Рішення № 99747184, 08.09.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1096/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Нечепуренко А.П.

розглянувши справу №916/1096/21

за позовом Обслуговуючого кооперативу “Хвойний” (65036, м. Одеса, пров. Хвойний, буд. 3, код ЄДРПОУ 43428173)

до відповідача Громадської організації “Канатчик-Авто” (65059, м. Одеса, пров. Хвойний, 13, код ЄДРПОУ 26053942)

про стягнення 296 430 грн.

Представники сторін:

від позивача - Тащі М.М., посвідчення № 1124, дата видачі : 28.12.02;

від відповідача - Мороз А.П., самопредставництво, паспорт серія № НОМЕР_1 , дата видачі : 21.02.96;

ВСТАНОВИВ:

Обслуговуючий кооператив “Хвойний” звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Громадської організації “Канатчик-Авто” про стягнення 296 430грн.

Ухвалою від 27.04.2021р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Обслуговуючого кооперативу “Хвойний” було залишено без руху.

07.05.2021р. до господарського суду надійшла заява (вх. №1133/21) від Обслуговуючого кооперативу “Хвойний” про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.05.2021 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/1096/21 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.06.2021р. строк підготовчого провадження був продовжений на тридцять днів, в порядку ст. 177 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.07.2021р. в порядку ч.3 п.2 ст. 185 ГПК України підготовче засідання було закрито та призначено відповідну справу до розгляду по суті в судовому засіданні.

30.06.2021р. за вх. №17497/21 до суду від відповідача надійшов відзив на позов згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними в зв`язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити повністю.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

28.12.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОДОМ 3» (Довіритель) та Обслуговуючим кооперативом «ХВОЙНИЙ» (Повірений) було укладено договір доручення, за умовами чого Повірений зобов`язується від імені Довірителя здійснювати наступні дії: організувати проведення, вже розпочатого, опалювального сезону за даним договором доручення, в зв`язку з тим, що ТОВ «Теплодім-3» припиняє свою діяльність та не має можливості самостійно виконати такі дії, через відсутність персоналу, наявності боргів за попередній опалювальний період перед постачальниками газу та електроенергії. Збирати кошти на власний рахунок за опалення з споживачів послуги по ціні, відповідно до закону про Теплопостачання. Дані дії виконувати до переукладення договору ОК «Хвойний» з постачальником газу AT НАК Нафтогаз України, транспортувальними компаніями, та споживачами- послуги, до моменту переходу всіх зобов`язань, які є у ТОВ «Теплодім-3» перед АТ НАК Нафтогаз України на ОК «Хвойний». Кошти зібрані за опалення використовувати виключно на виконання даного договору, оплату боргів за використаний газ, його транспортування, оплату електроенергії, водопостачання, та інші витрати пов`язані з виконанням даного договору

Як вказує позивач, ОК «ХВОЙНИЙ», у період опалювального сезону 2019-2020 р.р. були надані послуги з постачання теплоносія на користь ГО «КАНАТЧИК АВТО» для опалення будинку за адресою: 65059. м. Одеса, пров. Хвойний, 12 на загальну суму 346 430,30 грн. Послуги Відповідачу враховуючи зміну власника обладнання котельної, яка фактично надає послугу теплопостачання Відповідачу, а також Договору доручення від 28 грудня 2019 р. укладеного між ТОВ «Теплодом 3» та Позивачем на організацію вже розпочатого опалювального сезону 2019 - 2020 р.р. та збирання коштів на власний рахунок за опалення від споживачів таких послуг. Про такі зміни Відповідач був повідомлений листами від ТОВ «Теплодом 3» та Позивача на адресу Відповідача, які були отримані Відповідачем 12.02.2020р.

Як зазначає позивач, відповідачем, за результатами розгляду листа від ТОВ «Теплодом - 3», на адресу Позивача був направлений лист № 02 від 14.02.2020 р. з проханням надати інформацію про вартість тепла - тариф (ціну) на одиницю теплової енергії (1 Гкал) з початку опалювального сезону 2019 - 2020 р.р.

Крім того відповідач, на виконання своїх обов`язків здійснив 21.02.2020 р. часткову сплату вартості послуг у розмірі 50 000 грн. Залишок заборгованості на момент здійснення часткової оплати та на момент подання даного позову становить 296 430,59 грн.

Позивачем на адресу Відповідача 25.02.2020 р., був надісланий лист, щодо необхідності погашення існуючої заборгованості у розмірі 296 430,59 грн. за отримані послуги. Однак, Відповідачем заборгованість не погашена.

На відповідні вимоги Позивача, щодо погашення заборгованості, відповідачем на адресу позивача був направлений лист № 4 від 17 квітня 2020 р щодо заборгованості за отриману теплову енергію в грудні 2019 та січні 2020 р. в розмірі 296 430,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідно до листа відповідача від 17.04.2020р. за №4 відповідач не заперечує факту отримання послуг теплопостачання у опалювальному сезоні 2019 - 2020 р.р. у розмірі 300,768 Гкал теплової енергії: відповідно до звітів за спожиту теплову енергію з 30.11.2019 р. - по 30.11.2019 р, - спожито 1.344 Гкал, з 01.12.2019 р. по 31.12.2019 р. спожито 120.711 Гкал, з 01.01.2020 р. по 31.01.2020 р. - спожито 129.711 Гкал, з 01.02.2020 р. по 12.02.2020 р. - спожито 49.002 Гкал та просить виставити рахунок на сплату вартості отриманих послуг.

Так, за посиланнями позивача, на прохання відповідача, позивачем на адресу відповідача надсилались рахунки на сплату заборгованості. Останній рахунок № 9 від 01 вересня 2020 р. на сплату вартості послуг за теплопостачання за грудень 2019 - січень 2020 р. та 12 днів лютого 2020 р. у розмірі 383 037, 88 грн. був виставлений відповідачу у вересні 2020 р.

При цьому як вказує позивач, вартість його послуги, яка була надана відповідачу, згідно даного рахунку, була сформована із розрахунку 20,49 грн. за 1 м.кв. опалювальної площі помножену на загальну опалювальну площу яка становить 7290,20 м. кВ.

Позивач зазначає про те, що вартість 1 Гкал отриманого теплоносія відповідачем із розрахунку визнаної відповідачем, кількості отриманих Гкал становить 1151,82 грн. без ПДВ. яка для порівняння, фактично знаходиться на рівні вартості аналогічної послуги КІІ «Теплопостачання міста Одеси» по Одеській області.

Крім того, позивач, звертає увагу суду, що відповідач збирав кошти за отриману теплову енергію з мешканців будинку та мав в подальшому перераховувати на користь позивача, однак фактично не зробив цього, чим безпідставно привласнив кошти мешканців будинку за отриману послугу з теплопостачання та не перерахував на користь позивача чим порушив права не тільки позивача а і мешканців будинку.

Отже, посилаючись на вищенаведені обставини Обслуговуючого кооперативу “Хвойний” звернулось до господарського суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог з наступних підстав.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу “Хвойний” направлені на стягнення з відповідача заборгованості за послуги теплопостачання в розмірі 296 430,30грн.

При чому підставою відповідного позову стало порушення, на думку позивача, відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості наданих йому в період з 2019-2020р. послуг з теплопостачання.

Як встановлено судом, 28.12.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОДОМ 3» (Довіритель) та Обслуговуючим кооперативом «ХВОЙНИЙ» (Повірений) було укладено договір доручення, за умовами чого Повірений зобов`язується від імені Довірителя здійснювати наступні дії: організувати проведення, вже розпочатого, опалювального сезону за даним договором доручення, в зв`язку з тим, що ТОВ «Теплодім-3» припиняє свою діяльність та не має можливості самостійно виконати такі дії, через відсутність персоналу, наявності боргів за попередній опалювальний період перед постачальниками газу та електроенергії. Збирати кошти на власний рахунок за опалення з споживачів послуги по ціні, відповідно до закону про Теплопостачання. Дані дії виконувати до переукладення договору ОК «Хвойний» з постачальником газу AT НАК Нафтогаз України, транспортувальними компаніями, та споживачами- послуги, до моменту переходу всіх зобов`язань, які є у ТОВ «Теплодім-3» перед АТ НАК Нафтогаз України на ОК «Хвойний». Кошти зібрані за опалення використовувати виключно на виконання даного договору, оплату боргів за використаний газ, його транспортування, оплату електроенергії, водопостачання, та інші витрати пов`язані з виконанням даного договору.

В зв`язку з чим, як вказує позивач, ОК «ХВОЙНИЙ», у період опалювального сезону 2019-2020 р.р. були надані послуги з постачання теплоносія на користь ГО «КАНАТЧИК АВТО» для опалення будинку за адресою: 65059, м. Одеса, пров. Хвойний, 12 на загальну суму 346 430,30 грн. Відповідач 21.02.2020 р. частково сплатв вартості послуг у розмірі 50 000 грн. Залишок заборгованості на момент здійснення часткової оплати та на момент подання даного позову становить 296 430,59 грн. Крім того позивачем на адресу відповідача надсилались рахунки на сплату заборгованості. Останній рахунок № 9 від 01 вересня 2020 р. на сплату вартості послуг за теплопостачання за грудень 2019 - січень 2020 р. та 12 днів лютого 2020 р. у розмірі 383 037, 88 грн. був виставлений відповідачу у вересні 2020 р. При цьому як вказує позивач, вартість його послуги, яка була надана відповідачу, згідно даного рахунку, була сформована із розрахунку 20,49 грн. за 1 м.кв. опалювальної площі помножену на загальну опалювальну площу яка становить 7290,20 м. кВ.

Відповідно до п. п. 4, ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в поряду та строки, встановлені законом або судом, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Порядок та строки подання таких доказів визначені у ст. ст. 80, 164 ГПК України. Так, відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, за наявності доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою, такі докази повинні бути обов`язково зазначені у позовній заяві. Відповідно до ч. ч. 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Зазначене у даних нормах письмове повідомлення щодо доказів внесення передплати до суду разом із позовною заявою від позивача не надходило.

Разом з тим звертаючись з відповідним позовом до суду позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів надання відповідачу послуг з теплопостачання на зазначену суму, зокрема не надано доказів наявності договірних відноси між позивачем та відповідачем з яких вбачалось наявність у відповідача обов`язку щодо розрахунку з позивачем за надані послуги, не надано актів приймання-подачі послуг або звітів за спожиту теплову енергію які б засвідчували факт надання послуг в зазначеному позивачем об`ємі, окрім рахунку №9 від 01.09.2020р. інших рахунків не надано.

Із надано позивачем розрахунку вбачається що опалювана площа складає 7 290,20 м.кв., проте жодних доказів на підтвердження відповдіної площі позивачем не надано. Так само не надано обґрунтування застосування тарифу в розмірі 20,49грн. за 1.кв.м.

Крім того з наданого до матеріалів справи рахунку №9 від 01.09.2020р. вбачається, що сума заборгованості складає 383 037,88грн. яка розрахована за ціною 23,76грн., в той же час як вказує сам позивач сума заборгованості після часткової оплати в лютому 2020р. становить 296 430,30грн., тоді як звертаюсь з позов позивач визначав що послуг було надано на суму 346 430,30грн.

При цьому наявність факту оплати в сумі 50 000грн. не підтверджує факт наявності заборгованість в визначеній позивачем сумі.

Також, суд зазначає, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Обслуговуючий кооператив «Хвойний» створений 24 грудня 2019 року, а отже ОК «Хвойний» не міг здійснювати послуги на виробництво тепла з 01.12.2019р.

Відповідно до інформації КП«Теплопостачання міста Одеси» , лист №13.07-07-417 від 28.02.2020р., між КП «Теплопостачання міста Одеси» та ГОВ «Теплодім-3» 27.11.2019р. було укладено договір на експлуатацію та технічне обслуговування майна, розташованого за адресою м.Одеса, пров.Хвойний, 3. Відповідно до даного договору обов`язок самостійно проводити оплату за спожитий природний газ, електроенергію, питну воду і водовідведення в обсягах, необхідних для виробництва та відпуску теплової енергії, а також обов`язок отримувати плату від абонентів і відпущену теплову енергію за чинним тарифом покладено на ТОВ «Теплодім-3».

Крім того, в листі Департаменту міського господарства Одеської міської ради від 24.02.2020р. №М-439 на запит мешканця будинку №12 по пров. Хвойний в м. Одесі повідомляється, що станом на січень 2020р. котельня, яка розташована за адресою: м.Одеса, пров.Хвойний, 3 - знаходиться у власності ТОВ «Теплодім-3», та будинки, підключені до котельні, знаходяться у договірних відносинах з ТОВ «Теплодім-3».

Також, відповідно до пункту 29 частини 1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 р. №222-VIII, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, включено до Переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Разом з тим, як встановлено судом, ліцензії на виробництво та постачання теплової енергії Позивач одержав лише 17 березня 2020 року відповідно до розпоряджень Одеської обласної державної адміністрації №183/од-2020 та №184/од-2020 від 17.03.2020р.

Отже, цивільна правоздатність Позивача з надання послуг з постачання теплоносія виникла лише 17.03.2020р. тобто після закінчення опалювального сезону 2019- 2020р.р.. так як подача теплоносія була припинена 12.02.2020р..

Також, позивач вказує, що на час виникнення заборгованості Відповідача ОК «Хвойний» здійснював свою діяльність на підставі договору №1 оренди обладнання від 25.01.2020р., що підтверджує наявність виробничих потужносте для надання послуг з теплопостачання.

Проте, відповідний договір підтверджує не фактичне надання, а лише можливість надання послуг з виробництва теплової енергії, лише з 25.01.2020р. і то, тільки після отримання відповідних ліцензій, які були отримані 17.03.2020р.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005р. №2633-IV постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Разом з тим в переліку прийнятого в користування ОК «Хвойний» обладнання, зазначеного в Додатку №1 до Договору оренди обладнання №1 від 25.01.2020р. - Акті прийому-передачі від 25.01.2020р. відсутні будь-які технічні засоби транспортування теплової енергії та її розподілу, а перелічене в Акті прийому- передачі обладнання дає можливість лише виробляти теплову енергію без її поставки. Отже, постачати теплову енергію за цим договором оренди №1 від 25.01.2020р. ОК «Хвойний» не мав можливості.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Отже з урахуванням наведеного вище, суд доходить висновку, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами факту того що відповідні послуги, в зазначену об`ємі та на зазначену суму були надані відповідачу, не доведено обґрунтованість здійсненого розрахунку, не доведено факту наявності правовідносин між сторонами за якими у відповідача є обов`язк щодо розрахунку з позивачем за надані послуги, в зв`язку з чим в задоволені позову слід відмовити.

Інші посилання позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Обслуговуючого кооперативу “Хвойний”в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу “Хвойний” (65036, м. Одеса, пров. Хвойний, буд. 3, код ЄДРПОУ 43428173) до Громадської організації “Канатчик-Авто” (65059, м. Одеса, пров. Хвойний, 13, код ЄДРПОУ 26053942) – відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Обслуговуючий кооператив “Хвойний” (65036, м. Одеса, пров. Хвойний, буд. 3, код ЄДРПОУ 43428173)

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 20 вересня 2021 р.

Суддя К.Ф. Погребна