Рішення № 99746581, 07.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2021Справа № 910/9889/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар ЕЛ ПІ ДЖИ" (вул. Надпільна, 226/1, Черкаси, Черкаська область, 18001, код ЄДРПОУ 40625535)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТ-ОІЛ" (вул. Північно-Сирецька 3, Київ, 04136, код ЄДРПОУ 43034787)

про стягнення 136 087, 43 грн,

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокар ЕЛ ПІ ДЖИ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТ-ОІЛ" (далі - відповідач) про стягнення 136 087, 43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором поставки №405-2019 від 05.12.2019 відповідач не повністю розрахувався за поставлений скраплений газ, у зв`язку з чим виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 132 566, 25 грн, а також обов`язок сплатити на користь позивача 1 723, 36 грн інфляційних втрат та 1 797, 82 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 08.07.2021 була надіслана відповідачу на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Північно-Сирецька 3, Київ, 04136, проте повернена із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надіслав ухвалу про повідомлення про розгляд справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, судом також враховано, що за приписами ч.1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч. 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сокар ЕЛ ПІ ДЖИ" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАНТ-ОІЛ" (далі - відповідач; покупець) укладено договір поставки №405-2019 (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник передає у власність покупцю скраплений газ (далі - товар), а покупець приймає і сплачує їх вартість. Кількість, асортимент, ціна та інші необхідні для поставки партії товару дані визначаються у додаткових угодах, що складаються постачальником та підтверджуються шляхом підписання покупцем на умовах даного договору. До додаткової угоди в розумінні цього договору також прирівнюються видаткова накладна на товар та/або акт прийому-передачі товару, підписані сторонами.

Відповідно до умов п. п. 4.1.1. договору у тлумаченні умов поставок товару за даним договором мають силу міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" у редакції 2010 року, в частині, що не суперечить умовам даного договору і додаткової угоди до нього.

Згідно з пунктом 5.3. договору за результатами поставки товару сторони підписують акт прийому-передачі товару та/або видаткову накладну.

Оплата товару (партії товару) здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту переходу права власності на товар до покупця, якщо інше не передбачено у додатковій угоді до даного договору (пункт 6.1. договору).

Покупець зобов`язується оплатити товар протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту переходу права власності на товар до покупця якщо інше не передбачене сторонами в додатковій угоді до даного договору (пункт 6.3. договору).

За умовами п. 7.1.1. договору сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору згідно з чинним законодавством України.

У випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну, зазначеному у додатковій угоді до договору, та з урахуванням ч. 2. ст. 551 Цивільного кодексу України постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання (пункт 7.4.1. договору).

Штрафні санкції нараховуються постачальником за весь час прострочення оплати і на суму, що належить до сплати (пункт 7.9. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами договору та скріплення печатками сторін, та діє до 31.12.2021 в частині поставок, а в частині здійснення грошових розрахунків -до повного виконання грошових зобов`язань (пункт 12.1. договору).

Додатковою угодою №2 від 05.12.2019 до договору сторони погодили, що покупець має право використовувати факсимільне виконання цього договору, в тому числі, але не виключно, на первинних документах.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв узгоджений у договорі товар на загальну суму 1 847 020, 23 грн, що підтверджується актами приймання-передачі №11564 від 07.12.2019 на суму 43 818, 00 грн, №11565 від 07.12.2019 на суму 44 472, 00 грн, №11886 від 16.12.2019 на суму 44200, 00 грн, №11887 від 16.12.2019 на суму 21 105, 50 грн, №11941 від 18.12.2019 на суму 55 761, 15 грн, №12022 від 20.12.2019 на суму 39 200, 00 грн, №12023 від 20.12.2019 на суму 16 811, 20 грн, №48 від 03.01.2020 на суму 10 700, 00 грн, №49 від 03.01.2020 на суму 32 100, 00 грн, №50 від 03.01.2020 на суму 32 100, 00 грн, №180 від 07.01.2020 на суму 21 400, 00 грн, №181 від 07.01.2020 на суму 42 800, 00 грн, №182 від 07.01.2020 на суму 42 800, 00 грн, №3737 від 08.05.2020 на суму 24 000, 00 грн, №3746 від 08.05.2020 на суму 12 000, 00 грн, №3743 від 08.05.2020 на суму 24 006, 00 грн, №3947 від 14.05.2020 на суму 28 400, 00 грн, №3948 від 14.05.2020 на суму 42 600, 00 грн, №3949 від 14.05.2020 на суму 35 507, 10 грн, №4934 від 10.06.2020 на суму 66 168, 90 грн, №4935 від 10.06.2020 на суму 47 268, 90 грн, №4936 від 10.06.2020 на суму 47 259, 45 грн, №5147 від 15.06.2020 на суму 28 809, 60 грн, №5148 від 15.06.2020 на суму 11 198, 40 грн, №5149 від 15.06.2020 на суму 38 409, 60 грн, №807614 від 13.08.2020 на суму 9 989, 80 грн, №807615 від 13.08.2020 на суму 49 759, 95 грн, №807616 від 13.08.2020 на суму 39809, 95 грн, №908908 від 15.09.2020 на суму 54 033, 80 грн, №9789 від 06.10.2020 на суму 63 310, 55 грн, №200955 від 08.02.2021 на суму 39 913, 30 грн, №200956 від 08.02.2021 на суму 53 200, 00 грн, №201139 від 14.02.2021 на суму 16 100, 00 грн, №201140 від 14.02.2021 на суму 55 200, 00 грн, №301673 від 06.03.2021 на суму 40 500, 00 грн, №301674 від 06.03.2021 на суму 40 513, 50 грн, №301677 від 06.03.2021 на суму 40 513, 50 грн, №301884 від 13.03.2021 на суму 40 500, 00 грн, №301885 від 13.03.2021 на суму 40 500, 00 грн, №301886 від 13.03.2021 на суму 40 500, 00 грн, №403201 від 27.04.2021 на суму 53 000, 00 грн, №403202 від 27.04.2021 на суму 53 013, 25 грн, №403285 від 29.04.2021 на суму 39 750, 00 грн, №503662 від 11.05.2021 на суму 53 039, 75 грн, №503661 від 11.05.2021 на суму 53 000, 00 грн, №503660 від 11.05.2021 на суму 26 513, 25 грн, складені та підписані без заперечень відповідачем як покупцем та позивачем як постачальником та чкріплені печатками сторін.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку споживача у спірний період претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Позаяк, відповідач, всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, розрахунки за поставлений товар у повному обсязі не здійснив, виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 132 566, 25 грн.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Пунктами 6.1., 6.3. договору сторони погодили, що оплата товару (партії товару) здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту переходу права власності на товар до покупця, якщо інше не передбачено у додатковій угоді до даного договору.

Втім, зазначені зобов`язання відповідач у повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 132 566, 25 грн, про також свідчить довідка Акціонерного товариства "Банк Восток" вих. №05/5534 від 01.06.2021 та складений і підписаний сторонами акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.04.2021 по 11.05.2021.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені, штрафу.

Пунктом 7.4.1. договору визначено, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну, зазначеному у додатковій угоді до договору, та з урахуванням ч. 2. ст. 551 Цивільного кодексу України постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати за договором, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 7.4.1. договору, позивачем нараховано пеню у розмірі 1 797, 82 грн за період з 15.05.2021 по 16.06.2021.

Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 1 723, 36 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм право на подання відзиву на позовну заяву.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар ЕЛ ПІ ДЖИ" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТ-ОІЛ" (вул. Північно-Сирецька 3, Київ, 04136, код ЄДРПОУ 43034787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар ЕЛ ПІ ДЖИ" (вул. Надпільна, 226/1, Черкаси, Черкаська область, 18001, код ЄДРПОУ 40625535) суму основного боргу у розмірі 132 566 (сто тридцять дві тисячі п`ятсот шістдесят шість грн) грн 43 коп., пеню у розмірі 1 797 (одна тисяча сімсот дев`яносто сім) грн 82 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 723 (одна тисяча сімсот двадцять три) грн 36 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2021

Суддя Наталія Ягічева