Рішення № 99751534, 13.09.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/1967/21

Провадження № 2/201/1702/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2021 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Шумейко А.С.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суд за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 24 лютого 2021 року надійшла позовна заява Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, у якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті за житлово-комунальні послуги в сумі 14 917, 54 грн., з яких: за обслуговування будинку за період з липня 2018 року по січень 2021 року включно у розмірі 11 553, 22 грн.; за теплопостачання за період з листопада 2018 року по січень 2021 року у розмірі 2 914, 98 грн.; за вивіз ТПВ за період з липня 2018 року по січень 2021 року у розмірі 449, 34 грн.

В обґрунтування доводів позову позивач посилається на те, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем житлово-комунальних послуг, що надаються на підставі договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 22 червня 2016 року та договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 22 червня 2016 року. Згідно з наказом № 1052 від 15 грудня 2014 року багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 було прийнято на баланс ДНУЗТ. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань по сплаті за надані послуги станом на 01 лютого 2021 року відповідач має заборгованість за житлово-комунальні послуги 14 917, 54 грн., з яких: за обслуговування будинку за період з липня 2018 року по січень 2021 року включно у розмірі 11 553, 22 грн.; за теплопостачання за період з листопада 2018 року по січень 2021 року у розмірі 2 914, 98 грн.; за вивіз ТПВ за період з липня 2018 року по січень 2021 року у розмірі 449, 34 грн., які позивач просить стягнути з відповідача (а.с.2-5).

19 квітня 2021 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з таких підстав. Так, 01 серпня 2016 року відповідач звернулася до керівництва ДНУЗТ і м. академіка В. Лазаряна про надання дозволу на відключення від системи централізованого опалення та ГВП та на встановлення індивідуального опалення в квартирі, що належить відповідачу на праві власності. Позивач надав дозвіл та 01 листопада 2016 року було складено акт про відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП, та 16 січня 2017 року відповідач звернулася до директора університету з адміністративно-господарської роботи з заявою про зупинення нарахування плати за послуги з централізованого опалення. 02 серпня 2018 року на адресу відповідача надійшла квитанція про сплату житлово-комунальних послуг від червня 2018 року. Аби уникнути відключення електропостачання до квартири, відповідач була змушена здійснити плату за послуги, проте позивач все одно відімкнув квартиру відповідача від електропостачання. Квартира знаходиться в стані ремонту та не придатна для проживання, а отже відповідач не проживає у ній та не користується будь-якими послугами. На думку відповідача, оскільки вона не проживає у квартирі, то вона не мала наміру продовжувати строк дії договорів про надання послуг. Також представник відповідача посилається на те, що вартість послуг з вивезення твердих побутових відходів входить до загальної вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Також на думку представника відповідача позивачем порушено процедуру доведення до відповідача інформації про зміну тарифів. Позивач повинен був надати акт наданих послуг з обов`язковим зазначенням змісту та обсягу господарської операції, одиницею виміру господарської операції та надати детальний розрахунок розподілу обсягу спожитих комунальних послуг між споживачами будинку (а.с.27-31).

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 24 лютого 2021 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.20).

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с.21).

До суду 15 березня 2021 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача (а.с.22).

Ухвалою судді від 16 березня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги (а.с. 23-24).

Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсяг та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Фактичні обставини встановленні судом.

ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Шевченко В.В. (а.с.7-8).

22 червня 2016 року між ДНУЗТ імені академіка В. Лазаряна та ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (а.с.-12).

01 серпня 2016 року відповідач звернулася до керівництва ДНУЗТ і м. академіка В. Лазаряна про надання дозволу на відключення від системи централізованого опалення та ГВП та на встановлення індивідуального опалення в квартирі, що належить відповідачу на праві власності (а.с.35). Позивач надав дозвіл та 01 листопада 2016 року було складено акт про відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП (а.с.37). 16 січня 2017 року відповідач звернулася до директора університету з адміністративно-господарської роботи з заявою про зупинення нарахування плати за послуги з централізованого опалення (а.с.38).

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 571 від 30 листопада 2016 року було встановлено тарифи на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води Дніпропетровському національному університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна (а.с.16-17).

Відповідно до наказу ректора університету № 617а-г від 07 грудня 2016 року було встановлено плату за надані послуги котельнею університету з централізованого опалення і постачання гарячої води з 16 грудня 2016 року згідно нових тарифів, затверджених рішення міської ради від 30 листопада 2016 року (а.с.18).

Згідно з довідкою про заборгованість за обслуговування будинку станом на 01 лютого 2021 року відповідач має заборгованість за житлово-комунальні послуги 14 917, 54 грн., з яких: за обслуговування будинку за період з липня 2018 року по січень 2021 року включно у розмірі 11 553, 22 грн.; за теплопостачання за період з листопада 2018 року по січень 2021 року у розмірі 2 914, 98 грн.; за вивіз ТПВ за період з липня 2018 року по січень 2021 року у розмірі 449, 34 грн. (а.с.13-15)

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. ст. 13, 14 ЦК України цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються і виконуються особою у межах, установлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг визначено Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно із частиною 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Відповідно до ч. 7 ст. 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

У пункті 30 Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» визначено, що оплачувати послуги в установлені договором строки.

Частина 1 ст. 322 ЦК України визначає, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

До житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Дніпровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна надає вище перелічені житлово-комунальні послуги і послуги з утримання будинку і прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_2 .

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги (частина перша статті 509 ЦК України).

З аналізу положень статей 11, 319, 322, 509, 526, 610 ЦК України, статей 1, 7, 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» в їх системному взаємозв`язку вбачається, що кожен власник квартири (нежитлового приміщення) в будівлі несе обов`язок з утримання власного майна, приміщень загального користування та прибудинкової території.

Витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна.

Посилання відповідача на те, що вона не проживає у квартирі, яка не придатна для проживання, та не користується комунальними послугами є безпідставним, оскільки Дніпровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна здійснює управління вказаним житловим будинком та несе витрати з його утримання, а відповідач, яка є власником квартири у цьому будинку, не відмовлялась від житлово-комунальних послуг, отримувала їх і не оплачувала їх вартість. Непроживання відповідача у квартирі, яка належить їй на праві власності не звільняє її від обов`язку нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг, які були надані університетом.

Щодо відключення квартири відповідача від централізованого опалення та нарахування позивачем заборгованості за теплопостачання, то така заборгованість утворилася за надані послуги з теплопостачання до місць загального користування, а тому доводи відповідача про незаконність нарахування заборгованості за такі послуги не можуть бути взяті до уваги.

Посилання відповідача на закінчення строку дії договору також є безпідставним, оскільки за умовами договору останній вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення йог строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано належних доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань з оплати наданих житлово-комунальних послуг.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, на підставі ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги результат вирішення справи, суд вважає необхідним судові витрати покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послугизадовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна (ЄДРПОУ 01116130, м. Дніпро, вул. Лазаряна, буд. 2) заборгованість зі сплати за житлово – комунальні послуги в розмірі 14 917 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн. 54 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна (ЄДРПОУ 01116130, м. Дніпро, вул. Лазаряна, буд. 2) понесенні судові витрати в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 17 вересня 2021 року.

Суддя С.О. Демидова