Рішення № 99746373, 18.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.08.2021Справа № 910/324/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши в порядку загального провадження матеріали господарської справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Азот" вул. Героїв Холодного Яру, будинок 72, м. Черкаси, Черкаська область,18028

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвисотбуд" вул. Бориспільська, буд. 9, корпус 61,Київ 99,02099

про стягнення 117 978 797,22 грн.

Представники сторін:

від позивача: Васьківський Л.М., довіреність № 500-08/190 від 29.12.2020;

від відповідача: не з`явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Азот" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвисотбуд" про стягнення 117 978 797,22 грн., а саме 15 275 121,27 грн. боргу, 2 068 819,02 грн. пені, 45 502 425,40 грн. штрафу, 34 966 125,77 грн. неустойки, 20 166 305,76 грн. процентів.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору підряду № 252-413 від 09.04.2019 року в частині виконання робіт у визначені строки та згідно здійсненої передплати, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, штраф, неустойка та проценти.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/324/21, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 08.04.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 року підготовче засідання відкладено на 19.05.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 року, враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/324/21 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 30.06.2021 року.

У судовому засідання 30.06.2021 року протокольно оголошено перерву на 21.07.2021 року.

Проте, у зв`язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному судове засідання призначене на 21.07.2021 року не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 року судове засідання призначено на 11.08.2021 року.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 11.08.2021 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву на 18.08.2021 року.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 09.03.2021 року, а також ухвали від 08.04.2021 року, 30.06.2021 року, 26.07.2021 року та 11.08.2021 року були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9 корп. 61, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте були повернуті на адресу суду не врученими адресату у зв`язку з відсутністю останнього за вказаною адресою та закінчення терміну зберігання поштового відправлення.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача в матеріалах справи відсутні та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того згідно п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про відкладення підготовчого засідання (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

Суд зазначає, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про відкриття провадження у справі для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання відзиву на позовну заяву, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 910/324/21 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

В свою чергу суд відзначає, що з урахуванням строків, встановлених ст. ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі від 09.03.2021 року, а також повторно визначених судом в ухвалі від 08.04.2021 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Натомість як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд неодноразово відкладав розгляд справи для надання можливості відповідачу скористатися визначеними процесуальними правами, зокрема, забезпечити явку уповноваженого представника у судові засідання та подати відзив на позовну заяву.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

Будь - яких заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час проведення судового засідання з розгляду справи по суті 18.08.2021 року до суду не надходило.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецвисотбуд" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, представник відповідача не прибув в судові засідання, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, за відсутності клопотань про відкладення судового засідання, суд на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

В судові засідання з розгляду справи по суті 30.06.2021 року, 11.08.2021 року та 18.08.2021 року з`явився уповноважений представник позивача, представник відповідача - не з`явився.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судові засідання суд не повідомлено.

В судових засіданнях з розгляду справи по суті 30.06.2021 року, 11.08.2021 року та 18.08.2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.08.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 09 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецвисотбуд» (підрядник за договором, відповідач у справі) та Публічним акціонерним товариством "АЗОТ" (замовник за договором, позивач у справі) укладено Договір підряду № 252-413 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого підрядник зобов`язується виконати і здати в строки, вказані в п.3.8 даного Договору, роботи по капітальному ремонту (підсиленню) та хімічному захисту залізобетонного стовбура башти гранулювання аміачної селітри корп. 631 блок «Г» з відм.0,00 до відм. 47,0 м цеху М-9 виробництва аміачної селітри (далі - роботи) на об`єкті «Башта гранулювання аміачної селітри корп. 631 блок «Г» цеху М-9 виробництва аміачної селітри» (далі - об`єкт), а замовник зобов`язується надати підряднику об`єкт, прийняти та оплатити роботи.

Розділами 2-13 Договору сторони узгодили розмір оплати і порядок розрахунків, порядок та строки виконання робіт, забезпечення робіт матеріалами, їх якість, порядок здачі і приймання робіт, права і обов`язки сторін, їх відповідальність, гарантійні зобов`язання, вирішення спорів строк дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 року, а в частині фінансових гарантійних і зобов`язань - до повного їх виконання (п. 12.3 Договору).

Також сторонами в подальшому шляхом укладення Додаткових угод № 1 від 24.06.2019 року, № 2 від 19.07.2019 року, № 3 від 14.08.2019 року вносились змін до умов Договору в частині загальної вартості робіт, розміру та порядку оплати, а також відповідальності сторін.

Вказаний Договір та Додаткові угоди до нього підписаний представниками підрядника та замовника та засвідчені печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та §1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 318 Господарського кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 Господарського кодексу України договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками. Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Відповідно до ст. 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Згідно п. 1.2 Договору об`єм робіт за даним Договором визначається (далі - проектно - кошторисна документація):

1.2.1. Комплектом «Договірної ціни на ремонт та хімзахист залізобетонного стовбура башти гранулювання аміачної селітри к.631»Г» цеху М-9» 2_ДЦ-ДЦ з Локальним кошторисом № 2-1-1 з розрахунками одиничної вартості на посилення конструкцій гранбашти цеху М-9 2_ДЦ_РемЛСЗЕС_2-1-1, Локальним кошторисом № 2-1-2 з розрахунками одиничної вартості на антикорозійний захист стовбура башти цеху М-9 2_ДЦ_РемЛСЗЕС 2-1-2 та Локальним кошторисом № 2-1-3 з розрахунками одиничної вартості на проект виконання робіт цеху М-9 2_ДЦ_РемЛСЗЕС_2-1-З (далі - «Договірна ціна»), яка є невід`ємною частиною даного Договору;

1.2.2. Робочим проектом «Капітальний ремонт (підсилення) та хімзахист залізобетонного стовбура башти гранулювання аміачної селітри к.631Г цеху М-9 виробництва аміачної селітри», розробленим ТОВ «Науково-проекна фірма «Реконстрпроект» та який є невід`ємною частиною даного Договору;

1.2.3. Відомістю об`ємів на додаткові роботи до робочого проекту № 509-413-07.08.18-КРБ-02 та № 509-413-07.08.18-КРБ-01 на капітальний ремонт (підсилення) та хімзахист з/б стовбура башти гранулювання аміачної селітри к.631 Г (інв. № 10135) цеху М-9 (проект виконання робіт). Редакція 0 від 02.04.2019 року (далі - Відомість об`ємів робіт), яка є невід`ємною частиною даного Договору.

Як визначено сторонами в п. 1.4 Договору підрядник, підписуючи даний Договір, тим самим підтверджує отримання та наявність у себе Робочого проекту «Капітальний ремонт (підсилення) та хімзахисту залізобетонного стовбура башти гранулювання аміачної селітри к.631Г цеху М-9 виробництва аміачної селітри», визначеного п. 1.2.2. даного Договору та Відомості об`ємів робіт, визначеної п. 1.2.3. даного Договору.

Роботи за даним Договором виконуються підрядником на території замовника за адресою: 18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева (Героїв Холодного Яру), 72, ПАТ» АЗОТ», цех М-9 (п.3.1 Договору).

Замовник надає підряднику об`єкт для виконання робіт шляхом підписання Акту-допуску на виконання будівельно-монтажних робіт на території діючого підприємства (цеху, дільниці) (далі -Акт-допуску) згідно додатку Д ДБН А.3.2.-2-2009 «Охорона праці і промислова безпека у будівництві» (початок виконання робіт) (п. 3.7. Договору).

Зокрема, як встановлено судом за матеріалами справи, зазначено позивачем в позовній заяві та відповідачем не заперечувалось, 10.05.2019 року підрядником було розпочато виконання робіт на об`єкті, що підтверджується наявним в матеріалах справи складеним 10.05.2019 року представниками підрядника та замовника згідно умов п.3.7 Договору Актом на виконання ремонтно - будівельних робіт на території діючого підприємства ПАТ «АЗОТ» корп. 631Г цеху М-9 згідно договору № 252-413 від 28.03.2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 2 ст. 844 Цивільного кодексу України).

Зокрема, згідно п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 14.08.2019 року до Договору) загальна вартість робіт, в т.ч. матеріалів, за даним Договором становить 45 502 425,42 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 7 583 737,57 грн., яка є твердою згідно «Договірної ціни», і сплачується замовником підряднику шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, вказаний в даному Договорі, частинами, а саме:

2.1.1. Перший авансовий платіж в розмірі 2 275 121,27 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 379 186,88 грн. сплачується замовником підряднику протягом 20 (двадцяти) банківських днів від дати підписання даного Договору уповноваженими представниками сторін;

2.1.2. Другий авансовий платіж в розмірі 7 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ-20% - 1 166 666,67 грн. сплачується замовником підряднику протягом 20 (двадцяти) банківських днів від дати підписання Додаткової угоди № 1 до даного Договору уповноваженими представниками сторін;

2.1.3. Третій авансовий платіж в розмірі 3 514 000,00 грн., в т.ч. ПДВ-20% - 585 666,67 грн. сплачується замовником підряднику протягом 10 (десяти) банківських днів від дати підписання Додаткової угоди № 2 до даного Договору уповноваженими представниками сторін;

2.1.4. Четвертий авансовий платіж в розмірі 7 150 000,00 грн., в т.ч. ПДВ-20% - 1 191 666,67 грн. сплачується замовником підряднику протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів від дати підписання Додаткової угоди № 3 до даного Договору уповноваженими представниками сторін;

2.1.5. Наступні платежі за виконані роботи сплачуються замовником підряднику по факту виконаних робіт на підставі проміжних Актів виконаних робіт (форма КБ-2в і форма КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін, протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дня їх підписання, за вирахуванням оплачених авансових платежів, визначених п. 2.1.1., п. 2.1.2., п. 2.1.3, п.2.1.4 даного Договору;

2.1.6. Останній платіж за виконані роботи сплачується після повного завершення виконання робіт на об`єкті на підставі остаточного Акту виконаних робіт (форма КБ-2в і форма КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін, протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дня його підписання.

Докази того, що сторони узгодили інший порядок та строки оплати будівельних робіт за Договором в матеріалах справи відсутні.

Як свідчать матеріали справи, сторонами у відповідності до вищевказаних умов Договору погоджено та підписано Договірну ціну на Ремонт та хімзахист залізобетонного стовбура башти гранулювання аміачної селітри к. 631Г цеху М-9 станом на 31.01.2019 року, згідно якої вартість робіт становить 45 502 425,42 грн.

При цьому судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «АЗОТ» (довіритель за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХІМ-ТРЕЙД» (повірений за договором) 18.02.2019 року укладено Договір доручення № 88-500 (далі - Договір доручення), за умовами якого повірений зобов`язується від імені та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов`язання.

Згідно п. 1.2 Договору доручення виконані грошові зобов`язання, вчинені повіреним на виконання цього Договору, створюють, змінюють, припиняють права та обов`язки довірителя.

Вказаний Договір підписаний представниками повіреного та довірителя та засвідчений печатками сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно частини 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України).

При цьому суд зазначає, що укладення між сторонами Договору підряду № 252-413 від 09.04.2019 року було спрямоване на виконання відповідачем будівельних робіт з капітального ремонту (підсилення) та хімічного захисту залізобетонного стовбура башти гранулювання аміачної селітри корп. 631 блок «Г» цеху М-9, розташованого за адресою: м. Черкаси, вул. Першотравнева (Героїв Холодного Яру), 72, що, в свою чергу, зумовлює обов`язок позивача як замовника оплатити виконані роботи, в тому числі внести передплату в розмірі, узгодженому сторонами.

Як свідчать матеріали справи та зазначено позивачем в позовній заяві, у відповідності до Договору доручення ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД» як повіреним від імені замовника - ПАТ «АЗОТ» в період з 16.04.2019 року по 03.09.2019 року було перераховано на рахунок підрядника авансові платежі на загальну суму 15 275 121,27 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних платіжних доручень №429 від 16.04.2019 року на суму 2 275 121,27 грн., № 51110 від 03.07.2019 року на суму 2 000 000,00 грн., № 51542 від 05.07.2019 року на суму 5 000 000,00 грн., № 53479 від 22.07.2019 року на суму 2 500 000,00 грн., № 54909 від 02.08.2019 року на суму 1 000 000,00 грн., № 56855 від 21.08.2019 року на суму 2 000 000,00 грн., № 57630 від 03.09.2019 року на суму 500 000,00 грн., з посиланням в призначенні платежів на реквізити спірного Договору підряду № 252-413 від 04.09.2019 року та довіреність.

Будь - яких заперечень щодо розміру та строків оплати, а також порядку та сум зарахування коштів від сторін до суду не надходило.

В свою чергу судом встановлено відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо повного та належного виконання Приватним акціонерним товариством «АЗОТ» умов Договору в частині здійснення передоплати.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані зобов`язання щодо здійснення попередньої оплати у вказаній сумі згідно умов Договору, факт перерахування позивачем грошових коштів за правочином належним чином підтверджено матеріалами справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно п. 3.8 Договору строк виконання робіт підрядником за даним Договором становить 244 календарних дні від дати початку виконання робіт (п. 3.7 Договору).

Додатковою угодою № 2 від 19.07.2019 року до Договору п. 3.8 викладено в новій редакції: «Загальний строк виконання робіт підрядником за даним Договором становить 244 календарні дні від дати початку робіт (п. 3.7 даного Договору), які виконуються в періоди, визначені графіком виконання робіт «Капітальний ремонт (підсилення) та хімічний захист залізобетонного стовбура башти гранулювання аміачної селітри корп. 631 (інв. № 10135) цеху М-9 виробництва аміачної селітри (далі - графік виконання робіт) (Додаток № 1).

Роботи виконуються підрядником за умови сприятливих погодних умов - при відсутності опадів та швидкості вітру не більше 8 м/с (п. 3.10 Договору).

Так, сторонами узгоджено Додаток № 1 «Графік виконання робіт» до Договору щодо строків виконання робіт, а саме: початок виконання робіт - травень 2019 року, завершення робіт - грудень 2019 року.

Таким чином, з урахуванням умов п.п. 3.7, 3.8 Договору та дати фактичного початку виконання відповідачем будівельних робіт 10.05.2019 року, підрядник зобов`язаний виконати будівельні роботи на об`єкті в строк до 10.01.2020 року в періоди, визначені Графіком виконання робіт (Додаток № 1 до Договору).

Згідно п. 3.9 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 24.06.2019 року до Договору) якщо під час виконання робіт підрядник допустить відхилення від вимог проектно - кошторисної документації та/або стане очевидним, що роботи не будуть виконані належним чином, замовник призначає підряднику строк для усунення недоліків, шляхом направлення підряднику письмової вимоги.

Відповідно до п. 3.11 Договору у разі настання несприятливих погодних умов (п. 3.10. даного Договору) підрядник письмово повідомляє замовника про неможливість початку або неможливість подальшого виконання робіт, про що сторони оформлюють відповідний Акт про призупинення робіт на об`єкті. У випадку призупинення (складання Акту про призупинення робіт на об`єкті) строк дії виконання зобов`язань по виконанню робіт зупиняється на строк, визначений у Акті про призупинення робіт на об`єкті.

Згідно п. 3.13 Договору підрядник не має права в односторонньому порядку зупинити виконання робіт на об`єкті, крім випадків, погоджених в п. 3.11. даного Договору, що засвідчується оформленням відповідних Актів.

Також за умовами п. 3.2 Договору технологія та організація робіт, вимоги до охорони довкілля й праці, а також екологічної безпеки на об`єкті визначаються Проектом виконання робіт, який розробляє підрядник та погоджує з замовником до початку виконання робіт.

Згідно п. 3.3 Договору загальний строк розроблення підрядником та погодження з замовником проекту виконання робіт за даним Договором становить 30 календарних днів від дати підписання даного Договору уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 3.3.3 Договору усунення зауважень до Проекту виконання робіт підрядником становить 5 (п`ять) календарних днів від дати їх отримання від замовника.

Підрядник повинен передати замовнику оригінал Проекту виконання робіт разом з супровідним листом на затвердження не пізніше останнього дня закінчення загального строку, визначеного п. 3.3. даного Договору (п.3.4 Договору).

Окрім цього обов`язок підрядника розробити та передати на затвердження замовнику оригінал проекту виконання робіт в строк згідно п.3.3 Договору передбачено підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 Договору.

Відтак, враховуючи умови п.п. 3.3, 6.1.1 п. 6.1 Договору підрядник повинен був надати позивачеві як замовнику оригінал Проекту виконання робіт в строк до 10.05.2019 року включно.

Натомість, як свідчать матеріали справи, зазначено позивачем та відповідачем не спростовано, станом на дату звернення до суду з позовною заявою, не зважаючи на неодноразові звернення позивача до підрядника з питання надання Проекту виконання робіт та прискорення виконання зобов`язань у відповідній частині листами від 03.05.2019 року №204-26/256, від 17.05.2019 року №204-26/288, від 21.05.2019 року №204-26/261, від 30.05.2019 року №204-26/318, від 04.06.2019 року №204-26/341, від 18.06.2019 року №204-26/45, від 11.07.2019 року №204-26/489, копії яких надані позивачем, остаточний Проект виконання робіт на затвердження позивачу як замовнику не наданий, у зв`язку з чим порушення строку передачі вказаного Проекту становить більше як півтори роки.

Також судом встановлено, що листом № 204-26/713 від 04.09.2019 року, який, як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідачем отримано 04.09.2019 року, замовник розглянувши повторно наданий проект надав підряднику Зауваження від 02.09.2019 року до Проекту виконання робіт.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем, в порушення умов Договору відповідачем не було надано позивачеві на затвердження оригінал Проекту виконання робіт з урахуванням зауважень, у зв`язку з чим порушення строків усунення підрядником зауважень до Проекту виконання робіт становить більше одного року.

В силу ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно п. 5.1 Договору Акти виконаних робіт (форма КБ-2в і форма КБ-3), включаючи проміжні та остаточний Акти виконаних робіт в двох примірниках, та за необхідністю Акти огляду на закриття прихованих робіт готує підрядник. Акти огляду на закриття прихованих робіт оформлюються згідно умов ДБН А.3.1-5:2016.

Проміжні Акти виконаних робіт (форма КБ-2в і форма КБ-3) підрядник передає замовнику разом з супровідним листом не пізніше 20 числа звітного місяця (п. 5.2 Договору.

Відповідно до п. 5.3 Договору замовник протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання проміжних Актів виконаних робіт (форма КБ-2в і форма КБ-3), при відсутності зауважень до якості виконаних робіт та/або оформлення проміжних Актів виконаних робіт (форма КБ-2в і форма КБ-3) підписує проміжні Акти виконаних робіт (форма КБ-2в і форма КБ-3).

Підписання сторонами проміжних Актів виконаних робіт (форма КБ-2в і форма 3) не являється прийняттям окремої частини робіт. Приймання-передача виконаних робіт проводиться після виконання всього об`єму робіт за даним Договором (п.5.6 Договору).

Згідно п. 5.11 Договору остаточний Акт виконаних робіт (форма КБ-2в і форма КБ-3) підрядник передає замовнику разом з супровідним листом в день підписання сторонами Акту-допуску після виконання робіт (п. 5.8 даного Договору).

За наданими позивачем матеріалами судом встановлено, що ТОВ «Спецвисотбуд» 04.10.2019 року було зупинено роботи на об`єкті в односторонньому порядку, що підтверджується Актом № 1 від 04.10.2019 року про зупинення виконання ремонтно - будівельних робіт підрядною організацією ТОВ «Спецвисотбуд» згідно Договору № 252-413 від 09.04.2019 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

У зв`язку з викладеними обставинами позивач листом № 204-26/840 від 09.10.2019 року звертався до відповідача з повідомленням щодо затримки строків виконання робіт на об`єкті та не надання в порушення п.3.3 Договору на погодження замовнику Проекту виконання робіт, за умови сплати позивачем попередньої оплати в сумі 15 275 121,27 грн.

Вказаний лист згідно відмітки відповідача останнім було отримано 09.10.2019 року.

Також в матеріалах справи наявна копія Акту № 2 від 08.10.2019 року про перерву у виконанні ремонтно - будівельних робіт підрядною організацією ТОВ «Спецвисотбуд» згідно Договору № 252-413 від 09.04.2019 року, яким засвідчено факт не відновлення відповідачем робіт на об`єкті та затримку у виконанні будівельних робіт більше 2-х робочих днів.

Зокрема, за змістом зазначених актів вбачається, що вони складені та підписані представниками ПАТ «АЗОТ», в той час як представники ТОВ «Спецвисотбуд» - начальник виробництва Андрєєв В.Ю. та виконроб Авдєєв В.А. від підпису актів № 1 та № 2 відмовились, про що свідчить відповідна відмітка в актах.

Як зазначено позивачем в позовній заяві та свідчать матеріали справи, підрядником виконання будівельних робіт на об`єкті відновлено не було та станом на час звернення позивача до суду будівельні роботи не проводились, зокрема, не було розпочато виконання частини робіт згідно Графіка виконання робіт (Додаток № 1 до Договору), а саме: роботи на внутрішній та зовнішній поверхні об`єкту, роботи з антикорозійного захисту внутрішньої поверхні об`єкту, роботи з антикорозійного захисту (далі- АКЗ) зовнішньої поверхні об`єкту, а також не було завершено частину робіт згідно графіку, які було розпочато: роботи на внутрішній поверхні об`єкту (земляні роботи для влаштування фундаментів, виготовлення арматурних каркасів), роботи на зовнішній поверхні об`єкту (земляні роботи для влаштування фундаментів, виготовлення арматурних каркасів). Завершеними, за твердженнями позивача, є роботи на внутрішній поверхні об`єкту з влаштування риштувань з відм. +7,58 м до відм. +45,06 м.

Наразі, у зв`язку з повільним виконанням будівельних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецвисотбуд» позивач звертався до відповідача листами від 18.06.2019 року № 204-26/45, від 26.06.2019 року №204-26/439, від 10.07.2019 року за №204-26/482, від 10.09.2019 за №204-26/728 та №204-26/730, від 09.10.2019 року за №204-26/840, копії яких надані позивачем, з вимогами щодо прискорення робіт у відповідності до Графіка виконання робіт до Договору.

Поряд із цим заперечень та/або спростуваннь щодо факту невиконання частини робіт, в тому числі на дату проведення огляду стану виконання робіт 04.10.2019 року та 08.10.2019 року року та складання Актів про зупинення виконання робіт/про перерву у виконанні робіт замовником від відповідача до суду не надходило.

При цьому з урахуванням змісту п.3.13 Договору суд зазначає, що умовами правочину не передбачено право відповідача як підрядника на одностороннє зупинення виконання робіт на об`єкті крім передбачених п. 3.11 Договору випадків у разі настання несприятливих погодних умов.

Наразі, доказів настання таких несприятливих умов, а також доказів повідомлень підрядником позивача про неможливість подальшого виконання робіт, про що згідно п. 3.11 Договору сторонами складається відповідний акт, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Також в матеріалах справи відсутні докази складання, надсилання на адресу замовника та підписання сторонами згідно п.п. 5.1-5.6 Договору проміжних Актів виконання робіт (форми КБ-2в та КБ-3), а також остаточного Акту виконаних робіт (форми КБ-2в та КБ-3) відповідно до умов п.п. 5.11- 5.12 Договору.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем як підрядником порушено прийняті на себе зобов`язання з розроблення та погодження з замовником Проекту виконання робіт та зобов`язання в частині строків виконання будівельних робіт на об`єкті, обумовлених Договором, незважаючи на здійснену позивачем передплату та її прийняття підрядником без будь - яких зауважень.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що відповідно до вимог закону та умов Договору відповідач зобов`язаний виконати належним чином обумовлені Договором будівельні роботи та здати їх відповідачу, після чого він отримує право вимоги від останнього оплати виконаних робіт в строки та в розмірі, встановленому Договором, зокрема, п.2.1.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно визначень ч.ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до статті 852 Цивільного кодексу України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст. 627, 628 Цивільного України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно п. 7.4. Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 14.08.2019 року до Договору) замовник має право відмовитись від даного Договору в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це підрядника, при цьому підрядник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання повідомлення замовника про відмову від даного Договору повертає замовнику суми авансових платежів (розділ 2 даного Договору) і сплачує замовнику проценти за користування його грошовими коштами в розмірі 30 % річних від суми авансових платежів з дня перерахування замовником по день повернення суми авансових платежів у разі:

7.4.1. не прибуття підрядника на територію замовника для прийняття об`єкту для виконання робіт згідно п. 3.6. даного Договору більш ніж на 5 (п`ять) робочих днів, за умови сприятливих погодних умов - відсутність опадів, швидкість вітру не більше 8 м/с;

7.4.2. у разі порушення підрядником строку надання оригіналу проекту виконання робіт ствердження замовнику згідно п. 3.4. даного Договору більше ніж на 32 (тридцять два) робочих дні;

7.4.3. порушення підрядником загального строку виконання робіт (п. 3.8. даного Договору) більш ніж на 10 (десять) календарних днів, з врахуванням п. 3.10, п. 3.11 даного Договору;

7.4.4. не усунення підрядником зауважень до Проекту виконання робіт в строк, встановлений замовником, або в строк, встановлений п. 3.3.3 даного Договору.

Окрім цього як визначено сторонами в п. 17.7 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 14.08.2019 року до Договору) замовник має право відмовитись від даного Договору в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це підрядника, при цьому підрядник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання повідомлення замовника про відмову від даного Договору повертає замовнику суми оплачених авансових платежів (розділ 2 даного Договору), сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості даного Договору та відшкодовує замовнику збитки в повному обсязі у разі:

7.17.1. безпідставного припинення підрядником виконання робіт на об`єкті та/або здійснення перерви у виконанні робіт більше ніж на 2 (два) робочі дні, крім випадків, визначених п. 3.10, 3.11. даного Договору;

7.17.2. якщо підрядник не розпочав роботи вчасно та/або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений п. 3.8. даного Договору та в періоди, визначені Графіком виконання робіт, стає явно неможливим;

7.17.3. порушення підрядником строку усунення недоліків згідно письмової вимоги замовника (п.3.9. даного Договору)

Таким чином, позивач скористався передбаченим умовами пунктів 7.4, 7.17. Договору правом розірвання Договору в односторонньому порядку у випадках, визначених вказаними пунктами, зокрема, недотримання підрядником строку виконання робіт (більше ніж на 10 календарних днів), безпідставного припинення робіт (більше ніж на 2 робочі дні), порушення строків надання оригіналу Проекту виконання робіт (більше ніж на 32 робочих дні) та не усунення зауважень до нього в строк, визначений п.3.3.3 Договору, а також неможливості виконання робіт підрядником в періоди згідно Графіку виконання робіт та у строк, визначений п.3.8 Договору, тобто за наявності істотних порушень підрядником умов Договору, та звернувся до відповідача з претензією - вимогою № 501-06/34 від 15.01.2020 року про повернення авансових платежів та стягнення штрафних санкцій за невиконання умов Договору, копія якої наявна в матеріалах справи.

Згідно вказаної претензії - вимоги позивач повідомив відповідача, посилаючись на невиконання останнім умов п. п.3.3, 3.4, п. 3.3.3, п. 3.13 Договору, керуючись п.7.4.2, п. 7.4.4, п.п. 7.7, 7.5, 7.8, 7.9, п.7.17.1, п.7.17.2 Договору, про односторонню відмову від Договору підряду № 252-413 від 09.04.2019 року, у зв`язку з чим вимагав повернення авансових платежів в сумі 15 275 121,27 грн. та відповідно сплати за невиконання умов Договору штрафних санкцій, неустойки та процентів за користування грошовими коштами.

Факт надсилання на адресу відповідача та отримання підрядником 20.01.2020 року вказаної претензії - вимоги, до якої позивачем додавались розрахунки процентів, неустойки та штрафів за Договором, підтверджується копіями фіскального чеку від 15.01.2020 року, опису вкладення в цінний лист від 15.01.2020 року, накладної № 180106300149 від 15.01.2020 року та відповідного витягу з сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення.

Суд зазначає, що за приписами ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

У відповідності до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Із наведеними приписами законодавства узгоджується передбачене умовами п. 12.2 Договору розірвання останнього за письмовим погодженням сторін та згідно діючого законодавства.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України розірвання договору є підставою для припинення зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

За приписами ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Таким чином, з огляду на вищевикладене та наявні в матеріалах справи документи, за висновками суду спірний Договір слід вважати припиненим у зв`язку з одностороннім розірванням з боку замовника.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

При цьому за умовами п. 7.14 Договору підрядник відшкодовує замовнику в повному обсязі збитки, спричинені підрядником.

Окрім цього пунктами 7.4 та 7.17 Договору визначено обов`язок підрядника з повернення суми сплачених замовником авансових платежів.

Як зазначалось судом вище та відповідачем не заперечувалось, позивачем було здійснено передплату за Договором в сумі 15 275 121,27 грн., факт здійснення якої належним чином підтверджено матеріалами справи.

При цьому оскільки згідно наявних у справі матеріалів судом не встановлено обсяги фактичного виконання та прийняття позивачем як замовником будівельних робіт за Договором, виходячи з умов п.п. 7.4, 7.17 Договору у зв`язку з розірванням правочину через порушення умов Договору підрядником поверненню останнім на користь позивача як замовника підлягають грошові кошти в сумі 15 275 121,27 грн. в строк не пізніше 27 січня 2020 року.

Натомість, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, відповідач свої зобов`язання щодо повернення коштів передплаченого авансового платежу позивачу в розмірі 15 275 121,27 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача станом на час звернення до суду утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у заявленому вище розмірі, яку позивач просить стягнути в позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання будівельних робіт за Договором в узгодженому обсязі, повернення авансових платежів та відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним Договору підряду № 252-413 від 09.04.2019 року та Додаткових угод до нього та/або їх окремих положень суду також не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час вирішення спору, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.

Відповідно до статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актом цивільного законодавства.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Так, судом на підставі правової оцінки положень Договору встановлено, що викладені в договорі умови були визначені та погоджені сторонами. Отже, сторони, відповідно до вимог статті 180 Господарського кодексу України, погодили істотні умови договору, а саме предмет, ціну та строк виконання робіт, порядок передачі виконаних робіт та їх оплати, строк дії Договору тощо.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Так, згідно умов пунктів 7.4, 7.17 Договору передбачено право замовника на односторонню відмову від Договору внаслідок порушень його умов підрядником.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо у договорі та можуть бути узалежнені від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Юридичний аналіз статті 837, частин 2, 4 статті 849 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Зокрема, законодавцем чітко визначено правові наслідки порушення сторонами зобов`язань за договором підряду відповідно до статті 849 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною 1 зазначеної норми замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3 статті 849 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 4 статті 849 цього Кодексу замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Тобто, у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 Цивільного кодексу України є різними.

Наразі судом встановлено згідно матеріалів справи, що позивачем вчинені дії щодо відмови від Договору підряду в порядку, передбаченому частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України, до моменту звернення з даним позовом до суду, а саме шляхом звернення позивача до відповідача з претензією - вимогою про розірвання договору у зв`язку з невиконанням ним взятих на себе зобов`язань щодо виконання робіт та погодження Проекту виконання робіт за Договором в обумовлені строки та здійснення останнім відповідного повернення позивачеві отриманих в якості попередньої оплати грошових коштів в частині 15 275 121,27 грн.

Таким чином, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін, що, як свідчать фактичні обставини справи, було вчинене позивачем, за умови одночасного прийняття таких дій відповідачем.

При цьому суд зазначає відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Зокрема, про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначається також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Як свідчать матеріали справи, позивач як замовник скористався власним безумовним правом, передбаченим частиною 4 статті 849 ЦК України щодо розірвання Договору в односторонньому порядку, звернувшись в подальшому до суду з позовними вимогами, зокрема, про повернення передплати за Договором.

З огляду на вищенаведене, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення частини 4 статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України, в зв`язку з чим зазначає про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача як безпідставно отриманих коштів в сумі 15 275 121,27 грн.

Аналогічних правових висновків щодо застосування положень частини 4 статті 849 ЦК України та можливість стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 10.05.2018 року у справі №916/1591/17, від 11.11.2018 року у справі №910/13332/17 та від 14.06.2018 року у справі №912/2709/17.

При цьому судом враховано правові висновки, викладені постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, згідно яких суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів виконання робіт або повернення суми попередньої оплати відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 15 275 121,27 грн. перерахованих коштів (передплати) за невиконані за вказаним Договором роботи підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов`язань у зазначеній сфері визначено статями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно приписів частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України).

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому, згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 у справі № 904/4156/18, необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов`язань є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Згідно з частиною 1 статті 546, статтею 547 Цивільного кодексу виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі (частина 2 статті 883 ЦК України).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов Договору у визначений строк надання Проекту виконання робіт та безпосередньо виконання робіт не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою ст. 231 Господарського кодексу України.

У пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що розмір штрафних санкцій щодо окремих видів зобов`язань встановлюється законом. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд зазначає, що право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18).

Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, пені та штрафу, передбачених п.п. 7.5, 7.7, 7.8, 7.9, 7.17 Договору.

Так, відповідно до пункту 7.5 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 14.08.2019 року до Договору) сторони погодили, що у разі порушення строку повернення суми авансових платежів (п.п. 7.4, 7.7, 7.17 Договору) підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки (яка діяла у період, за який нараховується пеня) від суми авансових платежів (розділ 2 цього Договору) за кожен день прострочення повернення авансових платежів.

Згідно з пунктом 7.7 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 14.08.2019 року до Договору) у випадку односторонньої відмови підрядника від виконання робіт на об`єкті більше ніж на 5 (п`ять) робочих днів, крім випадків, визначених п.3.11 даного Договору, замовник має право вимагати від підрядника повернення суми оплачених авансових платежів (розділ 2 даного Договору) та сплати штрафу у розмірі 20% від загальної вартості даного Договору, письмово повідомивши про це підрядника, при цьому підрядник повинен повернути замовнику суми оплачених авансових платежів та сплатити замовнику штраф протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання повідомлення замовника про вимогу повернення суми авансових платежів та сплати штрафу.

Відповідно до пункту 7.8 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 24.06.2019 року до Договору) за порушення, передбаченого даним Договором строку виконання робіт (п. 3.3, п.3.8 даного Договору) підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла у період, за який нараховується неустойка) від вартості робіт по Договору за кожний прострочений день виконання робіт та за весь період такого прострочення.

В разі порушення строку виконання робіт (п. 3.3, п. 3.8 даного Договору) підрядником більше ніж на 10 (десять) календарних днів, підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від загальної вартості даного Договору (п.2.1. даного Договору).

Згідно п. 7.9 Договору за порушення передбачених цим Договором строків усунення виявлених зауважень/недоліків згідно п.3.3.3, п.5.4, п.5.5., п.5.9., п.5.13. даного Договору, підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла у період, за який нараховується неустойка) від вартості робіт по Договору за кожний прострочений усунення зауважень.

Також за умовами п. 7.17 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 14.08.2019 року до Договору) замовник має право відмовитись від даного Договору в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це підрядника, при цьому підрядник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання повідомлення замовника про відмову від даного Договору повертає замовнику суми оплачених авансових платежів (розділ 2 даного Договору) та сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості даного Договору та відшкодовує замовнику збитки в повному обсязі.

Окрім цього за приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

В силу ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 693, 1048, 1054, 1061 ЦК України).

При цьому передбачені приписами вказаної статі проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Так, відповідно до п.7.4 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 14.08.2019 року до Договору) замовник має право відмовитись від даного Договору в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це підрядника, при цьому підрядник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання повідомлення замовника про відмову від даного Договору повертає замовнику суми авансових платежів (розділ 2 даного Договору) і сплачує замовнику проценти за користування його грошовими коштами в розмірі 30 % річних від суми авансових платежів з дня перерахування замовником по день повернення суми авансових платежів.

Таким чином, у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання щодо надання замовнику на узгодження оригіналу Проекту виконання робіт, усунення зауважень до нього у строки, визначені Договором та порушенням загальних строків виконання робіт більше ніж на 10 календарних днів, оскільки підрядником не здійснено повернення отриманих від позивача в якості передплати грошових коштів в сумі 15 275 121,27 грн., позивачем на підставі статті 536 Цивільного кодексу України та п. 7.4 Договору нараховано 30% річних:

1) згідно п. 7.4.2 - проценти за користування грошовими коштами замовника за порушення підрядником п.3.4 Договору в сумі 6 722 101,92 грн.

2) згідно п. 7.4.4 - проценти за користування грошовими коштами замовника за порушення підрядником п.3.8 Договору в сумі 6 722 101,92 грн.;

3) згідно п. 7.4.4 - проценти за користування грошовими коштами замовника за порушення підрядником п. 3.3.3 Договору в сумі 6 722 101,92 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем строку повернення суми авансових платежів (п.п. 7.4, 7.7, 7.17 Договору) в розмірі 15 275 121,27 грн. позивачем на підставі ст. 549 ЦК України та п. 7.5 Договору нараховано пеню за період з 28.01.2020 року по 22.12.2020 року в сумі 2 068 819,02 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за Договором в частині строку розроблення та погодження з замовником Проекту виконання робіт (п.3.3) та строку виконання робіт (п.3.8) позивачем нараховано відповідачу на підставі п. 7.8 Договору та ст. 549 ЦК України пеню:

1) за період з 10.05.2019 року по 22.12.2010 року за порушення підрядником п. 3.3 Договору - в сумі 16 747 464,18 грн.;

2) за період з 10.01.2020 року по 22.12.2020 року за порушення підрядником п. 3.8 Договору - в сумі 6 766 931,74 грн.,

а також у зв`язку з порушенням строків виконання робіт згідно п.3.3, 3.8 Договору більше ніж на 10 днів на підставі п. 7.8 Договору позивачем нараховано підряднику штраф у розмірі 20% від загальної вартості даного Договору:

1) за порушення строків згідно п. 3.3 Договору - в сумі 9 100 485,08 грн.;

2) за порушення строків згідно п. 3.8 Договору - в сумі 9 100 485,08 грн.

У зв`язку з порушенням підрядником своїх зобов`язань згідно п.3.3.3 за Договором в частині усунення зауважень замовника до Проекту виконання робіт позивачем на підставі п. 7.9 Договору та ст. 549 ЦК України нараховано відповідачеві пеню за період з 10.09.2019 року по 22.12.2020 року в сумі 11 451 729,85 грн.

У зв`язку з порушенням підрядником умов п. 3.13 Договору шляхом зупинення в односторонньому порядку виконання робіт на об`єкті, позивачем на підставі ст. 549 ЦК України та п. 7.7 Договору нараховано відповідачеві штраф в розмірі 20% від загальної вартості Договору в сумі 9 11 485,08 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за Договором позивачем на підставі ст. 549 ЦК України та п.7.17 Договору нараховано штраф в розмірі 20% від загальної вартості даного Договору відповідно:

1) згідно п. 7.17.1 внаслідок безпідставного припинення виконання робіт на об`єкті більше ніж на два робочі дні - в сумі 9 100 485,08 грн.;

2) згідно п. 7.17.2 внаслідок виконання робіт настільки повільно, що закінчити її у строки, визначені Договором та Графіком виконання робіт не виявляється можливим - в сумі 9 100 485,08 грн.

Всього позивачем нараховано відповідачеві за порушення умов Договору 2 068 819,02 грн. пені, 45 502 425,40 грн. штрафу, 34 966 125,77 грн. неустойки (пені), 20 166 305,76 грн. процентів за користування коштами, які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданих розрахунків.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині пені та процентів і штрафу суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Також суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, за висновками суду, положення п. 7.5 Договору щодо нарахування пені від простроченої суми повернення авансових платежів за кожен день прострочення, без визначення чіткого строку нарахування не дає іншого (більшого) визначення тривалості періоду нарахування пені, ніж передбачений положеннями статті 232 Господарського кодексу України, а тому нарахування пені за Договором згідно п. 7.5 повинно здійснюватись виключно у визначеному господарським законодавством загальному порядку.

Натомість, як встановлено судом, позивачем при здійсненні розрахунку пені згідно умов пункту 7.5 Договору застосовано період нарахування з 28.01.2020 року по 22.12.2020 року, що не відповідає зазначеним приписам законодавства та перевищує шість місяців.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені згідно п. 7.5 Договору судом встановлено, що розмір пені, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства, з урахуванням визначеного судом періоду нарахування та з урахуванням обмежень, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, становить 1 182 361,16 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені згідно п. 7.5 Договору підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме 1 182 361,16 грн.

Щодо нарахованих позивачем та заявлених до стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами замовника згідно ст. 536 ЦК України та п. 7.4 Договору в загальній сумі 20 166 305,76 грн. (6 722 101,92 грн.*3) суд зазначає, що право на нарахування процентів за користування коштами замовника згідно п.7.5 Договору не залежить від кількості порушень умов правочину, допущених підрядником (одне чи більше), оскільки сторонами передбачено застосування 30% річних від суми авансових платежів за одне з кількох порушень, передбачених умовами п.п.7.4.2-7.4.4 вказаного пункту, відтак, за висновками суду, зважаючи на єдиний факт користування коштами замовника, правомірним є нарахування процентів за користування коштами замовника (неповернутих авансових платежів) в розмірі 30% річних на підставі одного з вказаних пунктів, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення процентів за користування грошовими коштами підля0гають частковому задоволенню в сумі 6 722 101,92 грн.

При цьому судом враховано, що штрафом, на відміну від пені, яка нараховується пропорційно кількості днів прострочення, є одноразовий платіж.

В свою чергу з аналогічних підстав неможливості застосування кількох заходів відповідальності, а саме штрафу, за одне порушення умов Договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих згідно п. 7.8 Договору штрафів в розмірі 20% від загальної вартості Договору за порушення п.3.3 та п. 3.8 Договору підлягають частковому задоволенню в сумі 9 100 485,08 грн. (45 502 425,42 грн.*20%).

Також суд зазначає, що умови п. 7.7 та п. 7.17 Договору одночасно визначають обов`язок відповідача як підрядника повернути здійснені замовником авансові платежі та право застосувати до відповідача штрафні санкції в розмірі 20% від загальної вартості Договору, що призводить до подвійного притягнення до відповідальності, отже за висновками суду правомірним є одноразове застосування до відповідача штрафних санкцій в сумі 9 100 485,08 грн. (45 502 425,42 грн.*20%) та задоволення позовних вимог в цій частині у вказаному розмірі.

Поряд із цим суд наголошує, що цивільним та господарським законодавством допускається можливість забезпечувати виконання зобов`язань таким способом, як пеня.

Наразі, Господарський кодекс України не містить поняття пені. Водночас, як вже зазначалось вище, згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК).

Тлумачення вказаної норми дозволяє дійти висновку, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Як наслідок, враховуючи ч. 2 ст. 9 ЦК України та ч. 2 ст. 4 ГК України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, суд вважає, що сторони не позбавлені права у господарському договорі забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання.

Зокрема, як свідчать матеріали справи, у спірних правовідносинах у відповідача наявний, зокрема, обов`язок щодо негрошового зобов`язання - виконання будівельних робіт за Договором підряду та розроблення і погодження з замовником Проекту виконання робіт.

Окрім того, пунктами 7.8 та 7.9 Договору було передбачено відповідальність саме за невиконання негрошового зобов`язання, а саме у разі порушення підрядником строку виконання робіт та строку усунення зауважень до Проекту виконання робіт.

Аналіз умов спірного Договору свідчить про те, що максимальний розмір неустойки (пені), погоджений сторонами у договорі, пов`язаний із розміром облікової ставки Національного банку України.

Облікова ставка Національного банку - один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк установлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку.

Спосіб формування пені у відсотковому відношенні та визначенні розміру відростків через облікову ставку Національного банку України, встановлено частиною 6 статті 231 ГК України, тобто встановлено розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що умовами вказаних пунктів передбачено спосіб визначення пені, який не може бути застосований до не грошових зобов`язань відповідача, отже зазначає про відсутність підстав для застосування передбаченої умовами п. 7.8 та п.7.9 Договору неустойки (пені) та задоволення позовних вимог позивача у вказаній частині.

Відповідно до частини 1статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (ч. 1ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «ХіроБалані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвисотбуд" (вул. Бориспільська, буд. 9, корпус 61, м. Київ, 02099, код ЄДРПОУ 38327333) на користь Приватного акціонерного товариства "Азот" (вул. Героїв Холодного Яру, будинок 72, м. Черкаси, Черкаська область,18028, код ЄДРПОУ 00203826) 15 275 121,27 грн. (п`ятнадцять мільйонів двісті сімдесят п`ять тисяч сто двадцять одну грн. 27 коп.) авансу, 6 722 101,92 грн. (шість мільйонів сімсот двадцять дві тисячі сто одну грн. 92 коп.) процентів, 1 182 361,16 грн. (один мільйон сто вісімдесят дві тисячі триста шістдесят одну грн. 16 коп.) пені, 18 200 970,17 грн. (вісімнадцять мільйонів двісті тисяч дев`ятсот сімдесят грн. 17 коп.) 20% штрафу та 258 043,60 грн. (двісті п`ятдесят вісім тисяч сорок три грн. 60 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 17 вересня 2021 року.

Суддя А.М. Селівон