Рішення № 99757911, 13.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2021 р. № 820/18/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,

представника позивача - Загребельного Г.С.,

представника відповідача - Лантушенко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦВОГНЕІЗОЛЯЦІЯ» до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦВОГНЕІЗОЛЯЦІЯ» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0000251421 від 29.12.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 29.12.2017 року за №0000251421 прийняте з порушенням норм чинного законодавства, на підставі висновків, які не відповідають фактичним обставинам, внаслідок чого зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2018, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦВОГНЕІЗОЛЯЦІЯ» до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0000251421 від 29.12.2017 .

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.06.2021 по справі №820/18/18 касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 у справі №820/18/18 скасовано. Справу № 820/18/18 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

15.06.2021 зазначену справу відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями передано у провадження судді Волошину Д.А.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 прийнято адміністративну справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.07.2021 о 10:45 год.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 замінено відповідача Головне управління ДФС у Харківській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 13.09.2021 о 12:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити. Згідно наданого до суду відзиву на позовну заяву пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 29.12.2017 №0000251421 є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до вимог чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Стверджував, що проведеною перевіркою не підтверджено реальності господарських відносин між платником та ТОВ «ВЕЛХАУС» з огляду на відомості узагальненої податкової інформації по контрагенту, а також існування розпочатого досудовим розслідуванням кримінального провадження за подією створення і діяльності контрагента. Стверджував, що фактично мало місце використання в господарській діяльності товарів, джерело походження яких не встановлено.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Так, за матеріалами справи судом встановлено, що контролюючий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СПЕЦВОГНЕІЗОЛЯЦІЯ» з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ВЕЛХАУС» (ідентифікаційний код 40760005) за період з 01.12.2016 по 31.12.2016 та по податкових зобов`язаннях за ланцюгом постачання, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2016 р.

Результати перевірки оформлені актом перевірки від 15.12.2017 за №24733/20-40-14-21-07.

У вказаному акті перевірки відображені судження контролюючого органу про вчинення платником порушень: абз. «а» п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України за рахунок включення до складу податкового кредиту з ПДВ виписаних ТОВ «ВЕЛХАУС» податкових накладних за господарськими операціями, котрих у дійсності не відбувалось.

29.12.2017 з посиланням на названий акт перевірки відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0000251421, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 790 462,25 грн. (основний платіж - 632 370,00 грн., штраф - 158092,50 грн.).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, приймаючи до уваги зауваження викладені в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.06.2021 року по справі за №820/18/18 в якій зазначено, що суду при повторному розгляді справи необхідно звернути увагу та встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок поставки, обсяги і зміст поставки, мету придбання, порядок здійснення розрахунків, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій з придбання активів, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі. З`ясувати та дослідити технічну можливість контрагентів позивача виконати спірні поставки з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), а також дослідити інформацію по кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017120010000006 від 21.01.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченими частинами першою, другою статті 205, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України відносно контрагента позивача ТОВ «ВЕЛХАУС».

Враховуючи зауваження викладені в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.06.2021 року по справі за №820/18/18 суд зазначає наступне.

У відповідності до приписів п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом частин 1та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

За змістом п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Так, судом встановлено, що між позивачем (у якості покупця) в особі директора ОСОБА_1 та ТОВ «ВЕЛХАУС» (у якості постачальника) в особі директора ОСОБА_9 було вчинено правочин у формі договору постачання від 09.12.2016 року № 09/12-3 (а.с. 102-104 т. 1).

Відносно зазначеного договору контролюючим органом не реалізовувалась управлінська функція згідно з п. 20.1.30 ст.20 Податкового кодексу України, а відтак, зазначений правочин є діючим.

За цим правочином позивач придбав у власність товар (будматеріали), що підтверджується видатковими накладними, а саме: № 1252 від 12.12.2016 року на суму 168832,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 28138,72 грн.), № 1253 від 12.12.2016 року на суму 624972,84 грн. (у т.ч. ПДВ - 104162,14 грн.), № 1254 від 12.12.2016 року на суму 582536,90 грн. (у т.ч. ПДВ - 97089,48 грн.), № 1255 від 13.12.2016 року на суму 289532,54 грн. (у т.ч. ПДВ - 48255,42 грн.), № 1256 від 14.12.2016 року на суму 203714,48 грн. (у т.ч. ПДВ - 33952,41 грн.), № 1257 від 15.12.2016 року на суму 614444,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 102407,34 грн.), №1258 від 15.12.2016 р. на суму 252583,11 грн. (у т.ч. ПДВ - 42097,16 грн.), №1259 від 15.12.2016 р. на суму 525475,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 87579,19 грн.), №1260 від 15.12.2016 року на суму 532131,23 грн. (у т.ч. ПДВ - 88688,54 грн.), (а.с. 105-115, т.1).

Було виписано відповідні податкові накладні за № 196 від 12.12.2016 року на суму 168832,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 28138,72 грн.), № 195 від 12.12.2016 року на суму 624972,84 грн. (у т.ч. ПДВ - 104162,14 грн.), № 194 від 12.12.2016 року на суму 582536,90 грн. (у т.ч. ПДВ - 97089,48 грн.), № 237 від 13.12.2016 року на суму 289532,54 грн. (у т.ч. ПДВ - 48255,42 грн.), № 238 від 14.12.2016 року на суму 203714,48 грн. (у т.ч. ПДВ - 33952,41 грн.), № 255 від 15.12.2016 року на суму 614444,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 102407,34 грн.), № 258 від 15.12.2016 року на суму 252583,13 грн. (у т.ч. ПДВ - 42097,19 грн.), № 256 від 15.12.2016 року на суму 525475,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 87579,19 грн.), № 257 від 15.12.2016 року на суму 532131,23 грн. (у т.ч. ПДВ - 88688,54 грн.) (а.с. 116-134 т. 1).

Судом встановлено, що на виконання умов договору було складено рахунки-фактури на оплату придбаних ТМЦ на загальну суму 3 794 222, 56 грн., а саме: № 1137 від 09.12.2016 року на суму 168832,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 28138,72 грн.), № 1136 від 09.12.2016 року на суму 624 972,84 грн. (у т.ч. ПДВ - 104162,14 грн.), № 1135 від 09.12.2016 року на суму 582 536,90 грн. (у т.ч. ПДВ - 97089,48 грн.), № 1134 від 09.12.2016 року на суму 289 532,54 грн. (у т.ч. ПДВ - 48255,42 грн.), № 1141 від 12.12.2016 року на суму 1672050, 39 грн. (у т.ч. ПДВ - 278675,06 грн.), № 1257 від 12.12.2016 року на суму 614444,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 102407,34 грн.), №1159 від 12.12.2016 р. на суму 252583,11 грн. (у т.ч. ПДВ - 42097,16 грн.), №1133 від 12.12.2016 р. на суму 203714,48 грн. (у т.ч. ПДВ -33952,41 грн.).

Зобов`язання з оплати вартості товару були виконані у спосіб безготівкового перерахування коштів, що підтверджується виписками по банківському рахунку та платіжними дорученнями ТОВ «СПЕЦВОГНЕІЗОЛЯЦІЯ».

Транспортування ТМЦ підтверджується укладеним 01.12.2016 року між ТОВ «СПЕЦВОГНЕІЗОЛЯЦІЯ» та ФО-П ОСОБА_2 договором за № 01/12-2016/ФВ про надання транспортних послуг (т. 1, а.с. 179-180).

Вказані обставини відповідають договору постачання №09/12-3 від 09.12.2016, де передбачено, що відвантаження товару здійснюється за рахунок покупця, ТОВ «СПЕЦВОГНЕІЗОЛЯЦІЯ», на умовах самовивезення.

Послуги за цим договором були отримані, свідченням чого є: товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату, акти надання послуг, платіжні доручення про оплату отриманих послуг (т. 1, а.с. 181-193, т. 2, а.с. 73).

Факт використання підприємством у власній господарській діяльності ТМЦ, отриманих у грудні 2016 року від постачальника ТОВ «ВЕЛХАУС», підтверджується матеріалами справи (т. 1, а.с. 194-226), а саме:

24.11.2016 року було укладено договір підряду за №175 між Комунальним підприємством капітального будівництва, реконструкції та інвестицій «Голосіїво-будінвест» (у якості замовника) та ТОВ «СПЕЦВОГНЕІЗОЛЯЦІЯ» про виконання робіт з реконструкції дитячого навчального закладу №658 за адресою: проспект 40-річчя Жовтня, 94/96, Голосіївського району м. Києва.

Виконання робіт по зазначеному договору підтверджується календарним графіком робіт, графіком фінансування по об`єкту, актом КБ-2в №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, актом КБ-2в №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, довідкою про вартість будівельних робіт за грудень 2016 року за №276/12, банківськими виписками по оплаті виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2016 року за №310/12, відомостями ресурсів за грудень 2016 року та платіжними дорученнями.

Факт транспортування ТМЦ підтверджується товарно-транспортними накладними (т. 1, а.с. 181-193, т. 2, а.с. 73).

Також, факт використання підприємством у власній господарській діяльності ТМЦ, отриманих у грудні 2016 року від постачальника ТОВ «ВЕЛХАУС», підтверджується матеріалами справи (т. 1, а.с. 127-248, т. 2, а.с. 1-18), а саме: 20.12.2016 між Управлінням будівництва та архітектури Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та ТОВ «СПЕЦВОГНЕІЗОЛЯЦІЯ» було укладено договір підряду за №239 на виконання робіт з капітального ремонту харчоблоку ДНЗ №305, по вул. Лісничій, 3 у Голосіївському районі м. Києва.

Виконання робіт по зазначеному договору підтверджується календарним графіком робіт, графіком фінансування по об`єкту, актом КБ-2в №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, довідкою про вартість будівельних робіт за грудень 2016 року, банківськими виписками по оплаті виконаних робіт, відомостями ресурсів за грудень 2016 року та платіжними дорученнями.

Факт транспортування ТМЦ підтверджується товарно-транспортними накладними (т. 1, а.с. 181-182, т. 2, а.с. 73).

Доводи платника про подальше використання товару у реконструкції об`єктів за адресами: пр-т 40-річчя Жовтня, буд 94/96, вул. Ліснича, буд. 3 у м. Києві, не спростовані контролюючим органом у ході розгляду справи за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України.

Розглядаючи спір по суті, суд вважає за необхідне взяти до уваги, що контролюючий орган у спірних правовідносинах жодним чином не заперечував реальності придбаного позивачем товару та подальшого використання цього товару у межах власної господарської діяльності.

Також судом встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ВЕЛХАУС» було анульовано лише 29.01.2019 року.

Суд зазначає, що фактично судом у повній мірі було встановлено та досліджено матеріали справи з врахуванням зауважень викладених в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.06.2021 року по справі за №820/18/18, що стосується змісту господарських операцій, договірних умов, фактичний порядок поставки, обсяги і зміст поставки, мету придбання, порядок здійснення розрахунків, належним чином досліджено первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясовано, чи розкривають первинні документи зміст операцій з придбання активів, та оцінено такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі. З`ясовано та досліджено технічну можливість контрагента позивача виконати спірні поставки.

Також суд зазначає, що з тексту акту перевірки випливає, що його висновки ґрунтуються на відомостях складеної відносно ТОВ «ВЕЛХАУС» узагальненої податкової інформації від 05.05.2017 року № 165/26-15-14-04-03 та факті існування розпочатого досудового розслідування у кримінальному провадження за подією створення ТОВ «ВЕЛХАУС».

Відповідно до ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Суд зазначає, що за приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у Рішенні по справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) від 22.01.2009 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «… компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності» (п. 71).

У п. 110 Рішення по справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97) від 23.07.2002 року Суд зазначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Враховуючи наведене, суд вважає, що факт неподання ТОВ «ВЕЛХАУС» Декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року, як про це визначено в довідці «Результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ «ВЕЛХАУС» (код 40760005) за звітний період декларування ПДВ: грудень 2016 року, не є безумовним свідченням нереальності вищенаведених господарських операцій.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 5 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77). У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 3 ст. 77). Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (ч. 5 ст. 77).

Що стосується порушеної кримінальної справи відносно контрагента позивача ТОВ «ВЕЛХАУС», суд зазначає наступне.

На виконання вимог протокольної ухвали суду щодо надання інформації про стан кримінального провадження №32017120010000006 відповідачем надано лише лист від 18.08.2021 року за №0913-2209-17 від Кіровоградської обласної прокуратури в якому зазначається, що за наслідками проведеного досудового розслідування кримінального провадження №32017120010000006 від 25.01.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України 26.06.2018 року обвинувальний акт скеровано до суду. Інших даних відповідачем не подано.

З Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.03.2020 по справі №405/4131/18 призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акту в кримінальному провадженні №32017120010000006.

Розгляд даного кримінального провадження відбувається у Ленінському районному суді м. Кіровограда (справа№405/4131/18). До теперішнього часу судом обвинуваченого вироку суду винесено не було.

Крім цього, суд зазначає, що спірний правочин на час його укладання від імені ТОВ «ВЕЛХАУС» був підписаний директором ОСОБА_9 (а.с. 102-104 т. 1).

З зазначеного листа Кіровоградської обласної прокуратури та ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда не вбачається, що відносно підприємства ТОВ «ВЕЛХАУС» та на час укладання спірного правочину його директора ОСОБА_9 скеровувався до суду обвинувальний акт чи взагалі, що відносно ОСОБА_9 було порушено кримінальне провадження.

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що відомості процесуальних документів досудового розслідування в кримінальній справі також не можуть бути кваліфіковані судом як належні та допустимі докази вчинення податкового правопорушення, адже означені документи містять не остаточну юридичну оцінку певних обставин органами судової влади, а лише визнання обґрунтованості припущень органів досудового розслідування про можливість (ймовірність) вчинення протиправних діянь.

Відповідач не надав до суду доказів, які б безспірно посвідчували ту обставину, що господарський договір та документи первинного бухгалтерського обліку від імені контрагента позивача підписані особою, як керівником підприємства ТОВ «ВЕЛХАУС», яка не має причетності (чи повноважень) до їх підписання, або яку обвинувачують чи притягнуто до відповідальності за ознаками скоєння правопорушення, відповідальність за яке встановлена ст.ст. 205, 212 КК України, і вказане правопорушення скоєно саме в грудні 2016 року.

Крім цього, суд зауважує, що результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ «ВЕЛХАУС» датовані травнем 2017 року.

Відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом та про відсутність підстав для збільшення підприємству суми грошового заповзання за платежем: податок на додану вартість за грудень 2016 року.

Також стосовно використання контролюючим органом у ході проведеної перевірки Результатів зібраної податкової інформації суд додатково зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Для відповідача як контролюючого органу порядок, підстави та спосіб дій з реалізації контролю за додержанням податкової дисципліни з 01.01.2011 р. визначений Податковим кодексом України.

Норми вказаного акту законодавства не дають жодних правових підстав та повноважень контролюючим органам на складання офіційних письмових документів у формі результатів опрацювання зібраної податкової інформації. Такого способу дій контролюючого органу Податковий кодекс України не визначає.

З огляду на викладене суд вважає, що контролюючий орган не позбавлений можливості для зручності чи в інших цілях оптимізації виконання функції контролю складати будь-які письмові документи, у тому числі і у вигляді Результатів опрацювання зібраної податкової інформації, проте за жодних обставин ці документи не можуть слугувати доказами для звинувачення платника податків у вчиненні податкового правопорушення.

Вказаний документ, на думку суду, також не може бути доказом обґрунтованості висунутого платнику податків обвинувачення у вчиненні податкового правопорушення також і з огляду на положення абз. 5 п. 86.6 ст. 86 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до вказаної норми кодексу контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Отже, законодавець чітко і однозначно вказав, що навіть той офіційний письмовий документ, складання якого прямо передбачено законом, а саме акт перевірки, не може бути доказом вчинення податкового правопорушення у разі, коли за ним не винесено податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає, що оскільки акт перевірки без факту винесення податкового повідомлення - рішення не є доказом скоєння податкового правопорушення, то у силу ч. 7 ст. 9 КАС України таким доказом не може бути і письмовий документ у вигляді Результатів опрацювання зібраної податкової інформації.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що покладені в основу спірного рішення судження контролюючого органу не підтверджені належними та допустимими у розумінні ст. 70 КАС України доказами.

У силу приписів ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України, ст.ст. 86, 109 Податкового кодексу України суду при вирішенні спору з приводу відповідності закону рішення контролюючого органу про визначення платнику податків грошових зобов`язань належить перевірити чи достатнім поза розумним сумнівом є обсяг добутих контролюючим органом доказів для підтвердження факту вчинення податкового правопорушення.

Положення ст.9 КАС України цього правила не змінюють і змінювати не можуть, позаяк у такому випадку замість судової перевірки правильності виконання управлінської функції суб`єктом владних повноважень суд вдаватиметься до збору доказів проти платника податків, а вказане прямо суперечить завданню адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦВОГНЕІЗОЛЯЦІЯ".

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦВОГНЕІЗОЛЯЦІЯ» (вул. Короленка, буд. 25, м. Харків, 61003, ЄДРПОУ 33481618) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ ВП 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0000251421 від 29.12.2017.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 21.09.2021.

Суддя Д.А. Волошин