Рішення № 99760927, 21.09.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2021 року Чернігів Справа № 620/4691/21

Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом громадянки В`єтнаму ОСОБА_1 , заявленого в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини – ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини – ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі – УДМСУ в Чернігівській області) про визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 27.04.2016 № 74.01/05-5718 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 26.01.2015 про скасування набуття громадянства України громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, прийнятті відповідачем оскаржувані рішення є такими, що не відповідають чинному законодавству України, тому підлягають скасуванню.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 18.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; в задоволенні клопотання представника позивача про проведення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

УДМСУ в Чернігівській області, в установлений судом строк, подано до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 27.04.2016 та рішення про скасування рішення про набуття громадянства України від 27.01.2015 прийняті у межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень, а підстави для їх скасування відсутні. Вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом. Також заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, обґрунтоване тим, що з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, недопущення порушень норм матеріального та процесуального права, розгляд справи необхідно здійснити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 15.07.2021 у задоволенні клопотання Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про проведення розгляду справи №620/4691/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Ухвалою суду від 22.07.2021 позовну заяву громадянки В`єтнаму ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено останній п`ятиденний строк, з дня отримання зазначеної ухвали суду, для усунення недоліку поданої позовної заяви.

27.07.2021 від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 27.04.2016 № 74.01/05-5718 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 27.01.2015 про скасування набуття громадянства України громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; вирішити питання щодо стягнення з Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області витрат на професійну правничу допомогу.

На виконання вимог ухвали суду від 22.07.2021 до суду 30.07.2021 надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтоване тим, що копії оскаржуваного рішення від 27.04.2016 №74.01/05-5718 про скасування дозволу на імміграцію позивачу надіслано не було. Крім того відповідачем рішення про скасування посвідки на постійне проживання в України, видану на ім`я громадянки В`єтнаму ОСОБА_1 , не прийнято, посвідка не анульована та не вилучена. Вказане є підтвердженням того, що позивач не була обізнана про прийняте рішення, що є підставами для визнання поважними строки пропуску звернення до суду.

Ухвалою суду від 31.08.2021 визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено громадянці В`єтнаму ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з даним адміністративним позовом; продовжено розгляд справи №620/4691/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій правову позицію, викладену в позовній заяві, підтримала та просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, в яких виклав обставини аналогічні, які і у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою Соціалістичної Республіки В`єтнам, що підтверджується копією паспорту НОМЕР_1 (т.1, а.с.37).

11.05.2013 позивач звернулася до Деснянського РВ у м. Чернігові УДМС у Чернігівській області із заявою №49-03 про продовження строку перебування на території України до 08.08.2013 з підстав - вагітність чи пологи (довідка з лікарні) відповідно до пункту 6 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 №150 .

За результатами розгляду заяви позивачки від 11.05.2013 Деснянським РВ у м. Чернігові УДМС у Чернігівській області прийнято рішення про продовження строку перебування на території України ОСОБА_1 до 08.08.2013 (т.1 а.с.77-78).

30.07.2013 позивачка звернулася до Деснянського РВ у м. Чернігові УДМС у Чернігівській області із заявою №41 про оформлення набуття її дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про громадянство України» (т.1, а.с. 88, 91).

20.08.2013 УДМСУ у Чернігівській області прийнято рішення №113/176 про оформлення набуття Фам Тхао Мі громадянства України за територіальним походженням (т.1 а.с.89).

22.07.2014 позивач звернулася до Деснянського РВ у м. Чернігові УДМС у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну згідно пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію», оскільки її дочка ОСОБА_2 є громадянкою України, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції та довідкою про реєстрацію особи громадянином України від 20.08.2013 №176 (т.1 а.с.91,112).

18.09.2014 прийнято рішення за № 74.01/05-14905 про надання дозволу ОСОБА_1 на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію», дозволено постійно проживати в Україні, строком дії до 17.09.2015 (т.1, а.с.148).

На підставі заяви позивачки для оформлення посвідки на постійне проживання від 13.09.2014 та вищевказаного дозволу на імміграцію 19.09.2014 останній видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_3 , строком дії безстроково (т.1 а.с.38).

У ході додаткової перевірки законності підстав продовження строку перебування ОСОБА_1 на території України було встановлено, що рішення про продовження строку перебування позивачки на території України було прийняте з порушенням порядку, встановленого законодавством, з перевищенням повноважень начальником Деснянського РВ у м. Чернігові УДМС у Чернігівській області, та за відсутності у матеріалах справи квитанцій про сплату державного мита (сплачені пізніше) та оформлення послуги строку перебування на території України, а тому є недійсним, на момент звернення позивачки із заявою про оформлення набуття її дитиною громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 3 статті 8 Закону України «Про громадянство України», оскільки позивачка не перебувала в Україні на законних підставах, про що складено висновок від 26.12.2014, який погоджений першим заступником начальника УДМС України в Чернігівській області (т.1 а.с.157-159).

Матеріали перевірки 24.02.2016 були направлені Державній міграційній службі України (т.1, а.с. 160).

У зв`язку з вище зазначеним, 27.01.2015 УДМСУ в Чернігівській області прийнято рішення від 27.01.2015 №8 про скасування рішення УДМСУ в Чернігівській області від 20.08.2013 №113 про набуття громадянства України на підставі частини 3 статті 8 закону України «Про громадянство України ОСОБА_2 » (т.1 а.с.106).

27.01.2016 посадовими особами УДМСУ в Чернігівській області затверджено висновок, відповідно до якого вважається за доцільне: скасувати дозвіл на імміграцію в Україну №74.01/05-14905 громадянці СРВ ОСОБА_1 ; визнати посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_3 , видану громадянці СРВ ОСОБА_1 , недійсною (т.1 а.с.162-165).

Рішенням УДМСУ в Чернігівській області від 27.04.2016 №74.01/05-5718 скасовано громадянці В`єтнаму ОСОБА_1 дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 18.09.2014 (т.1 а.с.136). На підставі пунктів 1, 6 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію» скасовано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 19.09.2014 (т.1 а.с.167).

Вважаючи вказані рішення протиправними, позивачка звернулася до суду з відповідним адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов`язки, що і громадяни України.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України від 22.09.2011 №3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

За змістом частини 15 статті 4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

При цьому документами, що засвідчують законність перебування іноземця, особи без громадянства на території України, можуть бути посвідка на постійне проживання та посвідка на тимчасове проживання.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України від 07.06.2001 №2491-III «Про імміграцію» (надалі - Закон №2491-III, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №2491-III імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію; довгострокова віза - наданий уповноваженим органом України в установленій законодавством формі дозвіл, необхідний для в`їзду іноземця та особи без громадянства на постійне місце проживання в Україну; законні представники - батьки, усиновителі, батьки-вихователі, опікуни, піклувальники, представники закладів, які виконують обов`язки опікунів і піклувальників.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №2491-III дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 4 Закону №2491-III дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається, зокрема, одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Статтею 10 Закону №2491-III передбачено, що дозвіл на імміграцію не надається:

1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;

2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено;

3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я;

4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;

5) особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви (частина 4 статті 11 Закону №2491-III).

Відповідно до статті 12 Закону №2491-III дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Частинами 1-3 статті 13 Закону №2491-III встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.

Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка була до його надання визнана біженцем в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.

Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі – Порядок №1983, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 21 Порядку №1983 визначено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі.

Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Згідно пункту 22 Порядку №1983 для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу за місцем прийняття рішення про надання такого дозволу.

Відповідно до пункту 23 Порядку №1983 ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі (пункт 24 Порядку №1983).

Судом встановлено, що підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці В`єтнаму ОСОБА_1 , були висновки відповідача про те, що рішення про продовження строку перебування позивача на території України було прийняте з порушенням порядку, встановленого законодавством, з перевищенням повноважень начальником Деснянського РВ у м. Чернігові УДМС у Чернігівській області, та за відсутності у матеріалах справи квитанцій про сплату державного мита та оформлення послуги строку перебування на території України (сплачені пізніше), а тому був недійсним, на момент звернення позивачки із заявою про оформлення набуття її дитиною громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 3 статті 8 Закону України «Про громадянство України»; позивачка не перебувала в Україні на законних підставах, а отже дозвіл на імміграцію було отримано на підставі нечинного документу.

Проте як випливає з матеріалів справи, УДМСУ в Чернігівській області приймаючи рішення про надання позивачці дозволу на імміграцію в Україну від 18.09.2014 № 74.01/05-14905 встановило, що позивачка має право на імміграцію та отримання посвідки на постійне проживання, у зв`язку з документальним підтвердженням підстав передбачених Законом України «Про імміграцію», а саме пункту 1 частини 3 статті 4 вказаного Закону, як особа, що являється матір`ю громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За період з 18.09.2014 до прийняття оскаржуваного рішення від 27.04.2016 № 74.01/05-5718, не виникало нових обставин, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію від 18.09.2014.

Матеріали справи свідчать про те, що оскаржуване позивачем рішення від 27.04.2016 № 74.01/05-5718 УДМСУ в Чернігівській області прийнято на підставі пунктів 1 та 6 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію», та мотивоване тим, що позивачу надано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Проте під час судового розгляду справи відповідачем не доведено того факту, що позивачем для оформлення посвідки на постійне проживання в Україні надано відповідачу неправдиві відомості, підроблені документи чи документи, що втратили чинність.

Разом з тим, позивач при отриманні дозволу на імміграцію надала всі документи, передбачені законом, не приховувала дані щодо сімейного стану, та просила надати дозвіл на імміграцію на підставі пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію», оскільки є матір`ю громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції та довідкою про реєстрацію особи громадянином України від 20.08.2013 №176 (т.1 а.с.91,112).

З наведених законодавчих норм вбачається, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

При цьому особа, яка звернулась до зазначеного компетентного органу з питанням про надання дозволу на імміграцію не несе відповідальності за вчинені відповідачем порушення процедури та порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію.

З копії рішення від 27.04.2016 № 74.01/05-5718 про скасування дозволу на імміграцію судом встановлено, що підставою для скасування позивачу дозволу на імміграцію зазначено статтю 12 Закону України «Про імміграцію», однак відповідачем не надано доказів того, що позивачем порушено вимоги діючого законодавства України або позивачкою надані відповідачу недостовірні відомості у її заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну, які б слугували підставою для скасування дозволу на імміграцію.

Суд зауважує, що навіть якщо в 2014 році продовжили строк перебування позивачці через помилку або перевищення повноважень посадових осіб відповідача, перекладати тягар вкрай негативних наслідків такої помилки або перевищення повноважень на позивачку неприпустимо, оскільки порушує принцип верховенства права.

З огляду на зазначені вище обставини та вказані нормативно-правові акти, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення від 27.04.2016 № 74.01/05-5718 діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, що свідчить про наявність правових підстав для визнання його протиправним та скасування.

Щодо скасування рішення УДМСУ в Чернігівській області від 26.01.2015 про скасування рішення про набуття громадянства України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд зазначає наступне.

Згідно статті 25 Конституції України громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 6 Закону України від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України» (далі – Закон № 2235-III, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) громадянство України набувається, зокрема, за територіальним походженням.

Частиною 3 статті 7 Закону № 2235-III дитина, яка народилася на території України після 24 серпня 1991 року і не набула за народженням громадянство України та є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов`язання припинити іноземне громадянство, реєструється громадянином України за клопотанням одного з її законних представників.

Згідно статті 21 Закону № 2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа

не може набути громадянство України.

Аналіз наведених норм права свідчить, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства відбувається на підставі подання органів міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України та на підставі документів, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Як випливає з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рішенням УДМСУ у Чернігівській області від 20.08.2013 №113/176 набула громадянство України за територіальним походженням, про що була видана довідка №176 про реєстрацію особи громадянином України.

Разом з тим 27.01.2015 рішення УДМСУ у Чернігівській області від 20.08.2013 №113/176 про набуття громадянства України на підставі частини 3 статті 8 Закону України «Про громадянство» ОСОБА_2 скасовано у зв`язку з тим, що громадянство України було набуто з порушенням вимог законодавства України, а саме порушенням процедури прийняття рішення про продовження строку перебування на території України громадянки СРВ ОСОБА_1 , яка є матір`ю ОСОБА_2 .

Суд зауважує, що відповідачем не доведено умисність дій позивача щодо невиконання приписів законодавства, що фактично призвело до порушення процедури прийняття рішення про продовження строку перебування на території України громадянки СРВ ОСОБА_1 , яка є матір`ю ОСОБА_2 , а отже не може бути самостійною підставою для скасування прийнятого відповідно до норм чинного законодавства рішення від 20.08.2013 №113/176 про набуття громадянства України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Матеріалами справи підтверджується факт народження ОСОБА_2 в Україні.

Жодних доказів на підтвердження обставин, які могли бути розцінені судом, як свідоме подання позивачкою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів відповідачем також не надано.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, що свідчить про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Отже, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову повністю.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

У свою чергу згідно частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Так на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано суду договір про надання правової допомоги від 09.04.2021 №Д-17/21, укладений позивачем з адвокатом Вітер Наталією Вікторівною; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер на надання правничої (правової) допомоги (а.с.34-36).

Згідно частини 1 статті 138 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки у матеріалах справи відсутні акт прийому-передачі виконаних робіт та квитанція про оплату послуг за надання правової допомоги, тому вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають.

Отже адвокатом документально не доведено факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин та з урахуванням задоволення адміністративного позову повністю, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на користь позивача витрати на оплату судового збору у сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов громадянки В`єтнаму ОСОБА_1 , заявленого в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини – ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 27.04.2016 № 74.01/05-5718 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 27.01.2015 про скасування набуття громадянства України громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на користь громадянки В`єтнаму ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: громадянка В`єтнаму ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 ), яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини – ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (вул. Шевченка, 51-а, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ – 37804450).

Суддя В.В. Падій