Рішення № 99764601, 20.09.2021, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/376/21

провадження № 2/166/141/21

категорія: 2

РІШЕННЯ

іменем України

10 вересня 2021 року смт.Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Свистун О.М., з участю секретаря - Заєць Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до виконавчого комітету Ратнівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Позивачі 06 квітня 2021 року звернулись до суду із даним позовом, в якому зазначили, що рішенням виконавчого комітету Ратнівської селищної ради №108 від 20.12.2019 «Про дозвіл на переведення житлового приміщення в нежитловий фонд гр. ОСОБА_4 » надано дозвіл на переведення із житлового в нежитловий фонд житлової квартири АДРЕСА_1 , що розміщена на першому поверсі будинку й належить ОСОБА_4 (дослівно з рішення) шляхом проведення реконструкції з метою розміщення магазину для здійснення підприємницької діяльності. Згоди на таку зміну призначення приміщення співвласники житлового будинку не давали.

Зазначили, що проживають у квартирі АДРЕСА_2 , що є суміжною із квартирою АДРЕСА_3 , оскільки мають спільні огороджувальні конструктивні елементи, спільну мережу водопостачання, каналізації, вентиляції, газопостачання.

Вважають оскаржуване рішення таким, що прийняте із порушенням вимог закону. Так, в процесі підготовки рішення відповідач не проводив обстеження квартири АДРЕСА_3 відповідною комісією для вирішення питання про придатність для проживання, доцільність і можливість використання в інших цілях вказаного жилого приміщення. Питання зміни цільового призначення приміщення відповідач із ними не обговорював, контроль за дотриманням прав власника суміжної квартири не здійснює, на їх звернення з приводу порушення третьою особою без самостійних вимог ОСОБА_4 їх прав під час реконструкції не реагує.

Без дозволу співвласників будинку ОСОБА_4 в червні 2020 року змінила напрямок розташування зовнішньої розподільчої мережі газопроводу загального користування на фасаді будинку, розмістивши її безпосередньо під балконом їх квартири, під час встановлення приладу обліку електроенергії на зовнішній стіні будинку загального користування зрізала верхівки двох дерев вишні, в листопада 2020 року - знищила зелені насадження на прибудинковій території, демонтувала частину тротуарного підходу з бордюрами до будинку. Крім цього, без їх на те згоди в листопаді 2020 року збудувала прибудову до фасаду будинку, дах якої розміщений безпосередньо під балконом кімнати і вікном кухні їх квартири, не має нахилу, у зв`язку з чим через природні опади руйнується балконна плита, стіна квартири, утворилася пліснява. Внаслідок ліквідації у квартирі АДРЕСА_3 перегородок утворилися горизонтальні тріщини і зміщення в міжкімнатних перегородках квартири АДРЕСА_4 , а також тріщини на зовнішніх несучих стінах, внутрішній несучій стіні під`їзду №1.

Крім цього, ОСОБА_5 26 лютого 2021 року влаштувала для відвантаження товарів вхід у майбутній магазин із тильної сторони будинку, тобто у двір, що має тупиковий заїзд. З цією метою ліквідувала підвіконний простір у зовнішній стіні, змінила місце розташування лавки. Внутрішня територія двору, яка є прибудинковою територією, не передбачає можливість її використання для доставки товару автотранспортом, що створюватиме додатковий шум у дворі будинку, перешкоджатиме заїзду автомобілів екстрених служб, унеможливить паркування автомобілів мешканців будинку.

В оскарженому рішенні не зазначено спеціалізації магазину, що дає право його власнику розмістити всупереч вимогам «ДБН В.2.2.-15:2019 Житлові будинку. Основні положення» будь-який заклад.

Вказали, що вони незгідні із облаштуванням будь-якого магазину в суміжній квартирі, оскільки це призведе до погіршення умов експлуатації і проживання в їхній квартирі. З цією метою звернулися письмово до відповідача щодо припинення реконструкції, однак відповідач повідомив, що за результатами перевірки селищною радою ОСОБА_4 повідомила про здійснюваний нею косметичний ремонт квартири, таким чином відповідач ввів їх в оману, не довівши до відома про наявність оскаржуваного рішення. Натомість ОСОБА_4 протягом літа - осені 2020 року проводила демонтаж усіх перегородок, підлоги, мереж водо-, газопостачання, каналізації.

Зазначили, що на вимогу співвласників будинку припинити реконструкцію ОСОБА_6 не реагує. Висловили побоювання, що такі дії третьої особи можуть призвести до збільшення руйнації будинку, отримання декларації про готовність об`єкта до експлуатації, виготовлення правовстановлюючих документів на нежитлове приміщення та відкриття магазину, що ускладнить у подальшому відновлення становище, яке існувало до початку реконструкції.

Просять визнати незаконним і скасувати рішення виконавчого комітету Ратнівської селищної ради №108 від 20.12.2019 «Про дозвіл на переведення житлового приміщення в нежитловий фонд гр. ОСОБА_4 ».

Ухвалою суду від 08.04.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Відповідач 07 травня 2021 року скерував до суду відзив на позов, який мотивований тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення виконавчий комітет Ратнівської селищної ради керувався нормами

-ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.4 Правил користування приміщення житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572 про право власників, наймачів таких приміщень на переобладнання і перепланування,

-ст.ст.100, 152 ЖК України про відсутність потреби в отриманні документів про право на виконання робіт із переобладнання та перепланування жилого приміщення, які не передбачають втручання в несучі конструкції, інженерні системи загального користування

-п.1.4.5 наказу Державного комітету України з питань житлового-комунального господарства №76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» від 17.05.2005, згідно з яким для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник, наймач (орендар) приміщення за згодою їх власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подавати згоду власників на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Відтак, на думку відповідача, для прийняття рішення про переведення приватного житлового приміщення (квартири) в нежитлове чи переобладнання та перепланування квартири, що належить особі на праві приватної власності, не потрібна згода власників інших квартир у цьому будинку.

З метою врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на виконання ст.21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» на місцевому рівні 29 березня 2019 року селищною радою проводилися громадські слухання детального плану територій частини житлового кварталу в межах користування земельною ділянкою для обслуговування багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 , проте від жителів цього будинку жодних пропозицій чи зауважень не надходило.

Оскаржуваним рішенням ОСОБА_4 було зобов`язано здійснити благоустрій прибудинкової території, відповідальність за якість проектних рішень та дотримання вимог нормативних документів при розробці проектної документації покладалася на розробника такої документації, а за проведення робіт із переведення приміщення у нежитлове - на замовника, тобто ОСОБА_4 .

Вважає, що позивачі не наводять жодного доказу на підтвердження наявності причинного зв`язку між прийняттям оскаржуваного рішення і пошкодженням майна позивачів. Крім цього, ними ж не доведено виникнення пошкоджень стіни будинку внаслідок робіт із реконструкції квартири АДРЕСА_3 .

Просить у задоволенні позову відмовити.

На даний відзив позивачі 14 травня 2021 року скерували відповідь , в якому зазначили про безпідставність покликання відповідачем на підтвердження своїх доводів на ст.ст.100, 152 ЖК України, оскільки, на думку позивачів, вказані правові норми дають право на переобладнання чи перепланування жилого приміщення без втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи. Проте ОСОБА_4 , отримавши дозвіл саме на реконструкцію, втрутилася в несучі конструкції, оскільки ліквідувала три підвіконні простори у зовнішніх несучих конструкція будинку і влаштувала входи на місці цих вікон, втрутилася в інженерні системи загального користування - зовнішню мережу газопостачання, спільні з позивачами внутрішні мережі водопостачання і водовідведення. Вважають, що оскільки за правилами ст.5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» зовнішні конструктивні елементи будинку (стіни, фасад, зовнішні і внутрішні мережі постачання) є спільною сумісною власністю власників квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, тому згідно із ст.ст.358, 369 ЦК України розпорядження таким майном здійснюється за згодою всіх співвласників.

Крім цього, зазначили, що відповідачем винесено на громадське обговорення детальний план території частини житлового кварталу в межах користування земельною ділянкою для обслуговування багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 , однак позивачами оскаржується рішення про надання ОСОБА_4 дозволу на переведення житлового приміщення в нежитлове, що не було предметом громадських слухань і за правилами ст.21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не може бути їх предметом. Незважаючи на це, вказані слухання проведено із порушенням. Так, на офіційному веб-сайті Ратнівської селищної ради відсутні відомості про розміщення інформації замовника містобудівної документації, матеріали детального плану території. У протоколі проведення громадських слухань від 29.03.2019 відсутня інформація про обговорення питання про переведення жилого приміщення в нежиле, до нього всупереч п.8 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою КМУ №555 від 25.05.2011, не додано матеріалів ауді-, відео фіксації слухань.

Просять позов задовольнити.

Позивачі в судовому засіданні позовні вимоги підтримали із підстав, зазначених у позові та відповіді на відзив.

ОСОБА_1 , крім цього, пояснила, що збори співвласників з метою з`ясування питання про згоду на переведення жилого приміщення в нежиле не проводилися, особисто до неї з цього приводу ніхто не звертався, на засідання виконавчого комітету, її як власника суміжного житла, не запрошували. Власники суміжної квартири Олісейчики, які надали згоду на зміну призначення приміщення, у квартирі не проживають більше 15 років, тому таке рішення на їхні права не впливає. Зважаючи на вік житлового будинку (більше 50 років), створення в квартирі поверхом нижче магазину з урахуванням спільної вентиляційної та каналізаційної систем призведе до порушення їхніх прав на безпечне проживання.

ОСОБА_2 , крім цього, пояснив, що діє у даній справі як у власних інтересах, так і в інтересах дочки ОСОБА_3 , оскільки вони є членами сім`ї власника житла - ОСОБА_1 , відповідно, їх дружини і матері, проживають у квартирі, суміжній із квартирою АДРЕСА_3 , відтак оскаржуване рішення порушує їх права на безпечне користування і розпорядження своєю власністю, на безпечне довкілля, безпечне проживання. Доповнюючи доводи позову, зазначив, що протокол про проведення громадських слухань від 29 березня 2019 року містить недостовірні відомості про присутність на таких слуханнях працівників селищної ради ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Вказав, що участі в громадських слуханнях ні він, ні ОСОБА_1 не брали, оскільки про їх проведення дізналися значно пізніше. Усупереч ст.ст.7, 10 ЖК України, ст.379 ЦК України, Положення про обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання відповідачем перед прийняттям оскаржуваного рішення не було проведено таке обстеження квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 в процесі реконструкції квартири порушено санітарні й будівельні норми, правила благоустрою, про які зазначено в позовній заяві. Вважає, що належним способом захисту є виключно скасування оскарженого рішення.

Представник позивача позов підтримала, пояснила, що оскаржуване рішення прийняте без згоди співвласників будинку; у відповідача відсутній документ на підтвердження непридатності квартири АДРЕСА_1 для проживання; переобладнання квартири призвело до порушень прав власників квартир будинку, оскільки порушено санітарно-технічні вимоги і правила експлуатації будинку; протокол проведення громадських слухань є фіктивним у зв`язку із відсутністю на слуханнях осіб, які в ньому вказані.

Представник відповідача позов не визнала, пояснила, що необхідність отримання виконкомом згоди власників суміжних квартир при ухваленні оскаржуваного рішення жодним нормативним актом не передбачена. Визначення у пункті 1.4.5 Наказу Державного комітету України з питань житлового-комунального господарства №76 можливості у разі необхідності додавання до заяви про зміну призначення приміщення згоди співвласників на переобладнання та перепланування приміщень вважає застосовним лише в разі створення власниками квартир об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке власниками квартир у будинку АДРЕСА_5 створено не було. На її думку, оскаржуване рішення є актом, який вже виконано, причинний зв`язок між прийняттям даного документа і пошкодженнями будинку, на які вказують позивачі та які належними доказами недоведені, відсутній, скасування рішення не відновить порушених прав позивачів. Просить у позові відмовити.

Представник третьої особи заперечив проти задоволення позову. Пояснив, що під час прийняття рішення відповідач не міг знати про допущені, на думку позивача, ОСОБА_4 порушення в процесі реконструкції квартири. Незручності для жителів будинку були тимчасовими, пов`язаними із підвезенням будівельних матеріалів через внутрішній двір будинку, які у зв`язку із завершенням реконструкції на даний час припинені. Необхідність отримання згоди власників квартир будинку жодним нормативним актом не передбачена. Вважає, що обраний позивачами спосіб захисту є неефективним. Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, третьої особи без самостійних вимог, показання свідків, дослідивши подані письмові докази, дійшов до такого висновку.

Частинами першою та восьмою статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. При цьому використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частини п`ятої статті 319 Цивільного кодексу України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Статтею 320 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

За правилами статті 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є, зокрема, квартира - є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Статтями 6, 7, 8 Житлового кодексу УРСР передбачено, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до статті 152 Житлового кодексу УРСР переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Статтею 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку. Зокрема, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Аналіз наведених вище правових норм дає змогу дійти висновку, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють безпосереднє управління лише житловим фондом, який віднесений до комунальної власності; в усіх інших випадках вони надають відповідні дозволи, здійснюючи при цьому контроль за дотриманням прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад вправі вирішувати питання переведення житлових приміщень (квартир), що належать на праві власності юридичним або фізичним особам, у нежитлові за умови, що проведені зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Судом установлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с.10), а третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 - власником квартири АДРЕСА_3 у цьому ж будинку (а.с.115).

При цьому, із пояснень учасників справи встановлено, що квартира АДРЕСА_6 - на друговому поверсі безпосередньо над квартирою АДРЕСА_3 , тобто є суміжними.

Позивачі є батьками неповнолітньої на даний час дочки ОСОБА_3 (а.с.8). Разом із дитиною позивачі проживають без реєстрації в квартирі АДРЕСА_2 (а.с.9).

Рішенням виконавчого комітету Ратнівської селищної ради Волинської області від 20.12.2019 №108 (а.с.17) надано дозвіл ОСОБА_4 на переведення із житлового в нежитловий фонд житлової квартири, розташованої в АДРЕСА_7 , загальною площею 70,6 кв.м, що знаходиться на першому поверсі та належить (дослівно) « ОСОБА_4 » на праві власності шляхом проведення реконструкції та з метою розміщення магазину для здійснення підприємницької діяльності. Цим же рішенням зобов`язано ОСОБА_4 здійснити благоустрій прибудинкової території будинку АДРЕСА_5 . Відповідальність за якість проектних рішень та дотримання вимог нормативних документів при розробці проектної документації на переведення житлового приміщення у категорію нежитлового покладено на розробника проектної документації, а відповідальність за проведення робіт по переведенню нежитлових приміщень у житлові - на замовника.

Твердження позивачів про незаконність рішення з підстави надання дозволу ОСОБА_4 , що є відмінною від ОСОБА_4 особою, є безпідставними. Так, шляхом аналізу оскаржуваного рішення в цілому, а не лише його першого абзацу, беручи до уваги належність вказаного приміщення як до моменту його переведення в нежитлове, так і після цього ОСОБА_4 (а.с.115), враховуючи подальшу поведінку позивачів, які третьою особою в даному спорі визначили ОСОБА_4 , у заяві про забезпечення позову просили саме ОСОБА_4 заборонити проводити реконструкцію, суд дійшов висновку, що зазначення в оскаржуваному рішенні про те, що квартира - предмет рішення належить (дослівно) « ОСОБА_4 » є формальною неточністю й на законність оскаржуваного рішення не впливає.

На підставі оскаржуваного рішення ОСОБА_4 проведено реконструкцію житлового приміщення АДРЕСА_1 під магазин та здійснено державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно (а.с.115).

За ОСОБА_4 04 травня 2020 року зареєстровано право забудови земельної ділянки (суперфіцій) площею 0,0031 га кадастровий номер 0724255000:01:004:0359 за адресою АДРЕСА_5 на строк 49 років (а.с.105-108).

Статтею 5 Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів об`єктів нерухомості, що оточують місце будівництва.

Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.

За правилами ст.382 ЦК України, ч.2 ст.4 п.6 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно із ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Суд, аналізуючи вказані вище правові норми, враховуючи в силу ст.263 ЦПК України висновки Верховного Суду у постановах від 17.02.2021 у справі №165/403/16-а, від 06.02.2018 у справі №2а-4383/10/1412 та від 23.10.2018 у справі №728/2655/15-а, дійшов висновку, що для проведення перебудови та переобладнання житлових приміщень в нежитлові власники таких приміщень зобов`язані в обов`язковому порядку отримати згоду власників суміжних приміщень.

Установлено, що згоду на переведення квартири з житлового фонду в нежитловий надала сім`я ОСОБА_10 , як співвласників суміжної квартири АДРЕСА_8 , що стверджується нотаріально засвідченою заявою від 11.12.2019 (а.с.92).

Позивачка ОСОБА_1 , як власник суміжної квартири АДРЕСА_4 за вказаною адресою, згоди на зміну цільового призначення квартири АДРЕСА_3 не давала. Із пояснень останньої встановлено, що до неї за такою згодою взагалі ніхто не звертався. Свідок ОСОБА_11 , матір позивачки ОСОБА_1 , а також свідок ОСОБА_12 , син власниці квартири АДРЕСА_3 , показали, що ОСОБА_12 звертався до ОСОБА_11 із проханням надати дозвіл на переведення жилого в нежиле приміщення, на що отримав відмову останньої. При цьому, ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що таку відмову мотивувала порушенням її прав у зв`язку із розміщенням поверхом нижче магазину, зокрема права на безпечне проживання.

Таким чином, судом установлено, що ОСОБА_4 , маючи намір перевести квартиру з житлового фонду у нежитловий, згоди ОСОБА_1 як власника суміжної квартири не отримувала. При цьому, непослідовною є позиція відповідача в частині прийняття оскаржуваного рішення за наявності згоди власників суміжної квартири на першому поверсі - сім`ї ОСОБА_10 та відсутності згоди власника квартири АДРЕСА_4 - ОСОБА_1 . Відповідач причин ненадання згоди ОСОБА_1 не з`ясовував, відповідних документів у випадку невмотиваної відмови в наданні такої згоди не складав.

Позивачі як на підставу позову покликаються на вчинені ОСОБА_4 у ході реконструкції приміщення порушення, зокрема здійснення прибудови до фасаду будинку, дах якої розміщений безпосередньо під балконом кімнати і вікном кухні їх квартири, не має нахилу, що внаслідок природних опадів зумовило руйнування балконної плити, стіни квартири, утворення плісняви; виникнення внаслідок ліквідації у квартирі АДРЕСА_3 перегородок тріщин на зовнішніх несучих стінах, внутрішній несучій стіні під`їзду №1 та міжкімнатних перегородках квартири АДРЕСА_4 ; обрізання верхівок двох дерев вишні під час встановлення приладу обліку електроенергії; знищення зелених насаджень на прибудинковій території; демонтування частини тротуарного підходу з бордюрами до будинку.

При цьому, установлено, що дії ОСОБА_4 із реконструкції квартири, проведення якої, на думку позивачів, здійснено із порушенням будівельних норм і правил, правил добросусідства, вчинено після прийняття оскаржуваного рішення.

Однак навіть за умови доведеності таких тверджень позивачів належними й допустимими доказами, зокрема висновками експертів (спеціалістів) у галузі будівництва, що позивачами зроблено не було, вказані обставини не входять, на думку суду, до предмета доказування в даному спорі.

Дослідженню в межах цієї справи підлягає правомірність надання виконкомом Ратнівської селищної ради дозволу на переведення жилого приміщення у нежиле шляхом проведення реконструкції та з метою розміщення магазину для здійснення підприємницької діяльності.

Проте, який саме вид підприємницької діяльності буде здійснюватися в даному приміщенні рішенням не передбачено. Свідок ОСОБА_12 , син власниці квартири АДРЕСА_3 , показав, що в магазині буде проводитися торгівельна діяльність, однак якими саме товарами не конкретизував. Визначення виду діяльності має суттєве значення, зважаючи на передбачену п.5.40 ДБН 2.2-15:2019 заборону розміщення у житлових будинках певних спеціалізованих магазинів, зокрема будівельних, мастильних товарів, товарів побутової хімії тощо.

Крім цього, із технічного паспорта (а.с.109-114) приміщення магазину, що на АДРЕСА_7 , вбачається, що приміщення 1 площею 21 кв.м фактично є прибудовою до приміщення реконструйованої квартири. Із цього ж документа вбачається, що приміщенням 4 є коридор, в якому передбачений вихід назовні.

На час прийняття оспорюваного рішення відповідачу об`єктивно про можливі, названі позивачами, порушення у ході реконструкції квартири не могло бути відомо. Проте відповідач на той час, маючи в розпорядженні проектно-дозвільну документацію, був обізнаний про планування евакуаційного виходу з внутрішньої сторони двору житлового будинку.

Із пояснень позивачів, представника третьої особи, показань свідків - мешканців будинку ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_12 - сина власниці квартир АДРЕСА_3 , вбачається, що евакуаційний вихід у майбутній магазин, який із показань свідка ОСОБА_12 і представника третьої особи буде використовуватися для завезення товару, влаштовано із тильної сторони будинку, тобто у двір, що має тупиковий заїзд. При цьому, проїзд до приміщення №1 із внутрішнього двору є вузьким, односмуговим, вздовж усього будинку, у тому числі повз інший під`їзд та вікна інших квартир. Вказаний проїзд в місці його завершення розворотним майданчиком не обладнаний. Відтак існує ймовірність створення перешкод у заїзді автомобілів екстрених служб, автомобілів мешканців будинку, на що й покликаються позивачі в позовній заяві та що мало би бути обговорено при прийнятті оскаржуваного рішення.

Безпідставними є покликання позивачів на прийняття відповідачем оскаржуваного рішення за відсутності акту обстеження квартири АДРЕСА_3 на підтвердження факту непридатності приміщення для проживання всупереч ст.7 Житлового кодексу України, Порядку обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 р. N189, що стверджується показаннями свідка ОСОБА_15 , майстра по будинкоуправлінню Ратнівського ВУЖКГ, оскільки така нормативна вимога встановлена згаданими правовими актами виключно щодо обстеження стану жилих будинків державного і громадського, а не приватного житлового фонду.

Щодо тверджень позивачів про порушення відповідачем порядку проведення громадських слухань суд дійшов висновку про таке. Установлено, що у випуску місцевої газети «Ратнівщина» за 15 березня 2019 року опубліковано оголошення Ратнівської селищної ради про проведення громадських слухань детальних планів територій частин житлових кварталів в межах користування земельними ділянками для обслуговування багатоквартирних будинків по АДРЕСА_5 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 .

Свідок ОСОБА_13 показала, що була присутня на громадських слуханнях, у ході яких з участю землевпорядника ОСОБА_16 обговорювалося питання, пов`язане із житловими будинками АДРЕСА_9 і АДРЕСА_11 на слуханнях не йшлося, ОСОБА_17 лише повідомив про те, що в будинку буде розміщений магазин.

Свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 показали, що на громадських слуханнях як мешканці будинків АДРЕСА_9 , АДРЕСА_12 , вносили свої пропозиції щодо плану території, обговорювали із землевпорядником ОСОБА_20 .

Таким чином, із показань вказаних свідків установлено, що фактично громадські слухання відбулися, кожен присутній за бажанням мав можливість висловити свої міркування з приводу предмета слухань.

Такі ж обставини стверджені протоколом проведення громадських слухань від 29.03.2019 (а.с.59).

Покликання позивачів на неопублікування оголошення про проведення слухань на офіційному веб-сайті селищної ради, а також стверджену свідками відсутність у ході їх проведення селищного голови ОСОБА_21 , на думку суду, не є підставою для скасування оспорюваного рішення.

Оскільки оголошення не містило підстав для розробки детальних планів територій в межах користування земельними ділянками, у тому числі будинку АДРЕСА_5 , тому неявку позивачів на такі громадські слухання суд не може розцінювати як згоду на переведення жилої квартири АДРЕСА_3 в нежитлове приміщення.

Обраний позивачами спосіб захисту суд вважає належним, оскільки оспорюване рішення створює передумови і є підставою для проведення реконструкції житлового приміщення, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , та у подальшому переведення у нежиле приміщення.

Таким чином, зважаючи на встановлення судом факту недотримання відповідачем положень законодавства при наданні дозволу на переведення жилого приміщення у нежиле, оскільки таке прийняте за відсутності згоди ОСОБА_1 як власника суміжної квартири, суд дійшов висновку про задоволення позову.

При цьому, на думку суду, скасування оскаржуваного рішення не позбавляє прав третьою особи звернутися до відповідача повторно із заявою про надання дозволу на переведення жилого приміщення в нежиле з урахуванням висловлених у даному рішенні мотивів суду.

Задовольняючи позов, суд стягує із відповідача на користь позивачів сплачений ними судовий збір за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263, 265, 273 ЦПК України,ст.ст.319, 320, 379, 382, 383 ЦК України, ст.ст.6-8, 152 ЖК України, ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування», суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до виконавчого комітету Ратнівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету Ратнівської селищної ради Волинської області №108 від 20.12.2019 «Про дозвіл на переведення житлового приміщення в нежитловий фонд ОСОБА_4 ».

Стягнути із виконавчого комітету Ратнівської селищної ради Волинської області в користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Ратнівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 20 вересня 2021 року.

Суддя Ратнівського

районного суду О.М.Свистун