Рішення № 99760817, 09.09.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2021 року Чернігів Справа № 620/5434/20 Н/620/7/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Бородулі В.В.,

представника відповідача Косової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву Чернігівської обласної прокуратури про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність, стягнення коштів та стягнення середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Чернігівської обласної Прокуратури, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати вихідної допомоги при звільненні;

- стягнути з відповідача кошти у вигляді невиплаченої при звільненні вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 21 053,77 грн;

- стягнути з відповідача кошти у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку (у зв`язку з невиплатою вихідної допомоги) починаючи з 13.05.2020 по день прийняття рішення суду.

Позовні вимоги обгрунтував тим, що він має право на отримання вихідної допомоги при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку згідно вимог статті 44 Кодексу законів про працю України, проте відповідач протиправно не провів з ним повного розрахунку при звільненні.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 у справі №620/5434/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2021, позов ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність, стягнення коштів та стягнення середнього заробітку задоволено частково. Зокрема, стягнуто з Чернігівської обласної прокуратури кошти у вигляді невиплаченої при звільненні вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 21 053,77 грн (двадцять одна тисяча п`ятдесят три гривні 77 коп.).

30.07.2021 Чернігівська обласна Прокуратура подала заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 у справі №620/5434/20, яку обґрунтувала тим, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі №620/2057/20 задоволено інший позов ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування наказу прокуратури Чернігівської області від 12.05.2020 №112к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Представник відповідача в судовому засіданні заяву підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав заяву, в якій повідомив що станом на 08.09.2021 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021 про поновлення позивача на посаді не виконано, а тому відсутні законні підстави у задоволенні даної заяви, що розглядається. Розгляд справи просив провести без його участі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, заслухавши пояснення сторін та оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 361 чинного КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. У відповідності до ч.2 ст.361 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з ч.4 ст.361 КАС України, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Так, в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 0205.2018 у справі №2а-7523/10/1270, від 02.05.2018 у справі № 303/3535/16-а, від 04.09.2018 у справі №809/824/17, від 22.11.2018 у справі №826/14224/15.

Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Аналогічний підхід до визначення підстав перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами викладений в Узагальненні судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами (постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 22.05.2015 №7).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

Як було встановлено судом, наказом прокурора Чернігівської області від 12.05.2020 №112к позивача звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування, підтримання обвинувачення та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Чернігівської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 12.05.2020.

Підставою для звільнення вказано рішення кадрової комісії.

30.05.2020 позивач подав звернення на яке, листом від 05.06.2020 №19-425 вих.-20 відповідач повідомив про те, що вихідна допомога при звільненні (згідно зі ст.44 КЗпПУ) йому не нараховувалась та не виплачувалась. Також було надано довідку про складові заробітної плати.

Таким чином, вважаючи, що позивач має право на отримання вихідної допомоги при звільненні, останній звернувся до суду з позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

Статтею 4 Закону №1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону №1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.

Так, відповідно до п.9 ч.1 даної статті прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Законом України від 19.09.2019 №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» ст.51 Закону №1697-VII доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Законом №1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є стаття 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу).

Статтею 40 КЗпП України встановлено що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої даної статті).

Відповідно до ч.4 ст.40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частини першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Згідно ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» було внесено зміни також і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус»; статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус»; частину дев`яту статті 252 після слів «дисциплінарної відповідальності та звільнення» доповнено словами і цифрами «а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу».

Внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ч.5 ст.51 Закону №1697-VII та ч.4 ст.40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

Суд також звертає увагу що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністартивного суду від 23.12.2020 у справі №560/3971/19.

Так, частина 5 ст. 40 КЗпП України вказує на пріоритетність спеціального закону перед нормами КЗпП України у випадку звільнення окремих категорій працівників з підстав, визначених частиною першою статті 40 КЗпП України, особливості звільнення прокурорів з посади встановлено спеціальним законом - статтею 51 Закону № 1697-VII (на підставі якого і було звільнено позивача). У той же час особливості застосування положення статті 44 КЗпП України, а також обмеження щодо його застосування, зокрема, у випадку звільнення прокурора у разі ліквідації чи реорганізації органів прокуратури, не встановлено даним Кодексом.

При цьому, в провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала справа №620/2057/20 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Чернігівської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням суду від 16.03.2021 у задоволенні позову було відмовлено.

Таким чином, станом на момент прийняття рішення у справі що переглядається, наказ про звільнення позивача з посади був чинний, ніким і нічим не скасований, з огляду на що судом було задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів у вигляді невиплаченої при звільненні вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 21 053,77 грн, першочерговою умовою для виплати якої є саме звільнення прокурора у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі №620/2057/20 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Прокуратури Чернігівської області № 112к від 12.05.2020 “Про звільнення ОСОБА_1 ”. Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування, підтриманням державного обвинувачення та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Чернігівської області з 13.05.2020.

З наведеного слідує, що починаючи з 01.07.2021 наказ, яким позивача звільнено з органів прокуратури, є нечинним, а тому підстави для виплати вихідної допомоги при звільненні відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача про виплату вихідної допомоги при звільненні, а отже у задоволенні вимог в цій частині слід відмовити.

Не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача коштів у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку (у зв`язку з невиплатою вихідної допомоги) починаючи з 13.05.2020 по день прийняття рішення суду, як такі, що є похідними.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що станом на 08.09.2021 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021 про поновлення позивача на посаді не виконано, а тому відсутні законні підстави у задоволенні даної заяви, що розглядається, оскільки рішення суду за позовом про визнання протиправним та скасування наказу не потребує виконання. Їх значення полягає у констатації факту правомірності оскаржуваного рішення або позбавлення його правових наслідків шляхом скасування.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення заяви Чернігівської обласної прокуратури, про перегляд рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 у справі №620/5434/20 за нововиявленими обставинами та його скасування та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність, стягнення коштів та стягнення середнього заробітку.

Згідно ч.1 ст.369 КАС України, у разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду.

Керуючись ст.ст. 227, 229, 241-243, 248, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву Чернігівської обласної прокуратури про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність, стягнення коштів та стягнення середнього заробітку – задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 у справі №620/5434/20 – скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність, стягнення коштів та стягнення середнього заробітку – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

Відповідач - Чернігівська обласна прокуратура (вул.Князя Чорного, 9, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114).

Повний текст рішення суду виготовлено 21 вересня 2021 року.

Суддя Л.О. Житняк