Рішення № 99749361, 21.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року Справа № 160/10662/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2021 року № 0833674-2404-0465 за 2019 рік;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2021 року № 0833673-2404-0465 за 2020 рік.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення: від 17.05.2021 року № 0833674-2404-0465 за 2019 рік та від 17.05.2021 року № 0833673-2404-0465 за 2020 рік, за якими визначено податкові зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки в своєму розрахунку відповідач протиправно не виключив з бази оподаткування площу, передбачену як пільгову за рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року № 12/27, відповідно до якого житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб - платників податку, а саме: квартира / квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно не перевищує 85 кв.м. оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нульовою ставкою. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 05.07.2021 року, було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

02.08.2021 року на адресу суду надійшов письмовий відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві представник відповідача зазначає, що об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частки. Згідно п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Площа об`єкту, що перебуває у власності позивача складає 78 кв.м., таким чином, з урахуванням пільги 60 кв.м., передбаченої пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України, площа, котра підлягає оподаткуванню складає 18 кв.м. Враховуючи викладене, спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними та прийнятими відповідно до вимог діючого законодавства. При цьому представник відповідача зазначав, що відповідно до пп. 12.4.1 п. 12.4 ст. 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належить встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 12.3.7 п. 12.3 ст.12 ПК України не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Отже, положення Примітки 2 Рішення Дніпровської міської ради від 23.05.2018 №4/32 не можуть бути враховані під час обчислення податкового нарахування.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником об`єкту житлової нерухомості, а саме квартири, загальною площею 78 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Як видно з матеріалів справи, на виконання вимог пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.05.2021 року, а саме:

- № 0833674-2404-0465 яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік;

- № 0833673-2404-0465 яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік.

При визначенні вказаних сум податкових зобов`язань податковий орган виходив з наступних розрахунків.

Розрахунок податку за 2019 рік.

- Згідно ст. 266 ПКУ на 2019 рік:

- для об`єктів житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичних осіб встановлено ставку податку у розмірі 1,5 відсотка мінімальної заробітної плати, а саме, 4173,00 грн. (62,60 грн);

- пільги зі сплати податку:

- база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, для різних видів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), згідно ст. 266 ПКУ на 2019 рік:

- по м. Дніпро оподатковується на загальних підставах площа, що перевищує на 60 м2

- Розраховано суму податку за квартиру:

- застосовано пільгу 78 м2 - 60 м*= 18 м2

- період розрахунку податку : 12 місяців

- обчислено суму податку:

- 18 м2 * 62,60 грн = 1126,80 грн.

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік склало 1126,80 грн.

Розрахунок податку за 2020 рік.

- згідно ст. 266 ПКУ на 2020 рік:

- для об`єктів житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичних осіб встановлено ставку податку у розмірі 1,5 відсотка мінімальної заробітної плати, а саме, 4723,00 грн. (70,85 грн );

- пільги зі сплати податку:

- база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, для різних видів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), згідно ст. 266 ПКУ на 2020 рік:

- по м. Дніпро оподатковується на загальних підставах площа, що перевищує на 60 м2

- Розраховано суму податку за квартиру:

- застосовано пільгу 78 м2 - 60 м2 = 18 м2

- період розрахунку податку : 12 місяців

- обчислено суму податку:

- 18 м2 * 70,85 грн. = 1275,30 грн.

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік склало 1275,30 грн.

Разом з тим, позивач вважає, що приймаючи податкові повідомлення-рішення податковий орган протиправно не виключив з бази оподаткування площу, передбачену як пільгову за рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року № 12/27, відповідно до якого житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб - платників податку, а саме: квартира / квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно не перевищує 85 кв.м. оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нульовою ставкою.

Отже, спір між сторонами виник з підстав обґрунтованості нарахування відповідачем суми податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2019 та 2020 рік.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015 року, статтю 266 Податкового кодексу України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.

Відповідно до положень п. п. 266.1.1 п. 266.1, п. п. 266.2.1 п. 266.2, п. п. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є, в тому числі, фізичні особи, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, яка обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до п. п. 266.7.1, 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

За приписами п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Порядок обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, який здійснюється контролюючим органом, врегульований підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, відповідно до якого:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів а-г цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Суд вказує, що рішеннями Дніпровської міської ради від 27.12.2010р. № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» та від 06.12.2017 року № 12/27 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території м. Дніпро» ставку податку встановлено у розмірі 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Крім того, визначено, що житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб - платників податку, а саме: квартира / квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно не перевищує 85 кв.м. оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нульовою ставкою.

Якщо житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб - платників податку, а саме: квартира / квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно перевищує 85 кв.м., то таке перевищення оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальних підставах.

Дані рішення не скасовані в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов`язковими як для позивача, так і для відповідача у справі.

Суд зазначає, що встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Отже, фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової нерухомості у 2017, 2018 та 2019 роках податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об`єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 06.11.2018р. у справі № 817/2019/17.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, судом встановлено, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень від 17.05.2021, податковий орган, як суб`єкт виконавчої влади, не застосував чинне рішення органу місцевого самоврядування в частині пільг для фізичних осіб, наданих відповідно до п. 266.4 ст. 266 ПК України, чим фактично збільшив площу оподаткування.

Отже, враховуючи, що при визначенні суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідач не врахував пільги встановлені п. 2 додатку № 1 до рішень Дніпровської міської ради від 27.12.2010 р. № 5/6 та від 06.12.2017 року № 12/27, відповідно до яких житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб - платників податку, а саме: квартира / квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно не перевищує 85 кв.м. оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нульовою ставкою.

Так, площа об`єкту нерухомості, яка належить позивачу становить 78кв.м.

З цієї площі підлягає виключенню 60 кв.м., оскільки застосовується пільга із зменшення бази оподаткування - 60 кв.м. (78кв.м. - 60 кв.м.).

Таким чином, база оподаткування складає 18кв.м., з яких 18кв.м. оподатковуються за ставкою 0%.

Відтак, враховуючи викладене, у позивача відсутній обов`язок зі сплати податку на квартиру за період 2019 та 2020 рік, яка йому належить на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо доводів відповідача про те, що Податковим кодексом України не передбачено зміни розміру зменшення бази оподаткування (пільги зі сплати податку) об`єкта / об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, а також щодо того, що зазначення в примітках 2 додатку 1 до рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року № 12/27 «Про ставки та пільги за сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста», суд зазначає наступне.

Предметом оскарження у даній справі є виключно податкові повідомлення-рішення відповідача, прийняті ним на виконання своїх функцій шляхом реалізації повноважень, передбачених підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 та підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України щодо визначення податкового зобов`язання. Правомірність рішення органу місцевого самоврядування, не є предметом оскарження у даній справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені в тому числі Податковим кодексом України, проте, є виключною компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не має перевірятися в межах даної справи.

З огляду на викладене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, суд звертає увагу, що у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський Суд з прав людини наголосив, що «... Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 1.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001 року)».

При розгляді даної справи, суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України» (заява № 39766/05), «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та №37943/06).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1816,00 грн., сплата яких підтверджується квитанцією №1-1535К від 29.06.2021 року, яка міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2021 року № 0833674-2404-0465 за 2019 рік.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2021 року № 0833673-2404-0465 за 2020 рік.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1816,00 грн. ( одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 21.09.2021 року.

Суддя І.О. Лозицька