Рішення № 99749692, 21.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2021 р. Справа№200/9103/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління ДПС у Донецькій області (відокремлений підрозділ ДПС: 44070187)

про: визнання протиправним та скасування вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 14.01.2021 року № Ф-2853-23У в розмірі 45698,06 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області (відокремлений підрозділ ДПС: 44070187) про визнання протиправним та скасування вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 14.01.2021 року № Ф-2853-23У в розмірі 45698,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 14.01.2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2853-23, згідно якої йому необхідно сплатити заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 45698,06 грн., з якої 45528,06 грн. – недоїмка, 170 грн. – штраф. Позивач вважає, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2853-23 від 14.01.2021 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449. Позивач зазначає, що відповідно до положень Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Разом з тим вбачається порушення строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяцю (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, проте, контролюючим органом вимога про сплату боргу (недоїмки) на адресу позивача не направлялась тривалий час, а заборгованість зі сплати єдиного внеску за цей час значно зросла. Вказане, на думку позивача, свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки). Крім того позивач вказує на те, що в силу вимог п. 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 він був звільнений від сплати єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції. З огляду на викладене позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін

Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідач зазначає, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідач вказує, що згідно з п. 3, 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 449 від 20.04.2015 року, у разі якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та або борги зі сплати фінансових санкцій орган доходів і зборів, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла або зросла заборгованість зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Згідно з даними інтегрованої картки платника єдиного внеску по коду платежу 71040000 - єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, яка виникла внаслідок автоматичних щоквартальних нарахувань єдиного внеску для фізичних осіб – підприємців: 22.04.2014 року – 1267,95 грн. за 1 квартал 2014 року; 21.07.2014 року – 1267,95 грн. за 2 квартал 2014 року; 21.10.2014 року – 1267,5 грн. за 3 квартал 2014 року; 20.01.2015 року – 1267,95 грн. за 4 квартал 2014 року; 20.04.2015 року – 1267,95 грн. за 1 квартал 2015 року; 20.07.2015 року – 1267,95 грн. за 2 квартал 2015 року; 19.10.2015 року – 1323,47 грн. за 3 квартал 2015 року; 19.01.2016 року – 1434,51 грн. за 4 квартал 2015 року; 19.04.2016 року – 909,48 грн. за 1 квартал 2016 року; 19.07.2016 року – 941,16 грн. за 2 квартал 2016 року; 19.10.2016 року – 957 грн. за 3 квартал 2016 року; 19.01.2017 року - 990 грн. за 4 квартал 2016 року; 19.04.2017 року — 1056 грн. за 1 квартал 2017 року; 19.07.2017 року – 1056 грн. за 2 квартал 2017 року; 19.10.2017 року — 1056 грн. за 3 квартал 2017 року; 19.01.2018 року — 1056 грн. за 4 квартал 2017 року; 19.04.2018 року - 2457,18 грн. за 1 квартал 2018 року; 19.07.2018 року - 2457,18 грн. за 2 квартал 2018 року; 19.10.2018 року — 2457,18 грн. за 3 квартал 2018 року; 21.01.2019 року — 2457,18 грн. за 4 квартал 2018 року; 19.04.2019 року - 2754,18 грн. за 1 квартал 2019 року; 19.07.2019 року - 2754,18 грн. за 2 квартал 2019 року; 21.10.2019 року - 2754,18 грн. за 3 квартал 2019 року; 20.01.2020 року — 2754,18 грн. за 4 квартал 2019 року; 21.04.2020 року -2078,12 грн. за 1 квартал 2020 року; 20.07.2020 року - 1039,06 грн. за 2 квартал 2020 року; 19.10.2020 року - 3117,18 грн. за 3 квартал 2020 року. Крім того, 21.12.2020 року позивачу донарахо штрафні санкції в розмірі 170 грн. за несвоєчасне подачу декларації єдиного внеску за 2019 рік, згідно рішення про застосування штрафних санкцій N 0087680430 від 03.11.2020 року.

На підставі цих даних управлінням сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки). Відповідач посилається на те, що згідно з п. 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 платники єдиного внеску тимчасово на період проведення антитерористичної операції звільняються від виконання своїх обов`язків, передбачених частиною 2 ст. 6 Закону № 2464. Однак підставою такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідач звертає увагу на те, що п. 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. Крім того, відповідач зазначає, що п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” виключено з 13.02.2020 року, при цьому, ця норма звільняла від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, але не скасовувала повністю обов`язків платника єдиного внеску. Відповідач вказує на те, що приймаючи спірну вимогу він діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Конституцією та законами України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року замінено первинного відповідача у справі Головне управління ДПС у Донецькій області на правонаступника Головне управління ДПС у Донецькій області (відокремлений підрозділ ДПС: 44070187).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року позивачу поновлено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа – підприємець 29.08.2008 року за номером № 22740000000000000021027, та включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань за № 3167803314, та перебуває на обліку в Центральній ДПІ Головного управління ДПС у Донецькій області як фізична особа – підприємець з 01.09.2008 року, яка обрала спрощену систему оподаткування (а.с. 19-21).

14 січня 2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформовано вимогу № Ф-2853-23 про сплату ОСОБА_1 заборгованості з єдиного соціального внеску на загальну суму 45698,06 грн., яка виникла станом на 31 грудня 2020 року, до складу якої входить: недоїмка з єдиного внеску у сумі 45528,06 грн., штраф – 170 грн. (а.с. 56).

Зазначена вимога була направлена на адресу позивача рекомендованим листом з повідомлення, однак поштове відправлення повернуто на адресу відповідача з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 20.02.2021 року (а.с. 57-58).

У зв`язку з несплатою позивачем боргу вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2853-23 від 14.01.2021 року у сумі 45698,06 грн. була узгоджена, та направлена до Центрального відділу ДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) заявою від 14.05.2021 року (а.с. 131).

З розрахунку до вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2853-23 від 14.01.2021 року встановлено, що заборгованість виникла, у зв`язку з несплатою єдиного внеску за період з І кварталу 2014 року по ІІІ квартал 2020 року в сумі 45528,06 грн., а також донараховано штрафу згідно рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в розмірі 170 грн. (а.с. 106-108).

З матеріалів справи встановлено, що 03.11.2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області проведено камеральну перевірку з питань своєчасного подання звіту про суми доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 за 2019 рік, за результатами якої складено акт № 4968/05-99-04-30/ НОМЕР_1 (а.с. 102-103).

Перевіркою встановлено порушення п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» граничний строк подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за звітний період: 2019 рік – 10.02.2020 року, фактично подана 19.02.2020 року.

На підставі акту № 4968/05-99-04-30/ НОМЕР_1 від 03.11.2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в сумі 170 грн. (а.с. 101).

Зазначене рішення було направлено на податкову адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням, однак поштове відправлення повернуто на адресу відповідача 05.12.2020 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 104-105).

Доказів оскарження позивачем в адміністративному або судовому порядку вказаного рішення суду не надано.

Суд зазначає, що позивач не згоден з вимогою відповідача про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14.01.2021 року № Ф-2853-23 У в сумі 45698,06 грн., оскільки відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» позивач звільнений від виконання обов`язків, щодо сплати єдиного внеску, а також, що вимога прийнята з порушенням вимог законодавства, отже, саме ці обставини стали підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі по тексту – Закон № 2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно абз. 4 п. 1 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці - фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов`язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 9 Закону № 2464 визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Згідно абз. 3 ч. 8 статті 9 Закону № 2464 (в редакції, яка діяла до 31.12.2017 року) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464 (в редакції з 01.01.2018 року) передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з п. 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Як вбачається з матеріалів справи, визначена у вимозі від 14.01.2021 року № Ф – 2853-23 сума боргу з єдиного внеску (недоїмка) у розмірі 45528,06 грн., виникли у зв`язку з несплатою позивачем самостійно визначених сум грошових зобов`язань, відповідно до звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за 1 квартал 2014 року по 3 квартал 2020 року (а.с. 106-108).

Суд зазначає, що спірним питанням даної справи є звільнення платника єдиного внеску, що здійснюють діяльність в зоні проведення антитерористичної операції від зобов`язань щодо сплати єдиного внеску, нарахування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) позивачем єдиного соціального внеску на час проведення антитерористичної операції.

Суд зазначає, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту:

« 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Місто Маріуполь Донецької області, на території якого розташована податкова інспекція в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває позивач, входять до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).

З огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

На теперішній час Указ Президента України про закінчення антитерористичної операції не приймався, а Указ Президента України «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей» від 30 серпня 2018 року № 116/2018 року не зазначає про припинення антитерористичної операції, а містить посилання про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях».

Отже, позивач звільнявся від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Проте, Законом України від 14 січня 2020 року № 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» пункт 9-4 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» виключено 13 лютого 2020 року.

Таким чином, пункт 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 був діючим з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року включно.

З правового аналізу наведених законодавчих норм слідує, що до 13 лютого 2020 року факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, був підставою для звільнення платників єдиного внеску як від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, так і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати.

В пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Разом з цим на час формування спірної вимоги про сплату боргу, норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок), втратила чинність.

З правового аналізу наведених законодавчих норм слідує, що до 13 лютого 2020 року факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, був підставою для звільнення платників єдиного внеску як від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, так і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати. При цьому, вказані норми не скасовували обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавали можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, що було підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Даний правовий висновок зроблено в рішенні від 30.03.2018 Верховного Суду у зразковій справі № 812/292/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у даній справі.

З огляду на наведене, позивач з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року включно внаслідок проведення антитерористичної операції був звільнений від обов`язків платника єдиного внеску, проте, оскільки пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 був діючим по 12 лютого 2020 року включно, на час формування спірної вимоги – 14.01.2021 року відсутні будь-які підстави щодо звільнення позивача від сплати єдиного внеску, крім можливості визнання її безнадійною та списання в порядку, визначеному Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу, що, в свою чергу, не є предметом спору у даній справі.

Стосовно посилання позивача на те, що контролюючим органом тривалий час не направлялась вимога про сплату боргу (недоїмки), а заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску зростала, суд зазначає наступне.

Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 року № 469) визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів (далі - Інструкція).

Розділом VI Інструкції визначено порядок стягнення заборгованості з платників.

Так, згідно з п. 1, до платників, які не виконали визначені Законом №2464 обов`язки

щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена фіскальними органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції N 449, до платників, які не виконали визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції № 449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:

- якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;

- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у пункті 1 статті 4 Закону, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) (абз. 9 п. 3 роз. VI Інструкції № 449).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Відповідно до п. 4 роз. VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи)..

Таким чином, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

В обґрунтування позову позивач посилається на порушення податковим органом строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав би бути в кінці календарного місяця (кварталу), у разі існування недоїмки з сплати єдиного соціального внеску.

Суд не погоджується з таким твердженням позивача, оскільки як вже зазначалося вище, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам єдиного внеску протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки з сплати єдиного внеску, тобто у податкового органу відсутній обов`язок надсилати платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу після кожного місяця в якому зросла сума недоїмки, вимога про сплату боргу формується на всю суму боргу, а не суму боргу за певний період.

Матеріалами справи підтверджено, що за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 45528,06 грн. за 1 квартал 2014 року по 3 квартал 2020 року, отже в кінці 3 кварталу 2020 року податковим органом була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки).

Окрім викладеного, суд зазначає, що у період з 14.04.2014 року по 12.02.2020 року позивач був звільнений від своєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, суд не приймає посилання позивача на те, що податковим органом порушено процедуру, яка передує прийняттю вимоги, а тому вимога підлягає скасування, оскільки позивач не здійснював свої зобов`язання зі сплати єдиного внеску, та відповідно на момент формування спірної вимоги мав податковий борг, який повинен бути сплачений позивачем.

Таким чином, спірна вимога в частині зобов`язання позивача сплатити недоїмку з єдиного внеску в розмірі 45528,06 грн. є правомірною та не підлягає скасуванню, оскільки сформована у період коли позивач не звільнений від обов`язку сплати єдиний внесок.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2853-23 від 14 січня 2021 року в частині застосування штрафу в сумі 170 грн., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що Головним управління ДПС у Донецькій області у зв`язку з несвоєчасним подання податкової звітності за 2019 рік прийнято рішення № 0087680430 від 03.11.2020 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким до позивача застосовано штраф в розмірі 170 грн.

Відповідно до п. 5 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, до сум боргу (недоїмки) платника, що подаються до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства, у вимогу про сплату боргу (недоїмки) за даними інформаційної системи органу доходів і зборів включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін штрафів та пені.

На підставі вищезазначених положень Головним управління ДПС у Донецькій області до спірної вимоги про сплату боргу були включені суми штрафу в розмірі 170 грн., що нарахована відповідно до рішення № 0087680430 від 03.11.2020 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Враховуючи, що рішення контролюючого органу № 0087680430 від 03.11.2020 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 170 грн., ані в адміністративному, ані в судовому порядку не оскаржувалось, на час розгляду справи є узгодженим, суд приходить висновку, що позовні вимоги в частині скасування штрафу задоволенню не підлягають.

Таким чином, вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2853-23 від 14.01.2021 року в сумі 45698,06 грн. є правомірною та не підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Враховуючи вищевикладене суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області (відокремлений підрозділ ДПС: 44070187) про визнання протиправним та скасування вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 14.01.2021 року № Ф-2853-23У в розмірі 45698,06 грн.

З огляду на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, суд зазначає, що судові витрати понесені позивачем, відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягаю відшкодуванню.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області (відокремлений підрозділ ДПС: 44070187) про визнання протиправним та скасування вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 14.01.2021 року № Ф-2853-23У в розмірі 45698,06 грн. – відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 21 вересня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Олішевська