Рішення № 99755927, 17.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/9659/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2021 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною відповіді Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами :

- визнати відповідь № 33/34-1403 від 7 червня 2021 року Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» (м. Львів, вул. Замарстинівська, 233, код ЄДРПОУ 08734210) - протиправною;

- зобов`язати Державну установу «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» (м. Львів, вул. Замарстинівська, 233, код ЄДРПОУ 08734210) надати на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та/або на адресу АДРЕСА_1 завірену належним чином копію аркушів заповнених станом на 31.05.2021 медичної карти амбулаторного хворого № 4559 (форма № 025/о), яка була заведена на ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до відповідача із заявою про надання інформації, однак Державна установа «ТМО МВС України по Львівській області» не виконала вимоги ст. ст. 19, 40, 68 Конституції України, ст. ст. 1, 22-24 Закону України «Про доступ до публічної інформації», тому що відмовила у наданні потрібної інформації та не повідомила про право на оскарження відповіді № 33/34-1403 від 07 червня 2021 року. Зауважує, що критично сприймає пропозицію щодо надання можливості самостійно сканувати (фотографувати) у приміщенні Державної установи «ТМО МВС України по Львівській області», ба більше того використовувати власні технічні засоби. Стверджує, що пропозиція у вигляді - прибувати до Державної установи «ТМО МВС України по Львівській області» за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 233 як спосіб ознайомлення з інформацією, а саме надання копій документів чи ознайомлення з ними за місцем знаходження розпорядника, є таким, що ускладнює доступ до інформації, а також є порушенням гарантії максимального спрощення процедури її одержання.

Відтак позивач вважає, що ненадання неналежної відповіді на запитувану інформацію є протиправною, оскільки відповідачем допущено протиправні дії, які суперечить вимогам чинного законодавства України і порушує право на отримання інформації.

Ухвалою суду від 18.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

У поданому суду відзиві відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. По суті позовних вимог вказує, що на вище згаданий запит керівництвом ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» було підготовлено відповідь № 33/34 - 1403 від 07.06.2021, де було чітко зазначено, що Закон N 2939-VI не вимагає від розпорядника інформації здійснювати сканування (переведення в електронну форму) документів, які запитуються, навіть на вимогу запитувача. Крім цього позивачу було запропоновано надати копії відповідних документів у паперовій формі або надати можливість для їх самостійного сканування (фотографування) у приміщенні ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» (з використанням власних технічних засобів), оскільки відповідь на публічну інформацію надається в тій формі, в якій вона зберігається в розпорядника, а саме, медична картка амбулаторного хворого № 4559 (форма № 025/о) в установі зберігається в паперовій формі, сам документ об`ємний (39 сторінок, не. враховуючи результатів аналізів, додаткових обстежень та інших документів) і відповідно здійснювати сканування (переведення в електронну форму) документів, які запитуються позивачем, для установи надмірна і складна вимога, оскільки відсутнє відповідне технічне обладнання. Також позивача було повідомлено, що Закон N 2939-VI не зобов`язує розпорядників інформації завіряти копії документів, які надаються у відповіді на запит. При наданні відповіді ОСОБА_1 на запит для отримання публічної інформації керівництво ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» керувалось нормами Закону N 2939-VI та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» (далі - Постанова Пленуму), а також Методичними рекомендаціями щодо практичного застосування положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» Департаменту охорони здоров`я та реабілітації МВС України від 31.05.2021 №23780/33 - 2021. А саме, в п. 11.2 Постанови Пленуму зазначено, що аналіз частини другої статті 34 Конституції України та частини другої статті 7 Закону N 2657- XII свідчить, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну. У разі якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена. Оскільки в Державній установі «ТМО МВС України по Львівській області» переведення в електронну форму (сканованні) документів є технічно неможливим, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі не є обов`язковою, відповідно і установою не була задоволена. Крім цього, в абз. 4 п. 10.2 Постанови Пленуму зазначено, що Закон N 2939-V1 не вимагає від розпорядника завіряти копії документа, що надається у відповідь на інформаційний запит. Проте необхідно враховувати, що розпорядник інформації зобов`язаний надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (пункт 6 частини першої статті 14 Закону N 2939-VI), на що і було вказано позивачу у відповіді на запит

Представник позивача подав суду відповідь на відзив, в якому вказав, що Прокуратура як державний орган і суб`єкт владних повноважень є розпорядником такої інформації. Таким чином вважає, що бездіяльність Львівської обласної прокуратури та Львівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області, що пов`язана з розглядом відповідного запиту випливають зі здійснення публічно- владної управлінської функції. При цьому чинним законодавством не встановлено винятків, які б давали підстави для протилежного висновку щодо правової природи зазначених дій або бездіяльності, а тому спори за скаргами на них є публічно-правовими. Отже, виходячи з вище наведеного вважає, що заявлені позивачем вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Вказує, що аналогічна правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного суду від 8 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18. Зазначає, що вказана відповідь №09-4471-21 від 16.01.2021 на адресу представника позивача адвоката Стеця Р.Я. не надходила, жодних підтверджуючих документів відправлення (сторінки вихідної кореспонденції, фіскального чеку ПАТ «УКРПОШТА» з зазначенням номеру трекеру поштового відправлення) відповідач до відзиву не долучив, а тому немає реальних підстав вважати, що відповідь на адвокатський запит була надіслана.

Позивач подав клопотання про повернення відзиву у зв`язку з відсутнім підтвердженням повноважень підписанта такого.

Відповідач подав суду заперечення на клопотання та докази про покладення тимчасового виконання обов`язків представника відповідача.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановлено

31.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» із запитом від 31.05.2021 з проханням надати на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та на адресу АДРЕСА_1 завірену належним чином копію аркушів заповнених станом на 31.05.2021 медичної карти амбулаторного хворого № 4559 (форма № 025/о), яка була заведена на ОСОБА_1 .

Листом Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» № 33/34-1403 «Про наслідки розгляду запиту» від 07.06.2021 позивача повідомлено, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» не вимагає від розпорядника інформації здійснювати сканування (переведення в електронну форму) документів, які запитуються, навіть на вимогу запитувача. Пропонуємо Вам надати копії відповідних документів у паперовій формі або надамо можливість для їх самостійного сканування (фотографування) у приміщенні Державної установи «ТМО МВС України по Львівській області» (з використанням власних технічних засобів), оскільки відповідь на публічну інформацію надається в тій формі, в якій вона зберігається в розпорядника, а саме, медична картка № 025/о в установі зберігається в паперовій формі. Крім того, Закон України «Про доступ до публічної інформації» не зобов`язує завіряти копію документа, яка надається у відповідь на запит.

Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправні дій щодо неналежного розгляду запиту тому звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим ст. 34 Конституції України, яка, у свою чергу, ґрунтується на положеннях ст. 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, ст. 19 Загальної декларації прав людини, ст. 18 та 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Відносини, пов`язані з розглядом запитів до публічної інформації, регулюються Конституцією України, ЗУ "Про доступ до публічної інформації", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно ст. 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 2 ЗУ "Про інформацію" основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Закон України "Про доступ до публічної інформації", визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Під запитом на інформацію розуміється, прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Згідно ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно ст. 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у ст. 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками є суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача щодо отримання публічної інформації та просив таку надати на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та на адресу АДРЕСА_1 .

Відповідно п. 1 ч. 5 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що запит на інформацію має містити, зокрема, ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є.

Розділовий сурядний сполучник "або", який вживається у нормі п. 1 ч. 5 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" при мовному її тлумаченні, дає підстави вважати, що поєднані у тексті правової норми елементи запиту, зокрема, "поштова адреса" та "адреса електронної пошти" (за її наявності) є "рівноправними" складовими запиту. Тому, закон надає запитувачу інформації право зазначити у запиті альтернативно або його поштову адресу, або адресу електронної пошти. При цьому, зазначення у запиті обох адрес не є підставою для виникнення у відповідача обов`язку направити відповідь на запит і на поштову, і на електронну адресу запитувача, оскільки за умови "рівноправності" обох способів отримання інформації таке буде свідчити про подвійне виконання обов`язку про надання інформації за одним запитом.

Суд звертає увагу на роз`яснення, що надані у п. 11.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" де зазначено, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну.

У разі якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена.

У п. 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 10 роз`яснено: "частиною п`ятою ст. 19 ЗУ "Про доступ до публічної інформації", зокрема, передбачено можливість зазначення у запиті лише електронної адреси. Це свідчить про можливість обрання виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання відповіді на запит тільки на електронну адресу.

У разі якщо запитувач просить надати відповідь на електронну адресу, розпорядник інформації повинен з дотриманням вимог діловодства оформити лист-відповідь (поставити підпис, указати посаду, дату і номер реєстрації листа) та надіслати його у сканованому вигляді на електронну адресу запитувача".

Таким чином, змістовний аналіз положень ч. 5 ст. 19 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" дає підстави зробити висновок про можливість обрання запитувачем інформації виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання, у такому разі, відповіді на запит тільки на електронну адресу у сканованому вигляді за умови наявності для цього технічної можливості у розпорядника.

Однак, у випадку, коли у запиті позивача було вказано обидва способи отримання інформації, відповідач вправі на власний розсуд обрати один із них.

Суд звертає увагу, що у запиті позивач визначив одразу два способи отримання відповіді на запит, а саме шляхом надсилання поштового листа на його адресу та на електронну адресу.

Так, суд зазначає, що надання інформації альтернативно у письмовій або в електронній формі є допустимим, однак як зазначалося вище, запитувач не вправі одночасно вимагати двічі надати йому інформацію на один запит. Тому, у разі зазначення в запиті одразу двох форм (способів) отримання інформації, позивач тим самим надає відповідачу можливість вибору способу листування із запитувачем інформації.

Разом з тим, як вже зазначено судом вище, лист відповідача № 33/34-1403 «Про наслідки розгляду запиту» від 07.06.2021 містить лише роз`яснення, щодо неможливості надсилання інформації на електронну адресу.

Таким чином, відповідач вже фактично обрав спосіб листування із запитувачем інформації. В той же час, доказів направлення на поштову адресу позивача запитуваної інформації матеріали справи не містять.

Згідно ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації", рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити, зокрема, ненадання відповіді на запит на інформацію.

Враховуючи, що на інформаційний запит позивачем не отримано запитуваної інформації, позовні вимоги в частині визнання протиправними дії відповідача щодо доступу до публічної інформації при розгляді запиту позивача про отримання публічної інформації є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про зобов`язання відповідача розглянути запит позивача надати на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та/або на адресу АДРЕСА_1 завірену належним чином копію аркушів заповнених станом на 31.05.2021 медичної карти амбулаторного хворого № 4559 (форма № 025/о), яка була заведена на ОСОБА_1 , суд виходив з наступного.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» не містить спеціальних вимог до форми надання відповіді на запит на публічну інформацію, відтак при наданні такої слід керуватися загальними вимогами, передбаченими до службових документів.

Відповідно до п. 1 розділу І Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 за № 736/27181 (далі - Правила), ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи). Ці Правила є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма установами.

Пунктом 2 розділу І Правил визначено, що службовий документ - це офіційно зареєстрований службою діловодства або відповідним чином засвідчений документ, що одержаний чи створений установою у процесі її діяльності та має відповідні реквізити.

Копія документа - документ, що містить точне знакове відтворення змісту чи документної інформації іншого документа і в окремих випадках - деяких його зовнішніх ознак.

Суд також погоджується з відповідачем, що згідно абз. 4 п. 10.2 Постанови Пленуму зазначено, що Закон № 2939-VI не вимагає від розпорядника завіряти копії документа, що надається у відповідь на інформаційний запит. Проте необхідно враховувати, що розпорядник інформації зобов`язаний надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (пункт 6 частини першої статті 14 Закону № 2939-VI).

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом в рішенні.

З огляду на вище викладені положення, а також беручи до уваги обставини, встановлені в ході розгляду даної справи, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача, буде зобов`язання відповідача надіслати на інформаційний запит позивача від 31.05.2021 копію аркушів заповнених станом на 31.05.2021 медичної карти амбулаторного хворого № 4559 (форма № 025/о), яка була заведена на ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 .

За приписами вимог п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України у разі задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог, тобто в сумі 908 грн 00 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 371 КАС України негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Оскільки рішення прийнято у справі визначеній п.1 ч.1 ст. 263 КАС України, таке слід звернути до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 72-77, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

ухвалив:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 від 31.05.2021 про отримання публічної інформації.

3. Зобов`язати Державну установу «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» (м. Львів, вул. Замарстинівська, 233, код ЄДРПОУ 08734210) надіслати на інформаційний запит від 31.05.2021 копію аркушів заповнених станом на 31.05.2021 медичної карти амбулаторного хворого № 4559 (форма № 025/о), яка була заведена на ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 .

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» (м. Львів, вул. Замарстинівська, 233, код ЄДРПОУ 08734210) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 908, 00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

6. Рішення в частині зобов`язати Державну установу «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» (м. Львів, вул. Замарстинівська, 233, код ЄДРПОУ 08734210) надіслати на інформаційний запит від 31.05.2021 копію аркушів заповнених станом на 31.05.2021 медичної карти амбулаторного хворого № 4559 (форма № 025/о), яка була заведена на ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 . - звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.

Повний текст рішення складений 17.09.2021.

Суддя Коморний О.І.