Ухвала суду № 99747405, 21.09.2021, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

__________________

УХВАЛА

"21" вересня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/307/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. розглянувши клопотання ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ніла Хасевича-26" (33013, м. Рівне, вул. Ніла Хасевича, 26, код ЄДРПОУ 37302009) про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року до Господарського суду Рівненської області від ОСОБА_1 (далі - позивач) надійшов позов до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ніла Хасевича-26" (далі - відповідач), у якому позивач, посилаючись на ст. ст. 1, 6, 10 Закону України " Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", ст. ст. 1, 62, 164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) просив суд визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів Об`єднання співвласників гуртожитку на АДРЕСА_2 , оформлене протоколом № 2 від 22.02.2018 року у м. Рівне.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 03.09.2021 року позов задоволено, ухвалено визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів Об`єднання співвласників гуртожитку на АДРЕСА_2 " оформлене протоколом № 2 від 22.02.2018 року, стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ніла Хасевича-26" (33013, м. Рівне, вул. Ніла Хасевича, 26, код ЄДРПОУ 37302009) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) 2 270 грн 00 коп. судового збору.

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2021 року.

20.09.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відшкодування судових витрат, у якому позивач просить суд судові витрати у вигляді витрат на професійну (правничу) допомогу адвоката у розмірі 3 500 грн 00 коп. покласти на відповідача.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Також, ч. 1 ст. 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, та надання цією стороною необхідних доказів або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Така заява про відшкодування (компенсацію, стягнення, розподіл) судових витрат, про намір подати докази на підтвердження витрат після ухвалення рішення в будь-якому випадку має бути подана (зроблена) до закінчення судових дебатів у справі.

При цьому перевірка поданих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом лише у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2019 року у справі № 927/26/18).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 до ухвалення рішення у справі № 918/307/21 не виявила наміру про подання у майбутньому доказів понесених судових витрат, а саме протягом 5 днів після ухвалення рішення у даній справі у порядку передбаченому абз. 2 ч. 8 ст. 129, ч. 1 ст. 221 ГПК України.

Будь-яка усна або письмова заява ОСОБА_1 або її представника до ухвалення рішення у справі № 918/307/21 про те, що докази понесених витрат будуть подані суду у майбутньому, а саме - протягом 5 днів після ухвалення рішення у даній справі, - відсутня.

Отже, стороною позивача не дотримано порядку, встановленого абз. 2 ч. 8 ст. 129, ч. 1 ст. 221 ГПК України.

У позовній заяві позивач надав орієнтовний розрахунок сум судових витрат, які поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи , що становить 2 270 грн 00 коп. судового збору та 3 500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, та зазначив, що має намір стягнути з відповідача судові витрати у разі задоволення позовних вимог.

При цьому, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, зокрема в частині витрат на професійну правничу допомогу.

У клопотанні про відшкодування судових витрат позивач просить суд взяти до уваги, що ОСОБА_1 та її представник не були присутні під час розгляду справи судом та не були під час оголошення рішення.

Господарський суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про залишення клопотання ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат у справі без розгляду виходячи з такого.

В даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосування вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, тобто вказана заява подається в межах встановленого строку на її подання.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Однак умови, що до закінчення судових дебатів у справі позивач зробив відповідну заяву про те, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду будуть подані докази понесення судових витрат - ОСОБА_1 дотримано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 169 ГПК України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 129 ГПК України у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, позивачем не заявлено в порядку передбаченому ст. 129 ГПК України щодо оплати правової допомоги.

Зважаючи на викладене, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат суд дійшов висновку про залишення її без розгляду.

Залишення заяви без розгляду не є порушенням прав учасників спору. Європейський суд з прав людини у своїй практиці висловлював правову позицію про те, що обмеження доступу до суду з метою запобігання зловживанню процесуальними засобами загалом може визнаватися таким, що має легітимну мету (Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Моннелл і Морріс проти Сполученого королівства”.).

Залишення заяви без розгляду - це форма розгляду господарським судом заяви/ клопотання без прийняття рішення суду по суті у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові заяви.

Згідно з ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд приймає до уваги прецедентні рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28.10.1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.

Керуючись ст. ст. 129, 221, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат у справі № 918/307/21 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 21.09.2021 року в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 235 ГПК України та підлягає оскарженню в апеляційному порядку у порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п. 17.5 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Заголдна Я.В.