020 постановою Житомирського апеляційного суду рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05.12.2019 змінено, збільшено суму недоплаченої вихідної допомоги з 628,65 грн. до 1379,25 грн., суму середнього заробітку за час затримки розрахунку з 120569,10 грн. до 125468, 32 грн. та дату звільнення з 01.12.2017 на 30.11.2017. Скасовано рішення суду щодо відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 8900 грн. понесених судових витрат (а.с.28-35).

02.12.2020 постановою Верховного Суду рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05.12.2019 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Житомирського апеляційного суду від 24.06.2020 залишено без змін (а.с.13).

З долученого відзиву на позовну заяву та розрахунку вбачається, що згідно наказу по управлінню від 19.02.2021 №70 про скасування дисциплінарної відповідальності водія автотранспортних засобів ОСОБА_1 були нараховані: премія за листопад 2017 року: 95 вид у розмірі 30 % - 228, 6 грн.; винагорода за підсумки роботи за 2018 рік: 381 вид – 686, 67 грн. (а.с.72-73).

Згідно платіжних доручень №3479928 від 03.03.2021 року та №3498589 від 05.03.2021 року (а.с.68-69) ОСОБА_1 виплачено розрахункові у сумі 3 253, 90 грн. та заробітну плату за 02.2021 у сумі 714, 32 грн.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч.1 ст.21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч.5 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про оплату праці" структуру заробітної плати складає основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати-виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно ч.4 ст.97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Це положення також міститься в ст.22 Закону України "Про оплату праці".

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи позовні вимоги в частині заробітної плати, яка не доплачена при звільненні, суд приймає до уваги, що відповідачем не спростовані надані позивачем докази та детальні розрахунки на підтвердження розміру недоплаченої при звільненні заробітної плати, отже при розрахунку суми заборгованості суд керується наданими позивачем доказами, які містять інформацію щодо предмета спору, та вважає доведеним факт неотримання позивачем недоплаченої при звільненні заробітної плати з урахуванням всіх її складових за жовтень і листопад 2017 року, а також недоплачену суму вихідної допомоги, з урахуванням індексу інфляції за 2018-2020 роки, всього у сумі 5 269, 47 грн.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення винагороди за 2017 рік з урахуванням пропорційності відпрацьованого часу та індексу інфляції за 2018-2020 роки в сумі 1 597, 48 грн., то слід зазначити, що відповідно до ст.5 Закону України "Про колективні договори і угоди" умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз`яснено, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 05.12.2019 накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності визнано незаконними. Через оголошені 10.11.2017 та 01.12.2017 догани позивача було позбавлено винагороди за 2017 рік в розмірі 50 % посадового окладу, що з урахуванням пропорційно відпрацьованого часу (11 місяців) складає 41,7%, а в грошовому виразі складає: 3192 х 41,7% = 1331,06 грн.(3192 грн. - посадовий оклад; 41,7% - розмір винагороди за 11 місяців роботи).

Таким чином, наявні підстави для нарахування винагороди за 2017 рік з урахуванням пропорційності відпрацьованого часу та індексу інфляції за 2018-2020 роки. При цьому наданий позивачем детальний розрахунок суми винагороди відповідачем не спростований, альтернативного розрахунку не надано. Отже винагорода за 2017 рік із врахуванням індексу інфляції за 2018-2020 роки становить 1 597,48 грн. і позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

ОСОБА_1 звільнився з посади 30.11.2017 року та відповідач не виплатив недоплачену при звільненні заробітну плату в сумі 5 269, 47 грн., винагороду за 2017 рік з урахуванням пропорційності відпрацьованого часу та індексу інфляції за 2018-2020 роки в сумі 1 597, 48 грн., а всього 6 866, 95 грн.

Крім того, ураховуючи, що відповідачем не надано доказів на спростування факту непроведення повного розрахунку з позивачем в день звільнення та не встановлено відсутності вини відповідача в цьому, суд приходить до висновку про відповідальність відповідача відповідно до ст.117 КЗпП України. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що протягом тривалого часу після звільнення позивач неодноразово звертався до відповідача та намагався вирішити спір в досудовому порядку. Тому, виходячи з принципу справедливості, суд вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку з 01.12.2017 по 01.02.2021.

При цьому розрахунок розміру середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, відповідно до п.8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

З урахуванням наданого відповідачем розрахунку середньоденний заробіток ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням становить 298, 16 грн. і оскільки час затримки розрахунку за період з 01.12.2017 року по 01.02.2021 року складає 790 робочих днів (грудень 2017 року - 20 днів, 2018 рік – 250 днів, 2019 рік – 250 днів, 2020 рік – 251 день, січень 2021 року - 19 днів), тому середній заробіток, якій підлягає стягненню з відповідача, складає 235 546, 40 грн. (298,16 грн. х 790 робочих днів).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн., то на підтвердження понесених витрат ОСОБА_1 надано договір про надання професійної правничої допомоги від 12.01.2021, укладений між адвокатом Диким Л.В. і ОСОБА_1 (а.с.96-98), рахунок №12/01/2021 від 12.01.2021 (а.с.99), рахунок №08/02/2021 від 08.02.2021 (а.с.100), рахунок №06/04/2021 від 06.04.2021 (а.с.101), рахунок №06/07/2021 від 06.07.2021 (а.с.103), тому згідно положень ст.137 ЦПК України наявні достатні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 6000 грн. витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Крім того, ураховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь держави судового збору в розмірі 908, 00 грн.

Керуючись ст.ст.4, 81, 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заробітну плату, яка не доплачена при звільненні, в сумі 5 269 (п`ять тисяч двісті шістдесят дев`ять) грн. 47 коп..

Стягнути з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 винагороду за 2017 рік з урахуванням пропорційності відпрацьованого часу та індексу інфляції за 2018-2020 роки в сумі 1 597 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто сім) грн. 48 коп..

Стягнути з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 235 546 (двісті тридцять п`ять тисяч п`ятсот сорок шість) грн. 40 коп..

Стягнути з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 витрати на надання правової допомоги в сумі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач :

ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_1

Відповідач:

АТ "Українська залізниця",

м.Київ, вул. Єжи Гедройця, 5

Cуддя Н. М. Анциборенко