Рішення № 9976322, 07.06.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

07 червня 2010 р. Справа 2/86-10

за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 23700, АДРЕСА_1

до: Державного підприємства "Гайсинський спиртзавод" 23700, Вінницька область, м.Гайсин, вул.Плеханова, 28

про стягнення 13574,34 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : ОСОБА_1- приватний підприємець;

відповідача : Хренов В.О.- за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з Державного підприємства "Гайсинський спиртзавод" на користь СПД ОСОБА_1 13 574,34 грн. заборгованості за надані транспортні послуги.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 11.05.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 2/86-10 та призначено до розгляду на 07.06.2010 року.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні та в направленому відзиві (вих.№349 від 31.05.2010 р.) позовні вимоги в сумі 13 574,34 грн. визнає повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Відповідно до укладеного від 14 жовтня 2008 року із Державним підприємством "Гайсинський спиртзавод" (далі по тексту відповідач) договору б/н про виконання транспортних робіт по перевезенню меляси, СПД ОСОБА_1 (далі по тексту Позивач), належним йому автомобілем КАМАЗ свої зобов'язання щодо поставки грузу до місця його призначення виконав в поставлених об"ємах заявки без порушення строку доставки і пошкодження, що підтверджується обопільно підписаними актами виконаних робіт від 27.10.2008 р. та від 17.11.2008 р.

Вартість транспортних послуг по перевезенню автотранспортом вантажів складає: 0,65 грн. за 1 тонно-кілометр без ПДВ. (п.3.1. Договору від 14.10.2008 р.)

Згідно п.3.2. Договору оплата за виконані транспортні послуги проводиться Замовником шляхом перерахування коштів на р/р Виконавця в місячний термін.

За надані послуги по перевезенню маляси ДП "Гайсинський спиртзавод" розрахувалось частково.

Станом на 01 лютого 2010 року за результатами акта звірки взаємних розрахунків заборгованість відповідача складає 13 574 грн. 34 коп.

У зв"язку з тим, що в добровільному порядку відповідач відмовляється сплачувати борг в повному обсязі, позивач був змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Характер зобов'язань, що виникли між сторонами свідчить про те, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори, інші юридичні факти. При чому, у наведеній нормі відсутній вичерпний перелік підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 13 574,34 грн. заборгованості за надані послуги підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими, визнані відповідачем та фактично відповідають матеріалам справи

В звязку із доведенням спору до розгляду в суді внаслідок неправильних дій (бездіяльності) відповідача судові витрати позивача на держмито та на інформаційно технічне забезпечення судового процесу на підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

При розподілі державного мита судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 217,94 грн. державного мита за квитанцією №279 від 20 березня 2009 року. Як вбачається із заяви ціна позову, на момент розгляду справи в суді, складає 13 574,34 грн.

Відповідно до п. "а") ч.2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" державне мито із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів складає 1 відсоток ціни позову, але не менше шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00 грн.).

Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту становить 135,75 грн.

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для їх повернення відповідно до п. 1 ч.1 ст. 8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст. 47 ГПК України.

Керуючись ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 901, 903, 909 ЦК України, ст.4-3, 4-5, 22, 33, 43, ч. 2 ст. 49, ст. 75, ст. 78, ст. 82, 84, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гайсинський спиртзавод" (23700, Вінницька область, м.Гайсин, вул.Плеханова, 28, і.н.05459105, свідоцтво № 01348988, р/р 2600307104001 в ВФ АКБ "Імексбанк" м.Вінниця, МФО 302690) на користь СПД ОСОБА_1 (23700, АДРЕСА_1, ідент.номер платника НОМЕР_1) 13 574,34 грн. основного боргу, 135,75 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Зайве сплачене державне мито в розмірі 82,19 грн. за квитанцією № 279 від 20.03.2009 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах господарської справи № 2/86-10, підлягають поверненню з Державного бюджету України СПД ОСОБА_1 (23700, АДРЕСА_1, ідент.номер платника НОМЕР_1).

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 07 червня 2010 р.

віддрук. прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу 23700, АДРЕСА_1 ; 3 - відповідачу 23700, Вінницька область, м.Гайсин, вул.Плеханова, 28