Рішення № 99758344, 20.09.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/8358/21

РІШЕННЯ

іменем України

20 вересня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд головуючого-судді Майстера П.М.

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Державна Установа "Замкова виправна колонія" (№58)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

до суду з адміністративним позовом звернувся позивач до Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Державна Установа "Замкова виправна колонія" (№58)" з позовними вимогами: визнати протиправною бездіяльність Державної Установи «Замкова виправна колонія № 58», щодо не здійснення ОСОБА_1 повного розрахунку під час звільнення та невиплати компенсації за належні до видачі предмети речового майна.

Зобов`язати Державну Установу «Замкова виправна колонія 58» виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 11395,05 грн.

Зобов`язати Державну Установу "Замкова виправна колонія № 58" виплатити ОСОБА_1 середній заробіток виходячи з розміру 337.60 гри. в день за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 07.07.2020 по 05.07.2021, що складає 122549.70 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом начальника Державної установи «Замкова виправна колонія №58» від 07.07.2020 № 19/ОС-20 ОСОБА_1 було звільнено і Державної кримінально-виконавчої служби, а саме з Державної Установи «Замкова виправна колонія N° 58» на підставі Закону України «Про Національну поліцію".

Після звільнення Державна Установа «Замкова виправна колонія №58» за належне до видачі неотримане речове майно компенсацій позивачу не виплатила.

Вважає такі дії відповідача протиправними тому звернувся до суду з позовними вимогами.

Ухвалою суду від 09.07.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

17.09.2021 відповідачем направлено до суду відзив на позовну заяву в якому зазначено, що Наказом начальника державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" від 07 липня 2020 року №19/(ОС-20 "Про звільнення персоналу установи", звільнено прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділу охорони державної установи «Замкова виправна колонія (№58 статтею 77 частиною 1 пунктом 7 (за власним бажанням) Закону України національну поліцію», 10 липня 2020 року.

25.06.2021 року до державної установи надійшла заява-вимога ОСОБА_1 від 22.06.2021 року про виплату йому компенсацію за не отримане речове майно. Враховуючи те, що громадянин ОСОБА_2 не проходив службу в Державній установі «Замкова виправна колонія (№58)», а відтак і не звільнявся зі служби в державній установі, тому його заява-вимога від 22.06.2021 року про виплату грошової компенсації за належні предмети речового майна не підлягала задоволенню.

На даний час до державної установи надійшла заява позивача про виплату йому компенсацію за не отримане речове майно, як це передбачено п. 23 Порядку, не надходила, що унеможливлює проведення її виплати позивачу.

Також слід зазначити, що у державної установи відсутні відповідні бюджетні асигнування для виплати компенсація за не отримане речове майно, що також унеможливлює проведення її виплати позивачу.

Просив суд у позові відмовити.

Представники сторін в судове засідання не з"явились просили суд розглянути справу в письмовому провадженні.

Згідно ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, так як явка сторін не визнавалася судом обов`язковою.

Дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов висновків, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Встановлено, що Наказом начальника Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" від 07 липня 2020 року №19/(ОС-20 "Про звільнення персоналу установи", звільнено прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділу охорони державної установи «Замкова виправна колонія (№58 статтею 77 частиною 1 пунктом 7 (за власним бажанням) Закону України національну поліцію», 10 липня 2020 року.

Після звільнення Державна Установа «Замкова виправна колонія №58» за належне до видачі неотримане речове майно компенсацій позивачу не виплатила.

Вирішуючи спірні правовідносини судом враховано наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України N 2713-IV від 23.06.2005 "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Згідно із ч. 5 ст. 23 вказаного Закону на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України N 578 від 14.08.2013 затверджено Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.

Відповідно до п. п. 1, 2 цього Порядку речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно - господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.

Згідно з п. 27 вказаного Порядку під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.

Для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки (п. 60 названого Порядку).

З системного аналізу наведених норм слідує, що Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затверджений постановою КМ України N 578 від 14.08.2013, визначає два альтернативні способи забезпечення працівника кримінально-виконавчої служби, належним йому речовим майном у разі звільнення:

- особа має право отримати речове майно особистого користування, яке не видано йому на день звільнення, або

- особа вправі отримати грошову компенсацію за таке майно.

Крім цього, реалізація як одного, так й іншого способу забезпечення працівника належним йому речовим майном у разі звільнення, здійснюється шляхом волевиявлення, тобто, через подання заяви або рапорту за місцем проходження служби.

При цьому суд критично оцінює покликання відповідача на те, що громадянин ОСОБА_2 не проходив службу в державній установі «Замкова виправна колонія (№58)», а відтак і не звільнявся зі служби в державній установі, тому його заява-вимога від 22.06.2021 року про виплату грошової компенсації за належні предмети речового майна не підлягала задоволенню, а також що на даний час до державної установи заява позивача про виплату йому компенсацію за не отримане речове майно, як це передбачено п.23 Порядку, не надходила, що унеможливлює проведення її виплати позивачу.

Такі твердження відповідача не мають підстав, оскільки судом з`ясовано, що позивач звертався до відповідача із заявами від 07.06.2021 та 22.06.2021 з проханням про виплату грошової компенсації за незалежні до видачі предмети речового майна. Копії заяв з відповідними рестраційними номерами відповідачем долучено до матеріалів справи.

Також до матеріалів справи відповідачем долучено витяг із Наказу Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» від 07.07.2021 №19/ос-20 "Про звільнення персоналу установи", звільнено прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділу охорони державної установи «Замкова виправна колонія (№58 статтею 77 частиною 1 пунктом 7 (за власним бажанням) Закону України національну поліцію», 10 липня 2020 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що при звільненні позивачу нарахування грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна не проводилося, оскільки відповідно до абз. 2 п. 22 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 N 578 "Грошова компенсація виплачується за умови наявності коштів та у межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі". Кошторисні призначення для виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна станом на 14.09.2021 в установі відсутні.

Тобто відсутність кошторисних призначень на відповідну мету стало причиною непроведення компенсації за неотримане речове майно.

Щодо відсутності бюджетних асигнувань суд вважає за доцільне зазначити таке.

Відповідно до п. 12 ст. 2 Бюджетного кодексу України, Державна установа "Замкова виправна колонія" (№58)" є бюджетною неприбутковою установою, яка входить до системи Державної кримінально-виконавчої служби України і фінансується з Державного бюджету України.

Частинами 1 і 2 ст. 51 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прямо визначено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу, поліцейські, співробітники Служби судової охорони (крім категорій, пільги яким передбачаються пунктом "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров`я, частиною четвертою статті 29 Основ законодавства України про культуру, абзацом першим частини третьої статті 57 Закону України "Про освіту"), а також у частині медичної допомоги і санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення - члени сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони, пенсіонери з числа військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та члени їхніх сімей, здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань на функціонування цих бюджетних установ.

До таких витрат належать: забезпечення форменим одягом, речовим майном, службовим обмундируванням; забезпечення безоплатною медичною допомогою; надання санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення; надання жилого приміщення або виплата грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення; зниження плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія); безоплатний проїзд і перевезення багажу; безоплатне встановлення квартирної охоронної сигналізації і користування нею; безоплатне відправлення та одержання листів військовослужбовцями строкової служби.

Суд зазначає, що для визнання дій/бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Суд зауважує, що відповідачем не представлено будь-яких доказів того, що ним вживалися заходи для проведення повного розрахунку з позивачем (в тому числі звернення щодо збільшення бюджетних асигнувань тощо).

Таким чином, станом на день звільнення з ДУ "Замкова виправна колонія" (№58)" з позивачем не проведено розрахунок у повному обсязі та не виплачено суму грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.

За таких обставин відповідачем допущено саме протиправну бездіяльність, яка полягає у непроведенні своєчасного та повного розрахунку при звільненні, а саме невиплаті ОСОБА_1 в день звільнення компенсації за неотримане речове майно.

Також доцільно звернути увагу і на те, що Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 10.03.2011 у справі "Сук проти України" вказав, що держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

З огляду на викладене з метою забезпечення повного та ефективного захисту прав позивача, враховуючи, що бездіяльність відповідача визнано протиправною суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за неотримане речове майно, за цінами, що діють на момент підписання наказу про звільнення.

Щодо позовної вимоги - зобов`язати Державну Установу "Замкова виправна колонія № 58" виплатити ОСОБА_1 середній заробіток виходячи з розміру 337.60 грн в день за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 07.07.2020 по 05.07.2021, що складає 122549.70 грн, суд зазначає наступне.

При цьому, питання виплатити ОСОБА_1 середнього заробітку виходячи з розміру 337.60 грн в день за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 07.07.2020 по 05.07.2021, що складає 122549.70 грн належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті таких сум.

Тому позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними та направлені на захист ще не порушеного права, що суперечить статті 5 КАС України, тоді як судовий захист може надаватися лише порушеним правам.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір у сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної Установи «Замкова виправна колонія № 58» Міністерства юстиції України щодо непроведення своєчасного та повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , а саме невиплаті в день звільнення компенсації за неотримане речове майно.

Зобов`язати Державну Установу «Замкова виправна колонія № 58» Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, за цінами, що діють на момент підписання наказу про звільнення.

В решті позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Замкова виправна колонія № 58» Міністерства юстиції України судові витрати в сумі 908,00 (дев"ятсот вісім) грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України 361,10 (триста шістдесят одну) грн 10 коп., як помилково сплачені кошти.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 20 вересня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Центрально-західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Державна Установа "Замкова виправна колонія" (№58)" (вул. Гагаріна, 2,Ізяслав,Хмельницька область,30300 , код ЄДРПОУ - 08564771)

Головуючий суддя П.М. Майстер