Рішення № 99749235, 20.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року Справа № 160/7053/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30.04.2021р. ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області далі – відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 року №Ф-3196-51-13-05/62; зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести відповідні відомості до автоматизованої інформаційної системи, зокрема, внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , шляхом виключення суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 49414,67 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення про нарахування позивачу єдиного внеску не ґрунтуються на нормах матеріального права, зроблені без врахування фактичних обставин здійснення позивачем професійної діяльності, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки з 01.10.2018р. позивач був найманим працівником та у спірні періоди роботодавцем було сплачено за позивача єдиний внесок.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 р., адміністративний позов залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з виправленням позивачем вказаних в ухвалі суду від 13.05.2021р. недоліків позовної заяви, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2021р. у даній справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання письмового відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.

На виконання вимог вказаної ухвали суду на адресу суду 21.07.2021р. надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що позивач був зареєстрований самозайнятою особою та зняття з обліку на період виникнення спірних правовідносин не відбувалось, що свідчить про те, що на момент прийняття відповідачем у справі спірного рішення позивач мав статус самозайнятої особи та повинен був сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі та строки визначені Законом, незважаючи на те, отримував він дохід від підприємницької діяльності чи ні. Таким чином, ГУ ДПС у Дніпропетровській області під час винесення податкової вимоги діяло у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України, у зв`язку з чим, податкова вимога є обґрунтованою та законною.

05.08.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 2 від 15.10.2012 року позивач має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю. Однак, позивач не здійснював адвокатської діяльності, оскільки з 01.10.2018р. прийнятий в договірний відділ на посаду начальника відділу, юриста Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Благоустрій».

Так, ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі даних інформаційної системи податкового органу було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3196-51-13-05/62 від 08.02.2021 р., відповідно до якої станом на 31.01.2021р. заборгованость позивача зі сплати єдиного внеску склала 49414,67 грн.

Позивач вважає вищезазначену податкову вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Підпункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI), адвокатська діяльність незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону N 5076-VI, адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з статтею 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI визначено, до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постанові від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19) та у постанові від 23.01.2020 р. (справа №480/4656/18).

У наданому суду відзиві на позовну заяву зазначено, що контролюючим органом нараховані позивачу єдиного соціального внеску, а саме:

-нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік у сумі 8448 грн.. нарахування не сплачені;

-нарахування за 2018 рік: 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., по строку 19.04.2018 року, нарахування не сплачені; 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., по строку 19.07.2018 року, нарахування не сплачені;3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., по строку 19.10.2018 року, нарахування не сплачені.

Сума недоїмки станом на 31.10.2018 року становила 15 819,54 грн. (8448 грн + 2457.18 грн +2457,18 грн +2457,18 грн = 15 819,54 грн).

-нарахування за 2019 рік: 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., по строку 21.01.2019 року, нарахування не сплачені; 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 19.04.2019 року, нарахування не сплачені.

Також, відповідач зазначає, що позивачем за 2018 рік були самостійно визначені зобов`язання зі сплати єдиного внеску, а саме, позивачем було подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальну суму до сплати 20354,65 грн, які в ІКП відображені таким чином: автоматичні нарахування за 2018 рік на загальну суму 9828,72 грн та донараховано по звіту про суми нарахованого єдиного внеску у розмірі 10525,93 грн (різниця між самостійно нарахованими зобов`язаннями по Звіту та автоматичними нарахуваннями в ІКП: 20354,65 грн - 9828,72 грн = 10525,93 грн).

Станом на 30.06.2019р. у позивача виникла заборгованість у розмірі 31556,83 грн.

- 2 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.,. по строку 19.07.2019 року, нарахування не сплачені:

- 3 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., по строку 21.10.2019 року, нарахування не сплачені.

- Сума недоїмки станом на 31.10.2019 року становила 37065,19 грн.

Згідно з даними інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображено наступні нарахування за 2020 рік: 4 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., по строку 20.01.2020 року, нарахування не сплачені.

Нарахування за 1,2 квартали 2020 року були наступними:

- 1 квартал 2020 року у сумі 2078,12 грн (січень-лютий 1039,06 грн + 1039,06 грн) по строку 21.04.2020 року, нарахування не сплачені;

- 2 квартал 2020 року у сумі 1039,06 грн (за червен місяць), по строку 20.07.2020 року, нарахування не сплачені;

- 3 квартал 2020 року у сумі 3178,12 грн., по строку 19.10.2020 року, нарахування не сплачені;

- 4 квартал 2020 року у сумі 3300,00 грн., по строку 19.01.2021 року, нарахування не сплачені. Таким чином, сума недоїмки станом на 31.01.2021 року становила 49414,67 грн.

Проте, суд звертає увагу на те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у справі № 160/4585/19, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3196-51 від 07.02.2019 р. задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 р. №Ф-3196-51, відповідно до якої станом на 07.02.2019 р. нарахувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску на суму 18276,72 грн.

Також, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у справі № 160/1622/20 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3196-51 від 13.11.2019 р. відповідно до якої станом на 31.10.2019р. за позивачем нараховувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 37065,19 грн. Дані рішення суду є такими, що набрали законної сили.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року у справі №160/2754/21 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3196-51-13- 05/62 віл 18.11.2020 року.

Так, відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № Ф-3196-51-13- 05/62 від 08.02.2021 р. є похідною від вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3196-51 від 07.02.2019 р. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3196-51 від 13.11.2019 р. ) № Ф-3196-51-13- 05/62 віл 18.11.2020 р., які містять однакові підстави виникнення заборгованості та періоди, визнані протиправними та скасовані згідно з рішеннями суду, що набрали законної сили.

Проте, судом встановлено, що з 23.07.2012р. та по теперішній час позивач працює юристкосультом в Комунальному підприємстві «Нікопольське виробниче управління водопровідно – каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради, що підтверджується матеріалами справи. А отже, за спірний період роботодавцем за позивача сплачувався до бюджету єдиний соціальний внесок.

Докази того, що позивач як фізична особа - підприємець фактично займався підприємницькою діяльністю у зазначений період та отримував дохід від ведення такої діяльності у матеріалах справи відсутні.

Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Суд зазначає, наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону N 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього за спірний період, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява N 39766/05), "Щокін проти України" (заяви N 23759/03 та N 37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Правових підстав для нарахування позивачу єдиного внеску за спірні періоди відповідачем не наведено, з огляду на те, що позивач мав статус застрахованої особи найманого працівника.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає протиправною вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 року №Ф-3196-51-13-05/62.

Також, суд звертає увагу на те, що правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначає Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України 12 січня 2021 року № 5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 р. за № 321/35943 (далі - Порядок).

З метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею. Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій (п. 1 розділу II Порядку).

Отже, з наведених норм Порядку вбачається, що ІКП позивача містить помилкові відомості про наявність у нього боргу із сплати єдиного внеску, а тому суд вважає, що для повного захисту прав позивача, такі дані підлягають вилученню з облікової картки.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду на загальну суму 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.2163810138.1 від 16.06.2021 р.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства У країни,суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3196-51-13- 05/62 від 08.02.2021 р. у розмірі 49414,67 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС України у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 49414,67 грн. з облікової картки платника податків.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв