Рішення № 99742853, 16.09.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 16.09.2021

Справа № 334/2561/21

Провадження № 2/334/2426/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Бредіхіна Ю.Ю.,

за участю секретаря Коваль К.С.,

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» про визнання недійсним пункту кредитного договору,

встановив:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про визнання недійсним пункту 25 «Загальних умов ТОВ «ФК «ЦФР» з надання фізичним особам кредитів, затвердженого наказом генерального директора ТОВ «ФК «ЦФР» від 25.07.2014 року», які є невід`ємними умовами кредитного договору №941639561 від 26.11.2014 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія Центр фінансових рішень» (яке змінено 14.07.2017 року на ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») та ОСОБА_1 .

Відповідно до оскаржуваного пункту сторони досягли згоди про те, що позовна давність за спорами щодо захисту прав кредитодавця становить 50 (п`ятдесят) років. Зазначене застереження до кредитного договору є договором про збільшення строку позовної давності.

За твердженням позивача дане положення є несправедливим, оскільки всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У вказаному пункті строк позовної давності збільшений лише щодо захисту прав кредитодавця, що є порушенням принципу справедливості, добросовісності, розумності, які закріплені в п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 509 ЦК України.

Крім того, позивач просив суд поновити строк для пред`явлення позову, оскільки у період з вересня 2017 року по березень 2019 року вона займалась волонтерською діяльністю у м. Авдіївка Донецької області. 19.04.2019 року вона вже зверталась із таким самим позовом, проте ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.03.2021 року у справі №334/2937/19 позов залишено без розгляду.

Відповідач - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заперечив проти позову, вказавши на те, що товариство не є належним відповідачем, адже не є стороною договору. Крім того, просило суд застосувати строк позовної давності.

Відповідач - ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» подав до суду заяву у якій вказав, що немає грошових претензій до позивача, оскільки між ним та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір про відступлення прав вимоги №20170714 від 14.07.2017, за умовами якого право вимоги за кредитним договором №941639561 від 26.11.2014 року передано ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Відтак, просить не вважати його відповідачем у справі.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.04.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового розгляду в загальному провадженні.

Ухвалою суду від 18.05.2021 року задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі співвідповідача ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень».

Судові засідання, призначені на 22.06.2021 року та 09.07.2021 року відкладені за клопотанням представника позивача.

Ухвалою суду 16.08.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду на 15:30 год. 16.09.2021 року.

Від представника позивача та представників відповідачів надійшли відповідні клопотання про розгляд справи без їх участі.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом

26.11.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №941639561.

14.07.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір про відступлення прав вимоги №20170714. Відповідно до умов вказаного договору право вимоги за кредитним договором №941639561 від 26.11.2014 року передано ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.04.2019 року відкрито провадження у справі №334/2937/19 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору частково недійсним.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.03.2021 року у справі №334/2937/19 позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору частково недійсним - залишено без розгляду.

ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 257 ЦК України встановлено позовну давність у три роки.

За змістом статей 253-255, 260 ЦК України позовна давність обчислюється від дати коли особа дізналась або могла дізнатись про порушення свого права.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункти 61, 62), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19, пункти 5.43, 5.44) та у справі № 911/3677/17 (провадження №12-119гс19, пункти 6.43, 6.44).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 року у справі №904/3405/19 задля забезпечення правової визначеності та єдності судової практики щодо однакового застосування норми частини другої статті 264 ЦК України Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц (провадження № 14-159цс19) та від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17 (провадження № 12-119гс19, пункт 6.37) та вказала, що перебіг позовної давності не переривається у разі пред`явлення позову, який суд залишив без розгляду.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплинула і до додаткової вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідач, скориставшись своїм правом передбаченим вимогами ст. 267 ЦК України, подала до суду заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою №14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

Позивач, будучи ознайомленим зі змістом оскаржуваного пункту договору ще 26.11.2014 року, звернувся до суду із позовом лише 13.04.2021 року, тобто поза межами строку позовної давності, застосування якої є окремою підставою для відмови у позові.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 263-265, 273 ЦПК України, суд -

вирішив:

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» про визнання недійсним пункту кредитного договору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 21.09.2021.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін