Рішення № 99764753, 21.09.2021, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/734/21

Провадження по справі №2/276/812/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Бобра Д.О.

за участю секретаря судового засідання: Свиридок А.В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся Агроінвестрой» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом вказуючи, що з 19.03.2019 року він працював у відповідача на посаді водія. Починаючи з грудня 2020 року заробітну плату йому виплачували нерегулярно, частинами, внаслідок чого станом на 17.02.2021 року утворилась заборгованість в сумі 25400 гривень. 17.02.2021 року він був звільнений з роботи за п.2 ст.36 КЗпП України. При звільнені йому не було виплачено заборгованості по заробітній платі, внаслідок чого він переносить моральні страждання, з моменту звільнення знаходиться в стані морального пригнічення і дискомфорту, оскільки тривалий час не має достатніх засобів для існування, а тому вимушений економити на харчах і не має можливості придбати ліки, що негативно впливає на відносини в його родині. Вказані обставини привели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, погіршилися можливості реалізації своїх бажань, а також привели до негативних наслідків морального характеру, приниження честі, гідності, втрати престижу та ділової репутації серед знайомих, друзів, родичів. Вважає, що незаконними діями відповідача нанесено моральну шкоду, яку він оцінює в 2000 гривень.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 25400 гривень та 2000 гривень моральної шкоди.

Ухвалою Володарсько – Волинського районного суду Житомирської області від 19.05.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судовому засіданні 21.09.2021 не прибув, до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просив його задовольнити, не заперечував щодо проведення заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить направлення викликів за місцем реєстрації відповідача та оголошення про виклик відповідача на офіційному сайті суду, причини неявки суду не повідомив, відзив до суду не подавав.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню із слідуючих підстав.

Захист законом права на своєчасне одержання винагороди за працю визначений статтею 43 Конституції України.

Працівник має право на оплату своєї праці своєчасно на підставі укладеного трудового договору (ст.21 Закону України «Про оплату праці» - далі Закон).

Згідно із ч.5 ст.97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. За змістом ст.115 КЗпП України та ст.24 Закону заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі ст.241-1 КЗпП України.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення (ст.116 КЗпП України).

Відповідно до ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 19.03.2019 року по 17.02.2021 року працював на посаді водія у ТОВ «Полісся Агроінвестрой».

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків ДФС України про суми виплачених доходів №28949 від 01.04.2021 року ОСОБА_1 в період з 01.01.2019 року по 31.12.2020 року отримував заробітну плату з ТОВ «Полісся Агроінвестрой».

Разом з тим, відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків ДФС України про суми виплачених доходів №29195 від 20.08.2021 року

ОСОБА_1 , будучу офіційно працівником ТОВ «Полісся Агроінвестрой» до 17.02.2021, в період з 01.01.2021 року по 31.03.2021 року заробітну плату з ТОВ «Полісся Агроінвестрой» не отримував, що додатково підтверджує доводи позивача.

Із листа від 13.04.2021 року слідує, що ОСОБА_1 звертався до відповідача з проханням провести повний розрахунок та виплатити йому невиплачену заробітну плату при звільненні.

Оскільки відповідач не дотримався вимог діючого трудового законодавства щодо регулярної і повної виплати заробітної плати позивачу в період його роботи, не здійснив вчасно розрахунок по заробітку при звільненні ОСОБА_1 , що призвело до порушення його трудових прав, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню.

Будь-яких доказів на спростування доводів позивача відповідачем суду не надано. Відповідачем не надано до суду доказів на спростування зазначеного розрахунку та на відсутність заборгованості перед позивачем, вимоги ухвали суду про витребування доказів відповідачем не виконано. Станом на час ухвалення рішення судом доказів виплати заборгованості по заробітній платі позивачу відповідачем не надано.

Законодавством визначено (ст.233 КЗпП України), що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник не обмежується будь-яким строком для звернення до суду з позовом для захисту свого права на оплату праці.

Відповідно до положень п.6 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

У зв`язку з цим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25400 грн. заборгованості по заробітній платі.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Тобто, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати (правова позиція ВСУ у справі № 6-788цс16).

Приймаючи до уваги, що відповідач заборгував позивачу заробітну плату в сумі 25400 гривень, при цьому позивач вимушений був захищати свої права в судовому порядку, суд вважає, що вказане призвело до моральних страждань позивача, втрати нормальних життєвих зв`язків, морального пригнічення і дискомфорту, порушення його нормальних життєвих зв`язків, можливості реалізації своїх бажань, приниження честі, гідності, втрати престижу та ділової репутації серед знайомих, друзів, родичів, та враховуючи тривалість страждань позивача і беручи до уваги співмірність, приходить до висновку про можливість повного задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Враховуючи обставини справи, оцінюючи надані докази щодо характеру та ступеня моральних страждань позивача, рівень втрати нормальних життєвих зв`язків та додаткових зусиль останнього для організації свого життя, суд вважає розмір заявлених позовних вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 2000 грн. достатнім та справедливим.

На підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст.141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст.48, 97, 116, 233 КЗпП України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся Агроінвестрой» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та стягнення моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся Агроінвестрой» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у розмірі 25400 (двадцять п`ять тисяч чотириста) гривень, з утриманням обов`язкових платежів та податків та 2000 (дві тисячі) гривень завданої моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся Агроінвестрой» на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Полісся Агроінвестрой», місце знаходження: 21001, м.Вінниця, вул. Успенського Гліба, 91-б, код ЄДРПОУ: 42318230.

Головуючий суддя: Д.О. Бобер