Рішення № 99756185, 21.09.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2021 р. № 400/1142/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2020 року № 00016000901, -

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській област № 00016000901 від 01.12.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Миколаївській області проведено фактичну перевірку позивача, за результатами якої складено акт №985/14-29-09-01/ НОМЕР_1 від 11.11.2020 року, яким встановлено порушення позивачем вимог ст. 11 Закону України від 06 липня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального» а саме: зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка та ст.15 Закону №481, а саме: реалізація алкогольних напоїв без наявності дозвільних документів (ліцензії) на такий вид діяльності. На підставі висновків акту перевірки, у зв`язку із встановленими порушеннями, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.12.2020 року № 00016000901. Позивач не погоджується з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, вважає його незаконним і необґрунтованим та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.12.2020 року № 00016000901, оскільки позивачу 17.12.2018 року було видано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 14050308201801013 строком дії з 21.12.2018 року до 21.12.2019 року. Таким чином, факт реалізації алкогольних напоїв 31.12.2019 року за відсутності відповідної ліцензії не відповідає дійсності. Крім того, представниками відповідача при здійсненні перевірки були знайдені прозорі пляшки з рідиною, про що зазначено в акті, також особами, які здійснювали перевірку, було зазначено, що це була горілка саме 40 % об., хоча ніяких етикеток на пляшках не було, щоб можливо було передбачати яка саме це рідина, жодних технічних або інших можливих засобів для визначення якості та назви цієї рідини не проводилось, експертиз зроблено не було, відеозапис при перевірці не проводився. До того ж частина пляшок були порожніми. Яким чином представники відповідача визначили, що у пляшках горілка не відомо, інших доказів відповідач не надав на запит возивача. Вказала, що ці пляшки не належать платнику податків ФОП ОСОБА_1 , вони були знайдені на робочому місці продавчині, яка там працює вже довгий час, та пляшки використовувала для відстою води для поливання квітів, на випадок відключення водопостачання тощо, про що вона зазначала, але її пояснення не були зафіксовані, їм не надано відповідної оцінки, проігноровані з боку осіб, які здійснювали перевірку. Також, вказала, що в наказі на проведення перевірки від 04.11.2020 року відсутня підстава для проведення перевірки, що є порушенням вимог п.80.2 ст. 80 ПК України. Разом з тим, при проведенні перевірки представниками відповідача було вручено лише копію наказу про проведення перевірки, ані направлення на проведення такої перевірки, ані службових посвідчень представники відповідача не пред`явили, а тому у позивача не було можливості скористатись своїм правом з`ясувати осіб, які проводили перевірку, їх дані, чи співпадають ті особи з тими, які зазначені в направленні на перевірку, яка взагалі мета перевірки об`єкту діяльності, причини для її проведення тощо.

Ухвалою суду від 02.03.2021 року позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

10.03.2021 року за вх. №4853 через канцелярію суду від позивача до суду надійшла заява щодо усунення недоліків позовної заяви разом із доказами доплати судового збору.

Ухвалою від 15.03.2021 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/1142/21 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом)сторін та призначив судове засідання на 07.04.2021 року.

06.04.2021 року за вх. № 7077 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ГУ ДПС у Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, контролюючий орган посилаючись на висновки акту №985/14-29-09-01/ НОМЕР_1 від 11.11.2020 року про результати фактичної перевірки позивача, зазначив, що перевіркою встановлено факт зберігання 11 пляшок горілки в об`ємі 1 л, 40% об., без етикетки із зазначенням назви продукції, виробника, без марок акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги п. 11 Закону №481. Також, в пояснені ОСОБА_2 , (представник ФОП ОСОБА_1 ) підтверджує факт зберігання саме горілки, 40% об. у пляшках, без марок акцизного податку встановленого зразка. Щодо твердження позивача, що зазначені пляшки реалізовувались зі скляного бутля об`ємом 10 л. горілки «Diamond», на які позивачем були надані відповідні документи, а саме: видаткова накладна та квитанції, не має жодних підтверджень та не передбачено ніяким законодавством щодо можливості реалізовувати алкогольні напої в інші ємності. Вказав, що неможливо встановити той факт, що в цих пляшках була саме ця горілка «Diamond», на яку були надані відповідні підтверджуючі документи. Абзацом 19 частини другої статті 17 Закону №481 встановлено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17 000,00 гривень. Таким чином, зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка є підставою для застосування до суб`єктів господарювання штрафних (фінансових) санкцій, при цьому, обов`язковою кваліфікуючою ознакою для застосування фінансових санкцій є саме зберігання алкогольних напоїв, незалежно від джерела походження цих товарів та їх належності особі та незалежно від причин, з яких марка акцизного податку була відсутня безпосередньо на пляшці алкогольного напою. Також вказав, що частиною 20 статті 15 Закону №481 встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. В свою чергу, перевіркою встановлено, що видана позивачу ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №14050308201801013 від 17.12.2018 року закінчилася 20.12.2019 року. В свою чергу, у період відсутності відповідних ліцензій 21.12.2019 року суб`єкт господарювання здійснював реалізацію алкогольних напоїв, без наявної відповідної діючої ліцензії, чим порушила вимоги ст.15 Закону №481. Факт реалізації алкогольних напоїв без наявності відповідних ліцензій на такий вид діяльності підтверджується додатком Z-звітом від 21.12.2019 року №1454. Враховуючи зазначене порушення, контролюючим органом, на підставі абз.6 ст.17 Закону №481 застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17 000,00 грн. Вказав, що за змістом п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами- лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. З аналізу норм п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України вбачається, що в даному підпункту поєднано дві окремі підстави для призначення проведення фактичної перевірки, а саме: першою підставою є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами- лічильниками; другою (самостійно, незалежною від першої) підставою є здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Як вбачається з наказу №146 від 04.11.2020 року, в основу проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , ГУ ДПС у Миколаївській області вказано 80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, а саме, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах, пального. Щодо нібито не пред`явлення перевіряючими направлення на перевірку та службових посвідчень вказав, що непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Позивач же допустив посадових осіб до перевірки, що повністю спростовує його твердження.

Судове засідання, призначене на 07.04.2021 року, відкладено на 29.04.2021 року.

Ухвалою від 29.04.2021 року суд вирішив подальший розгляд справи за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2020 року № 00016000901, проводити в порядку загального позовного провадження та призначив по справі підготовче засідання на 02 червня 2021 року.

31.05.2021 року за вх. № 11713 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій вона вказала, що представниками відповідача при здійсненні перевірки були знайдені прозорі пляшки з рідиною, про що зазначено в акті, також особами, які здійснювали перевірку, було зазначено, що це була горілка саме 40 % об., хоча ніяких етикеток на пляшках не було, щоб можливо було передбачати яка саме це рідина, жодних технічних або інших можливих засобів для визначення якості та назви цієї рідини не проводилось, експертиз зроблено не було, відеозапис при перевірні не проводився. До того ж частина пляшок були порожніми. Яким чином представники відповідача визначили, що у пляшках горілка не відомо. Вважає, що це є недостатнім аргументом для ідентифікації рідини, як алкогольного напою, враховуючи, що суб`єкт господарювання, на який покладено відповідальність за незаконне зберігання алкогольного напою без марок акцизного податку, заперечує той факт, що ця рідина є алкогольним напоєм. Відповідач у відзиві посилається на той факт, що представником позивача були надані письмові пояснення, в яких він сам визнає порушення, але це не відповідає дійсності, оскільки представник відповідача (інспектор, який проводив перевірку) сам продиктував текст пояснень представнику позивачки. Крім цього, відповідач не врахував, що позивач не є субєктом підприємницької діяльності, який здійснює зберігання алкогольних напоїв і відповідно - не має нести відповідальності за даний вид порушення, оскільки згідно ч. 38 ст. 15 Закону № 481/95-ВР зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру. У даному випадку бар позивача, в якому здійснювалася торгівля алкогольними напоями, за своїм цільовим призначенням є місцем реалізації. При цьому, даний бар не є місцем зберігання алкогольних напоїв, оскільки в ньому безпосередньо здійснюється роздрібна торгівляалкогольними напоями, шо не підпадає під ознаки місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, тому не потребує внесення до Єдиного реєстру.

Ухвалою від 02.06.2021 року суд замінив первісного відповідача по справі № 400/1142/21 - Головне управління ДПС у Миколаївській області належним - Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 44104027).

Ухвалою від 02.06.2021 року суд продовжив шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі №400/1142/21 на тридцять днів та відклав підготовче засідання по даній адміністративній справі на 23.06.2021 року.

Ухвалою від 23.06.2021 року суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2020 року № 00016000901 та призначив справу № 400/1142/21 до судового розгляду по суті на 07 липня 2021 року.

В судовому засіданні 07.07.2021 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 07.07.2021 року, не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

У судовому засіданні, призначеному на 07.07.2021 року, представник фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заявив про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд клопотання представника позивача задовольнив та на підставі частини 9 статті 205 КАС України, здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, ознайомившись з заявами учасників справи по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 04.11.2020 року №149/14-29-01-04-31, №150/14-29-01-04-31, виданих Головним управлінням ДПС у Миколаївській області, на підставі наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 04.11.2020 року №146, посадовими особами Головного управління ДПС у Миколаївській області, а саме головним державним ревізор-інспектором відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Миколаївській області Масюком А. та головним державним ревізор-інспектором відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Миколаївській області Єфимчуком О. проведено фактичну перевірку кафе, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить суб`єкту господарювання ФОП ОСОБА_1 з метою здійснення контролю за дотриманням платниками податків законодавства в частині виробництва, обліку, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів.

Перевірка проведена в присутності представника ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

За результатами вказаної вище перевірки головним управлінням ДПС у Миколаївській області складено акт №985/14-29-09-01/ НОМЕР_1 від 11.11.2020 року фактичної перевірки позивача з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, пальним, яким встановлено, зокрема, порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:

- ст. 11 Закону України від 06 липня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального» а саме: зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка;

- ст.15 Закону №481, а саме: реалізація алкогольних напоїв без наявності дозвільних документів (ліцензії) на такий вид діяльності.

На підставі акта перевірки №985/14-29-09-01/ НОМЕР_1 від 11.11.2020 року, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00016000901 від 01.12.2020 року, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені в розмірі 34000,00 грн.

Не погодившись з прийнятим Головним управлінням ДПС у Миколаївській області податковим повідомленням-рішеннями № 00016000901 від 01.12.2020 року, позивач оскаржила вказане рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до підпунктів 21.1.1 - 21.1.5 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Приписами пункту 16.1.9 статті 16 Податкового кодексу України визначено обов`язки платника податків, серед яких, зокрема, не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

Згідно з п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених пп. пп. 80.2.1 - 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Тобто, існування хоча б однієї з обставин, передбачених вказаними положеннями ПК України, наділяє контролюючий орган правом на проведення фактичної перевірки.

Статтею 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- 80.2.1 - у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

- 80.2.2 - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- 80.2.3 - письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- 80.2.4 - неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- 80.2.5 - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

- 80.2.6 - у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

- 80.2.7 - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

З вищевикладених норм вбачається, що податковий орган не попереджає платника податків про проведення фактичної перевірки, однак, перед її проведенням має платнику податків пред`явити направлення на проведення такої перевірки та копію наказу про проведення перевірки, які містять відповідну інформацію, а також службові посвідчення осіб, які направлені на проведення такої перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Отже, вказаною нормою права визначено як перелік документів, за умови пред`явлення яких посадові особи контролюючого органу можуть почати проведення перевірки, так і наслідки непред`явлення таких документів посадовими особами контролюючого органу платнику податку перед початком перевірки.

Щодо тверджень позивача про те, що перевіряючими не було предявлено направлень на перевірку, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 04 листопада 2020 року в.о. начальника Головного управління ДПС в Миколаївській області Прокоф`євим Д. було прийнято наказ №146 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , яким наказано провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_1 , тривалістю 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2019 року по момент закінчення перевірки з метою здійснення контролю за дотриманням платниками податків законодавства в частині виробництва, обліку, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів.

Посадовими особами відповідача здійснено вихід за адресою здійсненя діяльності ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідачем було зазначено, що посадовими особами відповідача 05.11.2020 року було вручено копію наказу № 146 від 04.11.2020 року, направлення на перевірку від 04.11.2020 року №№149/14-29-07-10, 150/14-29-07-10 та службові посвідчення представнику ФОП ОСОБА_1 за довіреністю - Дехтяру Олегу Вячеславовичу, що підтверджується його власноручним підписом у направленнях на перевірку.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність факту вручення представнику позивача під час перевірки направлень на перевірку та службових посвідчень.

Щодо тверджень позивача про невідповідність спірного наказу, оскільки, на її думку, в ньому не зазначені підстави для її проведення, які передбачені у п.80.2 ст.80 ПК України, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наказу від 04.11.2020 року № 146, в якості передбаченої законом підстави наведені п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, а саме: з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Приписами підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Таким чином, предметом призначеної на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактичної перевірки можуть бути виключно у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

ФОП ОСОБА_1 стверджує про невідповідність спірного наказу, оскільки, на її думку, в ньому не зазначені підстави для її проведення, які передбачені у п.80.2 ст.80 ПК України.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, спірний наказ про проведення перевірки видано на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Мета перевірки – здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання спирту етилового платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Разом з тим, зі змісту пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України видно, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною підставою для прийняття керівником контролюючого органу наказу про проведення фактичної перевірки.

У свою чергу, для вирішення питання щодо здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, слід перевірити, якими функціями, відповідно до законодавства, наділений податковий орган у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до підпункту 19-1.1.14 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.

Таким чином, контролюючий орган наділеній повноваженнями проводити фактичні перевірки за наявності передбачених законом обставин, зокрема, у разі здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального щодо дотримання платником податків законодавства під час здійснення господарської діяльності у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, в тому числі і пального.

Крім того, відповідно до приписів частини першої статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Таким чином, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

У постанові Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі №805/3809/16-а (п.п.37-38) підтверджено позицію, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у Миколаївській області мало право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством, у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів та рішення керівника контролюючого органу.

Судом встановлено, що оскаржуваний наказ містить дату його видачі 04.11.2020 року, найменування контролюючого органу Головне управління ДПС в Миколаївській області, найменування та реквізити суб`єкта, який перевіряється, - ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), адресу господарського об`єкту, вид перевірки - фактична, підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, - п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, дату початку перевірки - з 05.11.2020 року, тривалість перевірки - 10 діб, період діяльності, який буде перевірятися, - з 01.01.2019 року по дату закінчення фактичної перевірки.

Крім того, даний наказ підписаний в.о. начальника Головного управління ДПС в Миколаївській області та скріплений печаткою контролюючого органу.

Таким чином, оскаржуваний наказ про проведення фактичної перевірки відповідає вимогам, встановленим ПК України, був прийнятий без порушення визначеної чинним законодавством процедури призначення фактичної перевірки та за наявності передбаченої ПК України підстави для її проведення.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що видання керівником відповідача наказу про призначення перевірки не створює небезпеки інтересам позивача, оскільки сам по собі факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Тобто не зазначення в наказі конкретних підстав для проведення фактичної перевірки не є підставою для визнання його протиправним.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 року у справі № 460/1239/19 в якій зазначено, що не зазначення підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки, відповідно до п.п.81.1 ст.81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посадовими особами податкового органу пред`явлено уповноваженій особі позивача направлення на перевірку та копію наказу про проведення фактичної перевірки, в яких зазначено дату видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта який перевіряється, мета, вид (фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку, отже, відповідачем повною мірою дотримано вимоги чинного законодавства щодо прийняття наказу про проведення фактичної перевірки позивача та безпосередньо щодо проведення такої перевірки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, видавши наказ про проведення перевірки стосовно позивача та провівши перевірку, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Податковим кодексом України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано.

Щодо порушення позивачем ст. 15 Закону України від 06 липня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального», суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 1 Закону України № 481 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) ліцензія (спеціальний дозвіл) документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до положень статті 15 Закону №481/95-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (ч. 29 ст. 15 Закону України № 481).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України № 481 за порушення норм нього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно з абз. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України № 481, до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкцій у вигляді штрафів у разі, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків передбачених цим Законом) 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не меньше 17000,00 гривень.

Судом встановлено, що 17.12.2018 року фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 було видано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 14050308201801013 строком дії з 21.12.2018 року до 21.12.2019 року.

Так, при проведенні перевірки контролюючим органом встановлено, що у період відсутності відповідної ліцензії, а саме 21.12.2019 року ФОП ОСОБА_1 здійснювала реалізацію алкогольних напоїв, чим порушила вимоги ст. 15 Закону України № 481.

Вважаючи, що позивач 21.12.2019 року не мала права реалізовувати підакцизні товари, визначені вказаними ліцензіями, у зв`язку із закінченням терміну дії ліцензій, відповідач застосував до нього штраф.

Тобто, визначальним фактором для правильного вирішення даної справи є встановлення строку дії вказаної ліцензії, отриманої позивачем.

Порядок отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями врегульований ст. 15 Закону України № 481.

Згідно із положеннями Закону №481/95-ВР строк дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видається повноваженим органом на один рік. При цьому, на бланку ліцензії, на лицьовому боці зазначається, серед іншого її термін дії.

Законодавець у Цивільному кодексі України виокремлює як поняття «строку», так і «терміну», які не є тотожними.

Так, відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. При цьому під терміном слід розуміти певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із наведеними положеннями Закону № 481/95-ВР вживається поняття «термін дії ліцензії» на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, який, відповідно до частини другої статті 252 Цивільного кодексу України, визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як встановлено судом раніше, ГУ ДПС в Миколаївській області 17.12.2018 року видало позивачу ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, терміном дії з 21.12.2018 року до 21.12.2019 року.

Отже, термін дії вказаної ліцензії був встановлений контролюючим органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення. При цьому дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв`язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що строк дії дозвільного документа, протягом якого суб`єкт може провадити відповідну господарську діяльність, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку, який визначений у спеціальному дозволі, тобто о 23:59 годині останнього дня визначеного строку.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №815/4128/16, від 25.04.2018 року №815/4720/16.

Таким чином, здійснений позивачем 21.12.2019 року роздрібний продаж алкогольних напоїв в останній день чинності ліцензій - 21.12.2019 року - є правомірним, оскільки вчинений у межах строку дії ліцензій, а тому оскаржуване рішення в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо порушення позивачем ст. 11 Закону України від 06 липня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами", алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до ст. 16 Закону № 481 контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Податковим законодавством визначено, що однією з функцій контролюючого органу є здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контролю за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (пп.19-1.1.14 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України), а також здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пп.19-1.1.16 п.19-1.1 ст.19 ПК України).

Відповідно до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.п 14.1.107 п.14.1 ст.14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Підпунктом 14.1.109 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Відповідно до п.п.14.1.265 п.14.1 ст.14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України № 481 за порушення норм нього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно з абз. 19 ч. 2 ст. 17 Закону України № 481, до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкцій у вигляді штрафів у разі, виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Відповідно до п.п. 226.1, 226.2, 226.3, 226.5, 226.6, 226.7, 226.10, 226.9, 226.14 ст.226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється.

Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Згідно з п. 228.9. ст.228 ПК України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігуспирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19.12.1995 алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Як вбачається з акту фактичної перевірки №985/14-29-09-01/ НОМЕР_1 від 11.11.2020 року, під час перевірки встановлено порушення позивачем ст.11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме факт зберігання 11 пляшок горілки в об`ємі 1 л, 40% об., без етикетки із зазначенням назви продукції, виробника, без марок акцизного податку встановленого зразка.

Як стверджує позивач у своєму позові, що ці пляшки не належать платнику податків ФОП ОСОБА_1 , вони були знайдені на робочому місці продавчині, яка там працює вже довгий час, та пляшки використовувала для відстою води для поливання квітів, на випадок відключення водопостачання тощо.

Разом з тим, з матеріалів перевірки, а саме пояснень представника ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_2 підтвердив факт зберігання горілки у пляшках без марок акцизного податку, у вказаних пляшках зберігалася саме горілка «Diamond», злита з скляного бутля об`ємом 10 л. горілки «Diamond», на які позивачем були надані відповідні документи, а саме: видаткова накладна та квитанції.

Суд зауважує, що ані до перевірки, ані до суду позивачем не надано доказів на підтвердження того, що у вказаних пляшках без етикетки із зазначенням назви продукції, виробника, без марок акцизного податку встановленого зразка зберігалася саме горілка «Diamond», на яку у позивача були надані відповідні підтверджуючі документи.

Крім того, чинним законодавством не передбачено можливості реалізовувати алкогольні напої з іншої ємності.

Оскільки під час проведення фактичної перевірки предстаником позивача визнавався факт того, що в пляшках знаходиться горілка, то суд вважає, що у контролюючого органу не було необхідності у проведенні експертизи вмісту ємностей.

Допитаний в якості свідка представник ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 , який був присутній під час перевірки, повідомив, що текст пояснень від 05.11.2020 року ним написано під диктовку представника відповідача - інспектора, який проводив перевірку.

Разом з тим, жодних доказів на підтвердження вказаного ані свідком, ані позивачем суду не надано, жодних звернень або скарг на дії інспектора до суду не надано.

Суд критично ставиться до тверджень позивача про тиск з боку ревізорів. По-перше, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність. Якщо позивач обрала видом діяльності підприємництво, то повинна передбачити ризики. По-друге, посилаючись на тиск жодних доказів на підтвердження вказаного ані свідком, ані позивачем суду не надано, жодних звернень або скарг на дії інспектора до суду не надано.

Тобто позивач жодним чином не довела обґрунтованість власного аргументу.

В свою чергу, не зміг пояснити, що це були за пляшки і навіщо вони зберігались за барною стійкою.

Разом з тим, відповідачем до суду надано фото, відповідно до якого встановлено зберігання горілки у пляшках без марок акцизного податку, а саме 11 пляшок горілки, без етикетки із зазначенням назви продукції, виробника, без марок акцизного податку встановленого зразка. Лише деякі із них мали етикетки з назвою "Перепелка".

Суд не знаходить підстав у цьому випадку погодитися з позивачкою та задоволенню позову в цій частині.

Суд зазначає, що зберігання та реалізація алкогольної продукції без марок акцизного податку заборонена законом, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення в цій частині є правомірним.

Як слідує з розрахунку штрафної санкції, згідно з податковим повідомленням-рішенням № 00016000901 від 01.12.2020 року до позивача було застосовано штраф на загальну суму 34000 грн, тобто сукупно по 17000 грн за кожне порушення щодо зберігання алкогольної продукції без марок акцизного податку та щодо реалізація алкогольних напоїв без наявності дозвільних документів (ліцензії) на такий вид діяльності.

Враховуючи ту обставину, що факт зберігання в магазині позивача алкогольних напоїв без марок акцизного податку знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду справи, вказане порушення ФОП ОСОБА_1 не спростоване, тому суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 00016000901 від 01.12.2020 року в частині застосування до позивача штрафу на суму 17000 грн. є правомірним, а в решті суми штрафу, що становить 17000 грн, підлягає скасуванню, як протиправне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

У відповідності до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 44104027) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області № 00016000901 від 01.12.2020 року - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області № 00016000901 від 01.12.2020 року в частині застосування штрафу в сумі 17000 грн. за порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України від 06 липня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального» а саме реалізацію алкогольних напоїв без наявності дозвільних документів (ліцензії) на такий вид діяльності.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 44104027) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 21.09.2021 року.

Суддя Г.В. Лебедєва