Рішення № 99748605, 15.09.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 р. Справа № 120/5008/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слюсар О.О.

представника позивача: Мацедонської Т.О.

представника відповідача: Ходаковського Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Акціонерного товариства "Вінницяобленерго"

до: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про: визнання протиправними та скасування окремих положень постанови, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" (надалі також АТ «Вінницяобленерго», позивач) звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі також НКРЕКП, Регулятор, відповідач), за вимогами якого просить суд:

- визнати протиправною та скасувати з дати прийняття постанову НКРЕКП від 20.11.2020 № 2154 "Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 та 2 класів напруги на прогнозований період" в частині затвердження для АТ "Вінницяобленерго" економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 2 класу напруги на 2021 - 2023 роки для операторів системи розподілу, до яких застосовується стимулююче регулювання, на рівні 0,1117 на 2021 рік, 0,1082 на 2022 рік, 0,1048 на 2023 рік;

- зобов`язати НКРЕКП здійснити для АТ "Вінницяобленерго" перерахунок відповідно до Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 27.07.2017 № 981, економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 2 класу напруги на 2021 - 2023 роки для операторів системи розподілу, до яких застосовується стимулююче регулювання, в редакції постанови НКРЕКП від 18.11.2020 № 2099;

- зобов`язати НКРЕКП здійснити перерахунок тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання, установлених АТ "Вінницяобленерго" постановою НКРЕКП від 09.12.2020 № 2362 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ «Вінницяобленерго» із застосуванням стимулюючого регулювання», з урахуванням перерахованих економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електромережами 2 класу напруги.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваною постановою відповідача від 20.11.2020 № 2154 для АТ "Вінницяобленерго" були затвердженні економічні коефіцієнти прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 2 класу напруги на 2021 - 2023 роки на рівні – 0,1117 на 2021 рік, 0,1082 на 2022 рік та 0,1048 на 2023 рік. При розрахунку розмірів таких коефіцієнтів виходячи із пунктів 1.2 та 1.3 Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 27.07.2017 № 981, в редакції постанови НКРЕКП від 18.11.2020 № 2099, відповідачем використовувалися дані ЕКПТВЕ на базовий рік, яким є 2020 рік. Втім, позивач зазначає, що ЕКПТВЕ 2 класу напруги на 2020 рік був затверджений для АТ «Вінницяобленерго» постановою НКРЕКП від 19.11.2019 № 2406 невірно, що підтверджено рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі № 120/1950/20-а, яке набрало законної сили. За таких обставин позивач вважає, що оскільки ЕКПТВЕ 2 класу напруги на базовий 2020 рік було розраховано Регулятором невірно, тому НКРЕКП апріорі під час прийняття наступної постанови від 20.11.2020 № 2154 про затвердження для АТ "Вінницяобленерго" ЕКПТВЕ 2 класу напруги на 2021-2023 роки не могла визначити правильні та достовірні такі показники, позаяк в цьому випадку має місце порушення відповідачем процедури їх розрахунку.

За наведених вище обставин позивач вважає оскаржуваний ним індивідуальний акт у відповідній частині протиправним, у зв`язку з чим ставить питання про його скасування та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок відповідних показників та, як наслідок, здійснити перерахунок тарифів і послуг з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання, установлених для АТ «Вінницяобленерго».

Ухвалою від 25.05.2021 судом відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання. Цією ж ухвалою встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

30.06.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволені позову. Вказує на те, що при затвердженні ЕКПТВЕ на 2021-2023 роки Регулятор керувався вимогами Положення та врахував дані постанови НКРЕКП від 19.11.2019 № 2406, яка була чинна на момент прийняття оскаржуваної постанови, а тому вважає, що відсутні законні підстави для визнання протиправною з дати прийняття постанови № 2154 від 20.11.2020 в частині затвердження для АТ «Вінницяобленерго» ЕКПТВЕ електромережами 2 класу напруги на 2021-2023 роки для операторів системи розподілу, до яких застосовується стимулююче регулювання. Окрім іншого відповідач переконує суд, що затвердження розміру економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії 1 та 2 класів напруги на відповідний період та затвердження тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, з урахуванням особливостей процедури прийняття Регулятором таких рішень на його засіданні та процедури голосування за відповідні питання, відноситься до дискреційних повноважень НКРЕКП, а отже, з огляду на положення статті 2 КАС України, відсутні підстави для зобов`язання останнього вчиняти будь-які дії що перерахунку відповідних коефіцієнтів та тарифів на послуги з розподілу електричної енергії.

02.07.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій останній викладає свої власні доводи на спростування позиції відповідача, які в цілому узгоджуються із тим обґрунтуванням позовних вимог, яке наведене в позовній заяві. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Надалі від відповідача 03.08.2021 надійшли заперечення, за змістом яких відповідач додатково вказує на безпідставність посилання позивача на висновки, викладені у судових рішеннях у справі № 120/1950/20-а, позаяк вони стосуються обставин встановлення коефіцієнтів технологічних витрат електроенергії електромережами 2 класів напруги на 2020 рік. В той же час постановою НКРЕКП від 18.11.2020 № 2099 було повністю змінено підхід до визначення та розрахунку таких коефіцієнтів на 2021 рік, у зв`язку з чим, на переконання НКРЕКП, попередні судові висновки у справі №120/1950/20-а не можуть бути застосовані до існуючої спірної ситуації.

Ухвалою від 31.08.2021 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2021. В подальшому, в судовому засіданні 08.09.2021 була оголошена перерва до 15.09.2021.

У судових засіданнях представник позивача повністю підтримала заявлені позовні вимоги та надала пояснення згідно з обґрунтуванням, наведеним у поданих заявах по суті справи. Просила суд адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідача, у свою чергу, проти задоволення вимог адміністративного позову заперечили з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Наголосили, що оскаржувана постанова є правомірною, а тому підстав для її скасування не має.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою НКРЕКП від 13.11.2018 № 1414 із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 07.06.2019 № 1000, АТ «Вінницяобленерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності.

За визначенням, що міститься у статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

Тобто, наразі позивач – АТ «Вінницяобленерго» є оператором системи розподілу в розумінні Закону України «Про ринок електричної енергії».

Так, постановою НКРЕКП від 20.11.2020 № 2154 "Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 та 2 класів напруги на прогнозований період" затверджено для АТ "Вінницяобленерго", як оператора системи розподілу, до якого застосовується стимулююче регулювання, економічні коефіцієнти прогнозованих технологічних витрат електричної енергії (далі – ЕКПТВЕ) електричними мережами 2 класу напруги на 2021 - 2023 на рівні 0,1117 на 2021 рік, 0,1082 на 2022 рік, 0,1048 на 2023 рік.

Втім, позивач переконаний, що розмір ЕКПТВЕ 2 класу напруги на 2021-2023 роки для нього розраховано відповідачем невірно, а тому вважає зазначений індивідуальний акт у відповідній частині незаконним та таким, який порушує права та інтереси АТ «Вінницяобленерго», що і спонукало його звернутися до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд враховує таке.

Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі за текстом також Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 2 цього Закону Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики, а саме діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.

Статтею 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" встановлено, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання, серед іншого, шляхом нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом, а також формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.

Разом із тим, відповідно до пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.

Частиною четвертою статті 17 цього ж Закону передбачено, що порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб`єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджені Регулятором, мають бути недискримінаційними і прозорими та підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора та в офіційному друкованому виданні. При розробленні та затвердженні зазначених методик Регулятор має забезпечити, щоб суб`єкти природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг отримали належні стимули на коротко- та довгостроковий періоди щодо підвищення ефективності, ліквідації перехресного субсидіювання між видами діяльності та групами споживачів, сприяння ринковій інтеграції та безпеці постачання.

У разі застосування будь-якого способу державного регулювання цін порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення тарифів повинні забезпечити покриття економічно обґрунтованих витрат, залучення необхідних інвестицій, дотримання екологічних вимог, вимог якості та безпеки, обґрунтованої прибутковості. Такі порядки (методики) повинні сприяти використанню місцевих, відновлюваних та вторинних енергетичних ресурсів, а також сприятливих до навколишнього природного середовища технологій.

Як зазначено у статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», розподіл електричної енергії це транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії.

Тобто, безумовно, що при розподілі електричної енергії неминучі її технологічні витрати.

В пункті 1.1.2 глави 1.1 розділу І Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, дається визначення таких витрат. Так, технологічні витрати електричної енергії на транспортування електричної енергії електричними мережами (технологічні витрати електричної енергії) це сума втрат електричної енергії в елементах мереж, витрат електричної енергії на власні потреби підстанцій та витрат електричної енергії на плавлення ожеледі.

В даному випадку предметом цього спору є правильність визначення обґрунтованого розміру економічного коефіцієнту прогнозованих технологічних витрат електричної енергії (ЕКПТВЕ) електричними мережами 2 класу напруги на 2021 – 2023 для позивача, як оператора системи розподілу, до якого застосовується стимулююче регулювання.

Так, економічний коефіцієнт прогнозованих технологічних витрат електроенергії відповідно до Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 27.07.2017 № 981, в редакції постанови НКРЕКП від 18.11.2020 № 2099, (далі – Положення) визначається як відносна величина, розрахована у встановленому цим Положенням порядку.

Пунктами 2.1 та 2.2 глави 2 Положення передбачено, що для затвердження ЕКПТВЕ щороку не пізніше 01 вересня, оператори системи розподілу подають до НКРЕКП: форму звітності № 2а-НКРЕКП за грудень місяць; форму звітності № 2-НКРЕ за грудень місяць; форми звітності № 1Б-ТВЕ за три завершені річні періоди (січень-грудень), на базі яких розраховуються ЕКПТВЕ; копію протоколу затвердження НХТВЕ на базі останнього завершеного річного періоду.

ЕКПТВЕ розраховуються НКРЕКП на прогнозний період на підставі даних форм звітності №2а-НКРЕКП, № 2-НКРЕ, № 1Б-ТВЕ та розрахованого ЕКНТВЕ на II-IV квартали 2017 року та I квартал 2018 року.

При цьому, прогнозним періодом згідно пункту 1.2 глави 1 Положення є фіксований відрізок часу, на який здійснюється розрахунок та затверджуються відповідні показники (для операторів систем розподілу, якими не прийнято рішення щодо впровадження стимулюючого регулювання - рік; для операторів систем розподілу, якими прийнято рішення про перехід на стимулююче регулювання - регуляторний період). Регуляторний період - період часу між двома послідовними переглядами параметрів регулювання, що мають довготерміновий строк дії, який становить 5 років, за винятком першого регуляторного періоду (перехідний період), який триватиме 3 роки.

Судом встановлено, що раніше до AT «Вінницяобленерго» не застосовувалося стимулююче регулювання у відповідності до пункту 1.2 глави 1 Положення, у зв`язку з чим першим регуляторним (перехідним) періодом для позивача є 2021-2023 роки (3 роки).

Так, затверджуючи оскаржуваною Постановою від 20.11.2020 № 2154 розмір ЕКПТВЕ електромережами 2 класу напруги на 2021-20023 роки у розмірах 0,1117, 0,11082, 0,1048 відповідно, відповідач, як зазначає у своєму відзиві, керувався пунктом 1.3 глави 1 та главою 2 Положення.

Відповідно до пункту 1.3 глави 1 Положення, ЕКПТВЕ затверджується НКРЕКП на прогнозний період з урахуванням змін структури балансу електричної енергії, пов`язаних зі зміною правил роботи на ринку електричної енергії, на підставі усереднених даних форм звітності № 2а-НКРЕКП-розподіл електричної енергії (місячна) «Звітні дані про обсяги розподілу електричної енергії та технологічні витрати електричної енергії за 1 та 2 класами напруги», затвердженої постановою НКРЕКП від 20 грудня 2019 року № 2897 (далі - форма звітності № 2а-НКРЕКП), № 2-НКРЕ (місячна) «Звітні дані про обсяги передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та нормативні технологічні витрати електроенергії за 1-2 класами напруги», затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 04 жовтня 2012 року № 1257 (далі - форма звітності № 2-НКРЕ), та № 1Б-ТВЕ «Структура балансу електроенергії та технологічних витрат електроенергії (ТВЕ) на передачу по електричних мережах», затвердженої наказом Міністерства енергетики України від 14 жовтня 1999 року № 289 (далі - форма звітності № 1Б-ТВЕ), за три завершені річні періоди (січень-грудень), що передували прогнозному періоду, та розраховується відповідно до глави 2 цього Положення.

Розраховане значення ЕКПТВЕ по 1 та 2 класах напруги, без урахування відповідного показника ефективності, порівнюється із відповідним середньорічним ЕКНТВЕ на II-IV квартали 2017 року та I квартал 2018 року та ЕКПТВЕ, затвердженим НКРЕКП на базовий рік.

Якщо отримане значення ЕКПТВЕ більше середньорічного ЕКНТВЕ або ЕКПТВЕ, то для розрахунку ЕКПТВЕ відповідно до глави 2 цього Положення використовуються дані, що відповідають найменшому із зазначених коефіцієнтів, а саме:

якщо найменшим є значення середньорічного ЕКНТВЕ, то для остаточного розрахунку ЕКПТВЕ використовуються дані, що відповідають середньорічному ЕКНТВЕ,

якщо найменшим є значення ЕКПТВЕ, затвердженого НКРЕКП на базовий рік, то для остаточного розрахунку ЕКПТВЕ використовуються дані (із застосованими показниками ефективності базового року), що відповідають ЕКПТВЕ, затвердженому НКРЕКП на базовий рік.

Розраховані таким чином ЕКПТВЕ, крім випадків, передбачених цим Положенням, затверджуються НКРЕКП.

Із наведеного вище алгоритму розрахунку значення ЕКПТВЕ по 2 класах напруги слідує, що при його проведенні обов`язковим є використання даних ЕКПТВЕ, затвердженого НКРЕКП на базовий рік, зокрема в частині порівняння розрахованих в цьому порядку значень ЕКПТВЕ 2 класу напруги, без відповідного показника ефективності, з ЕКПТВЕ, затвердженим НКРЕКП на базовий рік. При цьому, як випливає із вимог пункту 1.3 Положення, якщо найменшим є значення ЕКПТВЕ, затвердженого НКРЕКП на базовий рік, то для остаточного розрахунку ЕКПТВЕ використовуються дані (із застосованими показниками ефективності базового року), що відповідають ЕКПТВЕ, затвердженому НКРЕКП на базовий рік.

А базовим роком згідно з пунктом 1.2 глави 1 Положення є рік, що передує року, для якого розраховується економічний коефіцієнт прогнозованих технологічних витрат електричної енергії. Тобто, в розумінні вищезазначених норм цього Положення, базовим роком для позивача є 2020 рік.

Встановлено, що на 2020 рік постановою НКРЕКП від 19.11.2019 № 2406 для АТ «Вінницяобленерго» був затверджений ЕКПТВЕ 2 класу напруги на рівні 0,1153 відносних одиниць. Відтак, саме даний показник був використаний НКРЕКП при розрахунку розмірів ЕКПТВЕ на 2021-2023 роки.

Втім, як слідує із матеріалів справи, ЕКПТВЕ 2 класу напруги на 2020 рік в розмірі 0,1153 був розрахований Регулятором невірно та з порушенням норм Положення (в редакції, чинній станом на дату прийняття постанови НКРЕКП від 19.11.2019 № 2406), що підтверджено рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі № 120/1950/20-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021.

Зокрема, вказаними судовими рішеннями було визнано протиправною та скасовано з дати прийняття постанову НКРЕКП від 19.11.2019 р. № 2406 «Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги на 2020 рік» в частині затвердження для АТ «Вінницяобленерго» ЕКПТВЕ 2 класу напруги на рівні 0,1153 (відносних одиниць) та зобов`язано НКРЕКП здійснити для АТ «Вінницяобленерго» перерахунок ЕКПТВЕ 2 класу напруги на 2020 рік відповідно до вимог п. 3.1 Положення в редакції, чинній на час прийняття постанови НКРЕКП від 19.11.2019 № 2406 «Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги на 2020 рік».

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа. стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, факт неправильного розрахунку для позивача ЕКПТВЕ 2 класу напруги на 2020 рік на рівні 0,1153 є преюдиційним, а тому враховуючи скасування з дати прийняття постанови НКРЕКП від 19.11.2019 р. № 2406 у відповідній частині, НКРЕКП об`єктивно не могло правомірно використовувати та оперувати відповідними показниками при наступному розрахунку ЕКПТВЕ на 2021-2023 роки.

Що ж до доводів відповідача про те, що висновки суду у справі № 120/1950/20-а не можуть бути застосовані у межах розгляду даної справи, позаяк вони різняться між собою предметами спору, то суд вважає їх безпідставними. Дійсно, в межах розгляду цієї справи суд не бере за основу мотиви та обґрунтування, якими керувався суд у справі № 120/1950/20-а, скасовуючи як протиправну постанову НКРЕКП від 19.11.2019 р. № 2406 в частині затвердження для АТ «Вінницяобленерго» ЕКПТВЕ 2 класу напруги на 2020 рік, позаяк у зв`язку з прийняттям постанови НКРЕКП від 18.11.2020 № 2099 "Про затвердження змін до Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електричної енергії", був змінений підхід до визначення та розрахунку коефіцієнтів на 2021 рік.

Визначальним у цьому випадку є сам факт підтвердження судовим рішенням протиправності постанови НКРЕКП від 19.11.2019 р. № 2406 у відповідній частині та неправильного розрахунку Регулятором для АТ «Вінницяобленерго» ЕКПТВЕ 2 класу напруги на 2020 рік рівні 0,1153, який, як слідує із матеріалів справи, в подальшому був використаний для проведення розрахунку ЕКПТВЕ 2 класу напруги на 2021-2023 роки.

Тобто, оскільки ЕКПТВЕ 2 класу напруги на базовий 2020 рік було розраховано невірно, що підтверджено судовим рішенням у справі № 120/1950/20-а, тому НКРЕКП не могла дотриматись вимог пункту 1.3 глави 1 Положення під час визначення ЕКПТВЕ 2 класу напруги на 2021-2023 роки, нормами яких в обов`язковому порядку передбачається врахування значення ЕКПТВЕ на базовий рік, що фактично вказує на наявність триваючого порушення прав АТ «Вінницяобленерго», першочерговим елементом усунення якого є здійснення відповідачем перерахунку ЕКПТВЕ 2 класу напруги на 2020 рік, що має здійснюватись в межах процедури виконання рішення суду у справі 120/1950/20-а, та як наслідок – подальший перерахунок ЕКПТВЕ на 2021-2023 роки з урахуванням нових показників базового (2020) року.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основні принципи діяльності НКРЕКП, як постійно діючого центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, визначені у статті 4 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", до яких відносяться: 1) законність; 2) самостійність і незалежність у межах, визначених законом; 3) компетентність; 4) ефективність; 5) справедливість; 6) прогнозованість та своєчасність прийняття рішень; 7) адресність регулювання; 8) неупередженість та об`єктивність під час прийняття рішень; 9) відкритість і прозорість, гласність процесу державного регулювання; 10) недопущення дискримінації; 11) відповідальність за прийняті рішення.

Так, НКРЕКП з метою регулювання ринку електричної енергії затвердило Положення, в якому встановило порядок розрахунку ЕКПТВЕ. Водночас, НКРЕКП в порушення власного ж Положення затвердила для АТ «Вінницяобленерго» неправильні показники ЕКПТВЕ 2 класу напруги на 2020 рік (що встановлено судовим рішенням), та як наслідок використала відповідні показники (як показники базового року) при розрахунку ЕКПТВЕ 2 класу напруги на 2021-2023 роки, що вочевидь вказує на неправомірність такого підходу та незаконність прийнятого рішення.

За таких обставин суд доходить висновку, що затвердженні постановою НКРЕКП від 20.11.2020 № 2154 "Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 та 2 класів напруги на прогнозований період" для АТ "Вінницяобленерго", як оператора системи розподілу, до якого застосовується стимулююче регулювання, ЕКПТВЕ 2 класу напруги на 2021-2023 роки на рівні 0,1117 на 2021 рік, 0,1082 на 2022 рік, та 0,1048 на 2023 рік суперечать процедурі їх розрахунку, який потрібно здійснювати у відповідності до пункту 1.3 глави 1 та пункту 2.7 глави 2 вищезазначеного Положення.

Як наслідок, наявні підстави для скасування з дати прийняття даної постанови НКРЕКП від 20.11.2020 № 2154 в частині затвердження для АТ «Вінницяобленерго» ЕКПТВЕ 2 класу напруги на 2021 - 2023 роки на рівні 0,1117, 0,1082, 0,1048 відповідно. Тобто, в цій частині вимоги адміністративного позову є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо наступної позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок, відповідно до Положення, ЕКПТВЕ 2 класу напруги на 2021 - 2023 роки, як способу відновлення прав позивача, то суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначив, що норма ст. 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Так, Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, “ефективний засіб правого захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як зазначено у частини третій статті 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відтак, враховуючи скасування судом постанови НКРЕКП від 20.11.2020 № 2154 в частині затвердження для АТ «Вінницяобленерго» ЕКПТВЕ 2 класу напруги на 2021 - 2023 роки, тому ефективним засобом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання НКРЕКП здійснити для АК "Вінницяобленерго" перерахунок відповідно до Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електричної енергії, в редакції постанови НКРЕКП від 18.11.2020 № 2099, ЕКПТВЕ 2 класу напруги на 2021 - 2023 роки.

Таким чином і в цій частині вимоги адміністративного позову мають бути задоволенні.

Що ж до доводів відповідача про те, що затвердження розмірів ЕКПТВЕ 1 та 2 класу напруги на відповідний період відноситься до дискреційних повноважень Регулятора, у які суд не вправі втручатися, то в цьому випадку необхідно зазначити, що у судовій практиці Верховним Судом сформовано чітку позицію щодо поняття дискреційних повноважень.

Так, поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи N R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом. Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі N 208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі N 816/303/16, від 06 березня 2019 року у справі N 200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі N 818/600/17 та від 21 листопада 2019 року у справі N 344/8720/16-а.

В даному випадку у спірних правовідносинах повноваження відповідача, які пов`язані із розрахунком ЕКПТВЕ, вочевидь не є дискреційними, оскільки для нього існує лише один варіант правомірної поведінки, а саме затвердження ЕКПТВЕ у порядку, встановленому законом. Тобто, в цьому разі Регулятор не дії за власним розсудом, а зобов`язаний дотриматися усіх умов, передбачених Положенням. Крім того, і суд у своєму рішенні не вказує НКРЕКП на конкретні числові вираження відносних одиниць ЕКПТВЕ 2 класу напруги, які необхідно визначити, позаяк це прерогатива Регулятора, а зобов`язує останнього лише здійснити відповідний перерахунок ЕКПТВЕ у порядку, передбаченому діючим законодавством.

Відтак, задоволення судом позовних вимог у вищезазначений спосіб не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, тому доводи останнього з цього приводу судом відхиляються як безпідставні.

Що ж до іншої позовної вимоги про зобов`язання НКРЕКП здійснити перерахунок тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання, установлених АТ "Вінницяобленерго" постановою НКРЕКП від 09.12.2020 № 2362 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ «Вінницяобленерго» із застосуванням стимулюючого регулювання», з урахуванням перерахованих економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електромережами 2 класу напруги, то суд вважає, що наразі така позовна вимога є передчасною, а тому задоволеною бути не може.

Дійсно, судом встановлено, що пунктом 1 постанови НКРЕКП від 09.12.2020 № 2362 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ «Вінницяобленерго» із застосуванням стимулюючого регулювання», установлено АТ «Вінницяобленерго» тарифи на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання на рівні: для 2 класу напруги – 1,150,40 грн./Мвт*год (без урахування податку на додану вартість), а також установлено структуру тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання згідно з додатком.

Згідно з Порядком встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженим Постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1175 (далі – Порядок № 1175), ЕКПТВЕ для 2 класу напруги використовується при розрахунку прогнозованих обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл на рік, які у свою чергу використовуються для розрахунку операційних витрат для забезпечення діяльності з розподілу електричної енергії, які в свою чергу застосовуються при розрахунку прогнозованих витрат (прогнозованого необхідного доходу) ліцензіата на провадження діяльності з розподілу електричної енергії на прогнозний рік, який є чисельником у формулі для розрахунку тарифу на розподіл електричної енергії як для 1 класу напруги, так і для 2 класу напруги.

Тобто, в цьому випадку суд погоджується із доводами позивача про те, що розрахунок ЕКПТВЕ для 2 класу напруги може впливати на розмір тарифів на послуги з розподілу електричної енергії для споживачів 2 класу напруги.

Як зазначено у п. 7.7 Порядку № 1175 встановлення тарифів здійснюється за зверненням ліцензіата за наявності таких умов, як, зокрема: 4) зміни економічно обґрунтованих витрат на послуги з розподілу електричної енергії на прогнозний рік відносно, урахованих при розрахунку діючих тарифів, що склалася з причин, незалежних від діяльності з розподілу електричної енергії, якщо це призводить до зміни тарифів більше ніж на 5 % від установленого рівня; 6) в інших випадках за умови надання детальних обґрунтувань.

Отже, для ініціювання питання про перерахунок тарифів необхідним є виникнення умов, при яких є можливість достеменно дійти висновку про те, що такі тарифи установлені невірно чи наявні відповідні критерії, які б вказували на можливість зміни тарифів більш ніж на 5 % від установленого рівня.

В той же час позивач ставить питання про необхідність перерахунку встановлених для нього тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання лише із факту скасування постанови НКРЕКП від 20.11.2020 № 2154 в частині затвердження для АТ «Вінницяобленерго» ЕКПТВЕ 2 класу напруги на 2021 - 2023 роки.

Однак, наразі перерахунок ЕКПТВЕ 2 класу напруги на 2021 - 2023 роки для АТ «Віннницяобленерго», який має бути проведений на виконання цього судового рішення, НКРЕКП іще не проведений, і, відповідно, нові відносні одиниці ЕКПТВЕ 2 класу напруги на 2021 - 2023 роки для позивача не визначені, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості об`єктивно з`ясувати ті обставини, що встановлені постановою НКРЕКП від 09.12.2020 № 2362 для АТ «Вінницяобленерго» тарифи на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання за наслідками виконання цього судового рішення мають підлягати безумовній зміні.

За таких обставин суд вважає, що заявлена позивачем позовна вимога щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок установлених для нього тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання фактично спрямована на врегулювання майбутніх правовідносин, щодо яких іще не виник спір. Тобто, така вимога є передчасною, а тому із цих підстав суд відмовляє у її задоволенні.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує положення частини 3 статті 139 КАС України, згідно якої при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжного доручення № 1798 від 18.05.2021 сплачено судовий збір в сумі 6810 грн. виходячи із заявлених трьох позовних вимог немайнового характеру згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» (2270грн. х 3).

А оскільки судом задоволено адміністративний позов частково, тобто лише щодо двох позовних вимог, тому частка понесених витрат на оплату судового збору, що підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить 4540 грн. (2270 х 2).

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 143, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати з дати прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 20.11.2020 № 2154 "Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 та 2 класів напруги на прогнозований період" в частині затвердження для Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 2 класу напруги на 2021 - 2023 роки для операторів системи розподілу, до яких застосовується стимулююче регулювання, на рівні 0,1117 на 2021 рік, 0,1082 на 2022 рік, 0,1048 на 2023 рік.

Зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснити для Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" перерахунок відповідно до Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.07.2017 № 981, в редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.11.2020 № 2099, економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 2 класу напруги на 2021 - 2023 роки для операторів системи розподілу, до яких застосовується стимулююче регулювання.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" понесені судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 4540,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено судом 21.09.21.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130694, місцезнаходження: вул. Магістратська, 2, м. Вінниця, Вінницька область, 21050);

Відповідач: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133, місцезнаходження: вул. Смоленська, 19, м. Київ, 03057).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович