Рішення № 99749484, 08.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року Справа № 160/534/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі – митний орган, митниця), в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товару №110150/2020/000040/1 від 16.07.2020 року, №110150/2020/000041/1 від 16.07.2020 року, №110150/2020/000061/1 від 17.08.2020 року, №110150/2020/000062/1 від 18.08.2020 року, №110150/2020/000121/1 від 16.10.2020 року, №110150/2020/000153/1 від 06.11.2020 року, №110150/2020/000177/1 від 26.11.2020 року.

В обґрунтування позову позивач посилався на протиправність оскаржених рішень, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом. Позивач також зауважив, що усі розбіжності, які виявив відповідач є надуманими і безпідставними з огляду на те, що останній не вказав, які саме документи, що подавалися декларантом при митному оформленні містили розбіжності та/або ознаки підробки.

Ухвалою суду від 19.01.2021 р. справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження та з-поміж іншого відповідачу надано термін для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав та заперечуючи проти його задоволення у відзиві на позовну заяву указав, що наданими з митною декларацією документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв`язку з чим і було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом.

В судове засідання представники відповідача й позивача не з`явилися, останній просив розглянути справу без його участі.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А тому, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та із матеріалів справи слідує, що 09.10.2019 року, позивачем (Покупець) укладено з компанією “Zhejlang Wenxin Mechanical & Electrical CO., LTD” (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт № WN-1-2019 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною контракту.

Компанією “Zhejlang Wenxin Mechanical & Electrical CO., LTD” (Китай) на виконання умов означеного контракту та відповідних специфікацій, на умовах FOB-Chongqing, Китай згідно із міжнародних торговельних правил “ІНКОТЕРМС 2010” здійснено на користь позивача поставку товарів: а саме: електрогенераторні установки та двигуни внутрішнього згорання.

З метою митого оформлення придбаних товарів позивач подав відповідачу митні декларації з кожної партії поставленого товару, а саме: від 15.07.2020 року №UA110150/2020/011431, від 15.07.2020 року №UA110150/2020/011430, від 12.08.2020 року №UA110150/2020/013254, від 14.08.2020 року №UA110150/2020/013429, від 13.10.2020 року №UA110150/2020/016948, від 05.11.2020 року №UA110150/2020/08358 та від 25.11.2020 року №UA110150/2020/019494.

Разом з кожною декларацією окремо подавалися: зовнішньоекономічний контракт № № WN-1-2019 та відповідні специфікації до нього; рахунки-фактури; пакувальні листи; технічні описи товару; договір перевезення вантажу морським транспортом від 15.10.2019 року № 1510/912/2019; заявки на перевезення до кожної партії товару, а також коносаменти, залізничні накладні та платіжні доручення на підтвердження оплати морського фрахту. Відповідний перелік документів наведений у графі 44 кожної із поданих декларацій.

Митна вартість товару заявлена за основним методом - за ціною договору, за ЕМД від 15.07.2020 року №UA110150/2020/011431 – 25330 дол. США, за ЕМД від 15.07.2020 року №UA110150/2020/011430 – 51997 дол. США, за ЕМД від 12.08.2020 року №UA110150/2020/013254 – 66315,80 дол. США, за ЕМД від 14.08.2020 року №UA110150/2020/013429 – 50445,30 дол. США, за ЕМД від 13.10.2020 року №UA110150/2020/016948 – 96601,30 дол. США, за ЕМД від 05.11.2020 року №UA110150/2020/08358 – 39802,70 дол. США, а за ЕМД від 25.11.2020 року №UA110150/2020/019494 – 16356,80 дол. США

При митному оформленні вказаного товару відповідач зазначив про не надання позивачем декларації країни відправника, встановив порушення умов оплати товару, а також вказав про неповноту включення транспортної складової та додаткових витрат до митної вартості оцінюваного товару.

На підставі вищенаведених обставин, які відповідач кваліфікував як суттєві розбіжності та невідповідності в наданих документах, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості, відповідач витребував у позивача додаткові документи.

Позивач надав додаткові документи, зокрема, прайс-листи, каталоги, акти виконаних робіт, комерційні пропозиції, а до ЕМД від 15.07.2020 року №UA110150/2020/011431, ЕМД від 15.07.2020 року №UA110150/2020/011430, ЕМД від 13.10.2020 року №UA110150/2020/016948 також ще платіжні доручення.

Між тим, митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару №110150/2020/000040/1 від 16.07.2020 року, №110150/2020/000041/1 від 16.07.2020 року, №110150/2020/000061/1 від 17.08.2020 року, №110150/2020/000062/1 від 18.08.2020 року, №110150/2020/000121/1 від 16.10.2020 року, №110150/2020/000153/1 від 06.11.2020 року, №110150/2020/000177/1 від 26.11.2020 року, відповідно до яких митну вартість заявленого товару за кожною партією товару із застосуванням резервного методу 2-ґ.

Вважаючи ці рішення протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом. При цьому, декларант сплатив різницю митних платежів та випустив товар у вільний обіг.

Вирішуючи спір суд виходить із того, що відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою та другою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до приписів статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, такі як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини п`ятої вказаної статті Митного кодексу України митному органу, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митниці мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митницею та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний органне може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, згідно із норм Митного кодексу України, митницею при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному декларантом.

Аналізуючи наведені норми у своїй сукупності суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації

Наявність у митниці обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною законодавець пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, митний орган має зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, підставою для витребування додаткових документів у декларанта, став висновок митного органу щодо того, що надані під час митного оформлення товару документи мають суттєві розбіжності та невідповідності, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості.

При цьому, усі розбіжності, що виявив відповідач дублюються за змістом кожного оскарженого рішення. Різницю складає лише дати та порядкові номери наданих документів, а також вартість сплачених послуг.

Так, однією із невідповідностей у наданих документах відповідач вважав порушення умов оплати постановленого товару.

Проте, така позиція відповідача є необґрунтованою, оскільки умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для тверджень про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суд також враховує правову позицію Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі № 804/911/14, відповідно до якої дата здійснення оплати за товар не впливає на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості.

Стосовно зауважень щодо неможливості здійснення ідентифікації суми, яка була сплачена до платіжного доручення від 12.08.2020 року № 250 суд зазначає, що цим платіжним дорученням здійснено попередню оплату товару у відповідності до Специфікації № 5 від 27.05.2020 року.

Ще однією із невідповідностей у наданих Товариством документах стало посилання митного органу на не надання декларації країни відправлення.

Однак, такі твердження суд знаходить також необґрунтованими, оскільки відсутність такого документу не впливає на числові значення митної вартості та її розрахунків, при цьому, що відповідачем на надано обґрунтованих доводів стосовно того, які саме складові митної вартості товару мають підтвердити документи від виробника, що містять відомості про якісні характеристики товару, митна декларація країни відправлення, відомості про виробника товару.

Що стосується зауважень митниці з приводу неможливості співставлення суми оплати 208942,4 дол. США у наданому платіжному дорученні від 08.10.2020 №92 з сумою вартості зазначеною у Специфікації №7 від 05.08.2020 та інвойсі”, то суд зазначає, що у цьому платіжному дорученні від в графі 32: “Сума цифрами” дійсно зазначена сума 208942,40 дол. США. Разом з тим, у графі 70 “Призначення платежу” міститься посилання на укладений контракт та на Специфікацію № 5з описанням того, що сума оплати складається з двох частин: 114 421,40 дол. США та 94 521,00 дол. США. Загальна сума вартості товарів у Специфікації № 7 та інвойсі J-WX200706-1 від 17.08.2020р. становить 94 521,00 дол. США, тобто суми оплати, зазначені у платіжному дорученні та у Специфікації повністю ідентичні. Відповідно, твердження митниці в цій частині є безпідставними.

Що ж до посилань відповідача про неповноту включення транспортної складової та додаткових витрат до митної вартості оцінюваного товару з посиланням на те, що відбувалось перевантаження товару суд звертає увагу відповідача, що поставка контейнеру зі спірною товарною партією здійснювалась відповідно до укладеного договору міжнародного морського перевезення від 15.10.2019 року №1510/912/2019, перевізником за договором виступає компанія «Global Container Lines Latvija SIA». Компанія «ICS LTD» є агентом та залучена перевізником як субпідрядником та його послуги закладені у вартість послуг, виставлених перевізником. Компанії ж ТОВ Хіллдом Логістік та ТОВ ТВК Еліна, які згадуються відповідачем здійснювали перевезення товару на митній території України.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.2 Договору, детальні умови морського перевезення визначаються в Заявках, підписаних Замовником та узгоджених перевізником, які є невід`ємною частиною цього Договору.

На протязі 5-10 днів після виходу судна з порту відправлення Перевізник видає коносамент. Коносамент направляється Замовнику в електронній копії яка буде мати таку саму юридичну силу, як і оригінал. Перевізник видає коносамент, який є достатнім доказом здійснення перевезення та підставою для вивантаження та подальших операцій з вантажем в порту призначення.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.3 Договору, загальна сума цього Договору складається з сум, що наведені в рахунках (інвойсах) та/або актах виконаних робіт, що виставлені Перевізником Замовнику.

У випадку перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту).

Вартість завантаження товару на борт судна включається до фактурної вартості товару (п.3.1.1 Договору).

Таким чином, перевантаження контейнерів у проміжному порту, надбавки БАФ, КАФ не є додатковою послугою, що надається перевізником, а вартість такого перевантаження та цих надбавок, які по суті є коефіцієнтами коригування цін на паливо й курс валют, а не додатковими послугами, включені у загальну вартість морського фрахту.

Більш того, в п. 11 Заявок: №1/23-2 від 27.05.2020р., № 1/24 від 11.06.2020р. зазначено загальну вартість послуги включаючи (а не виключаючи, як зазначає митниця) додаткові витрати.

Жодних експедиторських послуг позивачеві надано не було. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідачем не надано.

Твердження митниці, висловлені у спірних рішеннях № UA110150/2020/000040/1, №UA110150/2020/000041/1 щодо того, що у заявці зазначені різні ставки за перевезення частини 40-футового контейнеру також не відповідають дійсності.

Так, з відомостей, що містяться у п. 11 Заявки №1/36 від 10.09.2020 року слідує, що спірна партія поставлялась у 2-х 40-ка футових контейнерах. При цьому зазначено вартість фрахту частини товарів з партії, поміщених в однин з контейнерів в сумі 550 дол. США, та вартість фрахті іншого контейнеру, в якому розміщено товари виключно з цієї ж товарної партії - в сумі 1040 дол. США Такі ж відомості зазначені і в рахунку на оплату фрахту. Загальна вартість перевезення становить 1590 дол. США. Таким чином числові показники транспортної складової митної вартості, зазначені в наданих відповідачеві документах повністю ідентифікуються між собою та не містять розбіжностей.

Слід також зазначити, що позивачем сплачено вартість транспортних послуг у повному обсязі стосовно тих партій товару, термін оплати яких сплинув, що підтверджується наданими до суду платіжними дорученнями, які також надавалися митному органу під час митних консультацій.

Зауваження митниці щодо невідповідності дати поставки товару у деяких поданих документах судом до уваги також не приймаються, оскільки ці невідповідності жодним чином не впливають на числові значення митної вартості товарів. Не впливає на це також відсутність відомостей про виробника товару.

Необґрунтованими суд знаходить також зауваження митного органу, що наданий разом з декларацією прайс-лист адресний виключено на адресу позивача та містив недоліки, оскільки прайс-лист за своїм призначенням є способом розповсюдження продавцем інформації про товар та не впливає на числові показники митної вартості товару, як і зазначені відповідачем обставини того, наданий договір не містив підпису сторін попри те, що матеріали справи свідчать про зворотнє.

Неподання ж декларантом запитуваних відповідачем документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митницею іншого методу визначення митної вартості.

При цьому, суд зазначає, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, митний орган не вказав, на підставі яких документів (договір, специфікація, товаросупровідні документи, що свідчать про ідентичність, однаковість усіх ознак оцінюваних товарів за ідентичними поставками) ним визначена митна вартість товару саме в такому розмірі та які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, порівняння ціни ідентичних товарів саме за ціною договору, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Отже, під час митного оформлення товару позивач подав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору. Натомість відповідач всупереч вимогам частини другої статті 71 КАС України не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Також відповідач не довів суду обов`язкову в силу частини 1статті 55 Митного кодексу України наявність передбачених частиною 6 статті 54 Митного кодексу України випадків, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору та впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами, а наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність рішень Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №110150/2020/000040/1 від 16.07.2020 року, №110150/2020/000041/1 від 16.07.2020 року, №110150/2020/000061/1 від 17.08.2020 року, №110150/2020/000062/1 від 18.08.2020 року, №110150/2020/000121/1 від 16.10.2020 року, №110150/2020/000153/1 від 06.11.2020 року, №110150/2020/000177/1 від 26.11.2020 року, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 11290,56 грн.

Керуючись ст. ст.243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №110150/2020/000040/1 від 16.07.2020 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №110150/2020/000041/1 від 16.07.2020 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №110150/2020/000061/1 від 17.08.2020 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №110150/2020/000062/1 від 18.08.2020 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №110150/2020/000121/1 від 16.10.2020 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №110150/2020/000153/1 від 06.11.2020 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №110150/2020/000177/1 від 26.11.2020 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" судовий збір у розмірі 11290,56 за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова