Рішення № 99757550, 21.09.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3940/21

21 вересня 2020 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2 до Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2 до Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасування рішення Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 24.06.2021 про відмову ОСОБА_2 у оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року;

- зобов`язати Кременецький районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач і його дитина після втрати паспорта, звернувся до Кременецького районного відділу Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області з заявою оформити і видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503 - XII взамін втраченого. У зв`язку із релігійними переконаннями відмовляється від отримання пластикової картки. Однак, за наслідками розгляду вказаної заяви відповідачем надано відповідь, якою заявника повідомлено про зміни в законодавстві, які відбулися у сфері надання адміністративних послуг з питань оформлення та видачі паспорта громадянина України та відмовлено у видачі їй паспорта у вигляді у формі книжечки, у зв`язку з тим, що відсутнє рішення суду про видачу паспорта.

Позивач вважає, що йому безпідставно відмовлено у видачі її сину паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки це грубо порушує його основоположні права як людини та громадянина передбачені Конституцією України.

Ухвалою суду від 13.07.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

02.08.2021, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого слідує, що відповідач заперечує проти задоволення позовний вимог та зазначає про безпідставність позовних вимог, оскільки на момент звернення до Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області із заявою про видачу паспорта громадянина України, не надано відповідного рішення суду, яким би зобов`язано підрозділ міграційної служби оформити та видати паспорт зразка 1994 року. Тому відсутні правові підстави для проведення процедури видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України взамін втраченого. У зв`язку із наведеним, відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Повний текст судового рішення складено після виходу головуючої судді у справі з основної щорічної відпустки, в порядку черговості.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, позивач ОСОБА_1 , яка є матір`ю ОСОБА_2 (свідоцтво про народження № НОМЕР_1 , арк. справи 17), звернулася до Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області в інтересах неповнолітнього сина із заявою від 25.05.2021 про видачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, зразка 1994 року (арк. справи 18).

У заяві зазначено про відмову у отриманні ID-паспорту через релігійні переконання та про відсутність згоди на обробку персональних даних. Вказана заява зареєстрована відповідачем за вх. № КО-25/6/6119-21 від 25.05.2021.

До заяви про видачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, зразка 1994 року, додано документи, зокрема:

заяву про видачу паспорта громадянина України (арк. справи 19);

оригінал та копія свідоцтва про народження (арк. справи 17);

довідка про реєстрацію місця проживання дитини (арк. справи 20);

дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см;

копія паспорта законного представника (арк. справи 15).

За результатами розгляду заяви, 24.06.2021, надано позивачу Повідомлення про відмову у оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року №КО-25/6/6119-21/6119/384-21, в якому зазначено, що до заяви не додано всіх необхідних документів, передбачених Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 у зв`язку із чим відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки (арк. справи 20).

Окрім цього, відповідачем надано позивачу Рішення про відмову у оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року від 24.06.2021, в якому зазначено, що 25.05.2021 до Кременецького РВ УДМС у Тернопільській області із заявою про видачу паспорта громадянина України у зв`язку із досягненням 16-ти річного віку звернувся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим, в порушення вимог Тимчасового порядку, 25.05.2021 при зверненні до територіального підрозділу ДМС ОСОБА_2 рішення суду про зобов`язання Кременецького РВ УДМС у Тернопільській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, на його ім`я, не подав, а надана заява про видачу паспорта громадянина України, як додаток до заяви від 25.05.2021 № КО-25/6/6119-21 підписана не в присутності працівника підрозділу та не відповідає Додаток 1 до Тимчасового порядку, а саме: відсутній зворотній бік заяви - продовження додатка 1, що в свою чергу не дає можливості провести відповідні перевірки, оскільки відсутня згода заявника на обробку персональних даних.

З огляду на що, відповідач «вирішив»: відмовити у оформлені та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки заявником подано не всі документи, необхідні для оформлення паспорта громадянина України та роз`яснити ОСОБА_2 , що він має право повторно звернутися до територіального підрозділу ДМС в разі зміни або усунення обставин, через які було відмовлено у обміні паспорта (арк. справи 22-23).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частин першої, другої статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23.04.1991 № 987-XII (далі - Закон № 987-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №987-XII громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується. За змістом частини третьої цієї статті, ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з частин другої та десятої статті 5 Закону № 987-XII церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Релігійна організація зобов`язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.

За змістом частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

У відповідності до статті 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закон № 2235-III в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон № 5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України.

Згідно частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

За приписами статті 14 Закону № 5492-VI визначено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Згідно з частини першої статті 21 Закону № 5492-VI визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Відповідно до частин першої, другої та дев`ятої статті 16 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Про втрату або викрадення документа на території України заявник (батьки особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, або інші її законні представники, представники закладів, які виконують функції опікунів чи піклувальників над особою) зобов`язаний у порядку і строки, визначені законодавством, повідомити уповноваженому суб`єкту, який здійснив видачу документа, та органам Національної поліції, якщо інше не передбачено цим Законом.

Замість втраченого або викраденого документа уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, після встановлення факту видачі раніше такого документа особі, яка заявила про його втрату або викрадення, оформляє та видає новий документ.

Положеннями частини сьомої статті 16 Закону №5492-VI встановлено, що уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Судовим розглядом встановлено, що позивач подавав визначені законодавством документи, необхідні для оформлення і видачі паспортного документа передбачених Законом № 5492-VI.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок № 302).

За змістом пункту 2 Постанови №302, із застосуванням засобів Реєстру з 01.01.2016 запроваджено оформлення та видача паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту другого Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.

Також з 01.11.2016 запроваджено оформлення, обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302.

Пунктом 3 Постанови № 302 визначено, що до завершення роботи із забезпеченням у повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки. Прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, з 01.01.2016 припиняється.

Пунктом 131 Порядку № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься інформація, а саме: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи, що за своєю суттю є персональними даними.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 № 2297-VІ (далі - Закон № 2297-VІ) персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частини пята та шоста статті 6 Закону №2297-VІ).

Отже, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та ненадмірність їх складу й змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Відповідно до частини шостої статті 7 Закону № 5492-VI забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров`я або статевого життя.

Пунктами 2, 3, 19 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII передбачено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Громадянин повинен надійно зберігати паспорт. Про втрату паспорта громадянин зобов`язаний терміново повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, який видає тимчасове посвідчення, що підтверджує його особу. Форма тимчасового посвідчення та порядок його видачі встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр) здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС (пункт 12 Порядку № 302).

Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС (пункт 13 Порядку № 302).

Інформація про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, та яка вноситься до заяви-анкети визначається пунктом 14 Порядку № 302.

Відповідно до пункту 26 Порядку № 302 після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.

Після перевірки заявник власним підписом підтверджує правильність внесених до заяви - анкети відомостей про особу (пункт 27 Порядку № 302).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 "Про зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №302" державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" від 06.06.2019 № 456 відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови №302, Постанови №398 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок № 456).

Розділом VI Тимчасового порядку №456 регламентована процедура видачі паспортів замість утрачених або викрадених.

Згідно з пунктом 1 Розділу VI Тимчасового порядку №456 для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого заявник подає: 1) заяву про втрату/викрадення паспорта (далі - заява про втрату паспорта) за зразком, наведеним у додатку 5 до цього Тимчасового порядку; 2) рішення суду; 3) заяву; 4) дві (три - у разі одержання втраченого паспорта в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати (у разі втрати паспорта); 6) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України); 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

У разі оформлення паспорта замість втраченого/викраденого, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив свою діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи. Для оформлення паспорта замість втраченого/викраденого рішення суду не подається, якщо паспорт, який було втрачено/викрадено, оформлювався на підставі рішення суду.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу IX Тимчасового порядку № 456 територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт, який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього, непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

Судом встановлено, що позивач через законного представника звернувся до відповідача із заявою оформити та видати паспорт у зв`язку із досягненням 16-річного віку відповідно до Положення про отримання паспорта громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ. У вказаній заяві позивач зазначив про відмову від отримання пластикової картки типу ID.

Крім того, до заяви додав пакет документів, а саме: заяву про видачу паспорта громадянина України; оригінал та копія свідоцтва про народження; довідку про реєстрацію місця проживання дитини; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; копія паспорта законного представника.

Вказана обставина підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем у відзиві та у Рішенні на заяву за № КО-25/6/6119-21 від 25.05.2021.

Таким чином, позивач подав необхідний пакет документів визначених пунктом 1 Розділу VI Тимчасового порядку №456 та дотримався тих вимог, які законодавець покладає на особу, яка бажає отримати паспорт замість втраченого.

Суд зауважує, що у позивача наділений правом на отримання паспорта у вигляді книжечки відповідно до Положення про отримання паспорта громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

У Рішенні про відмову у оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року від 24.06.2021, відповідач підставою для відмови у видачі паспорта у формі книжечки взамін втраченого, вказав на неподання позивачем рішення суду, що набрало законної сили, яким би зобов`язано міграційну службу видати паспорт громадянина України на ім`я позивача, тому відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

Водночас, суд не погоджується із підставою для відмови щодо необхідності подачі позивачем рішення суду, яким зобов`язано міграційну службу оформити та видати паспорт у вигляді книжечки, оскільки вказане не передбачено пунктом 1 Розділу VI Тимчасового порядку № 456, а є вільним трактуванням суб`єктом владних повноважень норм нормативно - правового акту. Так, у підпункті 2 пункту 1 Розділу VI цього Порядку зазначено “рішення суду” без тієї конкретизації, яку наводить відповідач в якості підстави для відмови у видачі паспорта.

З урахуванням зазначеного, відмова відповідача з цих підстав є протиправною.

Крім того, питання щодо правомірності відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі.

У постанові від 19.09.2018 у зразковій справі Пз/9901/2/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID -картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Аналогічна правова позиція висловлена в рішенні Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 803/1306/17.

У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, що ратифікована Законом України від 06.07.2010 № 2438-VI, зазначено, що будь-якій особі надається можливість, зокрема: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у статтях 5 і 6 цієї Конвенції.

За сталою практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну “закон” є автономним, та до якості “закону” ставляться певні вимоги (рішення ЄСПЛ у справі “Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства” (TolstoyMiloslavsky v. theUnitedKingdom) від 13.07.1995, заява № 18139/91, пункт 37). Під терміном “закон” слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам “доступності” та “передбачуваності”.

Таким чином, суд дійшов висновку, що норми Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” на відміну від норм Положення №2503-ХІІ, не лише звужують, а й фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Це не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було “встановлене законом”) не було “необхідним у демократичному суспільстві” у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції.

Крім того, суд звертає увагу, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження “нагальній суспільній потребі”, тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (рішення ЄСПЛ у справі “Svyato-MykhaylivskaParafiya v. Ukraine” від 14.06.2007). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (рішення ЄСПЛ у справі “GropperaAGandOthers v. Switzerland” від 28.03.1990).

Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Наведені положення законодавства не враховані відповідачем при прийнятті ним рішення від 24.06.2021 про відмову позивачу в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, викладеному (арк. справи 22-23).

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірність відмови у видачі паспорта у вигляді книжечки з підстав неподання документів до заяви, необхідних для видачі паспорта взамін втраченого.

Беручи до уваги вище наведене, суд приходить до переконання, що відмова відповідача, оформлена Рішенням про відмову у оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року від 24.06.2021 є протиправним та підлягає скасуванню, а позивачем обрано належний спосіб захисту своїх порушених прав саме шляхом зобов`язання відповідача видати та оформити новий паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, а тому позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , підлягає до задоволення у повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2 до Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасування рішення Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 24.06.2021 про відмову ОСОБА_2 у оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року.

Зобов`язати Кременецький районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 вересня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 );

- ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 );

відповідач: - Кременецький районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (місцезнаходження: вул, Драгоманова, 9, м. Кременець, Тернопільська область, 47001, код ЄДРПОУ: 37839038).

Головуючий суддя Мірінович У.А.