Рішення № 99756883, 15.09.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/9040/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

Позовні вимоги:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області по зменшенню мені, судді у відставці ОСОБА_1 , щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки ТУ ДСА України в Полтавської області № 02/854/2020 від 27 лютого 2020 року з 86 відсотків до 50 відсотків;

- зобов`язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України Полтавської області, здійснити мені, судді у відставці ОСОБА_1 , перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року у розмірі 86 відсотків від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 02/854/2020 від 27 лютого 2020 року.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

09.08.2021 ОСОБА_1 (надалі позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі відповідач; ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку та отримує довічне грошове утримання судді у відставці в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області. Відповідно до статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862 - ХІІ, з урахуванням рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05.01.2016, на час виходу у відставку йому було обчислено суддівську винагороду у розмірі 86% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/3809/20 від 19.10.2020 відповідачем проведений перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 у відставці з 18.02.2020. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці розрахований виходячи з 50% від розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. Позивач також вказував, що відповідачем не включено під час перерахунку його довічного грошового утримання спеціальний стаж: всього 10 років 1 місяць - на посаді слідчого. Вважаючи неправомірним рішення відповідача щодо зменшення відсотку від винагороди працюючого на відповідній посаді судді при перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання, позивач звернувся до суду.

03.09.2021 представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначив, що для нарахування та виплати позивачу довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% суддівської винагороди відсутні правові підстави, оскільки відповідно до положень статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання повинно виплачуватися позивачу в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Крім того, представник відповідача зазначив, що під час здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці враховано 13 років 06 днів. До стажу роботи на посаді судді не підлягають зарахуванню періоди роботи на посаді старшого слідчого відділу внутрішніх справ м. Лубни і району, заступника начальника відділу Лубенського міськрайонного відділу, начальника слідчого відділення, служба в органах податкової міліції.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі №440/3809/20 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04 березня 2020 року №45. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 18 лютого 2020 року виходячи із розміру суддівської винагороди, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавської області від 27 лютого 2020 року №02/854/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі №440/3809/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 18.02.2020, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області, у розмірі 50%.

Позивач 20.05.2021 звернувся зі заявою до ГУ ПФУ в Полтавській області, в якій просив здійснити перерахунок його щомісячного довічного грошового забезпечення із розрахунку 86 відсотків від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.

Листом від 22.06.2021 № 6007-4882/Ч-02/8-1600/21 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що на виконання рішення суду від 19.10.2020 по справі №4403809/20 ОСОБА_1 з 18.02.2020 було перераховано щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 56754,00грн., що становить 50% суддівської винагороди (113508грн.), зазначеної у довідці Територіального управління ДСА України в Полтавській області від 27 лютого 2020 року №02/854/2020 з урахуванням наявного стажу роботи на посаді судді 13 років 06 днів.

Вважаючи протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці під час перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, що підлягають правозастосуванню

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

В силу статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VI).

За приписами частини 1 статті 142 Закону №1402-VI, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 01.01.1954 року по 31.12.1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 01.01.1955 року по 31.12.1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VI).

Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частинами 4 та 5 статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

Разом з цим, "Прикінцевими та перехідними положеннями" Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI).

Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №1402-VIII, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI .

Законом України від 16.10.2019 року № 193-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019 року, було виключено зазначені вище п.п.22, 23 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII.

Відповідно до п.24 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних" положень Закону № 1402-VIII, розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у п.23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пунктом 25 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення п.25 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №1402-VIII зі змінами.

Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.6 ст.126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року №10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013).

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли 65-го віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII.

Висновки щодо правозастосування

Отже, після визнання неконституційними положень пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII позивач, як суддя у відставці, набув право на перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді.

Судом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі №440/3809/20 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04 березня 2020 року №45. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 18 лютого 2020 року виходячи із розміру суддівської винагороди, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавської області від 27.02.2020 року №02/854/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі №440/3809/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 18.02.2020, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області, у розмірі 50%, з урахуванням наявного стажу роботи судді 13 років та 6 днів.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язання провести перерахунок і виплату щомісячного довічного утримання судді у відставці в розмірі 86 відсотків від зазначеної у довідці суддівської винагороди, суд виходить із наступного.

Призначення позивачу довічного грошового утримання відбулося на підставі та у відповідності до статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (нині втратив чинність).

Ця норма передбачала, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Станом на час видачі ТУ ДСА в Полтавській області довідки від 27.02.2020 року №02/854/2020, звернення позивача з приводу перерахунку довічного грошового утримання та розгляду цієї справи, питання довічного грошового утримання судді у відставці регулюється частиною третьою статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, якою передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Суд вказує, що обидві норми, стара й нова, вживають щодо довічного грошового утримання судді у відставці термін "виплачується", а не "призначається". З огляду на це у суду немає підстав робити висновок про те, що відсоток розміру суддівської винагороди працюючого судді, з якого визначається сума довічного грошового утримання, є назавжди набутим позивачем в момент призначення довічного грошового утримання.

Термін "виплачується" вказує на застосування відсотку у розмірі, визначеному у відповідній редакції правової норми, що застосовується під час такої виплати.

З рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року остаточно втратила силу стаття 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI та нині діючою залишається стаття 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, якою передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі саме 50 відсотків суддівської винагороди працюючого судді.

Таким чином, наразі діє єдина для всіх суддів правова норма, що регулює виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, і вона передбачає 50 відсотків розміру винагороди працюючого судді зі збільшенням відсотку залежно від стажу.

Конституційний Суд України, визнавши такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами, Рішенням № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року, вказав, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Разом з тим, суд вважає помилковим розрахунок стажу позивача на посаді судді у розмірі повних 13 років під час здійснення перерахунку його довічного грошового утримання судді у відставці з 18.02.2020, та як наслідок обчислення розміру його щомісячного довічного грошового утримання з розрахунку 50% суддівської винагороди.

Аналіз норм Закону №1402-VIII дає підстави для висновку, що до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом, а для суддів, призначених чи обраних на посаду до набрання чинності цим Законом, - також стаж роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

На дату обрання позивача на посаду судді у листопаді 2002 діяв Закон України від 15.12.1992 №2862-ХІІ "Про статус суддів".

Частиною 1 статті 43 вказаного Закону (втратив чинність 01.01.2012) визначалося, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом 2 частини 4 статті 43 Закону України від 15.12.1992 №2862-ХІІ, доповненим згідно із Законом N 4015-12 від 24.02.94, передбачалося, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до здійсненого Лубенським міськрайонним судом Полтавської області розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи позивача, крім безпосередньо роботи суддею, включає в себе, стаж роботи: з 01.10.1992 по 05.04.1995 старшим слідчим відділу внутрішніх справ м. Лубни і району, з 05.04.1995 по 03.02.1998 заступником начальника відділу Лубенського міськрайонного відділу, начальник слідчого відділення, з 03.02.1998 по 01.06.1998 начальником слідчого відділу Лубенського міжрегіонального управління податкової міліції, з 01.06.1998 по 01.10.1999 начальником слідчого відділення податкової міліції, Лубенська міжрайонна ДПІ, з 01.10.1999 по 03.04.2000 в.о. начальника головного відділу, начальник слідчого відділення податкової міліції Лубенської ОДПІ, з 03.04.2000 по 11.07.2002 заступником начальника головного відділу, начальник слідчого відділення податкової міліції Лубенської ОДПІ, з 11.07.2002 по 01.11.2002 начальником слідчого відділення податкової міліції Лубенської ОДПІ.

Враховуючи наявність у позивача у період дії Закону України від 15.12.1992 №2862-ХІІ "Про статус суддів" стажу роботи на посаді судді не менше 10 років, позивач набув право на зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, також часу роботи на посаді старшого слідчого відділу внутрішніх справ м. Лубни і району з 01.10.1992 по 05.04.1995, заступника начальника відділу Лубенського міськрайонного відділу, начальника слідчого відділення з 05.04.1995 по 03.02.1998, начальника слідчого відділу Лубенського міжрегіонального управління податкової міліції з 03.02.1998 по 01.06.1998, начальника слідчого відділення податкової міліції, Лубенська міжрайонна ДПІ з 01.06.1998 по 01.10.1999, в.о. начальника головного відділу, начальник слідчого відділення податкової міліції Лубенської ОДПІ з 01.10.1999 по 03.04.2000, заступника начальника головного відділу, начальник слідчого відділення податкової міліції Лубенської ОДПІ з 03.04.2000 по 11.07.2002, начальником слідчого відділення податкової міліції Лубенської ОДПІ з 11.07.2002 по 01.11.2002, а саме 10 років 1 місяць.

Таким чином, з огляду на те, що позивач обраний суддею безстроково у період дії Закону України від 15.12.1992 №2862-ХІІ "Про статус суддів", частиною 1 статті 43 якого, визначалося, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, а абзацом 2 частини 4 статті 43 цього ж Закону передбачалася можливість зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, спеціального стажу також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Також, в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".

Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 559/443/17.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, періоду роботи на посаді слідчого, відповідно до приписів законодавства, яке діяло на час здійснення суддею відповідних повноважень, є неправомірним та не узгоджується із принципом правової визначеності.

Відомостями із трудової книжки, розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці підтверджено стаж позивача на посаді судді у розмірі повних 23 років.

Як вже було зазначено вище, чинним Законом №1402-VIII визначені інші вихідні дані для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме: щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII).

Отже стаж роботи позивача на посаді судді становить понад 20 років що, у свою чергу, надає йому право на щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 56 %, з яких: 50% - за стаж роботи на посаді судді 20 років; 6% (3 * 2) - за кожен рік на посаді судді понад 20 років.

Таким чином посилання позивача про перерахунок його довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 86% є необґрунтованим.

В той же час відповідачем протиправно здійснений перерахунок пенсії у розмірі 50% від суми суддівської винагороди, тобто у зменшеному розмірі, ніж того вимагає чинне законодавство, а тому суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 18.02.2020 у розмірі 56 відсотків суддівської винагороди з урахуванням 23 років 01 місяця та 6 днів стажу на посаді судді з урахуванням проведених виплат.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, за приписами частини 8 цієї статті, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У відповідності до зазначеної норми суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення всіх судових витрат на відповідача.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 295, пунктом 15 частини першої розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в частині перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 50% суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, починаючи з 18.02.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 18.02.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56% від суддівської винагороди, судді, працюючого на відповідній посаді з урахування стажу роботи 23 роки 01 місяць 6 днів, відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області №002/854/2020 від 27.02.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков