Рішення № 99751889, 21.09.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5353/21

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Казанчук Г.П., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 40, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006; код ЄРДПОУ 43995486) про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2021 року № Ф-100902-53У, якою зобов`язано сплатити недоїмку з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 37788,74 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2021 року, якою визначена недоїмка в сумі 37788,74 грн. Зазначене рішення позивач вважає протиправним, оскільки вона була зареєстрована як фізична особи-підприємець з 2009 року, проте підприємницькою діяльністю не займалась, а 14.04.2021 року державним реєстратором внесено запис про припинення підприємницької діяльності. Зауважує на те, що дія закону №592-ІХ розповсюджується і на неї, незважаючи на те, що заяви щодо списання сум недоїмки вона не подавала, оскільки нарахування суми недоїмки проведено на підставі дискримінаційного закону.

Представником ГУ ДПС у Кіровоградській області (надалі відповідач) надано відзив на позов, у якому зазначено про те, що норми Закону №592-ІХ визначають механізм списання сум недоїмки, містять конкретні умови, дотримання яких платниками передує списанню, проте ОСОБА_1 до податкового органу із відповідною заявою не зверталась. Спірна вимога винесена на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки законодавцем встановлено обов`язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не зважаючи отримувала така особо доход чи ні. Сума недоїмки була нарахована за період 2017 по 2021 рік в сумі 37788,74 грн. З цих підстав просив суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Дослідивши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 згідно з Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань 23.04.2009 року була зареєстрований як фізична особа – підприємець, а 14.04.2021 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, підстава: власне рішення, номер запису (а.с.37-38).

Згідно інформації контролюючого органу позивач перебувала з 24.04.2009 року на загальній системі оподаткування. Зі змісту відзиву на позов та наявних матеріалів справи судом встановлено, що в період з 01.01.2017 по 31.12.2020 позивач знаходилась на загальній системі оподаткування.

ГУ ДПС у Кіровоградській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05 лютого 2021 року №Ф-100902-53У, якою вимагалось сплатити недоїмку в сумі 37788,74 грн. (надалі спірне рішення, а.с.7).

Отже правомірність та законність спірного рішення про нарахування недоїмки є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Станом на 05.02.2021 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 37788,74 грн., у тому числі за 2017 рік – 8448 грн., за 2018 рік – 9828,72 грн., за 2019 рік – 11016,72 грн., за 2020 рік – 8495,30 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року N 2464-VI (далі - Закон України N2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

З огляду на пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції чинній на час спірних правовідносин) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим

Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно частини 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

З аналізу зазначених норм встановлено, що фізична особа-підприємець зобов`язана нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок в розмірі 22 відсотків бази нарахування єдиного внеску, а у випадку не отримання доходу у розмірі не менше ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Пунктом 3 розділу VI "Порядок стягнення заборгованості з платників" наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 р. за N 508/26953 (надалі Інструкція про порядок нарахування єдиного внеску) визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем правоірно визначеному суму недоїмки у спірній вимозі.

02.06.2020 року опублікований Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" 13 травня 2020 року №592-IX (Закон №592), пунктом 1 прикінцевих положень якого передбачено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з положеннями пункту 5 розділу I Закону №592, який набрав чинності з 03.06.2020 року, передбачено, внести до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" такі зміни, зокрема, у розділі VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнити пунктом 9-15 такого змісту:

"9-15. Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників":

а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;

б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що: 1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників"; 2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.

Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.

Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню".

Окрім цього, Міністерство фінансів України листом від 26.08.2020 №11220-16-62/26150 надало роз`яснення щодо порядку застосування дії пункту 9-15 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в якому вказало, що обов`язковою умовою для списання заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року є виконання вимог, встановлених пунктом 9-15 Закону №2464, зокрема подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року заяви про списання заборгованості, подання заяви державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності або заяви до податкового органу про зняття з обліку, та подання звітності з єдиного внеску. Враховуючи вищенаведене, дія пункту 9-15 Закону №2464 поширюється на фізичних осіб - підприємців, які перебували в стані припинення до набрання чинності пунктом 5 розділу I Закону України від 13.05.2020 №592.

Проте позивач не зверталась до податкового органу із заявою про списання суми недоїмки, про що нею також зазначено у позові.

У період з 01.01.2017 року по 14.04.2021 року позивач перебувала на загальній системі оподаткування, 14.04.2021 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за власним рішенням.

Позивачем не подавалась податкова декларація про майновий стаж і доходи за період 2017 – 2020 роки, у яких зазначено про відсутність доходу. Також позивачем не подавалась звітність з ЄСВ за 2017, 2018, 2019, 2020 роки, при цьому позивач взагалі не звертався із вимогою щодо списання суми недоїмки.

В абзаці третьому пунктом 9-15 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зазначено про те, що податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:

1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників";

2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

Отже суд зауважує, що зазначена норма закону містить перелік підстав для відмови списати суму недоїмки.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що законодавець прийнявши Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників» встановив механізм, за яким при наявності певних обставин, податковий орган зобов`язаний прийняти рішення про списання сум недоїмки, водночас, як встановлено судом, позивач не зверталась із відповідною заявою та податковий орган не проводив перевірки щодо можливості списання недоїмки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що у разі відсутності беззаперечних обставин до визнання протиправною вимоги, як то, реєстрація позивача як «сплячий ФОП», наявність ознак діяльності позивача як самозайнятої особи чи то сплата ЄСВ за позивача іншим роботодавцем, позивач мав правову можливість, застосовуючи законодавчий механізм звернення до податкового органі із заявою про списання суми недоїмки, саме такий механізм закріплений в законі. І в даному випадку, суд не вправі своїм рішенням підміняти закон.

Принагідно суд зауважує, що вимоги статті 7 "База нарахування єдиного внеску" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не визнані неконституційними, більш того, наразі дана стаття також встановлює обов`язок сплати мінімального розміру ЄСВ.

Тож суд прийшов висновку, що спірна вимога відповідає принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України.

Отже, таке вимога Головного управління ДПС у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2021 року № Ф-100902-53У не підлягає скасуванню, а у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні його позовних вимог, підстави для присудження їй понесених судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 40, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006; код ЄРДПОУ 43995486) про визнання протиправною та скасування вимоги.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук