Рішення № 99760244, 21.09.2021, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3196/21

2/583/804/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Сидоренка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Шаміладзе В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №5 в місті Охтирці Сумської області справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню –

в с т а н о в и в :

12 серпня 2021 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що на початку серпня 2021 року отримав лист від приватного виконавця Овсієнко Алли Вікторівни з копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.04.2021 року ВП № 65289271, копією виконавчого напису від 08.04.2021 року про стягнення з нього заборгованості перед Відповідачем в розмірі 17254,07 гривень Відповідно до вказаного виконавчого напису він є боржником за кредитним договором № 96336466 від 03.04.2012 року, укладеним із «ПАТ «Банк Русский Стандарт» правонаступником якого є АТ «Банк Форвард».

З Автоматизованої системи виконавчого провадження йому стало відомо про існування постанови про арешт коштів боржника від 27.04.2021 року ВП № 65289271, постановленої приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Овсієнко Аллою Вікторівною, постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 27.04.2021 року та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 27.04.2021 року. Згідно постанови про арешт коштів боржника у провадженні останнього знаходиться примусове виконання виконавчого напису № 4772 від 08.04.2021 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості у розмірі 17254,07 грн.

Вважає, що виконавчий напис № 4772 від 08.04.2021 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. вчинено із порушенням чинного законодавства, що підтверджується наступним.

Так, заборгованість була стягнута поза межами 3 річного строку і не на підставі нотаріально посвідченого договору. Також він не повідомлявся за 30 днів про наявність заборгованості та необхідності її погашення, отже вимога не була безспірною.

З огляду на викладене позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 08.04.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною та зареєстрований в реєстрі за № 4772, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 17254,07 грн. Стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Згідно поданої заяви прохав справу розглянути без його участі

Представник відповідача в судове засідання не з`явився без повідомлення причин, про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Будучи обізнаним про розгляд справи судом, відповідач відзиву та жодних доказів не подав.

Третя особа приватний нотаріус Буждиганчук Є.Ю. в судове засідання також не з`явилась, на адресу суду надіслала заяву із проханням провести розгляд справи без її участі.

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 серпня 2021 року в даній справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 вересня 2021 року.

16 серпня 2021 року ухвалою суду заяву про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №4772 від 08.04.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 17254,07 грн.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

08.04.2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна винесла виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 4772 щодо стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №96336466 від 03.04.2012 року укладеним між ним та ПАТ «Банк Русский Стандарт» на користь правонаступника Акціонерного товариства «Банк Форвард».

Стягнення заборгованості проводиться за період з 06 листопада 2018 року по 06 грудня 2018 року. Сума заборгованості складає 16154,07 грн., в тому числі заборгованість за тілом кредиту – 12923,26 грн.; заборгованість за процентами 3230,81 грн., та за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом стягнуто плата із стягувача, яка складає 1100 грн. 00 коп.

27.04.2021 приватним виконавцем Овсієнко Аллою Вікторівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого напису №4772 від 08.04.2021, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 17254,07 грн., стягнення виконавчого збору на загальну суму 1725,41 грн.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 01 липня 2020 року № 7-р(1)/2020 зазначив, що положення частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат», відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між юридичними особами - не більше одного року, є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування, тому застосування оспорюваних положень Закону особами (органами), діяльність яких ґрунтується на принципі верховенства права, жодним чином не призводить до протиправного позбавлення права власності.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зазначена постанова Апеляційного суду у відповідності до п. 4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.

Отже, станом на 08.04.2021 року, дату вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса, чинне законодавство не передбачало умов та підстав для вчинення виконавчого напису при поданні оригіналу договору позики, викладеного в простій письмовій формі. У даному спорі приватний нотаріус вчинив виконавчий напис на підставі норми (п. 2 вищенаведеного Переліку), який рішенням суду визнано незаконною та не чинною. Учинення виконавчого напису на підставі нотаріально не посвідчених письмових договорів чинним законодавством станом на 08.04.2021 р. також не передбачалось.

Таким чином, у момент вчинення виконавчого напису 08.04.2021 року були відсутні правові підстави для його вчинення.

Окрім цього, на думку суду, навіть у разі наявності правових підстав у відповідності до п. 2 Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, для вчинення виконавчого напису нотаріуса, то неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 08.04.2021 року була обумовлена й іншими обставинами, наведеним нижче.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 05 червня 2017 року у справі №6-887цс17 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису (пункт 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц).

Учинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, шляхом надіслання стягувачем письмової вимоги до боржника про усунення порушень. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Із урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Наведена норма закону спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Отже, безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Із досліджених судом документів та змісту виконавчого напису достовірно не вбачається те, що дійсно на момент вчинення нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, та що вищезазначена заборгованість складалася саме з такого розміру, як зазначено у виконавчому написі. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування зазначених доводів позивача в цій частині.

Із огляду на це, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Аналогічна правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду у справі № 826/20084/14 від 20 червня 2018 року.

Із змісту виконавчого напису вбачається подання підписаного сторонами договору від 03.04.2021 року, викладеного у простій письмовій формі, без подання будь-яких претензій чи повідомлень-вимог про попередження боржника про заборгованість, умови та порядок її погашення із доказами направлення та вручення позивачу таких документів.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, не витребував від стягувача додаткових документів, не переконався чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису, вчинив виконавчий напис в порушення норм ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушення порядку повідомлення боржника про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, що також узгоджується з установленими у даній справі фактичними обставинами (аналогічний правовий висновок сформульований у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 по справі № 645/1979/15-ц (№ в ЄДРСР 90458929).

Крім того суд погоджується із доводами позивача про те, що приватний нотаріус допустив стягнення заборгованості за період поза межами встановленого ст. 88 Закону України «Про нотаріат» трирічного строку.

З огляду на вищевикладені доводи та установлені обставини справи, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням чинного нотаріального законодавства, а тому його слід визнати таким, що не підлягає виконанню, в якості ефективно застосованого судом способу захисту порушеного права позивача на недоторканність його грошових коштів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судовий збір за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову в розмірі 1362 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 12.08.2021 року № 184610013 та в розмірі 454,00 грн згідно квитанції від 12.08.2021 року № 184610014 (а.с. 5-5а).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач жодних документів не надав. А тому на його користь з відповідача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на загальну суму 1362,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 13, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 4772, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною від 08.04.2021 року щодо стягнення із ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 17254,07 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105, код ЄДРПОУ 34186061) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у відшкодування сплаченого судового збору 1362,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко