Ухвала суду № 99752228, 20.09.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 179/254/21

№ 1-кп/183/957/21

20 вересня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гузоватого О.І.,

за участю секретаря судового засідання Тен І.О.,

прокурора Ровного І.О.,

захисника Дуленчука І.Д.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12021040470000003 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пролетарське Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

в с т а н о в и в :

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання пропродовження ОСОБА_1 строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, яке мотивоване тим, що ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані судом під час обрання ОСОБА_1 вказаного запобіжного заходу продовжують існувати.

Захисник Дуленчук І.Д. заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв`язку з його необґрунтованістю і недоведеністю. Одночасно, заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у нічний період доби, мотивуючи його тим, що дослідженими судом доказами не доводиться винуватість обвинуваченого у пред`явленому йому обвинуваченні, та обвинувачений жодним чином не зможе впливати на свідка ОСОБА_2 та судово-медичного експерта ОСОБА_3 . Також посилався на постійне місце проживання обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника, просив суд змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника про зміну раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт у зв`язку з його необґрунтованістю.

Суд, вислухавши думку прокурора, захисника, обвинуваченого, розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу, дійшов наступного висновку.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про необхідність продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, тобтопроти життя та здоров`я особи, а відтак одного з найбільш суспільно небезпечних кримінальних правопорушень. Дане кримінальне правопорушення у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, і за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років. Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду, ОСОБА_1 може переховуватися від судуз метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі, та незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора про те, що на даний час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду (з урахуванням ймовірної тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 у разі визнання останнього винуватими у вчиненні кримінального правопорушення) та ризик незаконного впливу на свідка та інших учасників кримінального провадження, оскільки останні ще не допитані судом.

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Крім того, суд також бере до уваги, що ОСОБА_1 проживає в с. Водяному Магдалинівського району Дніпропетровської області без реєстрації місця проживання, а також відсутність в останнього стійких соціальних зв`язків, оскільки він не одружений, підтверджень наявності на його утриманні будь-яких осіб та наявності у нього захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано, суспільно-корисною працею не займається, а також обставини кримінального правопорушення описані в обвинувальному акті, що свідчить про те, щобудь-який інший, з передбачених законом більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_1 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є беззаперечною підставою для продовження ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обставин, які би свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.

Тому, на думку суду, оскільки на цей час продовжує існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_1 продовжити в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

Вирішуючи клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу, суд вважає, що захисником Дуленчуком І.Д. будь-яких об`єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано. Посилання сторони захисту на недоведеність вини ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні є необґрунтованим, оскільки питання, зокрема, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, суд вирішує за наслідками розгляду кримінального провадження. Наразі розгляд кримінального провадження не завершено, триває стадія дослідження доказів. Твердження захисника, що обвинувачений жодним чином не зможе впливати на свідка ОСОБА_2 та судово-медичного експерта ОСОБА_3 суд відхиляє, оскільки суду не надано жодного доказу на підтвердження цих доводів, а зважаючи, що необхідність у допиті вказаного свідка виникла саме у сторони захисту та вказаний свідок ще не допитаний, суд доходить переконання, що наразі продовжує існувати ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконно впливати на свідка.

Тому, заявлене захисником Дуленчуком І.Д. клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 331, 371, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 18 листопада 2021 року включно.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну раніше обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт у нічний період доби – відмовити.

Повний текст ухвали складено і оголошено 21 вересня 2021 року о 12 годині 50 хвилин.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та не зупиняє судовий розгляд кримінального провадження.

Суддя О.І. Гузоватий