Рішення № 99746684, 10.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.09.2021Справа № 910/8538/21Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Кучеренко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/8538/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КиївГазТрейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінічний санаторій «Жовтень»

про стягнення 3097039,34 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Сидоренко М.В.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КиївГазТрейд» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Жовтень» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі - відповідач) про стягнення 3097039,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 01.12.2018 №222089/Т в частині повної та своєчасної оплати за отриманий природний газ, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення суми основного боргу у розмірі 2744187,70 грн, пені у розмірі 103898,69 грн, інфляційних втрат у розмірі 195836,57 грн та 3% річних у розмірі 53116,38 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 відкрито провадження у справі №910/8538/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

В судовому засіданні 20.07.2021, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 03.08.2021.

В судовому засіданні 03.08.2021 у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 10.08.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2021 замінено відповідача у справі №910/8538/21 Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «Жовтень» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (03084, м. Київ, Конча-Заспа, Столичне шосе, 27 км) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Клінічний санаторій «Жовтень» (03084, м. Київ, Конча-Заспа, Столичне шосе, 27 км) та оголошено перерву в розгляді справи по суті на 10.09.2021.

В судовому засіданні 10.09.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

В свою чергу, відповідач взагалі в судові засідання не з`являвся, хоча про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Разом з цим суд зазначає, що у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 16-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, 09.09.2021 відповідач направив на електронну адресу суду чергове клопотання про відкладення розгляду справи.

За приписами частини 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника) (ч.8 ст.42 ГПК України).

Пунктами 12, 32 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис.

Частиною першою, другою статті 6, частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до положень частини четвертої статті 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи, що на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи без накладання електронного підпису, суд, з урахуванням приписів частини 7 статті 170 ГПК України, постановив залишити їх без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 31.07.2020 у справі №530/1847/16.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 10.09.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КиївГазТрейд" (далі - постачальник) та Дочірнім підприємством "Клінічний санаторій "Жовтень" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - споживач) (правонаступником якого є відповідач у даній справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Клінічний санаторій «Жовтень») укладено договір постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №222089/Т, відповідно до п. 1.1 якого, в редакції додаткової угоди №1-2 від 17.12.2020, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу природний газ в об`ємах і порядку, передбачених договором, а споживач зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити постачальнику вартість газу в розмірах, строки та в порядку, що передбачені договором.

Об`єм переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п.4.4 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРС (п.2.6 договору).

Згідно з п. 2.7 договору фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу, що підлягає оплаті споживачем, підтверджується підписаним між постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу.

Пунктом 2.8 договору передбачено, що акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником. Відсутність у споживача підписаних актів приймання-передачі газу не є підставою для порушення строку остаточного розрахунку, встановленого цим договором (пункти 4.6. та 4.7) та не звільняє його від відповідальності за порушення цих строків.

Згідно з п. 4.1 договору ціна газу, що постачається споживачеві за цим договором становить 13509,9600 грн. за 1000 куб. м., в тому числі ПДВ 20% та тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами ПАТ «Укртрансгаз».

Відповідно до п. 4.2 договору ціна газу, встановлена в п. 4.1 цього договору, може бути змінена у разі ринкового коливання цін на газ, зміни бази для нарахування ПДВ, а також інших змін у податковому законодавстві. Сторони домовились, що ціна газу може бути змінена постачальником в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення споживача про нову ціну та дату початку її застосування.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що розрахунковий період за договором становить один місяць - з 7.00 години першого дня місяця до 7.00 години першого дня наступного місяця.

Відповідно до п.4.6 договору оплата вартості газу здійснюється споживачем в наступному порядку: оплата вартості планового об`єму поставки газу здійснюється споживачем до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки на умовах 100% попередньої оплати планового об`єму постачання газу, визначеного в п.1.2; споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини планового об`єму газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці; у випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період проводить остаточний розрахунок до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Сторони узгодили, що датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок постачальника (п. 4.6.6 договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання, діє в частині постачання газу до 31 грудня 2021 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення (п.10.1 договору, в редакції додаткової угоди 1-2 від 17.12.2020).

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, сторони мають внести зміни до п.1.2 договору щодо планових об`ємів постачання газу на продовжений строк (п. 10.2 договору).

Відповідно до п.10.9 договору, усі додаткові угоди та додатки до договору (у разі їх наявності становлять його невід`ємну частину.

Додатковою угодою від 29.12.2018 до договору №222089/Т сторонами погоджено плановий об`єм постачання газу на 2019 рік у розмірі 509, 0 тис куб.м та пролонговано дію договору в частині постачання газу до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

Додатковою угодою №1 від 19.12.2019 до договору №222089/Т сторонами погоджено середньодобові та місячні планові об`єми постачання газу на 2020 рік та пролонговано дію договору в частині постачання газу до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

Додатковою угодою №1-2 від 17.12.2020 до договору №222089/Т сторонами погоджено середньодобові та місячні планові об`єми постачання газу на 2021 рік та пролонговано дію договору в частині постачання газу до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов договору, позивач протягом періоду квітня 2020 року - квітня 2021 року передав відповідачеві природний газ на загальну суму 3094187,70 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.04.2020 на суму 79616,08 грн (з ПДВ); від 31.05.2020 на суму 35970,59 грн (з ПДВ); від 30.06.2020 на суму 31997,71 грн (з ПДВ); від 31.07.2020 на суму 37749,23 грн (з ПДВ); від 31.08.2020 на суму 40229,04 грн (з ПДВ); від 30.09.2020 на суму 51408,14 грн (з ПДВ); від 31.10.2020 на суму 139834,28 грн (з ПДВ); від 30.11.2020 на суму 376037,30 грн (з ПДВ); від 31.12.2020 на суму 486468,48 грн (з ПДВ); від 31.01.2021 на суму 586312,15 грн (з ПДВ); від 28.02.2021 на суму 572037,89 грн (з ПДВ); від 31.03.2021 на суму 494257,55 грн (з ПДВ) та від 30.04.2021 на суму 162269,26 грн (з ПДВ), які підписані представниками сторін без зауважень та заперечень та скріплені печатками.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку споживача у спірний період претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Позаяк, відповідач, оплатив поставлений природний газ частково та з порушенням строків, визначених умовами договору, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж норми унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 4.6 договору сторони погодили, що оплата вартості планового об`єму поставки газу здійснюється споживачем до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки на умовах 100% попередньої оплати планового об`єму постачання газу, визначеного в п.1.2. У випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлені договором строки, оплату природного газу в повному обсязі не здійснив.

Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами газу та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної оплати отриманого газу, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 2744187,70 грн основного боргу.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 6.2.2 договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати поставленого газу, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 6.2.2 договору, позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня у загальному розмірі 103898,69 грн.

Приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зазначеною нормою права передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/23911/16, від 22.08.2019 у справі №914/508/17, від 12.03.2020 у справі №907/65/18, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16, від 22.08.2019 у справі №914/508/17.

Таким чином, враховуючи, що іншого строку нарахування пені, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, сторонами в договорі постачання природного газу не визначено, а умова за кожен день прострочення не може розцінюватися як установлення іншого строку, правомірним є нарахування пені за порушення строків оплати природного газу протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Приймаючи до уваги вищевикладене, за розрахунком суду, виходячи з приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, належною до стягнення є пеня у розмірі 94411,16 грн, в іншій частині цих позовних вимог позивачу належить відмовити.

Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховані 3% річних в сумі 53116,38 грн та інфляційні втрати у розмірі 195836,57 грн, які включають суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суми боргу, які були предметом розгляду у справах №910/5944/20 та №910/2628/20.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 у справі №910/5944/20, яке набрало законної сили, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КиївГазТрейд» до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Жовтень" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів Профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про стягнення 549587,00 грн задоволені повністю; стягнуто заборгованість з оплати вартості поставленого природного газу за договором №222089/Т від 01.12.2018 у розмірі 536568,71 грн, пеню в розмірі 9140,32 грн, 3% річних в розмірі 1365,88 грн та інфляційні втрати в розмірі 2512,09 грн.

Під час розгляду справи №910/5944/20, судом було встановлено факт належного виконання позивачем своїх зобов`язань щодо поставки природного газу та факт неналежного виконання відповідачем свого обов`язку за договором щодо повної оплати спожитого природного газу за період з лютого по березень 2020 року, у зв`язку з чим виник борг в сумі 536568,71 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 у справі №910/2628/20, яке набрало законної сили, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КиївГазТрейд» до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Жовтень" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів Профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про стягнення 1528116,76 грн задоволено частково; стягнуто 1309508,89 грн основного боргу, 167494,74 грн пені, 21382,01 грн 3% річних та 21970,72 грн інфляційних втрат.

У справі №910/2628/20, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого обов`язку за договором щодо повної оплати спожитого природного газу за період з жовтня 2019 по січень 2020 року, у зв`язку з чим виник борг в сумі 1309508,89 грн.

Відповідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини, від 25.07.2002, «Справа «Совтрансавто-Холдинг» проти України» п. 72 «В. Оцінка Суду»).

Отже, наявність грошового зобов`язання відповідача, яке виникло за договором №222089/Т від 01.12.2018, по сплаті позивачу вартості поставленого природного газу за періоди з жовтня 2019 року по січень 2020 року у розмірі 1309508,89 грн та з лютого по березень 2020 року в розмірі 536568,71 грн підтверджується рішеннями Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 у справі №910/2628/20 та від 14.08.2020 у справі №910/5944/20 за участі тих самих сторін, які набрали законної сили, а тому відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.

При цьому, як слідує з наявних в матеріалах справи доказів, рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 у справі №910/5944/20 виконано в повному обсязі, про що свідчать постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №62963300 від 15.09.2020 та платіжні доручення №2116 від 08.09.2020 на суму 31825,18 грн та №2123 від 15.09.2020 на суму 526005,63 грн.

В той же час, доказів виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 у справі №910/2628/20 на час розгляду даної справи суду не надано.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

При цьому чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №910/8625/18.

Тобто, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за весь час прострочення.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц та від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц та постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №922/175/18.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі та свідчили про відсутність у нього обов`язку оплатити борг за поставлений природний газ та інші нарахування позивачу, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КиївГазТрейд».

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КиївГазТрейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінічний санаторій «Жовтень» про стягнення 3097039,34 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінічний санаторій «Жовтень» (03084, м.Київ, Конча-Заспа, Столичне шосе, 27 км; ідентифікаційний код 02583744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КиївГазТрейд» (03124, м.Київ, вул.Миколи Василенка, буд.5; ідентифікаційний код 42394311) основний борг у розмірі 2744187 (два мільйони сімсот сорок чотири тисячі сто вісімдесят сім) грн 70 коп., пеню у розмірі 94411 (дев`яносто чотири тисячі чотириста одинадцять) грн 16 коп., інфляційні втрати у розмірі 195836 (сто дев`яносто п`ять тисяч вісімсот тридцять шість) грн 57 коп., 3% річних у розмірі 53116 (п`ятдесят три тисячі сто шістнадцять) грн 38 коп. та судовий збір у розмірі 46313 (сорок шість тисяч триста тринадцять) грн 28 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.09.2021.

Суддя Т.В. Васильченко