Рішення № 99764406, 10.09.2021, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/108/21

Провадження № 2/156/191/21

Рядок статзвіту № 22

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 вересня 2021 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Федечко М. О.,

за участю секретаря судового засідання Салатюк Г.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Шумського А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в смт. Іваничі цивільну справу № 156/108/21 за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до ПП «Вільна Україна-Р» про припинення права оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку у належному стані,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до ПП «Вільна Україна-Р» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення земельної ділянки.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що є власником земельної ділянки площею 3,23 га., з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Павлівської сільської ради Іваничівського району (Володимир-Волинського району) Волинської області.

03 липня 2014 року між нею та ПП «Вільна Україна –Р» був укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,88 га. (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0721183800:09:000:0007 терміном на 5 років. Державна реєстрація договору оренди була проведена 19 січня 2015 року, отже строк його дії спливає 19 січня 2020 року.

Позивачу стало відомо про те, що без її відома, 10 серпня 2017 року була укладена угода про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 19 січня 2015 року за номером запису про інше речове право 8424787, яку вона не підписувала. Вказаною угодою термін договору оренди землі від 03 липня 2014 року незаконно продовжено до 03 липня 2026 року. При цьому, у графі «Підпис орендодавця» стоїть підпис іншої особи, а не її. Зважаючи на те, що строк оренди земельної ділянки згідно з договором оренди від 03 липня 2014 року сплив 19 січня 2020 року, підпис під Угодою від 10 серпня 2017 року виконано не нею та без її відома. Вона звернулася до ПП «Вільна Україна-Р» із досудовою вимогою від 25 вересня 2020 року про вжиття заходів щодо скасування запису про державну реєстрацію змін до договору оренди землі та повернення вище вказаної земельної ділянки у належному стані. Листом від 20 жовтня 2020 року № 50 відповідачем відмовлено у задоволенні її вимоги. Вважає такі дії відповідача незаконними, спрямованими на порушення її права власності на земельну ділянку.

Вказує, що угоду від 10 серпня 2017 року не підписувала, у зв`язку з чим з істотними умовами цього договору не погоджувалась, тому спірний договір не є укладеним. Договір оренди земельної ділянки від 03 липня 2014 року припинений 19 січня 2020 року у зв`язку із закінченням строку його дії, а тому вважає, що наявні підстави для повернення їй земельної ділянки.

Зазначає, що власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову, з яким вона і звернулась, та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки, що відповідає правовому висновку, який міститься у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 року, справа № 358/815/17.

На підставі викладеного, просила зобов`язати ПП «Вільна Україна-Р» повернути їй земельну ділянку площею 2,88 га., кадастровий номер 0721183800:09:000:0007 призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в с. Старосілля Іваничівського району (Володимир-Волинського району) Волинської області у належному стані.

11 лютого 2021 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

16 березня 2021 року клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено та призначено судову почеркознавчу експертизу.

Від позивача 02 червня 2021 року надійшла заява про уточнення позовних вимог, просить припинити право оренди ПП «Вільна Україна-Р» на земельну ділянку з кадастровим номером 0721183800:09:000:0007 площею 2,88 га., що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у с. Старосілля Іваничівського району (Володимир-Волинського району) Волинської області та належить їй на праві приватної власності. Зобов`язати ПП «Вільна Україна-Р» повернути їй земельну ділянку площею 2,88 га., кадастровий номер 0721183800:09:000:0007 призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в с. Старосілля Іваничівського району (Володимир-Волинського району) Волинської області у належному стані (а.с. 63-65).

05 липня 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву із зазначенням у ньому заперечень стосовно позову, у якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

12 липня 2021 року закрите підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити та суду пояснив, що угоду від 10 серпня 2017 року про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки зареєстровану 19 січня 2015 року позивач не підписувала, таким чином не встановлено її волевиявлення на укладення вказаної угоди. Про існування угоди їй відомо не було і відповідач не вправі користуватися вказаною земельною ділянкою, оскільки термін договору оренди закінчився, а позивач не виявила наміру продовжувати його дію. Ствердив, що орендну плату позивач після закінчення договору оренди особисто не отримувала. У позовних вимогах просить припинити право оренди ПП «Вільна Україна – Р», як ствердив в судовому засіданні це потрібно реалізувати шляхом скасування запису про державну реєстрацію права оренди, яке виникло на підставі додаткової угоди від 10 серпня 2017 року. Фактично самовільне використання відповідачем належної позивачу земельної ділянки позбавляє її права розпоряджатись своїм майном на власний розсуд, як власник земельної ділянки.

На спростування тверджень представника відповідача щодо неправильного обрання способу захисту вказав, що виконання умов договору оренди має значення коли ставляться вимоги про визнання договору недійсним, однак позовна вимога позивача стосується повернення належної їй земельної ділянки та припинення права оренди шляхом скасування запису про державну реєстрацію додаткової угоди від 10 серпня 2017 року, так як договір між сторонами укладений не був. Той факт, що позивач не укладала додаткової угоди свідчить і висновок експерта. Вважає позовні вимоги підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в задоволенні позову просить відмовити повністю та в своїх поясненнях зіслався на те, що 03 вересня 2014 року між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,88 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на п`ять років. Вказаний договір був зареєстрований у встановленому законом порядку. Після підписання додаткової угоди розмір орендної плати перераховано в сторону збільшення і сторони належно виконували умови договору. Орендну плату останні два роки за позивача отримувала внука і вказане свідчить, що позивачу було відомо про виконання умов договору оренди земельної ділянки. Вважає, що договір оренди є належно укладений та виконується сторонами по даний час. З 2017 року позивач отримує орендну плату у збільшеному розмірі, що підтверджується наданими ним доказами. Висновком експерта встановлено, що позивач не підписувала угоду про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки, однак не встановлено хто її підписував, вважає, що можливо від її імені підписала внука або інший член її сім`ї. Звертає увагу на те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених прав, оскільки угода від 10 серпня 2017 року є укладеною про що свідчить виконання її умов сторонами. Жодних дій, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не обізнана про збільшення розміру орендної плати або не бажає отримувати орендну плату у збільшеному розмірі з боку останньої вчинено не було. Вказаний позов свідчить про недобросовісність поведінки позивача по справі відносно орендаря.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника позивача, дослідивши надані докази, приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В судовому засіданні встановлено, що 03 липня 2014 року між ПП «Вільна Україна-Р» та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, відповідно до п.п.1,2,8 якого остання передала відповідачу по справі в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належну їй на праві власності земельну ділянку площею 2,88 га (рілля) кадастровий номер 0721183800:09:000:0007 строком на 5 років (а.с.10-11). Той факт, що вище вказана земельна ділянка належить позивачу стверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯА № 651056 (а.с.14).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, договір оренди землі був зареєстрований 19 січня 2015 року у реєстраційній службі Ківерцівського районного управління юстиції Волинської області , номер запису про інше речове право 8424787. (а.с.15).

Як вбачається з матеріалів справи, 10 серпня 2017 року між ПП «Вільна Україна-Р» та ОСОБА_2 укладено угоду про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого від 19 січня 2015 року за номером запису про інше речове право 8424787, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити термін дії вказаного договору до 03 липня 2026 року, п. 29 договору оренди земельної ділянки «Інші права та обов`язки сторін , доповнено: «У разі отримання Орендодавцем розрахунків (орендної плати) за користування земельною ділянкою за декілька років на перед Орендодавець зобов`язується не втручатися у господарську діяльність Орендаря, не розривати договір оренди до закінчення терміну його дії. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання змін та доповнень до договору з врахуванням індексації становить 88732,50 грн.». Всі інші умови договору залишилися незмінними. (а.с.16). Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права слідує, що строк дії договору оренди землі, який був зареєстрований 19 січня 2015 року продовжено до 03 липня 2026 року (а.с.17).

25 вересня 2020 року позивач звернулася до відповідача із досудовою вимогою в якій просила припинити порушення її прав та протягом семиденного строку вжити заходи щодо скасування запису про державну реєстрацію змін до договору оренди землі, яким було протиправно продовжено строк оренди до 03 липня 2026 року та повернути земельну ділянку їй у належному стані, оскільки вище вказаної угоди вона не підписувала (а.с. 19-20).

На вище вказану досудову вимогу 20 жовтня 2020 року ПП «Вільна Україна -Р» позивачу надіслало повідомлення за № 50 відповідно до змісту якого, угода про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого від 19 січня 2015 року за номером про інше речове право 8424787 від 10 серпня 2017 року знаходилась у позивача на руках і вона протягом 2017-2019 років продовжувала одержувати орендну плату. У 2017-2018 роках нею одержано зерно і кукурудзу, у 2019 році – зерно, про що свідчать підписи у відомостях про одержання, у 2020 році позивач записана на отримання грошових коштів. Вважає, що договір оренди землі не може бути визнано недійсним судом у разі якщо сторони протягом певного часу його виконували погодженим способом, з посиланням на Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду – справа № 471/761/17-ц від 30 липня 2020 року. (а.с.21).

Позивач у позовній заяві та її представник під час розгляду справи судом заперечили факт підписання позивачем Угоди про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого від 19 січня 2015 року за номером запису про інше речове право 8424787 від 10 серпня 2017 року.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/103-21/2634-ПЧ від 07 травня 2021 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, підпис від імені орендодавця – ОСОБА_2 в графі: «Підпис» в угоді про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого від 19 січня 2015 року за номером запису про інше речове право 8424787 від 10 серпня 2017 року – виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. (а.с. 46-51).

Згідно із частинами 1,4 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і устаттях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У разі ж якщо сторони згоди щодо істотних умов договору не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

З досліджених судом доказів, а саме, з висновку експерта № СЕ -19/103-21/2634-ПЧ за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 07 травня 2021 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 в угоді про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого 19 січня 2015 року за номером запису про інше речове право 8424787 від 10 серпня 2017 року виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що: «такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. В даному позові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід відмовити не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, а з підстав неналежно обраного способу захисту, яким, на думку суддів є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном. Оскільки така вимога останнім не пред`являлася у позові належить відмовити. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено».

Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що підтверджується належним та допустимим доказом, що Угоду від 10 серпня 2017 року, якою продовжено строк дії договору оренди до 03 липня 2026 року позивач не підписувала та відповідно умов цієї угоди щодо продовження терміну дії договору оренди землі не погоджувала. На підставі чого, суд приходить до висновку про те, угода від 10 серпня 2017 року є неукладеною, що узгоджується із правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц. (провадження № 14-499цс19)

Так, зокрема, у ній зазначено, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Таким чином, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивачка як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки (негаторний позов).

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 387/970/17 (провадження № 61-35152св18), від 26 серпня 2020 року в справах № 624/679/16-ц (провадження № 61-1543св17), № 624/606/16-ц (провадження № 61-1467св17), № 624/605/16-ц (провадження № 61-15859св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 394/492/17 (провадження № 61-38150св18), від 23 вересня 2020 року у справі № 396/1857/16-ц (провадження № 61-17729св19) прийнятих після подання касаційної скарги.

Як вбачається з п.8 договору оренди землі від 03 липня 2014 року, цей договір було укладено сторонами на 5 років до 19 січня 2020 року, оскільки державна реєстрація вказаного договору була здійснена 19 січня 2015 року.

Відповідно до п.37 договору оренди землі від 03 липня 2014 року дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ч.1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, станом на теперішній час строк дії договору оренди землі від 03 липня 2014 року сплив, його дія припинилась.

Пунктом 21 договору оренди землі від 03 липня 2014 року передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він отримав її в оренду.

Відповідно до ч.1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Із пояснень представників сторін та досліджених в судовому засіданні доказів, суд приходить до висновку про те, що належна позивачу земельна ділянка в теперішній час фактично використовується відповідачем по справі, який заперечує проти її повернення власниці, посилаючись на безпідставність її вимог.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

З урахуванням викладеного, ефективним способом захисту права, яке позивачка вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема, шляхом повернення земельної ділянки. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Вказане спростовує твердження представника відповідача, що позивачем обрано невірний спосіб захисту.

На підтвердження сплати на користь ОСОБА_2 орендної плати за договором оренди землі від 03 липня 2014 року відповідач по справі надав копії відомостей на видачу зерна за оренду землі за 2017-2019 роки, відповідно до яких орендну плату нібито отримувала позивач про що свідчать її підписи у вказаних відомостях. Також подано відомості про отримання орендної плати. Також у своїх поясненнях зіслався на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду – справа № 471/761/17-ц від 30 липня 2020 року. Вказаний висновок до спірних правовідносин не може бути застосований, оскільки вимоги у вказаній справі стосувалися визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, вимоги про визнання договору недійсним позивачем не заявлялися, а судом під час розгляду справи встановлено, що угода від 10 серпня 2017 року укладена не була, а тому до неї не можуть застосовуватись вимоги про визнання правочину недійсним. Крім цього, у відзиві на позовну заяву представник відповідача сам вказує, що орендну плату отримувала внука позивача.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що строк договору оренди землі від 03 липня 2014 року становив до 19 січня 2020 року і в рамках вказаного договору у відповідача існувало зобов`язання перед позивачем щодо сплати орендної плати.

Водночас суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У пункті 46.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження №14-436цс19) визначено, що «відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі №669/927/16-ц).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року у справі №125/702/17 (провадження №61-48842св18) зазначено, що: «реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою площею 1,2056 га, яка розташована на території Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Отже, реєстрація права оренди ТОВ «Міжлісся» на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди ОСОБА_3 фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права».

Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між ОСОБА_2 та ПП «Вільна Україна-Р» спору про право оренди на земельну ділянку після 19 січня 2020 року, оскільки, на думку позивача із закінчення строку дії договору оренди землі від 03 липня 2014 року відсутні правові підстави для користування відповідачем належною їй земельною ділянкою, угода щодо продовження строку дії оренди підписана не власником, а іншою невстановленою особою, тому є неукладеною, а державна реєстрація зазначеного правочину порушує права позивача на користування та розпорядження своєю власністю. Тому для забезпечення ефективного способу захисту порушених прав позивача слід задоволити позовні вимоги про припинення права оренди шляхом, зобов`язання відповідача повернути позивачу належну їй на праві власності земельну ділянку площею 2,88 га. та припинення права оренди ПП «Вільна Україна – Р» шляхом скасування запису про державну реєстрацію додаткової угоди від 10 серпня 2017 року про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого 19 січня 2015 року.

На переконання суду, зазначене вище, за умови припинення строку дії договору оренди землі від 03 липня 2014 року та висновку суду про те, що угода від 10 серпня 2017 року є неукладеною, свідчить про відсутність правових підстав для використання ПП «Вільна Україна –Р» земельної ділянки кадастровий номер 0721183800:09:000:0007 та порушення права власності ОСОБА_2 , яке підлягає судовому захисту.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають до повного задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 89, 141, 197, 259, 265, 268, 273 Цивільно-процесуального кодексу України суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації та місце фактичного проживання АДРЕСА_1 до ПП «Вільна Україна –Р», місцезнаходження смт. Іваничі вул. Колгоспна, 24 Волинська область, код ЄДРПОУ 36523236 про припинення права оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку у належному стані - задоволити.

Зобов`язати ПП «Вільна Україна-Р», місцезнаходження смт. Іваничі вул. Колгоспна, 24 Волинська область, код ЄДРПОУ 36523236 повернути ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації та місце фактичного проживання АДРЕСА_1 належну їй на праві власності на підставі державного акта серії ЯА № 651056 земельну ділянку площею 2,88 га. (кадастровий номер 0721183800:09:000:0007) розташовану на території Павлівської сільської ради у придатному для її використання за цільовим призначенням стані – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Припинити право оренди ПП «Вільна Україна-Р», місцезнаходження смт. Іваничі вул. Колгоспна, 24 Волинська область, код ЄДРПОУ 36523236 шляхом скасування запису про державну реєстрацію додаткової угоди від 10 серпня 2017 року про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого 19 січня 2015 року за номером запису про інше речове право 8424787 щодо земельної ділянки, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , площею 2,88 га. розташовану на території Павлівської сільської ради, з кадастровим номером 0721183800:09:000:0007.

Повний текст судового рішення складено 20 вересня 2021 року.

Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.О. Федечко