Рішення № 99760970, 16.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2021 року м. Київ № 640/28131/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про скасування вимоги,

встановив:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м.Києві (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просить скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-85000-17 від 09.09.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.09.2020 контролюючим органом прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-85000-17 з якої вбачається, що станом на 31.08.2020 у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у розмірі 133038,96 грн. Як стверджує позивач, станом на день винесення (формування) вимоги про сплату боргу (недоїмки) він не мав боргу зі сплати ЄСВ у зазначеному розмірі, оскільки на день звернення до суду з відповідним позовом, він проходить процедуру узгодження в судовому порядку суми недоїмки в розмірі 120248,06 грн., що обчислена відповідачем згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-41 від 05.09.2017 та штрафу у розмірі 15145,76 грн., що обчислена згідно рішення №0003291311 від 05.09.2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2020 позовну заяву залишено без руху, на виконання вимог якої позивачем виправлено недоліки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній вказує про правомірність прийнятої ним вимоги та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, зазначає наступне.

Предметом позову ОСОБА_1 є скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від №Ф-85000-17 від 09.09.2020 на суму 133038,96 грн.

З наданої до суду інтегрованої картки позивача за 2014-2021 роки слідує, що до складу суми 133038,96 грн. яка вказана в оскаржуваній вимозі, входить сума 102 747,44 грн. та штраф 30291,52 грн., визначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у м. Києві від 05.09.2017 №Ф-41.

В свою чергу, вимога про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у м. Києві від 05.09.2017 №Ф-41 оскаржена в судовому порядку в рамках справи 826/671/18.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019, у справі 826/671/18, відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0003291311 від 05 вересня 2017 року та вимогу про сплату боргу №Ф-41 від 05 вересня 2017 року, за якими донараховано єдиного внеску на 120248 грн 06 коп. та штрафу у розмірі 15145 грн 76 коп.

В обґрунтування даних позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно прийняв вимогу №Ф-85000-17 від 09.09.2020, оскільки наразі триває процедура узгодження в судовому порядку суми недоїмки в розмірі 120248,06 грн., що обчислена відповідачем згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-41 від 05.09.2017 та штрафу у розмірі 15145,76 грн., що обчислена згідно рішення №0003291311 від 05.09.2017, що підтверджується ухвалою колегії суддів Верховного Суду Касаційного адміністративного суду про відкриття касаційного провадження у справі 826/671/18 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019.

Позивач звертає увагу суду на те, що не зважаючи на судове оскарження попередньої податкової вимоги, строк, протягом якого застосовуються фінансові санкції, протиправно не було зупинено відповідачем.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною першою ст. 4 вказаного Закону визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» регламентовані заходи впливу та стягнення за порушення вимог цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці дев`ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (далі - Інструкція).

У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Згідно з п.4 розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

З огляду на викладене, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі, зокрема, даних інформаційної системи фіскального органу платника, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з картки особового рахунку позивача з єдиного соціального внеску, 23.04.2018 донарахування ЄВ та штрафних санкцій по ЄВ 29.09.2017 за актом поточного року (вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-41 від 05.09.2017 в сумах 120248,06 грн. та 15145,76 грн.

Відповідно до зворотнього боку інтегрованої картки платника ОСОБА_1 23.04.2018 виключено з обліку, а поновлено лише штрафну санкцію в розмірі 15145,76 грн.

Також спірна вимога №Ф-85000-17 від 09.09.2020 містить недоїмку 102747,44 грн. та нараховано штраф у розмірі 30291,52 грн., всього сума заборгованості з ЄВ станом на 31.08.2020 становить 133038,96 грн.

Позивач, при зверненні до суду з даним позовом, посилалася на те, що оскаржувану вимогу про сплату боргу сформовано на суму неузгодженого грошового зобов`язання, оскільки станом на дату формування спірної вимоги у провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва знаходилася справа №826/671/18 за його позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0003291311 від 05 вересня 2017 року та вимоги про сплату боргу №Ф-41 від 05 вересня 2017 року, за якими донараховано єдиного внеску на 120248 грн 06 коп. та штрафу у розмірі 15145 грн 76 коп.

Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2018 у справі №826/671/18 відмовлено у задоволені позову, за яким позивачем оскаржувалася вимога №Ф-41 від 05 вересня 2017 року про донарахування ЄВ на 120248,06 грн. та штраф у розмірі 15145,76 грн. на підставі рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0003291311 від 05 вересня 2017 року.

Зазначене рішення набрало законної сили, відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019.

Щодо посилання позивача на окремі недоліки оформлення оскаржуваної вимоги, суд зазначає, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної вимоги не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови якщо позивачем вчиниено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду від 11.09.2018 по праві №826/11623/16.

За таких обставин, доводи позивача стосовно неузгодженості суми грошового зобов`язання, на яке сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу, спростовано.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено протиправності оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій