Рішення № 99752426, 12.08.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1366/18

2/214/1392/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 серпня 2021 року, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді - Ткаченка А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фастовець Ю.Ю.

представника позивача - Бродька А.І.

відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача - Горовенка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 214/1366/18 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду 02.03.2018 року із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 07.11.2012 року, та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 54454 грн. 10 коп. та судові витрати по справі 1762 грн. судового збору.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що відповідач ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» та підписав заяву б/н від 07.11.2012 р., згідно якої отримав кредит у розмірі 11000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним і Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання виконав в повному обсязі. Відповідач, взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим, відповідач має заборгованість станом на 22.01.2018 року у розмірі 54454,10 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 28207,04 грн., заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом – 8520,80 грн., нарахованої пені – 14657,02 грн., штрафу – 500,00 грн. (фіксованої частини), та штрафу – 2569,24 грн. (процентної складової).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2018 року справу передано на розгляд судді Ткаченкові А.В. (а.с.34).

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.04.2018 року відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.36-37).

15 червня 2018 року від відповідача ОСОБА_1 та представника відповідача – адвоката Горовенка С.В. до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 не погоджується із заявленим позовними вимогами у повному обсязі та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Зазначають, що ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , як свого клієнта, на сьогодні пред`явлено позовні вимоги про стягнення 54 454,10 грн. нарахованої останньому станом на 22.01.2018 року заборгованості по кредитному договору №б\н від 07.11.2012 року (надалі кредитний договір), яка включає в себе: 28 207,04 грн. – тіло кредиту; 8 520,80 грн. – нарахованих відсотків за користування кредитом; 14 657,02 грн. – нарахованої пені, а також два штрафи – перший в розмірі 500,0 грн. (фіксована частина) та другий в розмірі 2 569,24 грн. (процентна складова).

Мотивувальна частина цього позову, з посиланням на діюче законодавство України та внутрішні документи банку, а саме на «Умови та правила надання банківських послуг», «Тарифи Банку», містить в собі цілий ряд розділів та положень, в яких позивачем детально викладені фактичні обставини цієї справи як щодо порядку виникнення правовідносин сторін цього договору, внесення змін до його умов, так і обгрунтування передумов порушення цього договору, а також про порядок розрахунків. Зокрема, в цій його частині позивачем безпідставно стверджується про те, що підписавши 7 листопада 2012 року Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, хоча за назвою матеріали цієї справи не містять такої заяви, а насправді до них фактично долучено Анкету - заяву про приєднання … (надалі скрізь «Умови», «Правила» та «Тарифи»), клієнт ОСОБА_1 , тим самим оформив кредит у розмірі 11 000,0 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, тобто підтвердив свою згоду на те, що вказана вище заява разом з цими Умовами та Правилами, з якими відповідача у справі перед її підписанням ніхто фактично не ознайомлював і не мав наміру ознайомлювати через дуже великий обсяг інформації, який до того ж постійно змінюються (оновлюються), і складають між ними Договір про надання банківських послуг (надалі «Кредитний договір»). На підтвердження факту укладення між сторонами цього договору та його існування на постійній основі, позивач в своєму позові також послався на положення ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договірні відносини між банком та відповідачем виникли на підставі Договору приєднання.

В доповнення до вищесказаного, розділ 1 цього позову також містить цікаве та неправдиве твердження позивача про те, що (цитує): «… Заявою Відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. …». При цьому, сторона Відповідача дане твердження представника банку категорично заперечує та розуміє його так, що нібито до підписання Відповідачем, як Клієнтом Приватбанку, вказаної вище заяви про приєднання, останній повністю ознайомився у формі прочитання з письмовим текстом про умови кредитування в цьому банку.

Проте таке твердження представника банку нічим не підтверджується та цього фізично відповідач не міг зробити в день підписання цієї Анкети-заяви, оскільки на офіційному сайті банку електронна версія тільки одного розділу 2.7. «Кредити (умови та правила користування послугою кредитування фізичних осіб від Банку)» вказаних вище загальних Умов та правил надання банківських послуг, де зазначені різні умови кредитування ПАТ «ПриватБанк», а саме такі як: п.2.7.1. «швидкий кредит», п.2.7.2.«кредит під заставу майнових прав», п.2.7.3. «кредит під депозит», в тому числі згідно п.2.7.5. «кредит про всяк випадок» та в п.2.7.6. сервіс «миттєва розстрочка», було викладено на 78 аркушах електронного тексту. І це при тому, що в підписаній ОСОБА_1 анкеті-заяві від 07.11.2012 року взагалі відсутня, тобто непроставлена, відмітка представника банку як навпроти відповідного розділу (навпроти якого квадратик не заповнено), де зазначено, що останній «пам`ятку», яка містить, в тому числі тарифи банку і основні умови обслуговування та кредитування, отримав та ознайомився з його змістом під розписку, так і про те, що вказані Умови та правила розміщені на сайті банку та клієнт зобов`язується їх виконувати, а це означає, що при заповненні ОСОБА_1 вказаного вище документу ці положення «під розпис» йому доведені не були.

Також виклавши в розділі 3 цього позову обґрунтування передумов порушення ОСОБА_1 , як відповідачем у цій справі, своїх зобов`язань по ніби-то укладеному сторонами кредитному договору, позивач одночасно послався на те, що свої зобов`язання по вказаному договору ним були виконані в повному обсязі, а саме надано відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а останній, навпаки, не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, тим самим у порушення умов «кредитного договору», а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, свої договірні зобов`язання в супереч вимогам ст.629 цього ж Кодексу не виконав.

Таким чином, з посиланням на цілий ряд пунктів так званого «кредитного договору», але фактично тільки на Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку, з якими відповідача перед підписанням цієї анкети-заяви від 7.11.2012 року ніхто не ознайомлював, а сам він їх фізично не міг ані прочитати, ані вивчити і, відповідно, керуватися ними, в тому числі на окермі норми діючого цивільного законодавства, при цьому в якості доказів викладених позивачем обставин та на підтвердження в суді своїх вимог пославшись тільки на розрахунок заборгованості та підписану відповідачем заяву (анкету-заяву), ПАТ КБ «ПриватБанк» були необґрунтовано пред`явлені вимоги про стягнення цієї заборгованості саме з ОСОБА_1 .

Сторона відповідача не визнає пред`явлені ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 позовні вимоги в повному обсязі, тобто на загальну суму в 54 454,10 грн. з двух підстав: по-перше, через відсутність належних та допустимих доказів порушення відповідачем ОСОБА_1 прийнятих на себе зобов`язань за підписаною ним Анкетою-заявою №б/н від 07.11.2012 року.

Сторона відповідача вважає, що підписавши вказану вище заяву, ОСОБА_1 прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення отриманих в банку позикових коштів та повної сплати нарахованих йому відсотків за їх користування. Проте, з наведених у цьому відзиві підстав, останній з одного боку категорично заперечує як факт укладення з банком будь-якого письмового кредитного договору, в тому числі і на умовах, які були викладені в електронній формі окремо на сайті банку, та взагалі існування між сторонами відповідних кредитних правовідносин, одночасно вказуючи на фактичне існування між ними відносин позики, а з іншого – також на відсутності його вини у виникнені цієї простроченої заборгованості через бездіяльність представників позивача, які за діючим законодавством були зобов`язані, але з технічної точки зору так і не забезпечили безпеку проведення всіх банківських операцій за картковим рахунком відповідача, не упередили можливість незаконного доступу сторонніх осіб до його банківського кредитного рахунку за допомогою викраденої у дружини останнього - ОСОБА_2 , його пенсійної банківської карти ПриватБанку №5160……..2344, тобто саме у зв`язку з протиправністю дій третіх осіб – зловмисників по незаконному заволодінню грошовими коштами позивача через банківський картковий рахунок відповідача, шляхом незаконного оформлення на ім`я останнього такого банківського сервісу, як «угода Кредиту готівкою». На підтвердження вказаних обставин справи та на виконання вимог ч.3 ст.614 ЦК України, згідно якої саме на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доводити відсутність своєї вини, а саме відсутність правових підстав для покладення судом цивільно-правової відповідальності за даним позовом на ОСОБА_1 , останній в якості письмових доказів надає суду копії Витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо внесення до останнього 04.10.2016 року відомостей про відкриття кримінального провадження №12016040610000488 за заявою його дружини - ОСОБА_2 по факту вчинення 03 жовтня 2016 року невідомими особами крадіжки її особистих речей (сумочки), в тому числі і чотирьох банківських карток, одна з яких була емітована ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім`я відповідача, а також повідомлення слідчого СВ Широківського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області від 01.06.2018 року також і про визнання ОСОБА_1 потерпілим по даному провадженню, з попередньою кваліфікацією дій поки-що невстановлених слідством осіб за ч.1 ст.185 КК України.

Таким чином, без проведення належного досудового розслідування даного кримінального провадження у відповідності до вимог діючого кримінально-процесуального законодавства України, а також його завершення або шляхом ухвалення відповідного судового рішення (вироку), або ж закриття останнього з певних підстав, тобто до часу коли будуть достовірно встановлені винні особи, які причетні до зняття вказаних вище кредитних коштів та їх витрачання, подальший розгляд даної цивільної справи за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, є неможливим, відповідно дана цивільна справа підлягає зупиненню.

Також звертають увагу на те, що що станом на ранок 04 жовтня 2016 року, тобто наступного дня після несанкціонованого доступу правопорушників до банківського карткового рахунку відповідача та незаконного оформлення ними через викрадену пенсійну карту угоди Кредиту готівкою, з її погашенням за рахунок автоматичного стягнення банком грошових коштів з кредитної карти ОСОБА_1 , у останнього взагалі були відсутні витрати кредитних коштів, що підтверджується наданим позивачем до суду розрахунком заборгованості на вказану вище дату, де у відповідній графі зазначено «0» (перший рядок на аркуші цієї справи під №8). Про вказані вище незаконні фінансові операції за його банківським рахунком, відповідач довідався лише 06.11.2016 року, а саме після того, як банк вперше провів погашення цієї заборгованості по кредиту готівкою, шляхом її самостійного стягнення за рахунок його кредитних коштів, про що на його мобільний телефон надійшло відповідне SMS-повідомлення. Декілька аналогічних повідомлень про незаконні спроби зняття грошових коштів з банківської пенсійної карти відповідача, ОСОБА_1 побачив у своєму телефоні лише вранці 04.10.2016 року, але про факт оформлення банком 05 та 06 жовтня 2016 року цієї угоди Кредиту готівкою, на всю суму незаконно знятих з його банківського рахунку грошових коштів, останнього банком своєчасно повідомлено так і не було.

При цьому, як увечері 03 жовтня 2016 року, тобто відразу після виявлення ОСОБА_2 факту крадіжки її речей, в тому числі і банківських карток, так і вранці 06 листопада 2016 року, уже після встановлення самим ОСОБА_1 факту незаконного оформлення на його ім`я через термінали банкоматів вказаних вище готівкових кредитів, а фактично позик, останні відразу ж по телефону 3700 зверталися до представників ПАТ КБ «ПриватБанк» та заблокували свої карткові рахунки, тобто ними своєчасно вживалися заходи по запобіганню несанкціонованого доступу невідомих осіб до їх банківських рахунків. В подальшому вони також обоє зверталися в поліцію із заявами про вчинення даного кримінального правопорушення та притягнення винних осіб до передбаченої законом відповідальності, внаслідок чого на сьогодні їх обох визнано потерпілими по кримінальному провадженню №12016040610000488, внесеному до ЄРДР 04.10.2016 р., а також було допитано в якості потерпілих, при цьому, дане досудове розслідування триває й дотеперішнього часу. Таким чином, відповідачем та його дружиною, як потерпілими особами, своєчасно були вжиті всі можливі заходи негайного реагування по факту несанкціонованого доступу до їх банківських рахунків, проте з боку представників Приватбанку і до теперішнього часу так і не було вжито належних заходів по їх розслідуванню, не встановлені причини останнього. Лише на неодноразові телефонні звернення відповідача на «гарячу лінію» Приватбанку, 29.11.2016 року представниками останнього на його електронну адресу було надіслано листа - підтвердження про факти незаконного зняття в банкоматі 03 та 04 жовтня 2016 року, за допомогою його викраденої пенсійної картки НОМЕР_1 , грошових коштів на загальну суму, включаючи комісію банку, 23 920,0 грн. та одночасного оформлення 05 та 06.10.2016 року на його ім`я двох угод Кредиту готівкою на вказану вище суму.

По-друге, у зв`язку з не доведенням позивачем факту укладення між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 кредитного договору у передбаченій ч.1 ст.1055 ЦК України обов`язковій письмовій формі, і як наслідок цьому очевидна нікчемність такого договору (№б\н від 7.11.2012 р.) через недодержання цієї письмової форми у відповідності до вимог ч.2 цієї статті ЦК України. Виходячи з вищенаведеного, вважаємо вочевидь необґрунтованими та нічим не підтвердженими посилання представника позивача в даному позові на нібито порушення ОСОБА_1 відповідних пунктів вказаних Умов та правил надання банківських послуг.

Так, згідно приписів частини 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин (що тотожно - договір) вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, листах чи телеграмах, якими обмінялися сторони, або якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Останній також вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо він підписаний стороною чи сторонами. Вказана позиція відповідає правовій позиції Верховного суду України у справі №6-16цс15 від 11.03.2015 року, згідно якої окремі положення розміщених на сайті ПАТ КБ «Приватбанк» Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, а в нашому випадку також і Умов та правил надання окремих банківських послуг, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника та судом не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.

Відсутність письмової форми укладення сторонами даного кредитного договору також підтверджується і документами, які були надані до суду самим представником банку. Так, більшість розділів вказаної вище анкети-заяви від 07.11.2012 року, в тому числі і та її частина, де клієнт мав би вказати (вибрати), шляхом проставлення відповідної позначки у певному квадратику, яку саме банківську карту він бажає оформити на своє ім`я, або який саме бажаний для нього розмір кредитного ліміту, і до теперішнього часу залишились незаповненими, що є додатковим свідченням неузгодження сторонами всіх істотних умом так званого кредитного договору і, як наслідок цього, додатковим свідченням його нікчемності або недійсності. І як зазначено у наведеній вище правовій позиції Верховного суду України у справі №6цс15 від 11.03.2015 р.: «…Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором. …».

Також, сторона відповідача вважає, що до вказаних вище спірних правовідносин судом має бути застосована правова позиція Верховного Суду України, викладена по справі №6-71цс15, в якій, з посиланням на пункти 6.7 та 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року №223., зазначено, що: «… банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції….». Також важливим в даному правовому Висновку є його положення про те, що (цитую): «… Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА-1як підставу цивільно-правової відповідальності. …», що також означає необхідність для суду першої інстанції, на момент ухвалення рішення по даній цивільній справі, мати остаточну та достовірну інформацію про дійсні обставини виникнення цієї заборгованості та осіб, причетних до зняття вказаних вище грошових коштів за допомогою викраденої у відповідача банківської карти. А це, на сьогодні може бути встановлено тільки за результатами завершення кримінального провадження №12016040610000488, внесеного до ЄРДР 04.10.2016 року, прийнятого на стадії його досудового чи судового розгляду.

Тому вважають, що у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_3 на користь цього банку заборгованості за кредитним договором №б/н від 07 листопада 2012 року в розмірі 54 454,10 грн. необхідно відмовити в повному обсязі за необгрунтованістю. (т. 1 а.с. 52-56).

11.07.2018 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник АТ КБ «ПриватБанк» вказав, що ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» та підписав заяву б/н від 07.11.2012 р., згідно якої отримав кредит у розмірі 11000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач став клієнтом банку 30.10.2006 року, отримав кредитну картку та почав користуватися кредитними коштами 09.11.2006 року, шляхом зняття готівки через банкомат. 07.11.2012 року відповідач приєднався до нових умов та правил надання банківських послуг шляхом підписання відповідної анкети-заяви. Сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Згідно вимог ст. 207 ЦК України правочин вважається укладений в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або декількох документах, якими обмінялися сторонами, то відсутність підпису відповідача в умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Тарифами, що заява разом з Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору та є допустимими доказами. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Відповідно до виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу був встановлений кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, а отже й отримав кредитну карту «Універсальна голд», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. Крім того зазначають, що при проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка. У зв`язку з цим, обставини на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а позовні вимоги банку підлягають задоволенню в повному обсязі. Також щодо втрати відповідачем карки, зазначають, що клієнт не подавав заяву до Банку про постановку картки в стоп-лист платіжної системи, згідно п.1.1.5.29 кредитного договору, а тому несе повну відповідальність за операції проведені з карткою. Клієнт у свою чергу має право стягнути суму відшкодування з винних осіб встановлених в кримінальному порядку, якщо такі особи будуть виявлені. Так як на даний час відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, просять суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі (т.1 а.с. 70-104).

19.09.2018 року від представника відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання про витребування оригіналу письмового доказу з обмеженим доступом (т. 1 а.с. 116-118).

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 вересня 2018 року клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено (т.1 а.с. 122-123).

01.10.2018 року на виконання ухвали суду від ПАТ КБ «Приватбанку» надійшли докази (т.1 а.с. 127-139).

31.10.2018 року на виконання ухвали суду від ПАТ КБ «Приватбанку» надійшли додатково докази (т.1 а.с. 143-152).

06.02.2019 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання про подання доказів та приєднання їх до матеріалів справи (т.1 а.с. 172-176).

06.02.2019 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи (т.1 а.с. 177).

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2019 року клопотання представника відповідача про призначення судово-економічної експертизи задоволено, призначено експертизу та провадження у справі зупинено (т.1 а.с. 181-183).

20.03.2019 року до канцелярії суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів необхідних для виконання експертизи (т.1 а.с. 186-187).

09.04.2019 року матеріали цивільної справи повернуті до суду з експертної установи (т.1 а.с. 192).

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2019 року поновлено провадження у справі (т.1 а.с. 193).

29.07.2019 року від представника позивача до канцелярії суду надійшла заява з додатковими матеріалами на виконання вимог експерта (т.1 а.с. 213-250, т.2 а.с. 1-21).

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 вересня 2019 року клопотання представника відповідача про призначення судово-економічної експертизи задоволено, призначено експертизу та провадження у справі зупинено (т.2 а.с. 24-26).

05.03.2020 року до суду надійшов лист директора науково-дослідного інституту судових експертиз про повернення матеріалів справи без виконання експертизи у зв`язку відсутністю оплати експертизи (т.2 а.с. 32).

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 березня 2020 року поновлено провадження у справі (т.2 а.с. 33).

02.06.2020 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшла заява про призначення судово-економічної експертизи, оплату ОСОБА_1 гарантує (т.2 а.с. 43).

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2020 року клопотання представника відповідача про призначення судово-економічної експертизи задоволено, призначено експертизу та провадження у справі зупинено (т.2 а.с. 45-47).

16.09.2020 року від представника позивача до канцелярії суду надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи (т.2 а.с. 50-86).

23.10.2020 року до канцелярії суду надійшла заява ОСОБА_1 про відмову від проведення судово-економічної експертизи в зв`язку з істотним подорожчанням послуг по проведенню експертизи (т.2 а.с. 87).

27.01.2021 року до суду надійшов лист директора науково-дослідного інституту судових експертиз про повернення матеріалів справи без виконання експертизи (т.2 а.с. 89).

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 лютого 2021 року поновлено провадження у справі (т.2 а.с. 90).

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні пред`явлений позов не визнали, посилаючись на доводи, що містяться у відзиві, просили у його задоволенні відмовити.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 07.11.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір надання банківських послуг, який складався із анкети-заяви останнього, Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку. За цим договором АТ КБ «ПриватБанк» надало відповідачу кредит у розмірі 11000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с.9).

Відповідно до пунктів 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі - Умови) позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. У разі невиконання зобов`язання за Договором, на вимогу Банку відповідач зобов`язався достроково виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), і оплатити винагороду Банку.

При цьому, згідно положень п. 2.1.1.7.6 вказаних Умов, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф розмір якого встановлено тарифами договору.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 2 статті 639 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача, АТ КБ «Приват Банк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та Правила надання банківських послуг».

Тобто, Умови та Правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам, які, таким чином, отримують доступ до всіх послуг банку.

Укладення між банком та відповідачем саме вказаного виду договору підтверджується змістом анкети-заяви ОСОБА_1 , в якій останній погодився, що ця анкета-заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 ознайомився зі змістом цієї заяви під розпис.

Згідно пункту 1.1.1.54 Умов та Правил надання банківських послуг, кредит - розмір грошових коштів, виданих банком клієнту на строк, передбачений Договором, на умовах платності та повернення.

Відповідно до пункту 1.1.7.11 Умов та Правил надання банківських послуг, договір діє 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Як підтверджується матеріалами справи, банк виконав зобов`язання, надавши відповідачу кредит.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 порушував графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачував та внаслідок чого виникла заборгованість.

Зокрема, відповідно до вимог позовної заяви, станом на 22.01.2018 року, заборгованість позичальника ОСОБА_1 перед банком за вищевказаним кредитним договором становила 54454,10 грн. з яких: - 28207,04 грн. заборгованість за тілом кредиту; - 8520,80 грн. заборгованість за відсотками; - 14657,02 – нарахованої пені, - 500, 00 грн. штрафу (фіксована частина), 2569,24 грн. – штрафу процентна складова.

Позивач, з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України, зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як зазначено в постанові Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та інших платежів за прострочення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 07.11.2012 року процентна ставка не зазначена, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, відсотки, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відтак, слід відмовити у задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за кредитом, пенею, та штрафів, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року.

Укладений між сторонами кредитний договір від 07.11.2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд приходить до переконання, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд зазначає про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог і стягнення в примусовому порядку з відповідача ОСОБА_1 отриманого та непогашеного ним кредиту (тіла кредиту) у розмірі 28207,04 грн., а в решті вимог позову слід відмовити.

Посилання відповідача на викрадення у його дружини належної йому картки за якою, власне, і нараховану вищевказану заборгованість, не заслуговують на увагу, оскільки, хоча про даний факт крадіжки і внесено відомості до ЄРДР за № 12016040610000488 за ознаками ч. 1 ст. 185 КК України (т.1 а.с.61), однак це не звільняло відповідача від виконання покладеного на нього обов`язку щодо повернення кредитних коштів.

Так, згідно ч.ч. 1,2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язань. Відсутність своєї вини доводить особа.

Відповідно до повідомлення слідчого СВ Широківського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області станом на 01.06.2018 року проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12016040610000488 від 04.10.2016 року за ознаками ч. 1 ст. 185 КК України, за фактом, того, що в період часу з 08.00 годин до 17.30 годин 03.10.2016 року невідома особа, таємно, шляхом вільного доступу, викрала жіночу сумку в якій знаходився гаманець з грошовими коштами на загальну суму 560 гривень та чотири банківські картки. В ході подальшого досудового розслідування встановлено той факт, що діями невідомої особи також було спричинено майнової шкоди ОСОБА_1 , у відповідності до чого 01.06.2018 року ОСОБА_1 надано статус потерпілого по даному кримінальному провадженню (т.1 а.с. 60). 01 червня 2018 року ОСОБА_1 було допитано як потерпілого. (т.1, а.с.62-63).

Враховуючи вищевикладене посилання відповідача на наявність кримінального провадження щодо скоєння щодо нього невідомими особами злочину за ознаками ч.1 ст.185 КК України є безпідставними та не приймаються судом до уваги, оскільки даний факт за відсутності особи, яка визнана винною у вчиненні цього злочину, не має правового значення для вирішення вказаного спору. Інші належні докази щодо неможливості виконання даного кредитного зобов`язання відповідачем не надані.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача також належить стягнути на користь позивача судові витрати понесені останнім на оплату судового збору, але пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тому, оскільки позов підлягає задоволенню частково, то з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 912,53 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 142, 258-259,263-265,268, 273,274-279 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 07.11.2012 року, а саме за тілом кредиту в розмірі 28207 (двадцять вісім тисяч двісті сім) гривень 04 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» суму сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 912 (дев`ятсот дванадцять) гривень 53 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення

Відомості про сторін:

Позивач – Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського. Буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 17.08.2021 року.

Суддя А.В. Ткаченко