Рішення № 99747625, 21.09.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2021 року Справа № 923/1092/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши справу

за позовом: Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація"

до: Комунального некомерційного підприємства "Херсонська міська клінічна лікарня ім.О.С.Лучанського" Херсонської міської ради

про стягнення 1026526,30 грн

До суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація" до Комунального некомерційного підприємства "Херсонська міська клінічна лікарня ім.О.С.Лучанського" Херсонської міської ради про стягнення 1026526,30 грн заборгованості за договором № 1-б/125 від 05.02.2021, з яких - 954023,84 грн основного боргу, 42651,55 грн пені, 8302,01 грн 3% річних та 21548,90 грн втрат від інфляції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2021, справу розподілено судді Литвиновій В.В.

Ухвалою від 16.08.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено Відповідачу строк, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів, заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Роз`яснено Відповідачу, що відповідно до ч.2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання заяв по суті справи у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Позивач отримав ухвалу про відкриття провадження 20.08.2021 відповідно до поштового повідомлення.

Згідно з ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ст. 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття відповідно до поштового повідомлення за адресою, зазначеною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch): м. Херсон вул. Кримська 138. В поштовому повідомленні не зазначено дати отримання ухвали відповідачем, однак відповідно до відомостей сайту Укрпошти відповідач отримав поштове відправлення № 7300312500867 20.08.2021.

Відзиву на позов у встановлений судом строк відповідач не подав. Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

27.08.2021 позивачем подано до суду заяву про стягнення з відповідача 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу, до якої на підтвердження понесених позивачем витрат на адвоката додано акт наданих послуг та виконаних робіт від 27.08.2021 на суму 20000 грн, підписаний позивачем та адвокатом Оніщенко В.І. Однак, позивачем не додано доказів надіслання або вручення вказаної заяви та додатку до неї відповідачу.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

05.02.2021 між Приватним підприємством "Херсонтеплогенерація" (позивач, постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством "Херсонська міська клінічна лікарня ім. О.С. Лучанського" Херсонської міської ради (споживач, відповідач) укладено договір № 1-б/125, за умовами якого позивач зобов"язався у 2021 році надавати відповідачу послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення (далі - послуги з постачання теплової енергії) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а відповідач зобов"язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Назва предмета закупівлі: ДК 021:2015 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов"язана продукція (Послуги з постачання теплової енергії, обсяг надання послуг 2646 Гкал, джерело фінансування - кошти міського та власного бюджету, опалювальна площа 35538 кв. м, теплове навантаження будівлі 2,5140 Гкал/год, адреса - м.Херсон вул. Кримська 138 (п. 1 договору).

Ціна договору становить 4241246,94 грн з урахуванням ПДВ 706874,49 грн, в. т.ч. КПКВ 0712010 місцевий бюджет - 2664003,18 грн, КПКВ 0712113 місцевий бюджет - 1509922,38 грн, спеціальний рахунок Приватбанк - 67321,38 грн (п. 22.1).

Споживач вносить плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру, затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги.

Станом на дату укладення договору тариф становить 1602,89 грн за 1Гкал (п. 20).

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на зазначену послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідних органів (п. 22).

Згідно з п. 23 договору, тривалість розрахункового періоду для визначення обсягу спожитої послуги, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг, оплати послуги виконавцю становить з 01 по 30 (31) число місяця, але не може перевищувати місяць.

Відповідно до п. 24 договору, позивач формує та не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає рахунок та акт наданих послуг на паперовому носії. Рахунок та акт наданих послуг надається не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Споживач здійснює оплату за договором щомісяця по факту надання послуг, згідно акту, по мірі надходження коштів на розрахунковий рахунок замовника на відповідні цілі та при необхідності з відстрочкою платежу до 30 календарних днів (п. 25 договору).

За бажанням споживача оплата послуги може здійснюватись шляхом внесення авансових платежів (п. 26).

Під час здійснення оплати споживач зобов"язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу. У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період, або коли за зазначений споживачем період виникла передплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди. Виконавець не має права зараховувати плату виконавцю за послугу в рахунок погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві (п. 27 договору).

Строк договору з моменту підписання і до 31.12.2021, але сторони домовились, що всі умови договору застосовуються до відносин, які виникли до укладення, а саме з 01.01.2021 (п. 38).

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належне виконання зобов`язання означає виконання його належними суб`єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобов`язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 05.02.2021 з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов`язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань за договором.

Відповідно до розрахунку позивача за 01.01.21 по 30.07.21 (а.с. 19) відповідач частково розрахувався за послуги позивача в сумі 2316139,44 грн, а саме - 25.02.21 сплачено 1051479,81грн, 24.03.21- 1017338,25 грн, 29.03.21- 67321,38грн, 13.04.21- 35968,85грн, 21.05.21- 23818,94 грн, 25.06.21 - 25021,12 грн, 30.07.21- 95191,09грн.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послугу теплопостачання на загальну суму 3095276,76грн, на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000006 від 31.01.2021 на суму 1051479,81грн, № ОУ-0000036 від 28.02.2021 на суму 1017338,25 грн, № ОУ-0000069 від 31.03.2021 на суму 953222,65 грн, № ОУ-0000102 від 30.04.2021 на суму 23818,94 грн, №ОУ-0000114 від 31.05.2021 на суму 25021,12 грн, №ОУ-0000125 від 30.06.2021 на суму 24395,99грн.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України").

Згідно з абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

У постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Але, копії актів № ОУ-0000036 від 28.02.2021 на суму 1017338,25 грн, № ОУ-0000102 від 30.04.2021 на суму 23818,94 грн, та №ОУ-0000125 від 30.06.2021 на суму 24395,99грн не підписані відповідачем і не скріплені печатками відповідача, тобто не відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів, тому не є належними доказами надання відповідачу послуг за договором від 05.02.2021 № 1-б/125 за ці три місяці.

Однак, з наданого позивачем розрахунку станом на 10.08.21 (а.с. 19) вбачається, що відповідач сплатив суму 1017338,25 грн 24.03.21, а суму - 23818,9421.05.21, і до того ж 30.07.21 відповідачем здійснено проплату 95191,09грн. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем надані відповідачу послуги за договором на суму 3095276,76грн станом на 10.08.21.

Таким чином, борг відповідача за договором № 1-2/125 від 05.02.2021 становить 3095276,76-2316139,44=779137,32 грн. Як вбачається з розрахунку позивача, (а.с. 19) позивач включив до заборгованості відповідача за договором № 1-2/125 від 05.02.2021 заборгованість в сумі 174886,52 грн, яка існувала станом на 01.01.2021.

Однак, зазначена сума не може враховуватись як борг саме за договором № 1-2/125 від 05.02.2021, оскільки п. 38 цього договору передбачено, що його дія розповсюджується на відносини сторін з 01.01.2021 і до 31.12.2021.

А предметом даного позову є стягнення заборгованості відповідача за договором № 1-2/125 від 05.02.2021, тому сума 174886,52 грн заявлена позивачем необґрунтовано в межах даної справи і, до того ж, наявність цієї заборгованості не доведена позивачем належними та допустимими доказами.

Доказів перерахування боргу, як і будь-яких заперечень проти позову, відповідачем не надано станом на день розгляду спору, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 779137,32 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 42651,55 грн пені у зв"язку з простроченням оплати на підставі п. 32 договору, яким передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов"язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленої послуги за кожний день затримки але не більше 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон) (який чинний на час виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Отже на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону.

Частиною 1 статті 26 Закону (яка була введена в дію до початку спірних правовідносин) передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Проте дія зазначеної норми була зупинена відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 533-IX, який набрав чинності 18 березня 2020 року.

Крім того, відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 530-ІХ, що набрав чинності 17 березня 2020 року, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що на підставі вказаних приписів чинного законодавства у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені слід відмовити.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 21548,90 грн втрат від інфляції та 8302,01 грн 3% річних.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що відповідач має платити за послуги за договором не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. З таких же міркувань здійснено і розрахунок річних і втрат від інфляції.

Однак, в укладеному між сторонами договорі № 1-б/125 від 05.02.2021 немає такої умови.

Згідно з п. 24 договору, позивач формує та не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає рахунок та акт наданих послуг на паперовому носії. Рахунок та акт наданих послуг надається не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до п. 25 договору, споживач здійснює оплату за договором щомісяця по факту надання послуг, згідно акту, по мірі надходження коштів на розрахунковий рахунок замовника на відповідні цілі та при необхідності з відстрочкою платежу до 30 календарних днів.

Але, позивач не врахував зазначеної умови договору, а також не надав суду доказів того, коли саме надавались відповідачу акти наданих послуг та рахунки відповідно до п. 24 договору.

Пунктом 27 договору встановлено, що під час здійснення оплати споживач зобов"язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу. У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період, або коли за зазначений споживачем період виникла передплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди. Виконавець не має права зараховувати плату виконавцю за послугу в рахунок погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві.

Суд не має можливості також здійснити власний розрахунок річних та інфляційних, оскільки позивачем не надано платіжних документів відповідача або банківських виписок, з яких можна було б встановити призначення платежу, тому не можливо встановити чи зазначав відповідач взагалі призначення платежу. Оскільки в разі незазначення відповідачем призначення платежу проплати могли бути зараховані позивачем в рахунок попередньої заборгованості.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення річних та інфляційних, оскільки вони не обґрунтовані.

Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Згідно з ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог 15397,89/1026526,30*779137,32=11687,06грн.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу в сумі 20000 грн, то суд відмовляє в задоволенні цих вимог, виходячи з наступного.

В позовній заяві позивач зазначив, що орієнтовний розмір витрат на адвоката становить 20000 грн. Позовну заяву підписано адвокатом Оніщенко В.І., на підтвердження повноважень якої надано ордер від 12.08.21 (а.с. 30). Крім того, до позовної заяви додано копію договору про надання правової допомоги від 25.06.2018, укладеного між позивачем та адвокатом Оніщенко Віталією Іванівною.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як зазначалось вище, 27.08.2021 позивачем подано до суду заяву про стягнення з відповідача 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу, до якої на підтвердження понесених позивачем витрат на адвоката додано акт наданих послуг та виконаних робіт від 27.08.2021 на суму 20000 грн, підписаний позивачем та адвокатом Оніщенко В.І. Однак, позивачем не додано доказів надіслання або вручення вказаної заяви та додатку до неї відповідачу.

Згідно зч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги докази позивача про понесені витрати на правничу допомогу, оскільки відсутні докази надсилання (надання) їх копій відповідачу.

Таким чином, суд відмовляє у відшкодуванні позивачу витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем не надано у встановленому ГПК України порядку докази таких витрат.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Херсонська міська клінічна лікарня ім.О.С.Лучанського" Херсонської міської ради (м. Херсон вул. Кримська 138, код 05396876) на користь Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація" (м.Херсон вул. Кутузова 2А, код 34458071) 779137,32 грн основного боргу та 11687,06 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 21.09.2021

Суддя В.В.Литвинова