Рішення № 99749532, 20.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2021 р. Справа№200/8057/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Д`яконову Кристину Ігорівну, яка діє на підставі ордеру від 01.06.2021 року та договору про надання правової допомоги від 01.06.2021 року № 39/21, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі – ГУНП в Донецькій області), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ГУНП в Донецькій області в частині незарахування позивачу до вислуги років, вислугу років на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції на території Донецької області в період з 07.04.2014 року по 30.04.2018 року – один місяць за три місяці служби в АТО;

- зобов`язати ГУНП в Донецькій області обчислити позивачу вислугу років з урахуванням Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» із зарахуванням йому до вислуги років на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції на території Донецької області в період з 07.04.2014 року по 30.04.2018 року – один місяць за три місяці служби в АТО;

- зобов`язати ГУНП в Донецькій області або уповноважений структурний підрозділ Національної поліції України оформити та подати необхідні документи до органів Пенсійного фонду України для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» із зарахуванням йому до вислуги років на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції на території Донецької області в період з 07.04.2014 року по 30.04.2018 року – один місяць за три місяці служби в АТО. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.04.2021 року позивача було звільнено зі служби в поліції на підставі п. 7 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію». Вислуга років позивача станом на дату звільнення складає: у календарному обчисленні 20 років 07 місяців 25 днів, у пільговому обчисленні – 27 років 11 місяців 21 день. Позивач звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, але отримав лист про відмову в оформленні та поданні необхідних документів до органів Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років, у зв`язку із відсутністю календарної вислуги років. Позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

Відповідач надав відзив на позов в якому зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, обґрунтовуючи це наступним. Стосовно вимог позивача про визнання дій ГУНП в Донецькій області неправомірними в частині незарахування до вислуги років, вислуги років у пільговому обчисленні в умовах участі в антитерористичній операції з 07.04.2014 року по 30.04.2018 року вказує, що до вислуги років ОСОБА_1 увійшли періоди проходження служби, у тому числі безпосередньої участі останнього в АТО, які відповідно до законодавства зараховуються до вислуги років у календарному та пільговому обчисленні. Крім того, відповідно до п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262 пенсія за вислугу років призначається незалежно від віку, якщо, зокрема, особи офіцерського складу звільнені зі служби, у тому числі, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. При цьому до п. «а» статті 12 Закону України № 2262 пільговий розрахунок не застосовується при призначенні пенсії за вислугу років. У ОСОБА_1 відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років з урахуванням вищезазначених норм Закону, оскільки на момент звільнення календарна вислуга років позивача складала 20 років 07 місяців 25 днів. Тому, у ГУНП в Донецькій області відсутні підстави для виконання своїх повноважень по організації роботи з оформленням документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за п. «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ та відповідного направлення їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.36-40).

Позивач надав відповідь на відзив, в якому заперечив та вказав, що ГУНП в Донецькій області протиправно не враховуються положення Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393. Згідно з порядком до вислуги років для призначення пенсії зараховується на пільгових умовах один місяць за три місяці служби в АТО. В обґрунтування правової позиції позивач вказав на висновки Верховного Суду у постанові від 03.03.2021 року у справі № 805/3923/18-а. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.49-50).

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що інших підстав зарахування пільгової вислуги років та умов призначення пенсії за вислугу років, окрім визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262, не передбачено. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.53-54).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 відкрито спрощене провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України № НОМЕР_2 (а.с.7).

З листа Центрального районного відділу у місті Маріуполі Головного управління Державної міграційної служби від 25.05.2021 року № Ч-259/6/1436-21 убачається, що 04.12.2019 року позивач змінив прізвище з ОСОБА_2 на – ОСОБА_3 (а.с.9).

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується рішенням про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 23.12.2016 року № 8/І/V/357 та посвідченням серії НОМЕР_3 , виданого 17.01.2017 року Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області (а.с.11-12).

Як убачається з витягу з наказу по особовому складу від 09.04.2021 року № 222 о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції з 09 квітня 2021 року за п. 7 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням). Вислуга років на 09 квітня 2021 року у календарному обчисленні складає: 20 років 07 місяців 25 днів, у пільговому обчисленні – 27 років 11 місяців 21 день (а.с.10).

29.04.2021 року сектор з питань пенсійного забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області листом № Ч-57/34/01-2021 відмовив позивачу у підготовці та направленні до пенсійного органу пакету документів для призначення пенсії у зв`язку з тим, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років з огляду на недостатню кількість календарної вислуги років (а.с.16-17).

Згідно довідки Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 19.05.2021 року № 2597/05/12-2021 ОСОБА_1 дійсно в період з 07.04.2014 року по 06.11.2015 року та з 07.11.2015 року по 30.04.2018 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області (а.с.13).

Відповідно до довідки, виданої т.в.о. начальника УКЗ ГУНП в Донецькій області Є.Свистуновим, до вислуги років ОСОБА_1 у календарному та пільговому обчисленні увійшли періоди проходження служби – безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 07.04.2014 року по 30.04.2018 року з розрахунку один місяць служби за три місяці (а.с.43-45).

Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Загальні умови і порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, зокрема, в органах Служби безпеки України, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-XII).

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 1-2 Закону № 2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до статті 1 Закону № 2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону.

Згідно пункту «а» частини першої статті 12 наведеного Закону пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (постанова від 17.07.1992 № 393).

Відповідно до пп. «а» п. 3 вказаного Порядку до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, зокрема, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Отже, законодавством чітко визначено, що таким категоріям осіб, як позивач, до вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, зокрема, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Проте, як убачається з довідки, виданої т.в.о. начальника УКЗ ГУНП в Донецькій області Є.Свистуновим, ОСОБА_1 до вислуги років у календарному та пільговому обчисленні було зараховано періоди безпосередньої його участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 07.04.2014 року по 30.04.2018 року, з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправними дії ГУНП в Донецькій області щодо незарахування позивачу до вислуги років, вислугу років на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції на території Донецької області в період з 07.04.2014 року по 30.04.2018 року – один місяць за три місяці служби в АТО та зобов`язання ГУНП в Донецькій області обчислити позивачу вислугу років з урахуванням Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» із зарахуванням йому до вислуги років на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції на території Донецької області в період з 07.04.2014 року по 30.04.2018 року – один місяць за три місяці служби в АТО, задоволенню не підлягають.

Так, станом на 09 квітня 2021 року позивач має вислугу років: у календарному обчисленні – 20 років 07 місяців 25 днів, що дійсно є недостатнім для призначення пенсії, проте він має вислугу років у пільговому обчисленні (без урахування вислуги в календарному обчисленні) – 07 років 03 місяці 26 днів та у пільговому обчисленні (з урахуванням календарної вислуги років) – 27 років 11 місяців 21 день, що перевищує необхідну для призначення пенсії вислугу у розмірі 25 років.

Спірним питанням у цій справі є те, чи береться до уваги пільгова вислуга років при призначенні пенсії.

Верховний Суд у постановах від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17, від 10 липня 2019 року у справі № 1840/3347/18, від 22 серпня 2019 року у справі №295/7220/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №360/1432/19 та від 27 березня 2020 року у справі №569/727/17, від 23 червня 2020 року у справі №750/10827/16-а, від 20 січня 2021 року у справі №620/509/19 викладав висновок про те, що задля отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.

Водночас Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону № 2262 у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Вказана позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18.

З урахуванням правового висновку, наведеного у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, суд погоджується з твердженням позивача про те, що наявної у нього вислуги років достатньо для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону № 2262, з огляду на що порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача оформити та подати необхідні документи до органів Пенсійного фонду для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Відповідно до норм частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Проте, позивач не оскаржує дії ГУНП в Донецькій області щодо відмови в оформленні та поданні необхідних документів до органів Пенсійного фонду для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Між тим, вимога про зобов`язання відповідача оформити та подати необхідні документи до органів Пенсійного фонду для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» є похідною саме від такої вимоги.

Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, але в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, для належного захисту порушених прав позивача, на підставі частини другої статті 9 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, шляхом визнання дій ГУНП в Донецькій області щодо відмови в оформленні та поданні необхідних документів до органів Пенсійного фонду для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» протиправними та зобов`язання відповідача оформити та подати необхідні документи до органів Пенсійного фонду для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» є похідною саме від такої вимоги.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а відтак, його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 5-11, 14, 72-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295, п.п. 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: пр-т Нахімова, 86, м. Маріуполь, 87517, ЄДРПОУ 40109058) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо відмови в оформленні та поданні необхідних документів до органів Пенсійного фонду для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: пр-т Нахімова, 86, м. Маріуполь, 87517, ЄДРПОУ 40109058) оформити та подати необхідні документи до органів Пенсійного фонду України для призначення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 20 вересня 2021 року.

Суддя Т.О. Шувалова