Рішення № 99752113, 20.09.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

20 вересня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3692/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоайдарської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14.07.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Новоайдарської селищної ради (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати противоправним та скасувати рішення п`ятої сесії восьмого скликання Новоайдарської селищної ради № 5/7 від 14.01.2021, про відмову позивачу у наданні в користування земельної ділянки загальною площею 16,1804 га у тому числі: ділянка № НОМЕР_1 площею 10,4611 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0182, ділянка № НОМЕР_2 площею 5,7193 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0183, винесено рішення п`ятої сесії восьмого скликання № 5/7 від 14.01.2021;

- зобов`язати Новоайдарську селищну раду надати позивачу земельні ділянки у користування у відповідності до Земельного кодексу України по затвердженому проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 16,1804 га, в тому числі: ділянка № НОМЕР_1 площею 10,4611 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0182, ділянка № НОМЕР_2 площею 5,7193 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0183, розташованих в межах населеного пункту смт Новоайдар, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Новоайдарській селищній раді Новоайдарського району Луганської області, для ведення фермерського господарства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.05.2016 звернувся до відповідача з заявою (вх. № 204 від 19.05.2016) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду позивачу для ведення фермерського господарства, розташованої в межах населеного пункту смт Новоайдар Новоайдарської селищної ради Луганської області.

24.05.2016 рішенням десятої сесії сьомого скликання Новоайдарської селищної ради за № 10/14-1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду позивачу для ведення фермерського господарства, розташованої в межах населеного пункту смт. Новоайдар на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Новоайдарській селищній раді Новоайдарського району Луганської області.

29.09.2017 позивач звернувся з заявою до відповідача (вх. № 330 від 29.09.2017) та відповідно до частини шостої статті 123 Земельного кодексу України направив відповідачу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з клопотанням прийняти рішення про надання позивачу земельної ділянки у користування строком на 49 років, загальною площею 16,1804 га, в тому числі: ділянка № НОМЕР_1 площею 10,4611 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0182, ділянка № НОМЕР_2 площею 5,7193 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0183, розташованої в межах населеного пункту смт Новоайдар, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Новоайдарській селищній раді Новоайдарського району Луганської області, для ведення фермерського господарства.

Листом від 19.10.2017 за № 895 відповідач відмовив позивачу у розгляді його заяви від 13.10.2017 (вх. № 330).

Не погодившись з відповіддю відповідача позивач звернувся до суду.

Рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 06.06.2018 у адміністративній справі № 419/3814/17 визнано протиправними дії Новоайдарської селищної ради щодо відмови у розгляді заяви ОСОБА_1 від 29.09.2017 про надання земельної ділянки загальною площею 16,1804 га у користування для ведення фермерського господарства та зобов`язано Новоайдарську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.09.2017 про надання земельної ділянки загальною площею 16,1804 га у користування для ведення фермерського господарства та прийняти відповідне рішення згідно з вимогами статті 123 Земельного кодексу України. Рішення суду набрало законної сили 22.08.2018.

На виконання рішення суду у справі № 419/3814/17 відповідачем прийнято рішення від 05.06.2019 № 51/5 про відмову ОСОБА_1 у наданні в користування земельної ділянки загальною площею 16,1804 га, в тому числі: ділянка № НОМЕР_1 площею 10,4611 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0182, ділянка № НОМЕР_2 площею 5,7193 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0183, розташованої в межах населеного пункту смт. Новоайдар, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Новоайдарській селищній раді Новоайдарського району Луганської області.

31.10.2019 позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Новоайдарської селищної ради про визнання противоправним та скасування рішення відповідача від 05.06.2019 № 51/5 та його зобов`язання повторного розгляду вказаної заяви позивача від 29.09.2017.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 у справі № 360/4728/19, яке набрало законної сили 10.02.2020, визнано протиправним та скасоване рішення п`ятдесят першої позачергової сесії сьомого скликання Новоайдарської селищної ради від 05.06.2019 № 51/5 “Про розгляд заяви ОСОБА_1 від 29.09.2017 про надання земельної ділянки загальною площею 16,1804 га у користування для ведення фермерського господарства” та зобов`язано Новоайдарську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.09.2017 про надання земельної ділянки загальною площею 16,1804 га у користування для ведення фермерського господарства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Новоайдарською селищною радою винесено рішення від 31.01.2020 № 60/2 “Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 29.09.2017 про надання земельної ділянки загальною площею 16,1804 га у користування для ведення фермерського господарства на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/4728/19 від 08.01.2020” про відмову позивачу у наданні в користування земельної ділянки загальною площею 16,1804 га, в тому числі: ділянка № НОМЕР_1 площею 10,4611 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0182, ділянка № НОМЕР_2 площею 5,7193 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0183, розташованої в межах населеного пункту смт. Новоайдар, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Новоайдарській селищній раді Новоайдарською району Луганської області.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2020 у адміністративній справі № 360/2227/20, яке набрало законної сили 15.09.2020, визнано протиправним та скасоване рішення шістдесятої позачергової сесії сьомого скликання Новоайдарської селищної ради від 31.01.2020 № 60/2 "Про повторний розгляд заяви від 29.09.2017 про надання земельної ділянки загальною площею 16,1804 га у користування для ведення фермерського господарства на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/4728/19 від 08.01.2020". Зобов`язано Новоайдарську селищну раду повторно розглянути заяву позивача від 29.09.2017 про надання земельної ділянки загальною площею 16,1804 га у користування для ведення фермерського господарства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Новоайдарською селищною радою на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/2227/20 від 14.08.2020, винесено рішення шістдесят дев`ятої сесії сьомого скликання № 69/1 від 10.09.2020 про відмову позивачу у наданні в користування земельної ділянки загальною площею 16,1804 га, в тому числі: в тому числі: ділянка № НОМЕР_1 площею 10,4611 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0182, ділянка № НОМЕР_2 площею 5,7193 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0183 розташованої в межах населеного пункту смт Новоайдар, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Новоайдарській селищній раді Новоайдарського району Луганської області.

У рішенні шістдесят дев`ятої сесії сьомого скликання № 69/1 від 10.09.2020 вказана єдина причина відмови: з метою захисту прав та інтересів жителів територіальної громади.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 у справі № 360/3862/20 позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення шістдесят дев`ятої сесії Новоайдарської селищної ради сьомого скликання № 69/1 від 10.09.2020 «Про повторний розгляд заяви від 29.09.2017 про надання земельної ділянки загальною площею 16,1804 га у користування для ведення фермерського господарства на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/2227/20 від 14.08.2020»; зобов`язано Новоайдарську селищну раду на найближчій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.09.2017 про надання земельної ділянки загальною площею 16,1801 га в тому числі: земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 10,4611 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0182, земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 5,7193 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0183, у користування для ведення фермерського господарства, з урахуванням висновків суду; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Новоайдарською селищною радою на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 у справі № 360/3862/20 прийнято рішення № 5/7 від 14.01.2021, яким відмовлено позивачу у наданні в користування земельної ділянки загальною площею 16,1804 га у тому числі: ділянка № НОМЕР_1 площею 10,4611 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0182, ділянка № НОМЕР_2 площею 5,7193 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0183. Єдина причина відмови: з метою захисту прав та інтересів жителів територіальної громади.

З посиланням на статтю 19 Конституції України, статті 116, 123 Земельного кодексу України, позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскаржуване рішення, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 19.07.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 70-72).

Ухвалу суду від 19.07.2021 отримано відповідачем 22.07.2021, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 75). Правом подати суду відзив на позовну заяву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, відповідач не скористався.

Відповідно до положень частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 (арк.спр. 15-17, 18), 25.09.2015 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, зареєстровану за вхідним номером Ж-81.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до висновку № 97-28-99.3-751/2-16 від 29.04.2016 відділ Держгеокадастру у Новоайдарському районі Луганської області погодив проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду позивачу для ведення фермерського господарства, термін дії 1 рік (арк. спр. 33, ).

Позивач звернувся до Новоайдарської селищної ради із заявою від 19.05.2016 про затвердження розробленого на підставі рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 у справі № 419/2190/15-а проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, розташованої в межах населеного пункту смт. Новоайдар Новоайдарської селищної ради Луганської області, та надання в оренду терміном на 49 років земельної ділянки площею 16,1804 га (пасовища) для створення фермерського господарства.

Рішенням десятої сесії Новоайдарської селищної ради сьомого скликання від 24.05.2016 №10/14-1 “Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду” затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, розташованої в межах населеного пункту смт. Новоайдар, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Новоайдарській селищній раді Новоайдарського району Луганської області, та відмовлено ОСОБА_1 у передачі в оренду терміном на 49 років земельної ділянки загальною площею 16,1804 га (піски), в тому числі: земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 10,4611 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0182, земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 5,7193 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0183, розташованої в межах населеного пункту смт. Новоайдар, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Новоайдарській селищній раді Новоайдарського району Луганської області, у зв`язку з тим, що порушуються права та інтереси членів територіальної громади селища Новоайдар (арк. спр. 24-25).

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reestr.court.gov.ua/Review/74949107) рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 06.06.2018 у справі № 419/3814/17, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2018 (http://reestr.court.gov.ua/Review/76057189), визнано дії Новоайдарської селищної ради щодо відмови у розгляді заяви ОСОБА_1 від 29.09.2017 (вх. № 330) про надання земельної ділянки загальною площею 16,1804 га, у користування для ведення фермерського господарства – протиправними; зобов`язано Новоайдарську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.09.2017 (вх. № 330) про надання земельної ділянки загальною площею 16,1804 га у користування для ведення фермерського господарства та прийняти відповідне рішення згідно вимог ст. 123 Земельного кодексу України.

Рішенням п`ятдесят першої позачергової сесії Новоайдарської селищної ради сьомого скликання № 51/5 від 05.06.2019 відмовлено ОСОБА_1 у наданні в користування земельної ділянки загальною площею 16,1804 га, розташованої в межах населеного пункту смт. Новоайдар, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Новоайдарській селищній раді Новоайдарського району Луганської області (арк. спр. 22-23).

Позивачем зазначене рішення було оскаржене до суду.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 у справі № 360/4728/19 позов ОСОБА_1 до Новоайдарської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення п`ятдесят першої позачергової сесії сьомого скликання Новоайдарської селищної ради від 05 червня 2019 року № 51/5 “Про розгляд заяви ОСОБА_1 від 29 вересня 2017 року про надання земельної ділянки загальною площею 16,1804 га у користування для ведення фермерського господарства”; зобов`язано Новоайдарську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.09.2017 про надання земельної ділянки загальною площею 16,1804 га у користування для ведення фермерського господарства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні (арк. спр. 44-53).

31.01.2020 Новоайдарською селищною радою сьомого скликання прийнято рішення шістдесятої позачергової сесії № 60/2 “Про повторний розгляд заяви від 29.09.2017 про надання земельної ділянки загальною площею 16,1804 га у користування для ведення фермерського господарства на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/4728/19 від 08.01.2020”, яким позивачу відмовлено у наданні в користування земельної ділянки загальною площею 16,1804 га, в тому числі: земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 10,4611 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0182, земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 5,7193 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0183, розташованої в межах населеного пункту смт. Новоайдар, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Новоайдарській селищній раді Новоайдарського району Луганської області (арк. спр. 20-21).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2020 у справі № 360/2227/20, яке набрало законної сили 15.09.2020, визнано протиправним та скасовано прийняте рішення; зобов`язано Новоайдарську селищну раду повторно розглянути заяву позивача від 29.09.2017 про надання земельної ділянки загальною площею 16,1804 га у користування для ведення фермерського господарства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні (арк. спр. 34-43).

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/2227/20 від 14.08.2020 Новоайдарською селищною радою сьомого скликання, винесено рішення шістдесят дев`ятої сесії № 69/1 від 10.09.2020 “Про повторний розгляд заяви від 29.09.2017 про надання земельної ділянки загальною площею 16,1804 га у користування для ведення фермерського господарства на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/2227/20 від 14.08.2020”, яким відмовлено позивачу у наданні в користування земельної ділянки загальною площею 16,1804 га, в тому числі: ділянка № НОМЕР_1 площею 10,4611 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0182, ділянка № НОМЕР_2 площею 5,7193 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0183 розташованої в межах населеного пункту смт Новоайдар, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Новоайдарській селищній раді Новоайдарського району Луганської області (арк. спр. 19).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 в адміністративній справі № 360/3862/20 позовні вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення шістдесят дев`ятої сесії Новоайдарської селищної ради сьомого скликання № 69/1 від 10.09.2020 “Про повторний розгляд заяви від 29.09.2017 про надання земельної ділянки загальною площею 16,1804 га у користування для ведення фермерського господарства на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/2227/20 від 14.08.2020”; зобов`язано Новоайдарську селищну раду на найближчій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.09.2017 про надання земельної ділянки загальною площею 16,1801 га в тому числі: земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 10,4611 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0182, земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 5,7193 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0183, у користування для ведення фермерського господарства, з урахуванням висновків суду; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (арк. спр. 54-68).

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 у справі № 360/3862/20 рішенням п`ятої позачергової сесії восьмого скликання № 5/7 від 14.01.2021 відмовлено позивачу у наданні в користування земельної ділянки загальною площею 16,1804 га у тому числі: ділянка № НОМЕР_1 площею 10,4611 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0182, ділянка № НОМЕР_2 площею 5,7193 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0183 (арк. спр. 26).

З оскаржуваного рішення вбачається, що його винесено, зокрема, з метою захисту прав та інтересів жителів територіальної громади.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.11.2020, цільове призначення спірних земельних ділянок: 01.02. Для ведення фермерського господарства (арк. спр. 27-28, 29-30), що підтверджується даними Публічної кадастрової карти України (станом на 20.09.2021 за посиланням: https://map.land.gov.ua/?cc=4344521.939514832,6265516.149071603&z=14&l=kadastr&bl=ortho10k_all&marker=4342622.473738595,6264594.74371238).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21.05.1997 № 280/97 ВР “Про місцеве самоврядування в Україні” (далі – Закон № 280/97 ВР) основні терміни, використані в цьому Законі, мають таке значення:

територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр;

загальні збори - зібрання всіх чи частини жителів села (сіл), селища, міста для вирішення питань місцевого значення.

Згідно з частинами першою, другою статті 8 Закону № 280/97-ВР загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення. Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною третьою статті 24 Закону № 280/97-ВР визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 25 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частинами першою, десятою статті 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно з частиною першою статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до пункту “а” частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Статтею 1 Закону України “Про землеустрій” визначено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Згідно із частинами першою, другою статті 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення. Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо:

земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу;

земельних ділянок приватної власності - їх власниками.

Відповідно до частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру. Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.

З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам -членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Відповідно до статті 33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Згідно зі статтею 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Указаними нормами права визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33 - 37 Земельного кодексу України для такого виду використання.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено.

Згідно з частинами першою та другою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частинами шостою та сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), зокрема:

надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) (частина перша);

відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста);

рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (частина одинадцята);

відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина п`ятнадцята).

Судом встановлено, що висновком відділу Держгеокадастру у Новоайдарському районі Луганської області від 29.04.2016 № 97-28-99.3-751/2-16 погоджено поданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, розташованої в межах населеного пункту смт Новоайдар Новоайдарської селищної ради Новоайдарського району Луганської області.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, розташованої в межах населеного пункту смт Новоайдар Новоайдарської селищної ради Новоайдарського району Луганської області затверджено рішенням Новоайдарської селищної ради сьомого скликання від 24.05.2016 № 10/14-1.

При цьому, до заяви від 29.09.2017 позивачем долучено відповідний проект та копію рішення від 24.05.2016 № 10/14-1.

Отже, земельна ділянка, загальною площею 16,1804 га, розташована в межах населеного пункту смт Новоайдар, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Новоайдарській селищній раді Новоайдарського району Луганської області, є сформованою із присвоєнням кадастрового номеру, що виключає обов`язковість дозволу на розроблення проекту землеустрою в спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 7 Закону України “Про фермерське господарство” надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Суд підкреслює, що частиною другою статті 34 Земельного кодексу України передбачено, що органи виконавчої влади та місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади громадські пасовища.

Отже, забезпечення потреб територіальних громад у випасанні худоби шляхом створення громадських пасовищ за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, буде сприяти розвитку самого скотарства, зокрема молочного та м`ясного поголів`я великої рогатої худоби.

Суд звертає увагу, що відповідачем щоразу при розгляді заяв позивача, в тому числі на виконання рішень суду, єдиною підставою для відмови в наданні земельної ділянки у користування зазначається – з метою захисту прав та інтересів жителів територіальної громади, тобто з підстав не визначених законом.

На момент розгляду справи відповідачем не надано доказів формування спірних ділянок як громадських пасовищ.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про протиправність рішення п`ятої позачергової сесії Новоайдарської селищної ради восьмого скликання № 5/7 від 14.01.2021 «Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 29.09.2017 про надання у користування для ведення фермерського господарства на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/3862/20 від 21.20.2020» та відповідно його скасування.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати у користування позивачу земельну ділянку у відповідності до частини шостої статті 123 та статті 124 Земельного Кодексу України по затвердженому проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 16,1804 га, в тому числі: земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 10,4611 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0182, земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 5,7193 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0183, розташованої в межах населеного пункту смт. Новоайдар, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Новоайдарській селищній раді Новоайдарського району Луганської області, для ведення фермерського господарства, суд зазначає таке.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

На переконання суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону держорган може приймати різні рішення.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 № 21-87а13.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За унормуванням пункту 4 частини другої статті 245 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини другої статті 245 КАС України.

За приписами частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформульованій у постанові від 19.02.2020 у справі № 591/5935/17.

З урахуванням наведеного, оскільки позивачем у відповідності до вимог Земельного кодексу України повністю виконано всі вимоги діючого законодавства щодо отримання спірних земельних ділянок у користування, питання про надання позивачу земельної ділянки у користування для ведення фермерського господарства вирішується відповідачем тривалий час з неодноразовою необґрунтованою відмовою особі в реалізації її прав, суд погоджується з доводами позивача, що належним засобом захисту прав є зобов`язання відповідача прийняти у встановлений законом спосіб рішення про надання у користування спірних земельних ділянок для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, ефективним способом відновлення порушеного права позивача є:

- визнати противоправним та скасувати рішення п`ятої позачергової сесії Новоайдарської селищної ради восьмого скликання № 5/7 від 14.01.2021 «Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 29.09.2017 про надання у користування для ведення фермерського господарства на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/3862/20 від 21.20.2020»;

- зобов`язати Новоайдарську селищну раду прийняти у встановлений законом спосіб рішення про повторний розгляд заяви від 29.09.2017 про надання ОСОБА_1 у користування відповідно до Земельного кодексу України земельних ділянок загальною площею 16,1804 га, з яких: площею 10,4611 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0182, площею 5,7193 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0183, розташованих в межах населеного пункту смт. Новоайдар, на території, яка враховується в Новоайдарській селищній раді Луганської області, для ведення фермерського господарства.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у загальній сумі 908,00 грн (арк. спр. 14).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок прийняття протиправного рішення відповідачем, суд вважає за необхідне стягнути витрати зі сплати судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Новоайдарської селищної ради (ідентифікаційний код 04335571, місцезнаходження: 93500, Луганська область, смт.Новоайдар, вул. Дружби, буд. 1) про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати противоправним та скасувати рішення п`ятої позачергової сесії Новоайдарської селищної ради восьмого скликання № 5/7 від 14.01.2021 «Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 29.09.2017 про надання у користування для ведення фермерського господарства на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/3862/20 від 21.20.2020».

Зобов`язати Новоайдарську селищну раду прийняти на найближчому пленарному засіданні у встановлений законом спосіб рішення про повторний розгляд заяви від 29.09.2017 про надання ОСОБА_1 у користування відповідно до Земельного кодексу України земельних ділянок загальною площею 16,1804 га, з яких: площею 10,4611 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0182, площею 5,7193 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0183, розташованих в межах населеного пункту смт. Новоайдар, на території, яка враховується в Новоайдарській селищній раді Луганської області, для ведення фермерського господарства.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новоайдарської селищної ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Смішлива