Рішення № 99746553, 20.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2021Справа № 910/10350/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-машинобудівна компанія"

(м. Дніпро)

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (м. Київ)

про стягнення 635.471,00 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-машинобудівна компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 635.471,00 грн суми отриманої відповідачем банківської гарантії № 71.00.016766 від 06.02.20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.21. відкрито провадження у справі № 910/10350/21 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

27.07.21. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

20.02.20. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-машинобудівна компанія" (Постачальник) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (Покупець) було укладено Договір поставки № 19-125/1 (далі - Договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язувався поставити Покупцеві товар (засувки під трубу), зазначений в специфікації, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з п. 5.1 Договору поставки строк поставки, умови та місце поставки вказуються в Специфікації/ях до Договору поставки.

У Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору поставки) сторони погодили, зокрема, граничний термін постачання - 120 календарних днів після укладення Договору поставки; виробника Товару - Китай, Jianhu Haohui Electricity Petrochemical Machinery Co., Ltd.

Отже поставка мала була бути здійснена до 19.06.20. включно.

При цьому позивач для виконання умов Договору поставки уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс» специфікацію № 33 від 20.02.20. на підставі договору поставки № 527 від 04.10.17., а Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс» уклало контракт № 713-1 від 28.02.20. з Shandong Leading Machinery Equipment Co.Ltd.

Як вказує позивач, та не заперечує відповідач, на виконання умов Договору поставки, було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 12.709.418,10 грн, а відповідачем було здійснено оплату товару, що підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, Товар було поставлено наступним чином:

- 08.07.20. на суму 2.606.258,10 грн;

- 05.08.20. на суму 6.765.444,00 грн та на суму 16.956,00 грн;

- 11.08.20. на суму 3.320.760,00 грн;

Згідно з п. 8.1 Договору поставки сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за ним у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі; наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань. (п.8.2. Договору поставки).

Отримавши лист № 3683/1 від 10.04.20. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» з посиланням на свідоцтво № 203705ВО/001271 від 03.03.20. Китайської Палати Міжнародної Торгівлі про те, що з 24.01.20. по 24.04.20. провінція Цзянсу перебувала під впливом вірусу Covid-19 та в ній було впроваджено здійснення Плану надзвичайних заходів першого рівня, позивач негайно листом від 13.04.20. № 1304/20 звернувся до відповідача з проханням переглянути умови Договору поставки в частині зміни строків виконання зобов`язань (до 19.07.20. включно).

Згідно зі свідоцтвом № 203705ВО/001271 від 03.03.20. Китайської Палати міжнародної Торгівлі про те, що з 24.01.20. по 24.04.20. провінція Цзянсу перебувала під впливом вірусу Covid-19 та в ній було впроваджено здійснення Плану надзвичайних заходів першого рівня.

Однак відповідач листом № ШГВ3088-003.1.7-1 від 16.04.20. відмовив позивачу у зміні строків поставки вказавши на п. 8.3 Договору поставки.

Тому позивач повторно листом № 645 від 03.06.20. просив відповідача змінити строк поставки до 18.08.20. шляхом перегляду умов Договору поставки в частині зміни строків виконання зобов`язань з одночасним внесенням в нього відповідних змін.

До листа було додано оригінал висновку Дніпровської торгово-промислової палати № 498/08-15 від 03.06.20.

Згідно змісту Висновку Дніпропетровської торгово-промислової палати про істотну зміну обставини від 03.06.20. № 497/08-15: «Дніпропетровська торгово-промислова палата розглянула письмове звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-машинобудівна компанія» від 02 червня 2020 року (вх. № 252 від 02.06.20.) щодо розгляду пакету документів на наявність істотної зміни обставин, якими сторони Замовник (за Договором «Постачальник») та Акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі Філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» України (за Договором «Покупець») керувались при укладанні Договору поставки від 20.02.20. № 19-125/1. На розгляд надані такі документи … 14. Лист Jianhu Haohui Electricity Petrochemical Machinery Co. Ltd від 28.05.2020р. …» «…згідно з листом Jianhu Haohui Electricity Petrochemical Machinery Co. Ltd від 28.05.2020р., зрив строків постачання продукції з Китаю в Україну зумовлений тим, що за період карантинних обмежень у КНР велика кількість транспортних кампаній була вимушена припинити свою діяльність. Надмірне навантаження портів призвело до збільшення терміну морських контейнерних перевезень з 30-45 днів до 60-75 днів. За таких обставин Продавець просить термін поставки обладнання за специфікацією № 2 до Контракту № 713-1 від 26.12.19. продовжити до 12 серпня 2020 року включно».

Отже означений є належним і допустимим в розумінні статтей 76, 77 ГПК України письмовим доказом на підтвердження тієї обставин, що про істотну зміну обставин, а саме про те, що зрив строків постачання продукції з Китаю в Україну зумовлений тим, що надмірне навантаження портів призвело до збільшення терміну морських контейнерних перевезень з 30-45 днів до 60-75 днів, в зв`язку із чим Продавець просив позивача продовжити термін поставки обладнання за специфікацією № 2 до Контракту № 713-1 від 26.12.19. до 12 серпня 2020 року включно, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-машинобудівна компанія» дізналося саме з листа Jianhu Haohui Electricity Petrochemical Machinery Co. Ltd від 28.05.20.

Однак відповідач листом № ШГВ4411-003.1.1-05 від 15.06.20. відмовив позивачу у зміні строків поставки.

Листом від 06.07.20. № 645/1 позивач звернувся до відповідача з проханням змінити строк поставки до 18.08.20. шляхом перегляду умов Договору поставки в частині зміни строків виконання зобов`язань з одночасним внесенням в нього відповідних змін.

Листом від 14.07.20. № 656 позивач повідомив відповідача про наявність впливу форс-мажорних обставин, підтверджених Сертифікатом № 3500-20-1219 від 10.07.20. Кіровоградської регіональної Торгово-промислової палати (вих. № 10.07.20.).

З урахуванням отримання відповідачем листа позивача разом із Висновком про істотну зміну обставини від 03.06.20. № 497/08-15 позивачем дотримано вимоги п. 8.2 Договору поставки в частині того, що сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону.

Відповідно до пункту 8.3 Договору поставки, доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншими уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини.

Доказів визнання Висновку Дніпропетровської торгово-промислової палати від 03.06.20. № 497/08-15 недійсним, незаконним, необґрунтованим позивачем не доведено, як не надано доказів на підтвердження визнання незаконними дій посадових осіб, які надали зазначений висновок.

Умови пункту 8.3 Договору не містять вказівки, що обставини дотримання вимог пунтку 8.2 Договору мають підтверджуватися лише Сертифікатами торгово-промислових палат.

При цьому на час підписання Договору поставки позивач не мав жодного документального підтвердження настання форс-мажорних обставин для Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-машинобудівна Компанія», адже позивач не міг опиратися на інформацію із загальнодоступних джерел про дійсну ситуацію на території Китайської Народної Республіки без належного документального підтвердження та офіційного повідомлення з боку наших Партнерів Jianhu Haohui Electricity Petrochemical Machinery Co. Ltd та ТОВ «Альянс».

Отже, позивач завчасно повідомив відповідача про наявність обставин непереробної сили, що відповідно до пункту 8.1 Договору поставки є підставою для звільнення позивача від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором поставки.

При цьому, в забезпечення виконання зобов`язань за Договором поставки, АТ "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" (далі - гарант, банк) видало Гарантію № 71.00.016766 від 06.02.20., згідно з якою гарант безвідклично та безумовно і без заперечень зобов`язується виплатити бенефіціару (відповідачу) на письмову вимогу будь-яку суму, вказану в письмовій вимозі бенефіціара, що не перевищує 635.471,00 грн, не пізніше 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення принципалом (позивачем) зобов`язань, в забезпечення якого видана ця гарантія. Ця гарантія забезпечує виконання принципалом зобов`язань за Договором поставки, а також неустойки (пені, штрафу), передбаченої вказаним договором, нарахованим з моменту виникнення у бенефіціара права на їх нарахування до дати вимоги. Ця гарантія є безвідкличною, набирає чинності з дати видачі та діє до 24.07.20. включно.

20.07.20. банком було отримано вимогу відповідача № 44.2-011-3276 від 16.07.20. по банківській гарантії № 71.00.016766 від 06.02.20., в якій відповідач, у зв`язку з порушенням позивачем зобов`язань за Договором поставки, а саме строків поставки товару, вимагав у гаранта сплатити гарантію в сумі 635.471,00 грн.

Листом вих. № 909 від 21.07.20. банк повідомив позивача, що визнає заявлену вимогу дійсною, надіслав копію вищевказаної вимоги відповідача позивачу, просив позивача у випадку згоди з вимогою бенефіціара перерахувати грошові кошти в сумі 635.471,00 грн, а в разі наявності заперечень стосовно заявленої вимоги - надати копії документів, які підтверджують недійсність вимоги бенефіціара.

Листом вих. № 662 від 23.07.20. позивач повідомив банк, що не вбачає правових підстав для задоволення вимоги бенефіціара, оскільки останньому відомо про наявність форс-мажорних обставин за Договором поставки.

Як зазначає позивач, для того, щоб не нести додаткових фінансових втрат, ним було перераховано на рахунок гаранта грошові кошти в сумі 635.471,00 грн платіжним дорученням № 314 від 24.07.20., в якості оплати за вимогою згідно гарантії.

Отже, підставою для звернення з даним позовом до суду є позиція позивача про те, що відповідач, зловживаючи безумовністю банківської гарантії, приховав від гаранта той факт, що несвоєчасне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором поставки обумовлено виключно настанням форс-мажорних обставин, про які відповідачу було відомо, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача безпідставно отриману гарантію в сумі 635.471,00 грн.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. ст. 73, 74 ГПК України).

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд відзначає наступне.

Частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що гарантія є одним із способів забезпечення виконання зобов`язання.

Статтями 560, 561 Цивільного кодексу України унормовано, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Статтею 562 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

За змістом частин 1 - 4 статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Згідно з частинами 1, 2 статті 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено

З огляду на положення статей 560, 563, 565 Цивільного кодексу України, обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає. Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 18.10.18. у справі № 910/21641/17, від 20.06.18. у справі № 904/9536/17, від 02.03.18. у справі № 910/8297/17 та від 14.11.19. у справі № 910/20326/17.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Національного банку України № 639 від 15.12.04. (далі - Положення), гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Згідно з пунктами 36, 37 Положення банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення. Банк-гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення.

При вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією, в предмет доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією. Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.11.19. у справі № 910/20306/17.

Як встановлено судом вище, позивач завчасно повідомив відповідача про наявність обставин непереробної сили, що відповідно до пункту 8.1 Договору поставки є підставою для звільнення позивача від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором поставки.

Означені встановлені обставини спростовують настання гарантійного випадку та, як наслідок, підтверджують необґрунтованість вимоги відповідача про виплату гарантійної суми.

Відтак, відсутні правові підстави вважати, що позивачем було порушено зобов`язання за Договором поставки, забезпеченого гарантією, та настання у гаранта обов`язку виплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії.

Посилання відповідача на ту обставину, що можливість стягнення неустойки за порушення строків поставки товару за Договором поставки не ставиться в залежність від реалізації бенефіціаром права на звернення стягнення за банківською гарантією, суд вважає безпідставним, враховуючи те, що порушення строків поставки товару за Договором поставки відбулось не з вини позивача, а внаслідок форс-мажорних обставин.

Доводи відповідача стосовно того, що гарантія є особливим засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань, а не засобом відповідальності, і надання гарантії сторони погодили в Договорі поставки, судом також відхиляються як необґрунтовані, оскільки відповідно п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Принципи добросовісності, справедливості та розумності є загальною засадою зобов`язального права та регулятором поведінки учасників цивільно-правових відносин; вони застосовуються в усіх зобов`язальних відносинах і кожен учасник повинен їх дотримуватися. Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов`язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов`язання та умовами цивільного обороту.

Суд в даній справі звертає увагу відповідача на те, що за приписами ЦК та ГК України гарантія являється способом забезпечення виконання зобов`язань, та спрямована на мінімізацію ризиків невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, а не штрафною санкцією за неналежне виконання чи невиконання договірних зобов`язань.

У даній справі суд встановив, що товар за Договором поставки було поставлено у повному обсязі.

З урахуванням обставин справи, суд дійшов висновку, що у даному випадку має місце зловживання відповідачем власними цивільними правами, і вимога по гарантії не зумовлена настанням обставин, з якими чинне законодавство пов`язує сплату коштів за гарантією, а фактично спрямована на отримання відповідачем додаткової вигоди.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає безпідставно отримана гарантія в сумі 635.471,00 грн.

За приписами ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Питання про розподіл понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката судом не вирішується, оскільки позивачем зазначено лише орієнтовний розрахунок судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, та повідомлено суд про намір подати докази на підтвердження понесення вказаних витрат у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-машинобудівна компанія" (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 14, кв. 14; ідентифікаційний код 39674568) безпідставно отриману гарантію в сумі 635.471 (шістсот тридцять п`ять тисяч чотириста сімдесят одну) грн 00 коп. та 9.532 (дев`ять тисяч п`ятсот тридцять дві) грн 07 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко