Ухвала суду № 99748763, 17.09.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання

17 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3604/21 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні клопотання представника Головного управління Національної поліції у Волинській області про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом (із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17 вересня 2021 року) до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі – ГУ НП у Волинській області, відповідач 1), Державної казначейської служби України (далі – ДКС України, відповідач 2) про визнання неправомірною бездіяльності суб`єкта владних повноважень – ГУ НП у Волинській області протиправними, у зв`язку: з не вирішенням заяви позивача об`єктивно і вчасно, неповідомленням позивача про наслідки розгляду його заяви тим органом, який отримав заяву 30 листопада 2020 року, порушенням строків розгляду звернення, відповідно до Закону України «Про звернення громадян»; зобов`язати ГУ НП у Волинській області об`єктивно вирішити звернення позивача, шляхом повідомлення про наслідки розгляду його заяви, з вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань та стягнути з ГУ НП у Волинській області на користь ОСОБА_1 2000000,00 грн (два мільйони гривень) завданої моральної шкоди, шляхом списання коштів з рахунків даної установи.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 8).

Представник ГУ НП у Волинській області у відзиві на позовну заяву від 06 травня 2021 року №222/26/01-2021 позовних вимог не визнала та просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 14-15).

На адресу суду 07 травня 2021 року також надійшов відзив Державної казначейської служби України (арк. спр. 24-27).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі (арк. спр. 33-34).

У відзиві на позовну заяву від 06 травня 2021 року №222/26/01-2021 ГУ НП у Волинській області зазначає, що оскарження дій чи бездіяльності слідчого не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки розглядається у відповідності до положень кримінального процесуального законодавства, тобто фактично вказує на необхідність закриття провадження у даній справі.

Учасники справи у судове засідання 17 вересня 2021 року не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Позивач та представник позивача у заявах від 17 вересня 2021 року просять проводити судове засідання без їх участі, закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи до суті.

Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною четвертою статті 229 КАС України, передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказане, розгляд клопотання відповідача 1 про закриття провадження у справі проведено у письмовому провадженні на підставі матеріалів справи та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Клопотання представника ГУ НП у Волинській області про закриття провадження у даній справі не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Як слідує із змісту позовної заяви, предметом судового розгляду є визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо не вирішення заяви позивача об`єктивно і вчасно, неповідомленням позивача про наслідки розгляду його заяви та порушенням строків розгляду звернення, відповідно до Закону України «Про звернення громадян», стягнення із відповідача 1 моральної шкоди у сумі 2000000,00 грн (два мільйони гривень).

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 25 травня 2021 року за телефоном 102 він звернувся із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення – викрадення належного йому майна. Встановивши систематичне недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування та ознаки інших незаконних дій, якими порушено його права при розгляді скарг та клопотань лейтенантом поліції ОСОБА_2 позивач звернувся до ГУ НП у Волинській області із заявою про здійснення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_2 , однак відповіді на протязі більше 160 днів не отримав, що істотно перевищує терміни передбачені Законом України «Про звернення громадян»

При цьому зазначає, що такою протиправною бездіяльністю відповідача завдано йому моральної шкоди, на відшкодування якої просить стягнути 2000000,00 грн (два мільйони гривень)

Згідно приписів статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України їхнього конституційного права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовано Законом України «Про звернення громадян».

Відповідно до частини першої статті 1 цього Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частинами першою-сьомою статті 5 вказаного Закону визначено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії» та записується (реєструється) посадовою особою. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Відповідно до частин першої-третьої статті 7 наведеного Закону звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Як вбачається із приписів статті 19 наведеного Закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев`ятої цієї статті.

Отже, із змісту заявленого позову слідує, що заява позивача від 27 листопада 2020 року була подана в порядку Закону України «Про звернення громадян»; також доказів розгляду такої заяви відповідним органом в порядку КПК України або/та наявності відкритого за вказаною заявою кримінального провадження матеріали справи не містять.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 покликався саме на норми Закону України «Про звернення громадян» (а не приписи КПК України) та свої позовні вимоги формував не у відповідності до норм кримінально-процесуального законодавства.

Аналіз заявлених позовних вимог дає підстави для висновку, що в розглядуваному випадку предметом спірних правовідносин є недотримання відповідачами вимог Закону України «Про звернення громадян» при розгляді заяви позивача.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За змістом пункту частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 1, частини першої статті 4 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з пункту 10 частини першої статті 3 КПК України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Параграфом 1 глави 26 КПК України визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування встановлений статтею 306 КПК України, згідно якої скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом (Рішення Конституційного Суду від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011).

Системний аналіз зазначених норм та фактичних обставин справи, дає підстави для висновку про те, що спір в зазначеній справі повинен розглядатися в порядку, передбаченому КАС України, оскільки позивачем оскаржується бездіяльність відповідача, яка проявилася у невчиненні ними дій щодо належного розгляду його заяви від 27 листопада 2020 року про порушення дисциплінарного провадження щодо поліцейського Ковельського ВП ГУ НП у Волинській області – лейтенанта поліції – Панасюк М.С.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 140/10648/20.

Таким чином, оскільки доказів розгляду заяви позивача в порядку КПК України, прийняття по такій відповідного процесуального рішення в матеріалах справи не має, відтак суд дійшов висновку про відмову задоволенні клопотання ГУ НП у Волинській області про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 173, 179, 180, 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції у Волинській області про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя В.І. Смокович