Рішення № 99756203, 20.09.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2021 р. № 400/3668/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання дій протиправними; скасування наказу від 09.10.2020 року № 11881-СГ; надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, -

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області щодо порушення строків розгляду заяви та виготовлення наказу № 11881-СГ від 09.10.2020 року;

- скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області від 09.10.2020 року № 11881-СГ “Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки”;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївської області надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки, розташованої в межах території Казанківської селищної ради села Весела Балка Баштанського району Миколаївської області за кадастровим номером № 4823681100:05:000:0069 орієнтованим розміром земельної ділянки площею 2 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог статтей 118, 123 Земельного кодексу України на протязі більше 10 місяців розглядав заяву позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки площею 2 га. Відповідач виніс спірний наказ формально, без перевірки наданих позивачем документів. Позивач не погоджується з вищезазначеним рішенням, вважає його незаконним і необґрунтованим, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою від 31.05.2021 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/3668/21 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання на 30.06.2021 року.

23.06.2021 року за вх. № 3381/21/06-25 до Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що відсутність у місячний строк дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивованої відмови у його наданні не має наслідком порушення прав особи, зацікавленої в отриманні земельної ділянки у власність, а навпаки породжує право замовити розроблення документації із землеустрою. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області від 09.10.2020 року № 11881-СГ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, оскільки позивачем не дотримано вимог ст. 118 ЗК України, а саме не зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Також вказав, що в зв`язку з прийняттям змін до Земельного кодексу, які набрали чинності 27.05.2021 року, передбачено, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах територіальних громад. З дня набрання чинності п.24 розділу Х «Перехідних положень» ЗК України до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Судове засідання, призначене на 30.06.2021 року, відкладено на 07.07.2021 року.

Представники сторін в судове засідання, призначене на 07.07.2021 року, не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

На підставі ч.9 ст. 205 КАС України здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, ознайомившись з заявами учасників справи по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 07 липня 2020 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області із клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки, розташованої в межах території Казанківської селищної ради села Весела Балка Баштанського району Миколаївської області за кадастровим номером № 4823681100:05:000:0069 орієнтованим розміром земельної ділянки площею 2 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

До заяви позивачем було додано викопіювання з публічної кадастрової карти (плану), копію паспорту, копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївської області листом від 12.05.2021 року відповідач надіслало позивачу наказ № 11881-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав того, що ОСОБА_1 необхідно уточнити назву адміністративно-територіальної одиниці, де розташована бажана земельна ділянка.

Не погодившись з прийнятим Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївської області наказом від 09.10.2020 року № 11881-СГ, позивач оскаржив рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані Конституцією України, Земельним кодексом України (надалі - ЗК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 118 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 7 статті 116 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У відповідності до ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що такими встановлені підстави, порядок та строки передачі земельної ділянки у власність громадян. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність. За результатами розгляду поданих заяв визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень - надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову.

При цьому, встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року (справа № 545/808/17), від 20 вересня 2018 року (справа 804/5597/15), від 23 листопада 2018 року (справа 296/10121/17).

При цьому, Земельним кодексом України визначено чіткий алгоритм розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл.

Як видно з матеріалів справи, наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області від 09.10.2020 року № 11881-СГ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, у зв`язку з не дотриманням вимог ст. 118 ЗК України, а саме не зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, що відповідачем не заперечується.

Як свідчить оскаржуваний наказ відповідача від 09.10.2020 року № 11881-СГ та відзив на позовну заяву, передбачена статтею 118 Земельного кодексу України підстава для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутня, що є підставою для скасування оскаржуваного наказу

Крім того, як встановлено судом раніше 07 липня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області із клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки, розташованої в межах території Казанківської селищної ради села Весела Балка Баштанського району Миколаївської області за кадастровим номером № 4823681100:05:000:0069 орієнтованим розміром земельної ділянки площею 2 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Разом з тим, наказ № 11881-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» відповідачем прийнято лише 09 жовтня 2020 року.

Таким чином, відповідачем вказане рішення прийнято понад встановлений місячний строк з дня реєстрації клопотання, чим допустив протиправну бездіяльність, тому суд вважає за необхідне позовну вимогу про визнання протиправними дії щодо порушення строків розгляду заяви та виготовлення наказу № 11881-СГ від 09.10.2020 року задовольнити.

Окрім того, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що в разі неотримання дозволу або відмову про надання дозволу у місячний строк позивач не був позбавлений права замовити розроблення документації із землеустрою, оскільки це право позивача не звільняє суб`єкта владних повноважень-відповідача у справі діяти відповідно до вимог чинного законодавства та прийняти рішення в місячний строк до 07.08.2020 року.

Щодо позовної вимоги про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки, розташованої в межах території Казанківської селищної ради села весела Балка Баштанського району Миколаївської області за кадастровим номером № 4823681100:05:000:0069 орієнтованим розміром земельної ділянки площею 2 га, із цільовим призначенням- для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.

Пунктом 24 розділу Х «Перехідних положень» Земельного Кодексу України, які внесені на підставі Закону України № 1423 від 28.04.2021 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", який набрав чинності 27.05.2021 року передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Отже, з 27.05.2021 року у Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області відсутні уже повноваження щодо розпорядження землями державної власності та наданні дозволу, оскільки з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад та повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою належить сільським радам, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 77, 78, 139, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 39825404) про визнання дій протиправними; скасування наказу від 09.10.2020 року № 11881-СГ; надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо порушення строків розгляду заяви ОСОБА_1 та виготовлення наказу № 11881-СГ від 09.10.2020 року.

Скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 11885-СГ від 09.10.2020 року.

В частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки, розташованої в межах території Казанківської селищної ради села Весела Балка Баштанського району Миколаївської області за кадастровим номером № 4823681100:05:000:0069 орієнтованим розміром земельної ділянки площею 2 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 39825404) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 20.09.2021 року.

Суддя Г.В. Лебедєва