Рішення № 99747471, 14.09.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 вересня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/117/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

за участі секретаря судового засідання Десятник О.С.

розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” (вул. Машинобудівників, буд. 4-В, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162, код ЄДРПОУ 30048570)

до відповідача Фермерського господарства “АГРО-САД” (с. Іванчани, Збаразький район, Тернопільська область, 47340)

про стягнення 164 097 грн. 13 коп., з яких 101 016, 92 грн. боргу, 22 231грн. 25коп. 48% річних, 5 557грн 81 коп. пені, 30 305 грн. 08 коп. штрафу, 1 361,42 грн. інфляційних втрат.

За участі представника позивача в режимі відеоконференції – Долгополової Вікторії Миколаївни (витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань).

В порядку ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Ухвалою суду від 05.03.2021р. позовну заяву №б/н від 25.02.2021р. (вх. №134 від 02.03.2021р.) залишено без руху, а ухвалою від 23.03.2021р. прийнято до розгляду за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання на 20.04.2021р. Позивач повідомлений про дату та час судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення (30.03.2021р.), згідно відстеження на офіційному сайті “Укрпошта” ухвала суду направлена на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, яка відповідає даним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, станом на дату судового засідання не вручена, остання дія 29.03.2021р. “відправлення прямує до дочки видачі/доставки”.

Ухвалою суду від 20.04.2021р. відкладено розгляд справи на 18.05.2021р. Позивач повідомлений про дату та час судового засідання, а ухвала направлена відповідачу, згідно відстеження на офіційному сайті “Укрпошта”, прямує до точки/видачі доставки, дані станом на 28.04.2021р.

Ухвалою суду від 18.05.2021р. продовжено підготовче провадження на 30 днів та відкладено судове засідання на 15.06.2021р. Позивач повідомлений про дату та час судового засідання, а ухвала направлена відповідачу, згідно відстеження на офіційному сайті “Укрпошта”, прямує до точки/видачі доставки, дані станом на 25.05.2021р.

Ухвалою суду від 15.06.2021р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.07.2021р. Позивач належним чином повідомлений про дату та час судового засідання. Відповідач не повідомлений про дату та час судового засідання, оскільки ухвала суду, направлена на адресу, зазначену у позовній заяві, повернулася по причині: “адресат відсутній за вказаною адресою”, про що свідчить довідка Укрпошти про причини повернення/досилання.

Ухвалою від 16.06.2021р., на підставі заяви представника ТОВ “Агрозахист Донбас” вх.№5002 від 14.06.2021р., надано доступ до електронної справи №921/117/21 в підсистемі "Електронний суд".

Ухвалою суду від 06.07.2021р. відкладено розгляд справи на 16.07.2021р., оскільки на запит суду від 05.07.2021р. сформовано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якого повна адреса місцезнаходження відповідача Фермерського господарства “АГРО-САД”: 47340, Тернопільська обл., Збаразький р-н., село Іванчани, вул. Зелена, будинок 5. Враховуючи, що позивач зазначив не повну юридичну адресу відповідача (що може бути причиною повернення кореспонденції суду), суд відклав судове засідання на 16.07.2021р. у межах строків передбачених ст.195 ГПК України. Позивач повідомлений про дату та час судового засідання. Відповідач не повідомлений, ухвала суду, яка згідно відстеження на офіційному сайті “Укрпошта” не отримана, остання дія станом на 16.07.2021р. “відправлення прямує до точки видачі/доставки” .

Ухвалою суду від 16.07.2021р., враховуючи карантинні заходи, неповідомлення відповідача про дату і час судового засідання, для надання можливості відповідачу (його повноважному представнику) надати пояснення щодо предмету спору та здійснених розрахунків, відкладено судове засідання на 29.07.2021р. з викликом представника Фермерського господарства “АГРО-САД” у судове засідання шляхом направлення відповідної ухвали на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному Реєстрі (47340, Тернопільська область, Збаразький район, с. Іванчани, вул. Зелена, 5) та для відома керівнику фермерського господарства - Шерсткому Миколі Тимофійовичу (47340, Тернопільська область, Збаразький район, с. Іванчани, вул.Загребельна, 8), шляхом направлення судової повістки. Відповідач та його керівник належним чином не повідомлені, ухвала суду, яка згідно відстеження на офіційному сайті “Укрпошта” не отримана, остання дія станом на 21.07.2021р. “відправлення прямує до точки видачі/доставки”.

Ухвалою від 29.07.2021р., враховуючи не повідомлення відповідача за належною адресою про дату і час судових засідань, призначених ухвалами суду від 06.07.2021р. та від 16.07.2021р., згідно п. 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України, відкладено розгляд справи на 14.09.2021р. з викликом представника Фермерського господарства “АГРО-САД” у судове засідання шляхом направлення відповідної ухвали на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному Реєстрі (47340, Тернопільська область, Збаразький район, с. Іванчани, вул. Зелена, 5) та його керівника - Шерсткого Миколу Тимофійовича ( АДРЕСА_1 ). Відповідач та його керівник належним чином не повідомлені, ухвали повернуті на адресу суду 09.09.2021р. по причині «за закінченням терміну зберігання».

Позивач, його представник підтримав позовні вимоги, в обґрунтування яких посилається на те, що виконав зобов`язання за Договором поставки №17-02/20 від 17.02.2020р. та Додатків до нього №1 від 23.04.2020р., №2 від 20.05.2020р., №3 від 22.05.2020р., №4 від 09.06.2020р., №5 від 07.08.2020р., а відповідач порушив грошові зобов`язання в частині своєчасної та повної оплати поставленого Товару, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем станом на 24.02.2020р. на суму 101 016,92 грн., що стало підставою для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат, які просить задовольнити.

Відповідач відзиву на позов, будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань не подав, участі повноважного представника у судових засіданнях не забезпечив.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", "у зв`язку із закінченням строку зберігання", з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018р. у справі №910/17797/17, від 26.05.2021р. у справі №916/1176/20.

Вищезазначені ухвали суду в процесі розгляду справи були направлені за адресою місцезнаходження Фермерського господарства “АГРО-САД” (47340, Тернопільська область, Збаразький район, с. Іванчани, вул. Зелена, 5), яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому відповідач вважається належним чином повідомлений про судовий розгляд.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, ч.9 ст. 165 ГПК України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд даної справи здійснювався із врахуванням строків карантину, запровадженого в Україні через спалах гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (з подальшими змінами і доповненнями) з 12.03.2020р. по 22.05.2020р. на всій території України встановлено карантин, який в подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020р. №392, від 22.07.2020 р. № 641, від 13.10.2020 р. №956, від 09.12.2020р. № 1236, від 17.02. 2021 р. № 104, від 16.06.2021р. №611 та від 11.08.2021р. №855 продовжено до 01 жовтня 2021 року.

Враховуючи продовжені п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, права учасників справи, подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, на час дії карантину, судом надано таке право сторонам під час розгляду справи.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представника позивача, суд встановив:

- між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (Постачальник) та Фермерським господарством «АГРО-САД» (Покупець) укладено 17.02.2020р. Договір поставки №17-02/20 (далі - Договір), згідно п. 1.1 якого Постачальник в терміни визначені договором зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець зобов`язується прийняти і сплатити за неї грошову суму, визначену Договором;

- відповідно до п. 2.1 Договору, постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною Договору;

- ціна продукції, що поставляється за Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Міндобрива та Мікродобрива). Для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро (п. 2.2 Договору);

- загальна сума договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних, що зазначені в п.2.1, та які є невід`ємною частиною Договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку Покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей;

- порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до Договору; при відсутності підписаного сторонами Акта звіряння розрахунків, зобов`язання Покупця щодо повної оплати вартості отриманої продукції не вважається виконаним, що є підставою для застосування відповідних штрафних санкцій згідно з умовами договору (п.п. 3.1, 3.4 Договору);

- строк та умови поставки визначається у відповідних Додатках до Договору; перехід права власності здійснюється в момент передачі продукції з одночасним прийманням по кількості і якості (п.п. 4.1, 6.1, 6.2 Договору);

- відповідно до пп. 7.1.1 п. 7.1 Договору за несвоєчасну оплату продукції Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення;

- згідно п. 7.8 Договору, в разі прострочення Покупцем конкретного платежу, визначеного окремим Додатком більше ніж на 5 днів, Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченої продукції;

- стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за Договором відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільним кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років (п.7.10. Договору);

- Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків (п. 11.2. Договору).

Між сторонами укладено Додатки до Договору №17-02/20 від 17.02.2020р.:

- Додаток №1 від 23.04.2020р., згідно якого сторони погодили, що поставці підлягає продукція в асортименті за ціною на загальну суму (з ПДВ) 31 463,03 грн., яку Покупець сплачує Постачальнику 100% вартості до 30.09.2020року, як попередню оплату, транспортування здійснюється автомобільним транспортом Покупця.

Згідно видаткової накладної №2129 від 23.04.2020р. Постачальник поставив, а Покупець, в особі директора Шерсткого М.Т., прийняв продукцію на суму 31 463,03 грн., без будь – яких зауважень;

- Додаток №2 від 20.05.2020р., згідно якого сторони погодили, що поставці підлягає продукція в асортименті за ціною на загальну суму (з ПДВ) 9 037,21 грн. , яку Покупець сплачує Постачальнику 100% вартості до 20.05.2020року, як попередню оплату, транспортування здійснюється автомобільним транспортом Покупця.

Згідно видаткової накладної №2813 від 21.05.2020р. Постачальник поставив, а Покупець, в особі директора Шерсткого М.Т., прийняв продукцію на суму 9 037,21 грн., без будь – яких зауважень;

- Додаток №3 від 22.05.2020р. сторони погодили, що поставці підлягає продукція в асортименті за ціною на загальну суму (з ПДВ) 51 726,20 грн., яку Покупець сплачує Постачальнику 100% вартості до 31.08.2020року, як попередню оплату, транспортування здійснюється автомобільним транспортом Покупця.

Згідно видаткової накладної №2824 від 22.05.2020р. Постачальник поставив, а Покупець, в особі директора Шерсткого М.Т., прийняв продукцію на суму 51 726,20 грн., без будь – яких зауважень;

- Додаток №4 від 09.06.2020р. сторони погодили, що поставці підлягає продукція в асортименті за ціною на загальну суму (з ПДВ) 17827,69 грн. яку Покупець сплачує Постачальнику 100% вартості до 31.08.2020року, як попередню оплату, транспортування здійснюється автомобільним транспортом Покупця.

Згідно видаткової накладної №3151 від 09.06.2020р. Постачальник поставив, а Покупець, в особі директора Шерсткого М.Т., прийняв продукцію на суму 17827,69 грн., без будь – яких зауважень;

- Додаток №5 від 07.08.2020р. сторони погодили, що поставці підлягає продукція в асортименті за ціною на загальну суму (з ПДВ) 14254,92 грн., яку Покупець сплачує Постачальнику 100% вартості до 20.08.2020року, як попередню оплату,транспортування здійснюється автомобільним транспортом Покупця.

Згідно видаткової накладної №3844 від 07.08.2020р. Постачальник поставив, а Покупець, в особі директора Шерсткого М.Т., прийняв продукцію на суму 14 254,92 грн. , без будь – яких зауважень.

Загальна вартість товару поставленого за Договором становить 124309,05 грн.

Відповідачем проведено часткову оплату вартості отриманого товару 21.05.2020р. в сумі 9037,21 грн. та 07.08.2020р. в сумі 14254,92 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку, тобто оплачено заборгованість за Додатком №2 від 20.05.2020р. та Додатком №5 від 07.08.2020р., у зв`язку з чим борг складає 101 016,92 грн. за поставлену продукцію по Додатках №1 від 23.04.2020р., №3 від 22.05.2020р., №4 від 09.06.2020р., які відповідачем не оплачені, що стало підставою для звернення позивача з позовом.

Суд, на підставі ст. 86 ГПК України, оцінивши подані докази, прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

При цьому, суд виходив із наступного.

- відповідно до ст. 173-175 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарське зобов`язання, одним з видів якого є майново – господарське зобов`язання (цивільно – правове), виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей ГК України;

- договірні відносини, що склалися між сторонами, за своєю правовою природою є такими, що випливають із договору поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, за яким одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655, ч.2 ст. 712 ЦК України);

- відповідно до ст.ст. 526,530 ЦК України та ст.193 ГК України, сторони повинні належним чином та в установлений договором чи законом строк виконувати взяті зобов`язання, і кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події;

- договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України);

- частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені ст. 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019р. у справі №917/194/18, від 08.09.2021р. у справі 915/107/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021р. у справі №910/12876/19).

За правилами ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України, втрати пов`язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником.

Щодо компенсаційного характеру заходів відповідальності у цивільному праві, зокрема встановленого ст.625 ЦК України, то такий сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 18.03.2020р. у справі №902/417/18, від 16.09.2021р. у справі №915/2222/19.

Матеріалами справи підтверджено:

- позивач на виконання умов Договору №17-02/20 від 07.02.2020р. та Додатків до нього №1 від 23.04.2020р., №2 від 20.05.2020р., №3 від 22.05.2020р., №4 від 09.06.2020р., №5 від 07.08.2020р., згідно видаткових накладних №2129 від 23.04.2020р,. №2813 від 21.05.2020р., №2824 від 22.05.2020р., №3151 від 09.06.2020р., №3844 від 07.08.2020р. поставив, а Покупець прийняв продукцію на загальну суму 124 309,05 грн.;

- відповідачем, згідно банківської виписки по рахунку, проведено часткову оплату вартості отриманої продукції на загальну суму 23 292,13 грн.

Станом на дату прийняття рішення сума боргу складає 101 016,92 грн., а тому в частині основного зобов`язання позов підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлений.

Суд, перевіривши на відповідність нараховані позивачем у порядку передбаченому у п.п.7.1.1, 7.7, 7.8 Договору на прострочену суму боргу пеню, 48% річних та штрафу встановив правомірність таких нарахувань, а саме:

- за Додатком №1 нарахована пеня за період з 01.10.2020р. до 24.02.2021р. в сумі 1517,97 грн., 48% річних за період 01.01.2020р. до 24.02.2021р. в сумі 6 071, 88 грн. та штраф в сумі 9 438,91 грн. (31 463,03 х 30%);

- за Додатком №3 нарахована пеня за період з 01.09.2020р. до 24.02.2021р. в сумі 3004,37 грн., 48% річних за період 01.01.2020р. до 24.02.2021р. в сумі 12 017,48 грн. та штраф в сумі 15517,86 грн. (51726,20 х 30%);

- за Додатком №4 нарахована пеня за період з 01.09.2020р. до 24.02.2021р. в сумі 1035,47 грн., 48% річних за період 01.01.2020р. до 24.02.2021р. в сумі 4141,89 грн. та штраф в сумі 5348,31 грн. (17827,69 х 30%).

Щодо нарахування інфляційних втрат, які у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути в сумі 1361,42 грн., то такі підлягають до задоволення . При цьому суд зазначає, що не бере до уваги суму інфляційних розрахованих у розрахунку суми позовних вимог (4 986,07грн.) в силу ч. 2 ст. 237 ГПК України, згідно якої при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 5 557, 81 грн. пені, 22 231грн. 25коп. - 48% річних та 30 305,08 грн. штрафу, суд, з посиланням на приписи ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вважає за можливе зменшити суми нарахувань до 30%. При цьому, суд виходив із наступного.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В даному випадку береться до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена норма ГК України кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. У той же час Верховний Суд зауважує, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи. Зменшення розміру штрафу, пені, річних відсотків є правом суду і може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (правовий висновок викладений Верховним судом у постанові від 16.06.2021р. у справі №915/2222/19).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №902/417/18 зазначила, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Отже, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, передбачених статтею 625 ЦК України у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, який є найвищим судом у системі судоустрою України відповідно до ст.125 Конституції України, та який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (ч.1 ст.36 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, враховуючи обставини даної справи, часткове погашення суми боргу відповідачем, неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, поставку продукції не у порядку передбаченому Договором, а саме при попередній 100% оплаті , неспіврозмірний розмір штрафних санкцій та річних сумі боргу, враховуючи практику Верховного суду, вважає за можливе зменшити суми пені та штрафу, стягнувши з відповідача 1667,34 грн. пені (30%), 6669,37 грн. річних (30%) та 9091,52 грн. штрафу (30%).

Відповідно до п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судовий збір у розмірі 2 461,46 грн., згідно ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 73-79, 86, 123, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства “АГРО-САД” (вул. Зелена, 5, с. Іванчани, Збаразький район, Тернопільська область, 47340, ідентифікаційний код 36881796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” (вул. Машинобудівників, буд. 4-В, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162, ідентифікаційний код 30048570) – 101 016 (сто одна тисяча шістнадцять) грн. 92 коп. боргу, 1361 (одна тисяча триста шістдесят одна) грн. 42 коп. інфляційних нарахувань, 1667 (одна тисяча шістсот шістдесят сім) грн. 34 коп. пені, 6669 (шість тисяч шістсот шістдесят дев`ять) грн. 37 коп. річних, 9091 (дев`ять тисяч дев`яносто одна) грн. 52 коп. штрафу, 2461 (дві тисячі чотириста шістдесят одна) грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду або через Тернопільський місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 21 вересня 2021 року.

Суддя М.С. Стадник